Рішення

від 28.03.2017 по справі 906/493/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" березня 2017 р. Справа № 906/493/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - ордер на надання правової допомоги №085758 від 09.06.2016;

від відповідача: ОСОБА_2 -б/н від 05.06.2016;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "TENACHEM" (SIA"TENACHEM")

до Приватного підприємства "Проспер"

про стягнення 39918,04 євро

Строк розгляду спору продовжено на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "TENACHEM" (SIA"TENACHEM") звернулося з позовом до суду про стягнення з Приватного підприємства "Проспер" 33269,00 євро за поставлений товар відповідно до умов контракту від 01.06.2010.

Ухвалою від 05.07.2016 суд заяву позивача про збільшення позовних вимог прийняв до розгляду та ухвалив вважати заявленим спір про стягнення з відповідача 39918,04 євро.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що на виконання умов контракту ТОВ TENACHEM поставило ПП Проспер продукцію на загальну суму 57916,00 євро, проте відповідач не розрахувався в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду. Окрім основної суми боргу позивачем нараховано розмір законних процентів за простроченого грошового зобов'язання у сумі, яка визначена на підставі розрахунку, доданого до матеріалів справи. Разом з тим, уповноважений представник подав заяву щодо відшкодування вартості судових витрат, а саме: 598,78 євро - судового збору, 2300,00 євро - адвокатських послуг, 110,00 євро - витрат, пов'язаних з явкою представника у засідання суду та 290,00 євро - послуг перекладача, яку просив розцінювати як заяву про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 44 ГПК України склад судових витрат не є вичерпним. До них входять, зокрема, послуги адвоката та витрати, пов'язані з перекладом документів. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 ГК України та статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків, а тому вказана заява стосується лише збільшення розміру судових витрат, а не позовних вимог в цілому.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про повторне звернення за роз'ясненнями законодавства Латвійської Республіки з приводу процесуальності спірних правовідносин між сторонами, оскільки відповідь Міністерства юстиції Латвії неповна та охоплює лише норми матеріального права. Виходячи з того, що позивач наполягає на розгляді даного спору за законодавством Латвії, без роз'яснень латвійського законодавства стосовно процесуальності щодо підсудності вказаної справи господарському суду Житомирської області відповідно до арбітражного застереження та норм латвійського законодавства, є неможливим.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін щодо вказаного клопотання, відмовляє в його задоволенні так, як ухвалою від 08.09.2016 за клопотанням представника відповідача було направлено запит до Міністерства юстиції Латвії з метою отримати інформацію про матеріальне право Латвійської Республіки щодо застосування законодавства до правовідносин між сторонами і питання процесуальності відповідачем не заявлялося. 24.02.2017 від Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист з додатками, серед яких роз'яснення Міністерства юстиції Латвійської Республіки латвійського законодавства українською та латвійською мовами, тому повторно звертатися за роз'ясненнями суд не вважає за необхідне.

Представник відповідача хоч факт поставки підтвердив, проте заперечував щодо розміру заборгованості. Так, ТОВ TENACHEM надало ПП Проспер кредитну ноту - розрахунковий документ на зменшення заборгованості перед контрагентом, у зв'язку з чим просив відкласти розгляд справи з метою надати час для підготовки відповідних документів для обґрунтування заперечень та подання письмового відзиву.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд неодноразово зобов'язував ПП Проспер надати відзив на позовну заяву із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень, проте жодна з ухвал господарського суду відповідачем не була виконана, чого не заперечував уповноважений представник в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а саме: контракт №01/06/2010 від 01.06.2010, інвойси №TNH133375, №TNH133376 від 19.09.2013, №TNH133419 від 10.10.2013, пакувальні листи, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №449854, №449876 та експортні декларації №4850301381513262100242, №4850301381513262100254 від 19.09.2013 та №4850301381513283100120 від 11.10.2013, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "TENACHEM" (SIA"TENACHEM") (продавець, позивач) та Приватним підприємством "Проспер" (покупець, відповідач) укладено контракт №01/06/2010 (т.1, а.с.11-16).

За умовами контракту купівлі-продажу відповідно до п. 1.1 продавець продає, а покупець купує на умовах (Incoterms 2000) EXW Добеле, герметик для виробництва склопакетів (код ТН ЗЕД 32141010).

Згідно п. 1.2 контракту прийняті замовлення фіксуються у складених позивачем письмових рахунках (інвойсах), в яких визначається товар за типом, кількістю та ціною.

Пунктом 1.3 контракту встановлено, що зобов'язання продавця по поставці товару вважаються виконаними з моменту завантаження товару на заводі Добеле.

За умовами п.2.2 контракту, ціна на товар встановлюється в євро на умовах (Incoterms 2000) EXW Добеле і включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, завантаження та експортно митного оформлення.

Відповідно до п.3.1 контракту, умови платежу - 30 (тридцять) днів. Оплата за здійснюється на підставі рахунку (інвойса), виставленого продавцем.

Всі розрахунки по даному контракту здійснюються в євро (п.3.2 контракту).

Згідно п.4.3 контракту на кожну партію товару оформлює наступний пакет документів: рахунок (інвойс); пакувальний лист; сертифікат якості; міжнародна товрно-транспортна накладна (CMR); копія експортної декларації (ЕХ-1).

Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2015 року (п.10.9 контракту).

На виконання умов контракту, позивач 23.09.2013 поставив відповідачу товар на загальну суму 28624,00 євро, що підтверджується інвойсами №TNH133375, №TNH133376 від 19.09.2013 (т.1, а.с.28-29), пакувальними листами (т.1, а.с.26-27), міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №449854 (т.1, а.с.22) та експортними деклараціями (ЕХ-1) від 19.09.2013 №4850301381513262100242 та №4850301381513262100254 (т.1, а.с.23-25).

16.10.2013 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29292,00 євро. Факт поставки підтверджується інвойсом №TNH133419 (т.1, а.с.20), пакувальним листом (т.1, а.с.19), міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №449876 (т.1,а.с.21) та експортною декларацією (ЕХ-1) від 11.10.2013 №4850301381513283100120 (т.1, а.с.17-18).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на підставі контракту №01/06/2010 було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 57916,00 євро (28624,00 євро +29292,00 євро).

Відповідач, в порушення умов контракту, за отриманий товар розрахувався частково. Так, 23.10.2013 відповідач сплатив 10000,00 євро, 27.02.2014 - 4647,00 євро, 03.12.2014 - 10000,00 євро, що підтверджується довідками обслуговуючого банку позивача від 01.03.2016 (т.1, а.с.30-32).

Внаслідок неналежного виконання ПП "Проспер" своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару, у відповідача існує заборгованість в сумі 33269,00 євро.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Так згідно з ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання чи місце знаходження, рухоме або нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної іноземної юридичної особи-відповідача.

Як визначено положеннями Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, компетентним судом є суд тієї договірної сторони, на території якої відповідач має місце проживання або місце знаходження (п.2 ст. 32).

Пунктом 9.2 контракту №01/06/2010 від 01.06.2010 передбачено, що усі спори, з яких сторони не досягли згоди, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді, рішення якого є остаточним та обов'язковим для сторін.

Частиною першою ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Варто зазначити, що відповідач скористався своїм правом та подав 06.06.2016 клопотання про припинення провадження у справі з посиланням на ст. 80 ГПК України (т.1, а.с. 81-83).

Разом з тим, п. 5 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України N 04-5/608 від 31.05.2002 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном. Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень ( 995_070 ), Нью-Йорк, 1958).

Відповідно до вимог, що викладені в ст. 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) набула чинності для України 10 січня 1961 року, суд при вирішенні питання щодо передачі справи на розгляд арбітражу повинен був встановити дійсність арбітражної угоди (застереження), а також можливість її виконання.

Враховуючи положення п.9.2. контракту, у арбітражній угоді наявний дефект - неправильне найменування арбітражного суду, який впливає саме на неможливість виконання арбітражної угоди.

Так, в російськомовному варіанті контракту компетентний орган зазначено Міжнародний комерційний арбітражний суд, тоді як в англомовновному - Arbitration Court of International Commerce and Industry , що в перекладі на українську мову означає Арбітражний суд Міжнародної торгово-промислової . Найменування цих органів не є тотожними, що підтверджували представники сторін в судових засіданнях. При цьому не зазначено місце арбітражу. А так як обидва варіанти тексту є ідентичними та мають однакову юридичну силу (10.7 контракту), тому не можна достеменно вказати компетентний орган: Ризький міжнародний комерційний арбітраж чи Арбітражний суд Латвійської Торгово-промислової палати, чи Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Вказане не дозволяє встановити істинні наміри сторін щодо арбітражного механізму вирішення спору.

Враховуючі вказані обставини, ухвалою від 05.07.2016 господарський суд відмовив в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі (т.1, а.с.202-203).

Крім того, відповідно до положень контракту №01/06/2010, сторони не обрали право яке має застосовуватись до нього. За контрактом продавцем є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "TENACHEM" (SIA"TENACHEM"), яке є резидентом Латвійської Республіки.

