Постанова

від 28.03.2017 по справі 26/368

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 26/368 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Сибіги О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 за скаргоюДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на діїВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 40462803 від 23.12.2015 у справі № 26/368 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Український графіт" доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" простягнення 904 096,90 грн,

за участю представників

від стягувача (позивача): не з'явились;

від боржника (відповідача): не з'явились;

від ДВС: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 26/368 (суддя - Пінчук В.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ільєнок Т.В., Гончаров С.А.), відмовлено в задоволенні скарги ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 у справі № 26/368 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 26/368. Скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду скарги ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 у справі № 26/368 (суддя Мандриченко О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 (головуючий суддя - Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.) скаргу ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено повністю. Визнано незаконними дії старшого державного виконавця Державної виконавчої служби України Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучка В.В. при винесення постанови від 23.12.2015 ВП № 40462803 про стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виконавчого збору у розмірі 90 580,99 грн. Визнано недійсною постанову старшого державного виконавця Державної виконавчої служби України Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучка В.В. від 23.12.2015 ВП № 40462803 про стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виконавчого збору в розмірі 90 580,99 грн.

Не погоджуючись із зазначеними ухвалою та постановою, Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 26/368 і відмовити в повному обсязі в задоволенні скарги ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст.ст. 5, 11, 25, 28, 32, 90 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка була чинною станом на початок 2014 року.

27.03.2017 ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу в якому боржник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Представники стягувача, боржника та ДВС не скористалися своїм процесуальним правом на участь в призначеному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2003 у справі № 26/368 позов ВАТ "Український графіт" задоволено частково і стягнуто з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ВАТ "Український графіт" 904 096,90 грн основного боргу, 1 601,89 грн державного мита та 111,19 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

21.11.2003 на виконання вказаного рішення був виданий наказ про стягнення з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ВАТ "Український графіт" 904 096,90 грн основного боргу, 1 601,89 грн державного мита та 111,19 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

21.03.2005 постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу Господарського суду міста Києва та визначено строк добровільного виконання до 25.03.2005.

18.10.2013 постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві приєднано виконавче провадження № 40462803 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 26/368, виданого 21.11.2003, до зведеного виконавчого провадження № 39832110, яке веде ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві.

23.12.2015 постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві стягнуто з боржника - ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виконавчий збір у розмірі 90 580,99 грн.

Зазначена постанова ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві про стягнення виконавчого збору була направлена боржнику 08.01.2016 рекомендованим листом № 0103252104538 та вручена представнику за довіреністю 11.01.2016, що підтверджується роздруківкою з сайту УДППЗ "Укрпошта" http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/Default.aspx.

На наступний день, 24.12.2015 ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надіслало ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві лист № 18808/10, в якому повідомило, що 04.11.2015 ПАТ "Український графіт" та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" укладено мирову угоду № 54-004-08-15-00349 щодо погашення заборгованості за наказом Господарського суду міста Києва від 21.11.2003 № 26/368, а 11.11.2015 зазначену мирову угоду подано на затвердження Господарському суду міста Києва, яка була затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 26/368.

18.01.2016 ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було подано до Господарського суду міста Києва скаргу на дії ДВС в якій боржник просив визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучка В.В. щодо винесення постанови від 23.12.2015 ВП № 40462803 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 90 580,99 грн, а також визнати недійсною постанову старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Бучка В.В. від 23.12.2015 ВП № 40462803 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 90 580,99 грн.

Скарга була обгрунтована тим, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, в редакції Закону України від 04.11.2010 № 2677-VI, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, зокрема затвердження мирової угоди, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. При цьому, виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконав, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Однак, на момент подання заяви про затвердження мирової угоди державним виконавцем у примусовому порядку не було здійснено жодної виконавчої дії та не було стягнуто будь-якої суми з боржника.

Задовольняючи вказану скаргу на дії ДВС, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення органами виконання рішень активних дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.11.2003, в той час як виконавче провадження відкрито до дати набрання чинності ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції Закону України від 12.02.2015 № 191-VII, винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 23.12.2015, є неправомірним. Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.01.2016, а також про арешт коштів боржника від 04.02.2016 було винесено вже після винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 23.12.2015.

Касаційний господарський суд погоджується з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, враховуючи на наступне.

Так, Закон України від 12.02.2015 № 191-VII, яким було внесено зміни до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" та встановлено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом, набрав чинності 05.04.2015. При цьому, в самому Законі України "Про виконавче провадження" не вказано про надання йому зворотної сили в часі, а відтак положення ч. 1 ст. 28 вказаного Закону застосовується лише до виконавчих проваджень, відкриття яких відбулося після 05.04.2015.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 21.11.2003 було відкрито 21.03.2005 та визначено строк добровільного виконання до 25.03.2005.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, яка була чинною на момент відкриття виконавчого провадження, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, яка була чинною на момент відкриття виконавчого провадження, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом , а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Таким чином, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду у зазначеній редакції закону, сам по собі не був тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язував стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір мав стягуватися на підставі постанови державного виконавця, якщо, по-перше, боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а, по-друге, державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції, яка була чинною на момент складення ВДВС листів з вимогами виконати судове рішення, заходами примусового виконання рішень були: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, органом виконання судових рішень не вчинялися активні дії з примусового виконання судового наказу від 21.11.2003, зокрема у спосіб передбачений ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження".

Що стосується доводів ВДВС про надсилання ним вимог боржнику, якими було зобов'язано останнього виконати рішення суду, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 2, 5 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 1.6 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 N 512/5, в редакціях, що були чинними на момент складення ВДВС вказаних вимог, метою надсилання вимог чи доручень державним виконавцем є проведення іншими органами, установами, організаціями і посадовими особами окремих виконавчих дій, зокрема щодо надання інформації, документів або їх копії, необхідних для здійснення повноважень державного виконавця.

Разом з тим, направлення відділом Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві протягом 2-х років однаковим за змістом вимог від 16.01.2014, 18.08.2014, 08.05.2015, 12.01.2016 саме боржнику, який, як вбачається з матеріалів справи, протягом дуже тривалого часу не виконував рішення суду в добровільному порядку, не можуть вважатися спрямованими на примусове виконання судового рішення, враховуючи встановлення органом ДВС у зазначених вимогах строку на добровільне перерахування ним коштів на депозитний рахунок ВДВС, а відтак і можливості останнім їх не виконувати.

При цьому, як обгрунтовано зазначили місцевий та апеляційний господарські суди, в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаних вимог відповідачу.

Що стосується постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22.01.2016, а також про арешт коштів боржника від 04.02.2016, то вони обгрунтовано не взяті до уваги господарськими судами попередніх інстанцій, оскільки вказані постанови було винесено вже після винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 23.12.2015.

З огляду на викладене, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для задоволення скарги ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" щодо визнання незаконними дій ДВС при винесення постанови про стягнення виконавчого збору та визнання недійсної відповідної постанови у зв'язку з невчиненням органом ДВС дії з примусового виконання судового наказу від 21.11.2003, є законними і обгрунтованими.

Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 28.01.2015 р. у справі № 924/205/13-г не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки, у вказаній постанові Верховний Суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляду у зв'язку з тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили чи вчинялися державним виконавцем заходи примусового виконання рішення суду.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, що з урахуванням приписів ст. 111-7 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 26/368 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 26/368 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 26/368 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.М. Сибіга