Ухвала

від 06.06.2017 по справі 15/151-08-3452

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"06" червня 2017 р.Справа № 15/151-08-3452

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

при секретарі Граматик Г.С.

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_1,

від позивачів:

1) Міністерства оборони України - ОСОБА_2,

2) Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (стягувача-скаржника) - не з'явився;

від відповідача (боржника) - ОСОБА_3,

від ВДВС - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-2349/17 від 26.04.2017 р.) в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України по справі № 15/151-08-3452 за позовом Військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» про зобов'язання виконати певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Південного регіону України звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України з позовною заявою та уточненнями і доповненнями до неї до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» про зобов'язання виконати взяті на себе зобов'язання в натурі за договором № 227ДБ-42СП від 12.07.2005 р. та додатковими договорами до нього за № 1/42СП від 17.10.2005 р., а саме: передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м. на загальну суму 4176001,15 грн., а саме: 3-х кімнатну квартиру № 105 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 106 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 107 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 108 (секція 2); 5-ти кімнатну квартиру № 109 (секція 2) та 5-ти кімнатну квартиру № 110 (секція 2), які розташовані у будинку № 312 „б» в місті Миколаєві на проспекті Октябрському/кут вулиці Ватутіна, до 1 листопада 2008 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2008 р. порушено провадження у справі № 15/151-08-3452.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452 (з урахуванням внесених ухвалою суду від 20.01.2009 р. виправлень) позов Військового прокурора Південного регіону України було задоволено, а саме: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Будмарин» виконати взяті на себе зобов'язання в натурі за договором № 227/ДБ-42СП від 12.07.2005 року та додатковим договором до нього за № 1/42СП від 17.10.2005 року та передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м. на загальну суму 4176001,15 грн., а саме: 3-х кімнатну квартиру №103 (секція 2), 3-х кімнатну квартиру № 104 (секція 2), 3-х кімнатну квартиру № 105 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 106 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 107 (секція 2); 3-х кімнатну квартиру № 108 (секція 2); 5-ти кімнатну квартиру № 109 (секція 2) та 5-ти кімнатну квартиру № 110 (секція 2), які розташовані у будинку № 312 „б» в місті Миколаєві на проспекті Октябрському/кут вул. Ватутіна.

На виконання вказаного рішення суду 20 лютого 2009 р. господарським судом Одеської області був виданий наказ про примусове виконання рішення.

12.05.2011 р. Перший заступник Військового прокурора Південного регіону України звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. по справі № 15/151-08-3452.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2011 року по справі № 15/151-08-3452 вказану заяву Першого заступника Військового прокурора Південного регіону України про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 року задоволено, а саме: змінено спосіб виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 року у справі № 15/151-08-3452 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» виконати взяті на себе зобов'язання в натурі за договором № 227/ДБ-42СП від 12.07.2005 року та додатковим до нього договором за № 1/42СП від 17.10.2005 року та передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м на загальну суму 4176001,15 грн. шляхом звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» в розмірі 4176001,15 грн. на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Також вказаною ухвалою суду було накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» в розмірі 4176001,15 грн., що складають вартість спірних квартир.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 09.06.2011 року по справі № 15/151-08-3452 залишено без змін.

26.04.2017 р. Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-2349/17) в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на протиправність дій вказаного ВДВС щодо повернення виконавчого документа по справі № 15/151-08-3452 стягувачу без прийняття до виконання згідно повідомлення від 30.03.2017 р.

Зокрема, скаржник вказує, що рішенням господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452 задоволено позов військової прокуратури Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин про зобов'язання виконати певні дії. На виконання вищевказаного рішення суду 20.02.2009 р. господарськими судом Одеської області виданий відповідний наказ.