Частиною 4 ст.4 ГПК України передбачено, що господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Статтею 32 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах (підписана 23.05.1995, ратифікована 22.11.1995, набрала чинності 12.07.1996) визначено, що договірні відносини визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої був укладений договір, якщо учасники цього договору не підкоряються обраному законодавству. У справах, що згадані в пункті 1 цієї статті, компетентний суд тієї Договірної Сторони, на території якої відповідач має місце проживання або місцезнаходження. А також, компетентний суд тієї Договірної Сторони, на території якої позивач має місце проживання або місцезнаходження, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно позивача.

Статтею 44 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону.

Частинами 2,3 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

При цьому, стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору купівлі-продажу є продавець (п.1 ч.1 ст. 44 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Таким чином, враховуючи викладені норми чинного законодавства, до спірних відносин між сторонами по даному контракту №01/06/2010 необхідно застосовувати право Латвійської Республіки.

Згідно ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

Так, з правої конструкції ст. 8 випливає, що встановлення змісту норм права іноземної держави можливе як шляхом звернення в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном, так і шляхом подачі особами, які беруть участь у справі документів, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень.

З метою встановлення норм матеріального права Латвійської Республіки, а саме: положення зобов'язального права, положення про купівлю продаж та поставку товарів, відповідальність за порушення виконання зобов'язання (прострочення оплати товару); порядок визначення та нарахування відсотків за порушення оплати (визначення процентної ставки, періоду їх нарахування та формулу, за якою здійснюється розрахунок), господарський суд Житомирської області направив відповідний запит до Міністерства юстиції України.

24.02.2017 від Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист з додатками, серед яких роз'яснення Міністерства юстиції Латвійської Республіки латвійського законодавства українською та латвійською мовами (т.2, а.с.43-51).

Так, статтею 1401 Цивільного закону Латвії визначено, що зобов'язальним правом являється таке право, на підставі якого одна особа - боржник зобов'язання вчинити на користь іншої особи - кредитора - відому дію, що має майнову цінність.

Кожне зобов'язання має бути виконане в повному обсязі, і нікого не можна примусити задовольнитися виконанням лише будь-якої частини зобов'язання, навіть і тоді, якщо його предмет являється діленим (ст.1425 Цивільного закону Латвії ).

Відповідно до ст.1511 Цивільного закону Латвії, договором в широкому сенсі являється кожна взаємна угода декількох осіб про встановлення, зміну або припинення будь-яких правовідносин.

Згідно статті 1587 Цивільного закону Латвії, договір, укладений на законних підставах, накладає контрагенту обов'язок виконати обіцяне, і не особлива обтяжливість угоди, не також труднощі виконання, котрі зникли згодом, не дають права одній стороні відступити від договору, хоча і з відшкодуванням іншій особі збитків.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі контракту №01/06/2010 від 01.06.2010, який за своєю правовою природою, положень цивільного закону Латвійської республіки є договором купівлі.

Статтею 2002 Цивільного закону Латвії встановлено, що купівля - це договір, за яким одна сторона обіцяє іншій за сплату домовленої грошової суми віддати відому річ або право.

Приписами ст. 2004 Цивільного закону Латвії визначено, що договір купівлі вважається укладеним, коли обидві сторони домовилися про предмет купівлі та плату за купівлю.

Предметом договору купівлі можуть бути всі речі, які дозволено і можливо відчужувати, маючи на увазі під цим не тільки тілесні речі, а й речові права та права за зобов'язаннями (ст. 2005 Цивільного закону Латвії ).

Якщо час виконання встановлений, то боржник зобов'язаний дотримуватися його, не чекаючи особливого нагадування кредитора, але він також і не повинен виконувати свій обов'язок раніше закінчення призначеного терміну (ст. 1828 Цивільного закону Латвії).

Відповідно до ст.1651 Цивільного закону Латвії, простроченням являється неправомірне зволікання у виконанні або прийнятті виконання зобов'язання. У першому випадку це прострочення боржника, а в другому - кредитора.

Як вже зазначалось, п.3.1 контракту встановлено, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30 (тридцять) календарних днів на підставі рахунку (інвойсу), виставленого продавцем.

Таким чином, товар поставлений 23.09.2013 відповідач мав повністю оплатити до 23.10.2013 (включно), а товар поставлений 16.10.2013 - до 15.11.2013 (включно).

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав, розрахунків з позивачем за поставлений товар у встановлені контрактом №01/06/2010 строки в повному обсязі не здійснив.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 33269,00 євро заборгованості за товар, отриманий згідно контракту №01/06/2010 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.1765 Цивільного закону Латвії стягнути з відповідача за прострочення виплати грошового боргу 6649,04 євро законних процентів, нарахованих на суму 3977 євро з 24.05.2013 по 17.05.2016 за прострочу оплати товару, поставленого 23.09.2013 та на суму 29292,00 євро з 16.11.2013 по 17.05.2016 за прострочу оплати товару, поставленого 16.10.2013 (т.1, а.с.109-110).

