Ухвала

від 09.03.2017 по справі 146/1307/16-ц

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Крижопільський районний суд Вінницької області

2/134/52/2017

Справа № 146/1307/16-ц

УХВАЛА

Іменем України

09 березня 2017 року Крижопільский районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.

з участю секретаря: Балух О.В.

та представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль заяву представника відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Липівка про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до районного суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Липівка про визнання договору оренди землі недійсним.

Вказав, що ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 10.10.2016 р. у справі №146/1307/16-ц, вжито заходів забезпечення позову за позовом ОСОБА_3 до СТОВ "Липівка" про визнання недійсним договору оренди землі.

Зазначеною ухвалою суду заборонено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Липівка" вчиняти будь-які дії, що будуть спрямовані на обробіток земельної ділянки площею 4,4815 га кадастровий номер 0523982300:01:000:0158, розташованої на території Жолобянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області до вирішення справи по суті.

Представник відповідача вважає, що ухвала Томашпільського районного суду Вінницької області від 10.10.2016 року у справі №146/1307/16-ц прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, порушує законні права і інтереси СТОВ "Липівка" та підлягає скасуванню з таких підстав:

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у п. 4 постанови "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (№ 9 від 22.12.2006 р.), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, її позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).

Крім того, як вбачається із позовної заяви позивачки та доданих до неї документів у даній цивільній справі, позивач заявив вимоги немайнового характеру та попросив суд визнати недійсним договір оренди землі. Вимог про витребування земельної ділянки позивачем не заявлено.

Томашпільський районний суд Вінницької області, в порушення вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України, не дослідив співвідношення (співмірність) обраного ним заходу забезпечення позов, змісту позовних вимог позивача, та як його застосування (наявність чи відсутність) може вплинути на виконання судового рішення у цій справі в майбутньому, в разі задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають СТОВ "Липівка" використовувати земельну ділянку у власній господарській діяльності, в тому числі з метою отримання прибутку.

Заходи забезпечення позову Томашпільським судом Вінницької області вжито без повідомлення відповідача, про існування оскаржуваної ухвали відповідачу стало відомо 01.03.2017 р., а тому просив поновити пропущений строк для подання заяви про скасування заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні представник відповідача заяву підтримав та просив її задовольнити.

Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заяву слід задовольнити, скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Томашпільського районного суду від 10.10.2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Судом встановлено, що ухвалою Томашпільського районного суду від 10.10.2016 року заборонено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Липівка" вчиняти будь-які дії, що будуть спрямовані на обробіток земельної ділянки площею 4,4815 га кадастровий номер 0523982300:01:000:0158, розташованої на території Жолобянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області до вирішення справи по суті.

Позивачем не наведено жодних обставин про існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до глави 15 Земельного кодексу України право користування землею здійснюється на праві постійного користування земельною ділянкою та на праві оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-ІV самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Жодних доказів на підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 4,4815 га кадастровий номер 0523982300:01:000:0158, розташованої на території Жолобянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області суду не надано.

Договір оренди землі № 206 від 08.06.2010 року, щодо вищевказаної ділянки 02.07.2010 р. зареєстрований в Томашпільському відділі Вінницької філії ДЗК є діючим та виконується відповідачем належним чином, чого також не заперечує сам позивач.

Крім того, суд приходить до висновку, що оскільки по даній справі позивачем заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої може мати місце тривалий час, а тому не скасування ухвали Томашпільського районного суду від 10.10.2016 року про забезпечення позову може призвести до не обробітку земельної ділянки, що матиме негативні наслідки для сторін по справі.

Оскільки про ухвалу Томашпільського районного суду від 10.10.2016 року відповідачу стало відомо тільки 01.03.2017 р., тому суд вважає, що необхідно поновити відповідачу пропущений строк для подання заяви про скасування заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 154 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити.

Поновити відповідачу СТОВ Липівка пропущений строк на подання заяви про скасування забезпечення позову.

Скасувати заходи забезпечення позову прийняті ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 10.10.2016 року у цивільній справі №146/1307/16-ц щодо заборони Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Липівка" вчиняти будь-які дії, що будуть спрямовані на обробіток земельної ділянки площею 4,4815 га кадастровий номер 0523982300:01:000:0158, розташованої на території Жолобянської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Копію ухвали направити на виконання відділу ДВС Томашпільського РУЮ у Вінницькій області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали суду, а позивачем з дня отримання копії ухвали до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: