Рішення

від 29.03.2017 по справі 909/1100/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 р. Справа № 909/1100/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

с. Красник, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78705

адреса для листування: ОСОБА_2, вул. Коцюбинського, 25/23, м. Тернопіль, 46002

до відповідача: Красницької сільської ради Верховинського району

Івано-Франківської області

вул. І. Франка,14, с. Красник, Верховинський район,

Івано-Франківська область, 78705

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичних осіб ОСОБА_3 (с. Красник, Верховинського району, Івано-Франківської області, 78705) та ОСОБА_4 (с. Красник, Верховинського району, Івано-Франківської області, 78705)

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

ОСОБА_5 підприємства "Карпати", с. Красник, Верховинського району,

Івано-Франківської області, 78705

про визнання незаконним та скасування рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 р. та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2006р., укладений Красницькою сільською радою та підприємцем ОСОБА_1

за участю:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність реєстр. № 1112 від 12.10.2015 р.

Від відповідача: не з'явився,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4: ОСОБА_6 - представник, (довіреність б/н від 29.06.2016 р.,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 підприємства "Карпати": ОСОБА_7 - адвокат, (договір №1 від 10.01.2017 р., ордер №004898 від 10.01.17); ОСОБА_6 - директор, (рішення №1 від 12.07.2016 р.), ОСОБА_8 - власник, (паспорт СС692312 від 12.01.2009 р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2015р. позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 підприємства "Карпати" про визнання незаконним та скасування рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 р. задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2015р. в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 р. скасовано, в решті - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2016 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 19.12.2016 року прийнято справу до розгляду, призначено розгляд справи на 10.01.2017 року. Ухвалою суду від 10.01.2017 року відкладено розгляд справи на 27.01.2017 року. Ухвалою суду від 27.01.2017 року відкладено розгляд справи на 03.02.2017 року. Ухвалою суду від 03.02.2017 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПП "Карпати" в частині про визнання незаконним та скасування рішення №37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року, укладений між Красницькою сільською радою та ОСОБА_1В . прийняті до розгляду. В прийнятті решти вимог - відмовлено. Цією ж ухвалою залучено приватне підприємство "Карпати" в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до участі у справі, замінивши при цьому її статус з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та відкладено розгляд справи на 14.02.2017 року. В судовому засіданні 14.02.2017 року судом оголошено перерву у розгляді спору до 02.03.2017 року, про що представники сторін були повідомлені. В судовому засіданні 02.03.2017 року судом оголошено перерву у розгляді спору до 15.03.2017 року, про що представники сторін були повідомлені. В судовому засіданні 15.03.2017 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 29.03.2017 року, про що представники сторін були повідомлені.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, заперечив проти визнання договору оренди недійсним. Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, позовні вимоги, викладені в позовній заяві (вх.№1032/17 від 27.01.2017 року), підтримав в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 22.02.2017 року від відповідача по справі Красницької сільської ради надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору суд встановив таке.

30.01.2005 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Красницькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області укладено Договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 Договору оренди земельної ділянки від 30.01.2005 р. в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4598 га.

Відповідно до пунктів 3-4 Договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 р. на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна будівля, а також інші об'єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівлі, будівель, споруд та інших об'єктів.

Договір оренди земельної ділянки від 30.01.2005 р. укладено на 25 (двадцять п'ять) років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 8 Договору). Договір зареєстровано в Верховинському відділі РФДЗК, про що у книзі записів державної реєстрації Договорів оренди землі вчинено запис за № 04063000001 від 27.02.2006 р.

18.04.2005 р. між ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 укладено Договори на передачу паю в постійне користування, терміном на 10 років.

01.07.2015 р. 37 засіданням позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання прийнято рішення № 37/2.2015 яким вирішено: вилучити з користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0.30 га та перевести її у землі запасу сільської ради; дати дозвіл ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на виготовлення проекту відведення на земельну ділянку площею 0,30 га для обслуговування майнового паю - нежитлової будівлі лісопильного цеху, що знаходиться в селі Красник по вул. Зозуляка, 1 із земель комунальної власності сільської ради; зобов'язано підприємця ОСОБА_1 внести зміни в договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 р. та виготовити право установчі документи на користування земельною ділянкою площею 0,1598 га. (пункти 1-3 Рішення).