Відповідно до ст. 1765 Цивільного закону Латвії передбачено, що розмір процентів повинен бути точно визначений в акті або при угоді. Якщо це не зроблено, а також в тому випадку, коли закон передбачає нарахування законних процентів, вони визначаються по шести від ста на рік. Розмір законних процентів за прострочення сплати такого грошового боргу, якщо в якості винагороди визначений договором про постачання товару, про купівлю або постачання послуг, складає вісім процентних пунктів над основною процентною ставкою на рік, а в договірних відносинах, в котрих приймає участь споживач - шість процентів від ста на рік.

Перевіривши розрахунок законних відсотків (т.1, а.с.109-110), суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню на суму 6649,04 євро .

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з судового збору та витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Відповідно до статті 49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 499,04 євро за подання позовної заяви та 2826,00 грн за подання заяви про збільшення позовних вимог відшкодовується за рахунок відповідача.

Крім того, представник позивача просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на послуги адвоката в розмірі 2300,00 євро (відповідно до заяв від 05.07.2016 та 28.03.2017), з яких:

- 800,00 євро - вартість юридичної допомоги з підготовки позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог, а також інших процесуальних документів, пов'язаних з розглядом справи.

- 1500,00 євро - вартість юридичної допомоги щодо представництва інтересів клієнта в суді - сплачується за кожне засідання окремо у розмірі 300,00 євро.

- 110,00 євро - вартість витрат адвокатської компанії, пов'язаних з прибуттям в судове засідання - вартість проїзду та відрядні у розмірі 22,00 євро.

При застосуванні ч.5 ст. 49 ГПК України суд враховує, що для відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, а саме: оригінал платіжного доручення, яке підтверджує сплату відповідних послуг (тобто відбувається передоплата); копія свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони; витяг з Єдиного реєстру адвокатів; оригінал ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням; витяг з Статуту адвокатського об'єднання.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, представник позивача надав до матеріалів справи копію контракту №293 від 14.03.2016 (в редакції додаткової угоди до контракту від 30.05.2016), згідно з якого адвокатська компанія бере на себе обов'язок надати юридичну допомогу з питань стягнення заборгованості з ПП Проспер відповідно до контракту №01/06/2010 від 01.06.2010 (а.с.149-155, 160-161 у т.1).

В обов'язки адвокатської компанії входить: підготувати та подати в господарський суд Житомирської області позовну заяву про стягнення заборгованості з ПП Проспер відповідно до умов контракту №01/06/2010 від 01.06.2010, а також інші процесуальні документи, в тому числі клопотання, заяви пояснення заперечення, апеляційну та касаційну скарги (п.2.1.1. договору). Вартість підготовки і подання позовної заяви становить 800 євро (п.4.2.1. контракту).

Представництво інтересів клієнта в суді (за одне засідання) без компенсації вартості проїзду - 300,00 євро (п. 4.2.4. контракту).

Пунктом 4.4. контракту вказано, що клієнт зобов'язується сплатити (компенсувати) адвокатській компанії видатки, пов'язані з надання правової допомоги за вказаним контрактом, зокрема:

- вартість послуг перекладача (бюро перекладів) для здійснення перекладу документів клієнта з англійської і/або латиської мови на українську мову, а також положень окремих нормативних актів Латвійської Республіки;

- вартість послуг нотаріуса з засвідчення копій необхідних документів, в тому числі підпису перекладача;

- вартість проїзду у випадку представництва в господарський суд Житомирської області 22,00 євро за кожну поїздку.

- витрати адвокатської компанії зі сплати судового збору в господарських судах України, а також інші витрати, пов'язані із стягненням заборгованості з ПП Проспер .

Оплата по даному контракту, крім п.4.3, здійснюється клієнтом як авансом вартості юридичної допомоги на підставі рахунку-фактури (інвойсу), в якому вказується вид, кількість і вартість юридичної допомоги (послуг) та/або суму видатків (затрат) адвокатської компанії в розмірі, вказаному у інвойсі (п.4.5.1. контракту).

Разом з тим, в матеріалах справи наявні: копія свідоцтва про державну реєстрацію Адвокатського об'єднання Адвокатська компанія Соколовський і партнери , ордер про надання правової допомоги серія КВ №085758 від 09.06.2016, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4891 від 27.03.2012.

