Ухвала

від 28.03.2017 по справі 15/151-08-3452

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"28" березня 2017 р.Справа № 15/151-08-3452

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Граматик Г.С.

за участю представників:

від прокуратури (скаржника) - ОСОБА_1,

від позивачів:

1) Міністерства оборони України - ОСОБА_2В,

2) Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (стягувача) - не з'явився;

від відповідача (боржника) - ОСОБА_3,

від ВДВС - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу заступника Військового прокурора Південного регіону України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-1140/17 від 24.02.2017 р.) в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України по справі № 15/151-08-3452 за позовом Військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» про зобов'язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Південного регіону України звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України з позовною заявою та уточненнями і доповненнями до неї до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» про зобов'язання виконати взяті на себе зобов'язання в натурі за договором № 227ДБ-42СП від 12.07.2005 р. та додатковими договорами до нього за № 1/42СП від 17.10.2005 р., а саме: передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м. на загальну суму 4176001,15 грн., а саме: 3-х кімнатну квартиру № 105 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 106 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 107 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 108 (секція 2); 5-ти кімнатну квартиру № 109 (секція 2) та 5-ти кімнатну квартиру № 110 (секція 2), які розташовані у будинку № 312 „б» в місті Миколаєві на проспекті Октябрському/кут вулиці Ватутіна, до 1 листопада 2008 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2008 р. порушено провадження у справі № 15/151-08-3452.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452 (з урахуванням внесених виправлень згідно ухвали суду від 20.01.2009 р.) позов Військового прокурора Південного регіону України було задоволено, а саме: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Будмарин» виконати взяті на себе зобов'язання в натурі за договором № 227/ДБ-42СП від 12.07.2005 року та додатковим договором до нього за № 1/42СП від 17.10.2005 року та передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м на загальну суму 4176001,15 грн., а саме: 3-х кімнатну квартиру №103 (секція 2), 3-х кімнатну квартиру № 104 (секція 2), 3-х кімнатну квартиру № 105 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 106 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 107 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 108 (секція 2); 5-ти кімнатну квартиру № 109 (секція 2) та 5-ти кімнатну квартиру № 110 (секція 2), які розташовані у будинку № 312 „б» в місті Миколаєві на проспекті Октябрському/кут вул. Ватутіна.

На виконання вказаного рішення суду 20 лютого 2009 р. господарським судом Одеської області був виданий наказ про примусове виконання рішення.

12.02.2011 р. Перший заступник Військового прокурора Південного регіону України звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. по справі № 15/151-08-3452.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2011 року по справі № 15/151-08-3452 вказану заяву Першого заступника Військового прокурора Південного регіону України про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 року задоволено, а саме: змінено спосіб виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 року у справі № 15/151-08-3452 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» виконати взяті на себе зобов'язання в натурі за договором № 227/ДБ-42СП від 12.07.2005 року та додатковим до нього договором за № 1/42СП від 17.10.2005 року та передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м на загальну суму 4176001,15 грн. шляхом звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» в розмірі 4176001,15 грн. на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Також вказаною ухвалою суду було накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» в розмірі 4176001,15 грн., що складають вартість спірних квартир.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 09.06.2011 року по справі № 15/151-08-3452 залишено без змін.

24.02.2017 р. заступник Військового прокурора Південного регіону України звернувся до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-1140/17) в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на протиправне повернення вказаним ВДВС виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання згідно повідомлення від 02.02.2017 р. щодо виконання ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2011 р. у справі № 15/151-08-3452 про стягнення грошової суми.

Зокрема, скаржник вказує, що рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452 задоволено позов військової прокуратури Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин про зобов'язання виконати певні дії.

У подальшому, як вказує скаржник, у зв'язку з неможливістю виконання рішення від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452 Військовою прокуратурою Південного регіону України до господарського суду Одеської області подано заяву про зміну способу виконання рішення, на підставі якої ухвалою від 09.06.2011 р. ТОВ Будмарин зобов'язано виплатити грошові кошти у сумі 4176001,51 грн. на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Як зазначає скаржник, станом на 09.12.2016 р. на виконання ухвали суду від 09.06.2011 р. ТОВ Будмарин перераховано кошти на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України у сумі 1817600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.02.2015 р., 15.06.2015 р. ,04.11.2015 р., 11.07.2016 р. та 22.09.2016 р. Так, скаржник вказує, що оскільки востаннє боржником на користь стягувана грошові кошти у сумі 100000,00 грн. були перераховані 22.09.2016 р., чим частково виконано рішення суду, строк пред'явлення виконавчого документа перервався 22.09.2016 р. Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України Про виконавче провадження після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Отже, як стверджує скаржник, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не пропущено.