Позивач, з посиланням на ст.ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст.ст. 93, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі" та ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування" вважає, що спірне рішення є незаконним і підлягає скасуванню.

14.02.2017 року від позивача по справі надійшли додаткові пояснення (вх.№2544/17 від 14.02.2017), у яких позивач вказує на те, що договір оренди укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Красницькою сільською радою, відповідає положенням ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 15 Закону України "Про оренду землі". За словами позивача, рішенням сесії Красницької сільської ради затверджено проект відведення земельної ділянки і надано в оренду земельну ділянку "для розміщення й обслуговування цеху по розпиловці деревини". Позивач вказав, що земельна ділянка не надавалась виключно для обслуговування паїв і станом на 27.07.2016 року на орендованій земельній ділянці розміщено цех по переробці деревини, право власності на який зареєстровано за позивачем. Тому, позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, внаслідок укладання договору оренди настали правові наслідки, а отже позивач стверджує, що правових підстав для визнання договору недійсним немає.

29.03.2017 року позивач подав суду додаткові обґрунтування (вх.№ 5554/17 від 29.03.2017) у яких вказує, що позивач і відповідач дійшли згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, які передбачені ч.1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі". За словами позивача, наявність у ПП "Карпати" державного акту на право користування земельною ділянкою не може братися до уваги, оскільки, як стверджує позивач приватне підприємство "Карпати" не могло набути такого права.

27.01.2017 року від третьої особи ОСОБА_5 підприємства "Карпати" надійшла позовна заява (вх.№1032/17 від 27.01.2017) відповідно до якої третя особа просить суд визнати незаконним та скасувати договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року укладений між Красницькою сільською радою та підприємцем ОСОБА_1, що зареєстрований у Верховинському відділі РФДЗК в книзі записів за №04063000001 від 27.02.2006 року та скасувати рішення №37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 року. В обґрунтування своїх вимог третя особа вказала, що ПП "Карпати" 29.12.2001 року отримало державний акт на право постійного користування землею 1-ІФ №000885. За словами представника третьої особи, на земельній ділянці розташована будівля лісопильного цеху, що з 22.09.2015 року, за словами третьої особи, є приватною власністю третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Представник ПП "Карпати" стверджує, що договір оренди землі від 30.01.2006 року укладено без законних підстав. Крім того, у вказаній позовні заяві зазначено, що межі земельної ділянки, яку передано в оренду, не були визначені в натурі, та не було проекту відведення, що на думку представника ПП "Карпати" є підставою для визнання договору недійсним.

29.03.2017 року представник ПП "Карпати" подав суду письмові пояснення по справі (вх.№5588/17 від 29.03.2017) у яких вказує на те, що в першій вимозі третьої особи допущено технічну помилку в прохальній частині і тому просить суд визнати недійсним та скасувати договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року.

15.03.2017 року від позивача по справі надійшли додаткові заперечення (вх.№4568/17 від 15.03.2017) у яких позивач просить суд відмовити третій особі з самостійними вимогами ПП "Карпати" в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень позивач вказав, що третьою особою пропущено строк позовної давності на звернення з вимогою про визнання незаконним та скасування договору оренди земельної ділянки, а також, що третьою особою невірно вибрано спосіб захисту порушеного права.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, а також враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, викладені в Постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2016 року, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Щодо вимоги позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення №37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 року слід вказати таке.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Відповідно до ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно положень ч. ч. 1 та 2 ст. 149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України.

Право постійного землекористування є безстроковим та може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

У відповідності до ст. 141 ЗК України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Вказаною статтею не передбачено таку підставу, як зміна обставин.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що у разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (проекту відведення) із вилученням земельної ділянки обов'язковою є письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально. Позивачем жодних згод на вилучення земельної ділянки з користування не надавалося, докази протилежного в суду відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним рішенням (п.3 рішення №37/2.2015 від 01.07.2015 року) зобов'язано підприємця ОСОБА_1 внести зміни в договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року про землекористування та виготовити правоустановчі документи на користування земельною ділянкою площею 0, 1598 га.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушу цивільні права або інтереси.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В спірному випадку, в матеріалах справи відсутні докази щодо взаємної згоди сторін на внесення змін до договору оренди земельної ділянки, а відтак суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги третьої особи, що заявляє самостійні вимоги приватне підприємство "Карпати" про визнання недійсним та скасування договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року, укладений між Красницькою сільською радою та підприємцем ОСОБА_1, суд вважає за правильне вказати таке.