Однак, в подальшому у зв'язку з неможливістю виконання рішення від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452 Військовою прокуратурою Південного регіону України до господарського суду Одеської області подано заяву про зміну способу виконання рішення, на підставі якої ухвалою від 09.06.2011 р. ТОВ Будмарин зобов'язано виплатити грошові кошти у сумі 4176001,51 грн. на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Як вказує скаржник, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_4 управління юстиції в Одеській області від 01.03.2012 р. відкрито виконавче провадження № 31488938 із примусового виконання наказу від 20.02.2009 р. та ухвали від 09.06.2011 р. господарського суду Одеської області у справі № 15/151-08-3452. Проте, у зв'язку з відсутністю у ТОВ Будмарин майна та грошових коштів, на які можливо звернути стягнення, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_4 управління юстиції в Одеській області від 04.12.2012 р. вищезазначені виконавчі документи були повернуті стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

Як вказує скаржник, на виконання рішення суду від 09.06.2011 р. ТОВ Будмарин перераховано кошти на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України у сумі 1817600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.02.2015 р., 15.06.2015 р., 04.11.2015 р., 11.07.2016 р. та 22.09.2016 р. Отже, як зазначає скаржник, рішення суду про стягнення із ТОВ Будмарин на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України грошових коштів залишається невиконаним на суму 2358401,15 грн.

Так, скаржник вказує, що з метою виконання рішення суду 21.03.2017 р. Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області подано заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу суду від 20.03.2009 р. у справі № 15/151-08-3452.

Між тим 30.03.2017 р. Приморським відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, з посиланням на п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження через пропущення стягувачем встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Так, скаржник вважає дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області незаконними з огляду на наступне.

Як вказує скаржник, згідно зі ст. 21 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 р. (у редакції від 18.09.2008 р., чинній на час видачі наказу господарського суду Одеської області від 20.03.2009 р. у справі № 15/151-08-3452) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. Таким чином, скаржник вказує, що на момент видачі наказу господарського суду Одеської області від 20.03.2009 р. у справі № 15/151-08-3452 законом був встановлений трирічний строк пред'явлення до виконання даного виконавчого документу.

При цьому в п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про виконавче провадження та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) від 04.11.2010 р. встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Так, скаржник вказує, що з огляду на вищенаведені положення трирічний строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 20.03.2009 р. у справі № 15/151-08-3452 до виконання залишився незмінним, незважаючи на викладення Закону України Про виконавче провадження в іншій редакції та скорочення до одного року строку пред'явлення наказів господарського суду до виконання.

Отже, на думку скаржника, з огляду на вищевикладені положення Закону, приймаючи до уваги те, що наказ господарського суду Одеської області від 20.03.2009 р. у справі № 15/151-08-3452 був повернутий позивачу без виконання через неможливість його виконання внаслідок відсутності у боржника будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення, згідно з постановою державного виконавця від 04.12.2012 р., а також враховуючи трирічний строк пред'явлення цього документу до примусового виконання, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про виконавче провадження зазначений наказ був дійсним для пред'явлення до виконання у строк до 04.12.2015 р.

Проте, відповідно до платіжних доручень від 04.02.2015 р., 15.06.2015 р., 04.11.2015 р., 11.07.2016 р. та 22.09.2016 р. ТОВ Будмарин здійснювало перерахування грошових коштів в порядку часткового виконання вимог виконавчого документа, у зв'язку з чим відповідно до п. 2, ч. 1, 2 ст. 23 Закону України „Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (у редакції Закону України від 14.05.2015 р.), в момент здійснення кожного із вказаних платежів строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 20.03.2009 р. у справі № 15/151-08-3452 кожного разу переривався.

Так, скаржник зазначає, що враховуючи, що останній платіж в порядку часткового виконання вимог виконавчого документу був здійснений 22.09.2016 р., строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 20.03.2009 р. у справі № 15/151-08-3452 встановлюється до 22.09.2019 р.

Як вказує скаржник, на підставі зазначеного 13.12.2016 р. військовою прокуратурою Південного регіону України до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області подано заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2011 р. у справі № 15/151-08-3452. Однак, 02.02.2017 р. державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання. Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. строк пред'явлення виконавчого документу до виконання переривається у разі пред'явлення виконавчого документу до виконання. Отже, як вказує скаржник, строк пред'явлення наказу пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 20.03.2009 р. у справі № 15/151-08-3452 встановлюється до 02.05.2017 р.

Також 21.03.2017 р. Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України подано до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області заяву про відкриття виконавчого провадження разом з виконавчим документом, але 30.03.2017 р. державним виконавцем повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

За ствердженнями скаржника, на адресу Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України повідомлення від 30.03.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання надійшло 11.04.2017 р., в свою чергу строк подання скарги з урахуванням неробочих днів згідно ч. 5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження спливає 26.04.2017 р.

Відтак, скаржник просить суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 щодо повернення 30.03.2017 р. виконавчого документу у справі № 15/151-08-3452, а також скасувати повідомлення від 30.03.2017 р. старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.04.2017 р. по справі № 15/151-08-3452 скаргу Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України прийнято до прийнято до провадження та розгляд скарги призначено в засіданні суду.

Представник скаржника у судові засідання не з'явився. При цьому 17.05.2017 р. скаржником було подано до суду заяву про розгляд скарги за відсутності представника, в якій останній підтримав скаргу та просить суд задовольнити її в повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні повністю підтримав позицію скаржника та просив задовольнити скаргу.

Представник позивача - Міністерства оборони України у судовому засіданні повністю підтримав позицію прокурора.

Відповідач (боржник) відзив на скаргу не надав, проте представник відповідача (боржника) у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував.

Представник ВДВС у судові засідання не з'явився, хоча про дату і час розгляду скарги повідомлявся судом належним чином, також відзив на скаргу ВДВС не надано, у зв'язку з чим з'ясувати його думки стосовно поданої скарги не уявляється можливим.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Так, на виконання рішення суду від 03.12.2008 р. у справі № 15/151-08-3452 (з урахуванням внесених ухвалою суду від 20.01.2009 р. виправлень) 20 лютого 2009 р. господарським судом Одеської області був виданий наказ про примусове виконання рішення щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» виконати взяті на себе зобов'язання в натурі за договором № 227/ДБ-42СП від 12.07.2005 року та додатковим договором до нього за № 1/42СП від 17.10.2005 року та передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м на загальну суму 4176001,15 грн., а саме: 3-х кімнатної квартири №103 (секція 2), 3-х кімнатної квартири № 104 (секція 2), 3-х кімнатної квартири № 105 (секція 2); 3-х кімнатної квартири № 106 (секція 2); 3-х кімнатної квартири № 107 (секція 2); 3-х кімнатної квартири № 108 (секція 2); 5-ти кімнатної квартири № 109 (секція 2) та 5-ти кімнатної квартири № 110 (секція 2), які розташовані у будинку № 312 „б» в місті Миколаєві на проспекті Октябрському/кут вул. Ватутіна.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2009 р. державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відповідною постановою було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 20.02.2009 р. по справі № 15/151-08-3452 (а.с. 38 т. 2).

17.12.2009 року Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 20.02.2009 р. по справі № 15/151-08-3452 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 18 т. 2), у зв'язку з чим наказ господарського суду Одеської області від 20.02.2009 р. по справі № 15/151-08-3452 повернуто до суду без виконання супровідним листом Другого Приморського ВДВС від 28.12.2009 р. (а.с. 17 т. 2). Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. N 606-XIV (в редакції, що діяла на момент прийняття вказаної постанови) виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду, який видав виконавчий документ, на підставах, передбачених ч. 3 ст. 76 цього ж Закону. Тобто якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до нього штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", після чого виконавчий документ постановою державного виконавця повертається до суду, що його видав (ч. 3 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження").

В подальшому 12.05.2011 р. Перший заступник Військового прокурора Південного регіону України звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про зміну способу виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. по справі № 15/151-08-3452 (а.с. 24-27 т. 2), посилаючись на те, що ТОВ „Будмарин» на протязі більше двох років не виконує рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 р. по справі № 15/151-08-3452 щодо передачі Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м на загальну суму 4176001,15 грн., чим спричиняє збитки державі на зазначену суму. При цьому прокурор послався на те, що у ТОВ „Будмарин» відсутнє присуджене позивачеві майно в натурі, що виявлено державним виконавцем.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2011 року по справі № 15/151-08-3452 (а.с. 72-77 т. 2) за заявою Першого заступника Військового прокурора Південного регіону України було змінено спосіб виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.12.2008 року у справі № 15/151-08-3452 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» виконати взяті на себе зобов'язання в натурі за договором № 227/ДБ-42СП від 12.07.2005 року та додатковим до нього договором за № 1/42СП від 17.10.2005 року та передати Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України 8 квартир загальною площею 975,65 кв.м на загальну суму 4176001,15 грн. шляхом звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» в розмірі 4176001,15 грн. на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України. Також вказаною ухвалою суду було накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмарин» в розмірі 4176001,15 грн., що складають вартість спірних квартир.