Так, скаржник зазначає, що на підставі зазначеного 13.12.2016 р. військовою прокуратурою Південного регіону України до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області подано заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2011 р. у справі № 15/151-08-3452. Однак, 02.02.2017 р. державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання. На адресу військової прокуратури Південного регіону України відповідне повідомлення ВДВС про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання надійшло 14.02.2017 р.

Як вказує скаржник, в якості підстав для відмови у прийнятті виконавчого документа державний виконавець визначив п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , вказуючи, що виконавчий документ не відповідає вимогам цього Закону. Так, на думку державного виконавця, ухвала від 09.06.2011 р. у справі № 15/151 -08-3452 не являється виконавчим документом. Проте, на думку прокурора, вищевказана відмова ВДВС є незаконною та необґрунтованою, оскільки винесена з порушенням вимог Закону України „Про виконавче провадження» , адже в п. 2 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, чого в свою чергу державним виконавцем взято до уваги не було. За таких обставин, прокурор зазначає, що дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі № 15/15108-3452 є протиправними.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2017 р. по справі № 15/151-08-3452 скаргу заступника Військового прокурора Південного регіону України прийнято до прийнято до провадження та розгляд скарги призначено в засіданні суду.

Представник позивача - Міністерства оборони України у судовому засіданні повністю підтримаав позицію прокурора.

Представник стягувача - Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України у судове засідання не з'явився, проте у поданій до господарського суду заяві про розгляд скарги за відсутності представника (а.с. 186 т. 2) стягувач підтримує позицію прокурора та просить задовольнити скаргу.

Приморський ВДВС міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області проти задоволення скарги заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на скаргу на дії та рішення державного виконавця (а.с. 188-189 т. 2). Так, ВДВС вказує, що в ухвалі господарського суду Одеської області від 09.06.2011 року вказано, що в рамках вказаного рішення суду 20.02.2009 року господарським судом Одеської області був виданий наказ про примусове виконання рішення суду. Отже, за ствердженнями ВДВС, ухвала господарського суду Одеської області від 09.06.2011 року в даному випадку виступає як доповнення до наказу господарського суду Одеської області від 20.02.2009 року. Також представник ВДВС зазначає, що стягувачем на примусове виконання рішення суду було подано ухвалу господарського суду Одеської області від 09.06.2011 року, а не наказ господарського суду Одеської області від 20.02.2009 р. Поряд з цим ВДВС вказує, що прокурор у поданій скарзі посилається на те, що боржником на користь стягувача 22.09.2016 року було перераховані грошові кошти у розмірі 100000,00 грн., чим частково виконано рішення суду, та строк пред'явлення виконавчого документу до виконання перервався 22.09.2016 року. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України „Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. В ч. 2 вказаної статті Закону вказано, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Так, представник ВДВС зазначає, що стягувач не надав підтвердження відстрочки або розстрочки виконання рішення. З огляду на викладене, Приморський ВДВС вважає, що при примусовому виконанні рішення суду було дотримано всі вимоги чинного законодавства відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Відповідач (боржник) відзив на скаргу не надав, проте представник відповідача (боржника) у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та ВДВС, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., який набрав чинності з 05.10.2016 р., виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент вчинення ДВС оскаржуваної дії) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

В ст. 4 вказаного Закону визначені вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

В ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як випливає з матеріалів справи, на виконання рішення суду від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452 (з урахуванням внесених ухвалою суду від 20.01.2009 р. виправлень) 20 лютого 2009 р. господарським судом Одеської області був виданий наказ про примусове виконання рішення щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» виконати взяті на себе зобов'язання в натурі за договором № 227/ДБ-42СП від 12.07.2005 року та додатковим договором до нього за № 1/42СП від 17.10.2005 року та передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м на загальну суму 4176001,15 грн., а саме: 3-х кімнатної квартири №103 (секція 2), 3-х кімнатної квартири № 104 (секція 2), 3-х кімнатної квартири № 105 (секція 2); 3-х кімнатної квартири № 106 (секція 2); 3-х кімнатної квартири № 107 (секція 2); 3-х кімнатної квартири № 108 (секція 2); 5-ти кімнатної квартири № 109 (секція 2) та 5-ти кімнатної квартири № 110 (секція 2), які розташовані у будинку № 312 „б» в місті Миколаєві на проспекті Октябрському/кут вул. Ватутіна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2011 року по справі № 15/151-08-3452 за заявою Першого заступника Військового прокурора Південного регіону України було змінено спосіб виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 року у справі № 15/151-08-3452 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» виконати взяті на себе зобов'язання в натурі за договором № 227/ДБ-42СП від 12.07.2005 року та додатковим до нього договором за № 1/42СП від 17.10.2005 року та передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м на загальну суму 4176001,15 грн. шляхом звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» в розмірі 4176001,15 грн. на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Також вказаною ухвалою суду було накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» в розмірі 4176001,15 грн., що складають вартість спірних квартир.

