Постанова

від 29.03.2017 по справі 922/644/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 922/644/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Губенко Н.М., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського дочірнього підприємства "Промавтоматика" № 438 Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 та на рішеннягосподарського суду Харківської області від 04.05.2016 у справі№ 922/644/16 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Суми Електробуд" доХарківського дочірнього підприємства "Промавтоматика" № 438 Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" простягнення 696 125,47 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- ТОВ "Суми Електробуд" Клещенко О.М.,

- Харківського ДП "Промавтоматика" № 438 Петренко О.М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Суми Електробуд" (надалі - ТОВ "Суми Електробуд" / позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського дочірнього підприємства "Промавтоматика" № 438 Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" (надалі - Харківське ДП "Промавтоматика" № 438 / відповідач) про стягнення з останнього, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, 342 157,80 грн. основної заборгованості, 336 849,67 грн. - інфляційних втрат, 17 118 грн. - 3 % річних, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору підряду № 25/07-12 від 25.07.2012, укладеного між ними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.05.2016 (суддя Чистякова І.О.) позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 342 157,80 грн. основної заборгованості, 336 849,67 грн. - інфляційних втрат, 17 118 грн. - 3 % річних, 10 441,88 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 (головуючий суддя Тихий П.В., судді: Пелипенко Н.М., Хачатрян В.С.) рішення господарського суду Харківської області від 04.05.2016 скасовано в частині стягнення 3 % річних в сумі 4 322,24 грн., втрат від інфляції в сумі 179 357,85 грн. та судового збору в сумі 2 755,62 грн.; прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено; в решті рішення залишено без змін.

Харківське ДП "Промавтоматика" № 438, не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Ознайомившись з матеріалами справи та встановленими судами обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність надання юридичної оцінки судами першої та апеляційної інстанції, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.07.2012 між Харківським ДП "Промавтоматика" № 438 (генпідрядник) та ТОВ "Суми Електробуд" (субпідрядник) укладено договір підряду № 25/07-12 (надалі - договір), відповідно до умов якого субпідрядник в межах твердої договірної ціни зобов'язується на свій ризик власними та/або залученими силами та засобами виконати комплекс робіт, передбачений додатками до цього договору, які є його невід'ємними частинами, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику будівельний майданчик, прийняти та оплатити вартість належно виконаних робіт в порядку та строки, передбачені умовами даного договору.

Як погоджено в п. 1.4. договору, обсяг, склад, вартість, порядок оплати, строки та порядок виконання робіт визначатимуться сторонами у додаткових угодах до цього договору, які є невід'ємною частиною даного договору.

У відповідності до п. 2.1. договору загальна вартість робіт, що виконуються за даним договором, складає договірна ціна, що визначається, як плата субпідряднику за виконання робіт за даним договором з урахуванням виконання субпідрядником всіх обов'язків, що покладаються на нього даним договором.

Згідно з п.п. 2.2., 2.3. договору договірна ціна робіт, що доручаються субпідряднику за умовами даного договору, узгоджується сторонами у додатках до договору. Договірна ціна робіт є твердою і може змінюватися лише за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до даного договору. Таке корегування може бути вчинено лише щодо вартості робіт, які не виконані та не оплачені на дату проведення корегування.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що роботи по договору вважаються належним чином виконаними субпідрядником та прийнятими генпідрядником в разі підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт в порядку, передбаченому розділом 9 договору.

Відповідно до п. 4.2.5. договору генпідрядник зобов'язується оплачувати вартість робіт у строки та розмірах, визначені умовами даного договору.

Субпідрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вимог договору, проектної документації, будівельних норм та правил, вимог законодавства України (п. 6.1. договору).

За змістом пункту 9.1. договору, виконання робіт оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені генпідрядником і субпідрядником.

Пунктом 9.7. договору визначено, що підписання акту приймання-передачі виконаних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

В силу п. 16.1. договору останній набирає сили з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе договірних зобов'язань.

Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач своєчасно та належним чином виконав підрядні роботи на торгівельно-розважальному комплексі "Мануфактура" (м. Суми, вул. Харківська, 2) загальною вартістю 1 069 148,40 грн., що підтверджується відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт (і витратах) за формою КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2, підписаними обома сторонами без зауваження.