Як з'ясовано судом, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_4 управління юстиції в Одеській області від 01.03.2012 р. було відкрито виконавче провадження № 31488938 із примусового виконання ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2011 р. у справі № 15/151-08-3452 (а.с. 27-28 т. 3).

Наразі судом з'ясовано, що у зв'язку із відсутністю у ТОВ Будмарин майна та грошових коштів, на які можливо звернути стягнення, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_4 управління юстиції в Одеській області від 04.12.2012 р. вищезазначений виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження» .

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому на виконання ухвали суду від 09.06.2011 р. ТОВ „Будмарин» самостійно були перераховані на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України грошові кошти в загальній сумі 1817600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 04.02.2015 р., № 1 від 15.06.2015 р., № 1 від 04.11.2015 р., № 28 від 11.07.2016 р. та № 34 від 22.09.2016 р. (а.с. 171-172 т. 2).

Отже, як зазначає скаржник, рішення суду про стягнення із ТОВ Будмарин на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України грошових коштів залишається невиконаним на суму 2358401,15 грн.

Так, з метою виконання рішення суду 21.03.2017 р. Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України було подано до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області подано заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу суду від 20.02.2009 р. у справі № 15/151-08-3452 з урахуванням ухвали суду про зміну способу виконання рішення суду у вказаній справі.

Однак, 30.03.2017 р. Приморським відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області направлено стягувачу - Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (а.с. 13). За змістом вказаного повідомлення поданий стягувачем виконавчий документ повернуто останньому без прийняття до виконання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження» , оскільки пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Зазначене повідомлення Приморського ВДВС про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30.03.2017 р. було отримано Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України 11.04.2017 р. Не погодившись з таким повідомленням, стягувач звернувся до суду 26.04.2017 р. з поданою скаргою, вважаючи такі дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області незаконними, протиправними.

Згідно ч. 1, 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження» (в діючій редакції) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

В свою чергу з огляду на те, що про оскаржувані дії скаржнику стало відомо з моменту отримання повідомлення про повернення виконавчого документа 11.04.2017 р., а заявлену скаргу подано до господарського суду 26.04.2017 р., відповідно суд вважає, що скарга заявлена у встановлений ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України та ч. 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження» строк для оскарження дій органу ДВС, адже останній 10-й робочий день з урахуванням святкових та вихідних днів припадає на 26.04.2017 р.

Поряд з цим, проаналізувавши зміст скарги, суд вважає доводи скаржника цілком обґрунтованими з огляду на таке.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України (чинною на момент видачі наказу господарського суду Одеської області від 20.02.2009 р. у справі № 15/151-08-3452) було встановлено, що виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, ухвали, постанови або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. (у редакції від 18.09.2008 р., чинній на час видачі наказу господарського суду Одеської області від 20.02.2009 р. у справі № 15/151-08-3452) виконавчі документи, зокрема виконавчі листи та інші судові документи, можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили;. (ч. 1, 2 ст. 21 вказаного Закону).

Таким чином, на момент видачі господарським судом Одеської області 20.02.2009 р. наказу по справі № 15/151-08-3452 законом був встановлений трирічний строк пред'явлення до виконання даного виконавчого документу.

При цьому згідно Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 04.11.2010 р. N 2677-VI було викладено у новій редакції Закон України "Про виконавче провадження", який набрав чинності 09.03.2011 р.

Статтею 22 Закону України „Про виконавче провадження» (в новій редакції Закону України від 04.11.2010 р.) визначено, що строк пред'явлення виконавчих документів, крім посвідчень комісій по трудових спорах, постанов судів у справах про адміністративні правопорушення та постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, встановлюється у один рік.

Відповідно до п. 4 розділу 2 „Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) від 04.11.2010 р. N 2677-VI виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються у строки, встановлені на момент їх видачі.

В свою чергу, з урахуванням вказаних положень законодавства, наказ господарського суду Одеської області від 20.02.2009 р. у справі № 15/151-08-3452 на момент набрання чинності вказаним Законом від 04.11.2010 р. міг бути пред'явлений на протязі трьох років, тобто трирічний строк пред'явлення вказаного наказу господарського суду до виконання залишився незмінним.

Тим більш, враховуючи те, що постановою від 17.12.2009 р. Другим Приморським ВДВС Одеського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 17.12.2009 року наказ господарського суду Одеської області від 20.02.2009 р. по справі № 15/151-08-3452 було повернуто до суду без виконання на підставі п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з неможливістю його виконання, відповідно строк пред'явлення цього наказу до виконання спливав після збігу трьох років з дня його повернення, тобто після 17.12.2012 р.

Так, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. (в редакції від 18.09.2008 р., чинній на час повернення ВДВС наказу суду від 20.02.2009 р. без виконання) у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу. Аналогічні положення були закріплені в ч. 3 ст. 23 нової редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 04.11.2010 р.

При цьому, як вже зазначалось, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_4 управління юстиції в Одеській області від 01.03.2012 р. було відкрито виконавче провадження № 31488938 із примусового виконання ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2011 р. у справі № 15/151-08-3452 про зміну способу виконання рішення щодо стягнення з боржника коштів. Однак, постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_4 управління юстиції в Одеській області від 04.12.2012 р. вищезазначений виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження» у зв'язку із відсутністю у ТОВ Будмарин майна та грошових коштів, на які можливо звернути стягнення.

В ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа стягувачу 04.12.2012 р.) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Наразі відповідно до ст. 23 вказаного Закону України „Про виконавче провадження» (у вказаній редакції) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

З огляду на вищевикладені положення Закону, приймаючи до уваги, що виконавчий документ, виданий господарським судом по справі № 15/151-08-3452 був повернутий стягувачу без виконання через неможливість його виконання внаслідок відсутності у боржника будь-якого майна, на яке можливо звернути стягнення, згідно з постановою державного виконавця від 04.12.2012 р., а також враховуючи трирічний строк пред'явлення цього документу до примусового виконання, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України „Про виконавче провадження» зазначений виконавчий документ міг бути пред'явлений до виконання у строк до 04.12.2015 р.

Поряд з цим відповідно до платіжних доручень від 04.02.2015 р., 15.06.2015 р., 04.11.2015 р., 11.07.2016 р. та 22.09.2016 р. ТОВ Будмарин здійснювало перерахування грошових коштів в порядку часткового виконання ухвали господарського суду від 09.06.2011 р., у зв'язку з чим відповідно до п. 2, ч. 1, 2 ст. 23 Закону України „Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. (у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 р.) в момент здійснення кожного із вказаних платежів строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 20.03.2009 р. з урахуванням ухвали від 09.06.2011 р. по справі №. 15/151-08-3452 кожного разу переривався.

Так, враховуючи те, що останній платіж в порядку часткового виконання вимог виконавчого документу був здійснений 22.09.2016 р., строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 20.03.2009 р. з урахуванням ухвали від 09.06.2011 р. по справі № 15/151-08-3452 становив три роки з моменту вказаного платежу, тобто до 22.09.2019 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., який набрав чинності з 05.10.2016 р., виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент вчинення ДВС оскаржуваної дії) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В ст. 4 вказаного Закону визначені вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред'явлення рішення до виконання.

В ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

При цьому, відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, господарський суд доходить до висновку, що на момент подачі Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України 21.03.2017 р. до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області заяви про відкриття виконавчого провадження разом з виконавчим документом по справі № 15/15108-3452 строк пред'явлення до примусового виконання виданого судом виконавчого документа по даній справі не сплинув. За таких обставин, на думку суду, дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області щодо повернення 30.03.2017 р. виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі № 15/15108-3452 є протиправними, а доводи скаржника правомірними.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як зазначено в п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. N 01-08/369 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» , вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином, оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що скарга Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області підлягає задоволенню, враховуючи встановлення судом порушень вимог законодавства в діях органу державної виконавчої служби під час повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Керуючись ст. 121 2 , ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на дії Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-2349/17 від 26.04.2017 р.) по справі № 15/151-08-3452 задовольнити.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області щодо повернення 30.03.2017 р. стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа по справі № 15/151-08-3452.

3. Скасувати повідомлення Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області від 30.03.2017 р. про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа по справі № 15/151-08-3452.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 12 червня 2017 р.

Суддя В.С. Петров