Як вказано в Постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2016 року необхідно надати оцінку договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року щодо відповідності цього договору положенням Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2006 року) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина 2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2006 року) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Проте, відповідно до тексту поданого договору розмір орендної плати сторонами не визначено /пп.9-29 договору/.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі" є самостійною підставою для визнання договору недійсним.

Таким чином, враховуючи вказану обставину, в суду наявні підстави для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Доводи позивача про те, що орендна плата визначалася в додатках до договору, судом до уваги не беруться, оскільки додатки до договору є його невід'ємною частиною і вимоги законодавства, які ставляться до певних видів договорів - поширюються і на додатки до договору. Як встановлено в засіданнях суду та не спростовано позивачем - додатки до спірного договору є не зареєстрованими в установленому порядку, а саме відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2006 року) - укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Що стосується вимоги третьої особи про скасування вказаного договору оренди земельної ділянки, суд відхиляє таку вимогу, як таку, що не відповідає встановленим законом способам захисту порушеного права.

Крім того, статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2006 року) встановлено, що однією з невід'ємних частин договору оренди землі є акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Оглянувши в судовому засідання спірний договір оренди земельної ділянки, судом встановлена відсутність однієї з невід'ємних частин договору оренди землі - акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В дійсності - у спірного договору відсутня його невід'ємна частина /акт приймання-передачі об'єкту/, що є порушенням вимог ст.15 Закону України "Про оренду землі", а відтак відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу - підставою для визнання його недійсним.

Посилання позивача на судову практику Верховного суду України про те, що відсутність у договорі істотних умов не є безумовною підставою для визнання його недійсним за обставин, що такі умови не порушують чиїсь права - судом не визнаються обґрунтованими. При цьому судом взято до уваги, що договір оренди земельної ділянки від 30.01.2005 р. укладено на 25 (двадцять п'ять) років, починаючи з дати його державної реєстрації (п. 8 Договору). Договір зареєстровано в Верховинському відділі РФДЗК, про що у книзі записів державної реєстрації Договорів оренди землі вчинено запис за № 04063000001 від 27.02.2006 р.

Відповідно до пунктів 3-4 Договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 р. укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Красницькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області на земельній ділянці в с. Красник знаходиться об'єкт нерухомого майна будівля, а також інші об'єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівлі, будівель, споруд та інших об'єктів.

Згідно із Договорами на передачу паю в постійне користування від 18.04.2005 р. в оренду ОСОБА_1 передавалось наступне майно: рама лісопильна вартістю 1 273,65 грн., частина приміщення пилорами вартістю 627,31 грн., рельси вартістю 702,02 грн., частина козлового крану вартістю 969,58 грн. та рама лісопильна вартістю 1 273,65 грн., частина приміщення пилорами вартістю 627,31 грн., частина кран-балки вартістю 1 033,56 грн., станок заточний вартістю 200 грн., частина козлового крану вартістю 292,55 грн., щит електричний вартістю 300,6 грн.

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09.09.2015 р. по справі № 340/486/15-ц (номер провадження № 2/340/250/15) позов задоволено та визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право спільної часткової власності в рівних частках на будівлю лісопильного цеху загальною площею 345,4 м. кв., яка знаходиться в с. Красник по вул. В. Зузяка, 1 Верховинського району Івано-Франківської області. Рішення набрало законної сили 22.09.2015 р., про що є відмітка на копії рішення. Як вбачається з рішення назване майно було виділено в рахунок паю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при розпаюванні майна селянської спілки.

Таким чином, вказані обставини є доказом порушення прав третіх осіб, позивач протилежного перед судом не довів.