У свою чергу, відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних робіт здійснив частково, тільки в сумі 645 420 грн., у зв'язку з чим, з урахуванням проведеного взаємозаліку заборгованостей між сторонами, в нього (відповідача) залишилася непогашеною сума в розмірі 342 157,80 грн.

Судами також з'ясовано, що 15.01.2015 та 18.08.2015 позивач звертався на адресу відповідача з претензіями сплатити заборгованість, однак дані вимоги були залишені відповідачем без відповіді.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Суми Електробуд" до Харківського ДП "Промавтоматика" № 438 про стягнення 342 157,80 грн. основної заборгованості, 336 849,67 грн. - інфляційних втрат, 17 118 грн. - 3 % річних.

Господарський суд Харківської області, задовольняючи позов у повному обсязі, виходив з того, що оскільки відповідач не надав суду доказів на спростування наявної перед позивачем заборгованості за договором підряду № 25/07-12 від 25.07.2012, то позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 342 157,80 грн. є правомірними та обґрунтованими, як і позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 171 18 грн., а також інфляційних втрат в сумі 336 849,67 грн., з огляду на що вони і були задоволені.

У свою чергу, Харківський апеляційний господарський суд, скасовуючи частково рішення місцевого суду та задовольняючи позов частково, дійшов висновку, що спірний договір підряду № 25/07-12 від 25.07.2012 є неукладеним у зв'язку з непогодженням сторонами проектно-кошторисної документації, яка є істотною умовою договору будівельного підряду. Однак, судом при цьому зауважено, що оскільки факт виконання підрядних робіт підтверджується відповідними актами приймання-передачі та довідками про вартість виконаних робіт, то наявні підстави для стягнення з відповідача непогашеної заборгованості за фактично виконані роботи у розмірі 342 157,80 грн. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних здійснено позивачем невірно, а тому ним проведено перерахунок відповідних сум та постановлено, що стягненню з відповідача підлягають 157 491,82 грн. інфляційних втрат та 12 795,76 грн. 3 % річних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду, викладеним в резолютивній частині оскаржуваної постанови від 08.08.2016, про часткове задоволення позову ТОВ "Суми Електробуд" та відмову у стягненні 3 % річних в сумі 4 322,24 грн. і втрат від інфляції в сумі 179 357,85 грн., відхиляючи при цьому посилання суду апеляційної інстанції на неукладеність спірного договору підряду № 25/07-12 від 25.07.2012, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтею 877 ЦК України унормовано, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

За змістом ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві, а саме: № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.03.2010 р. № 12/19-2-9-21-2368 "Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві", типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма № КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма № КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. У вказаному листі також зазначено, що по об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Як уже зазначалося, пунктом 9.1. договору визначено, що виконання робіт оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені генпідрядником і субпідрядником.

А в силу пункту 9.7. договору підписання акту приймання-передачі виконаних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Отже, встановивши, що позивач виконав своєчасно і належним чином повний обсяг комплексу підрядних робіт на торгівельно-розважальному комплексі "Мануфактура" (м. Суми, вул. Харківська, 2) та передав їх результат замовнику за відповідними актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, а саме: від 29.12.2012 на суму 130588,80 грн., від 31.01.2013 на суму 47331,60 грн., від 31.01.2013 на суму 48811,20 грн., від 31.01.2013 на суму 20058 грн., від 28.02.2013 на суму 45627,60 грн., від 28.02.2013 на суму 55083,60 грн., від 28.02.2013 на суму 49299,60 грн., від 28.02.2013 на суму 52450,80 грн., від 28.02.2013 на суму 54144 грн., від 31.05.2013 на суму 45076,80 грн., від 30.06.2013 від 57337,20 грн., від 30.06.2013 від 57922,80 грн., від 30.06.2013 на суму 57957,60 грн., від 30.06.2013 на суму 58134 грн., від 30.06.2013 на суму 58168,80 грн., від 30.11.2013 на суму 57328,80 грн., від 30.11.2013 на суму 58920 грн., від 30.11.2013 на суму 43086 грн., від 30.11.2013 на суму 47576,40 грн., від 30.11.2013 на суму 24244,80 грн., а відповідач, у свою чергу, прийняв роботи без будь-яких зауважень чи претензій щодо якості, вартості, обсягу та строків виконаних підрядних робіт, оплативши їх лише частково, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача (Харківського ДП "Промавтоматика" № 438) на користь позивача (ТОВ "Суми Електробуд") суми основного боргу в розмірі 342 157,80 грн.