На підставі інвойсів №42 від 14.03.2016 (т.1, а.с.162, 168), №77 від 19.04.2016, №№106,107 від 02.06.2016 (т.1, а.с. 165), №125 від 13.06.2016 (т.1, а.с. 167) ТОВ "TENACHEM" сплатило АО АК Соколовський і Партнери за надані послуги, що підтверджується банківськими довідками (т.1, а.с. 168, 170,171).

У пункті 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова ВГСУ №7) роз'яснено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Правові особливості принципу «розумної необхідності» при визначенні розміру оплати за послуги адвоката розмір відшкодування не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Розумна необхідність - це врахування часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду і складність справи; вартість відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні, наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; ціна позову; докази, що підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката.

Суд враховує, що позивачем у справі є нерезидент України, в інтересах якого подана позовна заява про стягнення заборгованості за контактом №01/06/2010 від 01.06.2010, враховуючи час на підготовку, написання та систематизацію матеріалів позовної заяви, суд вважає обґрунтованим розмір витрат по оплаті послуг адвоката 800,00 євро вартості юридичної допомоги з складання позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог, а також інших процесуальних документів, пов'язаних з розглядом справи.

З метою забезпечення участі уповноваженого представника позивача у судових засідання під час розгляду справи, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає, що отримання позивачем послуг, пов'язаних з представлення інтересів ТОВ "TENACHEM", не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси, є його особистим правом. Так, суд прийшов до висновку, що стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1500,00 євро за представництво інтересів клієнта в суді є неспівмірним та завищеним. При цьому, адвокатом подано належні докази щодо сплати вартості за послуги представництва тільки за участь в судових засіданнях від 09.06.2016 та 05.07.2016. У зв'язку з чим суд вважає за необхідне обмежити розмір вказаних витрат, які підлягають стягненню з відповідача за вказану послугу в розмірі 300,00 євро.

Також адвокатом не надано належних доказів на підтвердження витрат адвокатської компанії, пов'язаних з прибуттям в судове засідання.

Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача 290,00 євро за послуги перекладача, з яких:

- 50,00 євро - вартість витрат адвокатської компанії, пов'язаних нотаріальним перекладом довідки з реєстру підприємств Латвійської республіки щодо позивача;

- 65,00 євро - вартість витрат, пов'язані з перекладом статей (норм) Цивільного закону Латвійської Республіки;

-175,00 євро - за послуги перекладу запиту з додатками, які надсилалися до Міністерства юстиції Латвійської Республіки.

На підставі інвойсів №43 від 14.03.2016 та №77 від 19.04.2016 (т.1, а.с. 163,164) ТОВ "TENACHEM" здійснило переказ коштів, що підтверджується банківськими довідками (т.1, а.с. 168,169). Однак уповноваженим представником не підтверджено, що вартість послуг з перекладу довідки з реєстру підприємств Латвійської Республіки щодо позивача та статей (норм) Цивільного закону Латвійської Республіки становить вказані суми, зокрема, відсутні належні документи (рахунки, платіжні документи) на оплату бюро перекладу, здійснені у національній грошовій одиниці, а також не визначено оборотність гривні до офіційно встановленого обміну на іноземну валюту на момент сплати.

На підтвердження послуг перекладу з запиту, які надсилався до Міністерства юстиції Латвійської Республіки адвокатом подано копію акта здачі-приймання робіт №а16573 та копію рахунку-фактури №а16573 від 18.07.2016 на суму 5255,14 грн, проте до матеріалів справи не додано доказів сплати вказаної суми та не проведено конвертацію гривні до євро. Тому у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 33269,00 євро боргу за поставку товару, 6649,04 євро законних процентів та 1100,00 євро адвокатських послуг є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо стягнення 1200,00 євро оплати послуг адвоката, 110,00 євро витрат, пов'язаних з явкою представника у засідання суду та 290,00 євро послуг перекладача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 , 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Проспер" (12452, Житомирська обл., Житомирський район, с. Кодня, вул. Вокзальна, 2, код ЄДРПОУ 24701635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "TENACHEM" (SIA"TENACHEM") (Республіка Латвія, Край Добене, Добене, вулиця Сподрібас, 3, LV-3701, єдиний реєстраційний номер 48503013815, ідентифікатор отримувача платежів єдиної європейської мережі розрахунків LV14ZZZ48503013815)

-33269,00 євро боргу за поставку товару;

-6649,04 євро законних процентів;

- 499,04 євро та 2826,00 грн судового збору;

-1100,00 євро адвокатських послуг.

3. Відмовити в частині стягнення судових витрат у сумі 1310,00 євро на оплату правової допомоги та 290,00 євро послуг перекладача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.04.17

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3- сторонам (рек.)