Постанова

від 26.06.2017 по справі 906/289/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року Справа № 906/289/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі), суддів:Євсікова О.О., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргуВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалуГосподарського суду Житомирської області від 13.12.2016 та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі№906/289/15 Господарського суду Житомирської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Наст" прозвернення стягнення на предмет застави, борг 102616740,90 грн. (6498000 доларів США) за участю представників сторін від позивача:не з'явився, від відповідача:не з'явився, від третьої особи:не з'явився, від ВПВР:Бойченко С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" звернулось до Господарського суду Житомирської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заявивши вимоги про: визнання протиправною діяльності державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.10.2016 з виконання наказу №906/289/15, виданого 27.05.2015 Господарським судом Житомирської області про звернення стягнення на предмет застави майбутнього врожаю сільськогосподарських культур; скасування вказаного повідомлення; зобов'язання державного виконавця прийняти до виконання зазначений наказ.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.12.2016 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.), яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 (колегія суддів у складі: Мамченко Ю.А., Юрчук М.І., Дужич С.П.), вказану скаргу задоволено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а також прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Банк Камбіо" у задоволенні скарги.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач, відповідач і третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.05.2015 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка", звернено стягнення на користь позивача на предмет застави - майбутній врожай сільськогосподарських культур: кукурудзу врожаю 2013 року, який засіяно на площі 261,50 га, місцезнаходження посівів: Житомирська область, Червоноармійський район, с. Ялинівка, територія Ялинівської селищної ради, за Договором застави майбутнього врожаю №011/1-2012/840/9 від 21.06.2013, який належить на праві власності ТОВ "Ялинівка" в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "НАСТ" за Кредитним договором №011/1-2012/840 від 10.05.2012 у розмірі 6498000,00 (шість мільйонів чотириста дев'яносто вісім тисяч) доларів США, що еквівалентно 102616740,90 грн. та складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 5400000,00 доларів США та простроченої заборгованості по сплаті процентів у розмірі 1098000,00 доларів США; встановлено спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення торгів в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка" в дохід Державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору. 27.05.2015 на примусове виконання цього рішення видано відповідні накази.

З метою виконання вказаного судового рішення позивач повторно звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України із заявою №04/2376 від 27.09.2016 та наказом суду №906/289/15 від 27.05.2015.

Однак 12.10.2016 державним виконавцем винесено Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з несплатою стягувачем авансового внеску згідно з Законом України "Про виконавче провадження", який набрав законної сили 05.10.2016.

Звертаючись зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, позивач вважає неправомірними дії щодо винесення вказаного повідомлення.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили скаргу позивача виходячи з того, що згідно з відміткою у реєстрі подачі документів заява №04/2376 від 27.09.2016 фактично була подана позивачем через Управління документального забезпечення Міністерства юстиції України 04.10.2016 о 15 год. 09 хв. Відтак, за висновками судів, відповідні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, чинним станом на 04.10.2016.

Судова колегія не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

У силу ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Так, Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, чинний до 05.10.2016, у ч.ч. 1, 2 ст. 25 зобов'язував державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Однак з 05.10.2016 набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, який у ч.ч. 1, 5 ст. 26 передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення; виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Водночас згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до положень ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 авансовий внесок стягувача входить до складу коштів виконавчого провадження і за його рахунок здійснюють витрати виконавчого провадження, зокрема: виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження; послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій; проведення розшуку боржника, його майна; послуги перевезення, зберігання арештованого майна тощо (Види та розміри витрат виконавчого провадження, затверджені наказом Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016).

У зв'язку з цим у силу п. 8 ч. 4 ст. 4 Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

З аналізу наведених норм вбачається, що на момент винесення оспорюваного позивачем повідомлення сплата стягувачем авансового внеску забезпечувала реалізацію виконавцем своїх обов'язків з вчинення ефективно, своєчасно і в повному обсязі виконавчих дій, вжиття ним для цього відповідних заходів; а відсутність цього внеску унеможливлювала здійснення виконавчого провадження як сукупності дій, спрямованих на примусове виконання рішення у спосіб визначений Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

Водночас відкриття та здійснення виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, після втрати чинності цим законом є неможливим з урахуванням того, що це не передбачено у перехідних положеннях Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 тощо.

Враховуючи ж те, що Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 не зобов'язував виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження в день надходження виконавчого документа, у даному випадку 04.10.2016, а починаючи з 05.10.2016 у виконавця були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження без сплати стягувачем авансового внеску, за виключенням випадків звільнення стягувачів від його сплати за законом, колегія суддів не вбачає порушення вимог чинного законодавства в діях відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу, до якого не додано підтвердження сплати авансового внеску.

З огляду на викладене суд першої інстанції безпідставно задовольнив скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Вказане порушення не виправлено судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам процесуального права, тому підлягають скасуванню. У задоволенні скарги слід відмовити

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 13.12.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі №906/289/15 скасувати.

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" №04/2269 від 04.11.2016 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

С.Самусенко