При цьому, колегія суддів не погоджується з позицією Харківського апеляційного господарського суду щодо неукладеності спірного договору підряду № 25/07-12 від 25.07.2012, зважаючи на таке.

За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Приписами ст.ст. 180, 181 ГК України унормовано, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що сторонами не погоджено істотну умову, передбачену ч. 2 ст. 877 ЦК України, оскільки не визначено склад та зміст проектно-кошторисної документації, а також строк її передання, з огляду на що договір є неукладеним, спростовується встановленим судами належним виконанням ТОВ "Суми Електробуд" будівельних робіт саме в межах спірного договору підряду № 25/07-12 від 25.07.2012, що підтверджується відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт (і витратах) за формою КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2, підписаними обома сторонами без зауваження.

Суд зазначає, що фактичні дії сторін свідчать про те, що такий договір був укладений. А визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від25.06.2011 у справі № 7/221-09, від 23.09.2015 у справі № 914/2846/14 ).

Разом з тим, твердження апеляційного господарського суду про неукладеність договору підряду не вплинуло на правильність висновків щодо задоволення заявлених позовних вимог, зокрема, в частині стягнення суми основного боргу, а тому в цій частині суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2016.

Також, Вищий господарський суд України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у сумах, визначених після перерахунку, здійсненого судом.

Так, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно відзначено апеляційним судом, сторонами не було встановлено термін оплати за виконані будівельні роботи, а тому позивачем, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, 15.01.2016 було направлено відповідачу претензію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копія якого наявна в матеріалах справи, з огляду на що граничним семиденним строком оплати з дня пред'явлення вимоги є 22.01.2016 .

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

А відтак, з 23.01.2016 відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання щодо оплати.

В силу частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника (така правова позиція викладене у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12 ).

З огляду на зазначене, Харківський апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, встановив, що такий розрахунок здійснено невірно, а тому зробивши відповідний перерахунок, постановив до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 157 491,82 грн. та суму 3 % річних в розмірі 12 795,76 грн., правомірно відмовивши в задоволенні вимог про стягнення решти суми.

Щодо тверджень відповідача в поданій касаційній скарзі про ненастання для відповідача строку оплати здійснених позивачем робіт з причин неоформлення позивачем відповідного акту про здачу усього комплексу робіт, то вони спростовуються вищенаведеним, зокрема, умовами укладеного між сторонами договору підряду № 25/07-12 від 25.07.2012 , якими не передбачено оплати виконаних робіт після підписання акту про здачу усього комплексу робіт, а тільки встановлено, що підписання акту приймання-передачі виконаних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Також, відхиляються посилання Харківського ДП "Промавтоматика" № 438 на направлення позивачем неналежним чином претензій від 15.01.2015 та 18.08.2015 як доказу, з якої дати необхідно нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних, оскільки судами встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що позивач (ТОВ "Суми Електробуд") належним чином надіслав, зокрема, претензію від 15.01.2015, на адресу відповідача з вимогою про сплату основної заборгованості, повідомивши при цьому, що в разі її несплати, він буде змушений звернутися до господарського суду з позовом про стягнення суми заборгованості, інфляційних та 3 % річних. Водночас, відповідачем жодним чином не доведено, що дана претензія не була ним отримана чи надіслана за неналежною адресою.

Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, оскільки є ідентичними доводам, зазначеним в апеляційній скарзі, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених апеляційним господарським судом висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

В силу ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судом апеляційної інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правильні висновки про часткове задоволення позову.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова Харківського апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського дочірнього підприємства "Промавтоматика" № 438 Закритого акціонерного товариства "Променергоавтоматика" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 у справі № 922/644/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере