Ухвала

від 05.04.2017 по справі 906/289/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 квітня 2017 року Справа № 906/289/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 та ухвалуГосподарського суду Житомирської області від 13.12.2016 за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на діяльністьВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі№906/289/15 Господарського суду Житомирської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Наст" прозвернення стягнення на предмет застави, борг 102 616 740,90 грн. (6 498 000 доларів США)

в с т а н о в и в :

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про надсилання сторонам копії касаційної скарги.

Треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом (п. 6 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України").

Однак до касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не додано жодних доказів надіслання копії касаційної скарги третій особі у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Наст", що є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України). Таким законом є Закон України "Про судовий збір".

При зверненні з касаційною скаргою Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не надав жодних доказів виконання зазначених вимог процесуального законодавства. Натомість скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом положень ст. 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями).

Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. Крім того, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

До того ж скаржником не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги.

З огляду на викладене вказане клопотання не підлягає задоволенню, а касаційну скаргу слід повернути скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 111 3 ГПК України скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ 1 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Відмовити Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на Господарського суду Житомирської області від 13.12.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі №906/289/15 із доданими матеріалами повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

С.Самусенко