Крім того, судом взято до уваги, що спірна земельна ділянка знаходиться на території земельної ділянки, яка надана приватному підприємству "Карпати" в постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування серії I-ІФ №000885.

При цьому судом взято до уваги твердження позивача про те, що відповідно до ч.2 ст. 92 ЗК України приватне підприємство не може набувати права постійного користування земельною ділянкою.

Проте, відповідно до листа в. о. заступника голови ліквідаційної комісії Відділу Держгеокадастру у Верховинському районі №3-4/0-8/6-17 від 15.02.2017 року в книзі №5 реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування земельними ділянками є зареєстрований Державний акт за реєстраційним №3246 від 26.02.2002 року серія I-ШФ №000885, землекористувач ПП "Карпати". Місцезнаходження земельної ділянки с. Красник, загальною площею 1, 6100 га, цільове призначення для обслуговування будівель, виданий на підставі рішення Красницької сільської ради від 29.12.2001 року.

Крім того, в судовому засіданні представник ПП "Карпати" пояснив, що ПП "Карпати" створено на базі ліквідованого сільськогосподарського підприємства і на той час така практика надання земельних ділянок в постійне користування була поширена. Відповідність назви ПП "Карпати" формі власності даного підприємства не було предметом дослідження судом при розгляді справи і в суду відсутні докази про те, що такий акт визнано недійсним в судовому порядку, внаслідок чого сторонам при укладенні спірного договору необхідно було врахувати таке.

Пунктом 5 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2006 року) встановлено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. В спірному випадку, відсутні будь-які докази того, що мало місце таке вилучення земельної ділянки в постійного землекористувача, що є ще однією підставою вважати, що спірний договір оренди земельної ділянки порушує права та законні інтереси третій осіб.

В додаткових запереченням (вх.№4568/17 від 15.03.2017) позивач заявив про сплив строку позовної давності щодо вимоги третьої особи ПП "Карпати" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

З цього приводу слід вказати таке.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В судовому засіданні представник ПП "Карпати" пояснив, що йому стало відомо про вказаний спір 25.09.2015 року, коли господарським судом порушено провадження у справі. Враховуючи те, що ПП "Карпати" не є стороною спірного договору, докази того, що сторона могла раніше знати про наявність спірного договору, суду не надано - в суду відсутні підстави вважати, що ПП "Карпати" пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з вимогою про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та вимог третьої сторони з самостійними вимогами на предмет спору.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 2, 116, 123, 124, 127, 128, 141, 149 Земельного кодексу України, ст. ст.24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 13, 15 Закону України "Про оренду землі", ст.11, ч.1 ст.21, ст.ст.203, 215, 256, 257 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 32, 43, 44, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /78705, Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Красник, код 2377215194/ до Красницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області /78705, Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Красник, вул. І. Франка, 14/, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги Приватне підприємство "Карпати" /78705, Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Красник, вул. Василя Зузяка, №1/ про визнання незаконним та скасування рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 р. задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення № 37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 р.

Стягнути з Красницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області (вул. І. Франка,14, с. Красник, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78705, ідент. код 20549969) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Красник, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78705, ідент. код НОМЕР_1) 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 підприємства "Карпати" /78705, Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Красник, вул. Василя Зузяка, №1/ про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року, укладений між Красницькою сільською радою та підприємцем ОСОБА_1, що зареєстрований у Верховинському відділі РФДЗК в книзі записів за №04063000001 від 27.02.2006 року та скасування рішення №37/2.2015 засідання 37 позачергової сесії Красницької сільської ради 6-го демократичного скликання від 01.07.2015 року задоволити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30.01.2006 року, укладений між Красницькою сільською радою та підприємцем ОСОБА_1, що зареєстрований у Верховинському відділі РФДЗК в книзі записів за №04063000001 від 27.02.2006 року.

В частині вимоги про скасування договору оренди земельної ділянки від 30 січня 2006р. - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Красник, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78705, ідент. код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 підприємства "Карпати" /78705, Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Красник, вул. Василя Зузяка, №1, код ЄДРПОУ 30718308/ судовий збір в розмірі 1600 грн. 00 коп. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.04.17

Суддя Фрич М. М.