Як вбачається з матеріалів скарги, станом на 09.12.2016 р. на виконання ухвали суду від 09.06.2011 р. ТОВ Будмарин були перераховані кошти на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України в сумі 1817600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.02.2015 р., 15.06.2015 р., 04.11.2015 р., 11.07.2016 р. та 22.09.2016 р.

Так, скаржник зазначає, що на підставі зазначеного 13.12.2016 р. військовою прокуратурою Південного регіону України до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області подано заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2011 р. у справі № 15/151-08-3452.

Однак, як вбачається з матеріалів скарги, 02.02.2017 р. державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання. На адресу військової прокуратури Південного регіону України вказане повідомлення ВДВС про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання надійшло 14.02.2017 р.

В якості підстав для відмови у прийнятті виконавчого документа державний виконавець визначив п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , вказуючи, що ухвала господарського суду Одеської області від 09.06.2011 р. у справі № 15/151-08-3452, винесена на підставі заяви Першого заступника Військового прокурора Південного регіону України про зміну способу виконання рішення суду, однак виконавчий документ по справі відсутній. Так, на думку державного виконавця, ухвала від 09.06.2011 р. у справі № 15/151-08-3452 не являється виконавчим документом.

Проте, скаржник вважає такі дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області протиправними, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом, чого в свою чергу державним виконавцем взято до уваги не було.

Разом з тим слід зазначити, що, виходячи з аналізу чинного законодавства, до ухвал, визначених у пункті 2 частини 1 статті 3 Закону України „Про виконавче провадження» належать, зокрема, ухвали про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову у господарських справах (статті 43 6, 67 Кодексу), та ухвала про затвердження мирової угоди, які виконуються органами державної виконавчої служби або іншими органами виконання судових рішень згідно з вимогами статей цього Закону без видачі наказу суду, оскільки мають самостійний процесуальний характер і не є актами вирішення спору по суті. Такі ухвали приймаються судом у зв'язку з необхідністю забезпечення розгляду судових справ та виконання рішення суду в майбутньому. При цьому вказані ухвали повинні відповідати вимогам для виконавчого документа відповідно до ст. 4 чинного Закону України „Про виконавче провадження» .

Так, враховуючи те, що ухвала господарського суду Одеської області від 09.06.2011 р. у справі № 15/151-08-3452 про зміну способу та порядку виконання саме рішення господарського суду по цій справі має похідний характер від такого рішення суду, яким справу вирішено по суті, відповідно така ухвала суду є обов'язковою для ВДВС при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.

Аналогічна позиція зазначена в підпункті 7.8 пункту 7 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (із змін. та доповнен.) стосовно ухвали господарського суду про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, де зазначено, що оскільки відстрочка і розстрочка є складовими способу та порядку виконання судового рішення, то умови їх надання може бути переглянуто у процесі розгляду господарським судом заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Якщо виконавче провадження відкривається після винесення ухвали господарського суду про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, то таке виконання має здійснюватися на підставі та з урахуванням як раніше виданого судом наказу, так і відповідної ухвали . Вказана позиція викладена з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 N 5-рп/2013 зі справи N 1-7/2013, за яким в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV з наступними змінами у системному зв'язку з положеннями статті 36 цього Закону, статей 116, 121 Господарського процесуального кодексу України слід розуміти так, що ухвала про розстрочку виконання рішення господарського суду не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, а підлягає виконанню у раніше відкритому на підставі судового наказу у виконавчому провадженні як процесуальний акт (документ), яким надається розстрочка виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про те, що ухвала господарського суду Одеської області від 09.06.2011 року в даному випадку виступає як доповнення до наказу господарського суду Одеської області від 20.02.2009 року, а тому у цьому випадку такий наказ суду має бути пред'явлений до виконання разом з вказаною ухвалою суду на виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 року у справі № 15/151-08-3452.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та відсутність порушень вимог законодавства в діях органу державної виконавчої служби під час повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги заступника Військового прокурора Південного регіону України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Керуючись ст. 121 2 , ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги заступника Військового прокурора Південного регіону України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області у справі № 15/151-08-3452.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 31 березня 2017 р.

Суддя В.С. Петров