Рішення

від 20.01.2010 по справі 2-514/2010

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

20.01.2010

Справа № 2-514\2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 року Ленінський районний суд м.Миколаєва

у складі: головуючого - судді Богатирчук Г.А.

при секретарі Швець М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Миколаєві цивільну справу за заявою ОСОБА_1

ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

комітету Миколаївської міської ради про визнання права на користування житловим приміщенням та

вселення,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1,

ОСОБА_6 та ОСОБА_4 комітету Миколаївської міської ради про визнання за

неповнолітніми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 права на

користування квартирою № 48 у будинку № 21 по провулку Прорізному у м. Миколаєві. Свої вимоги

мотивувала тим, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_9, від якого народилися син ОСОБА_10 та дочка

Юлія. З 2000року вона з дітьми та чоловіком з дозволу його матері - ОСОБА_1 - відповідача по

справі оселилася в зазначеній квартирі. Чоловік ОСОБА_9, у вказаній квартирі був

зареєстрований з 1991 року. 10.02.2009року він помер, а його мати стала чинити їй та дітям перешкоди

в проживанні, змінила замки та відмовляється зареєструвати дітей у цій квартирі.Через ці обставини

вона з дітьми змушена шукати притулку у знайомих.

У судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала.

В ході слухання справи співвідповідачем було залучено ОСОБА_6, оскільки вона

проживає та зареєстрована в зазначеній квартирі.

ОСОБА_6 як відповідач і як представник відповідача - матері ОСОБА_1, позов

ОСОБА_5 про визнання за дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 їх право

користування житловим приміщенням та їх вселення не визнала і пояснила, що позивач у 2003 році

тимчасово з дітьми проживала у спірній квартирі з дозволу брата ОСОБА_9 Це сталося після

продажу ОСОБА_5 будинку у Кіровоградській області та переїзду у м. Миколаїв. Однак мати

- ОСОБА_1 - відповідач по справі та батько - ОСОБА_11, який являвся, на той час,

основним квартировинаймачем, свого дозволу на вселення в квартиру невістки з дітьми не давали. У

зв'язку з викладеним вони не дали свого дозволу й на їх реєстрацію у квартирі.

Крім того, діти позивачки протягом 2005-2007 років навчалися у школі інтернат, а тому в

квартирі АДРЕСА_1 бували рідко і лише тоді, коли їх з інтернату забирала

бабуся. Це траплялося у вихідні дні або під час канікул. В 2007р. син з позивачкою розлучилися.

Постійно діти в тому числі і сама позивач у квартирі батьків не проживали. Належного їй та дітям

майна в квартирі не має і ніколи не було

Проживаючи з дітьми у різних місцях, позивач не заявляла позову про вселення. А тепер після

смерті основного квартиронаймача та чоловіка - ОСОБА_9, батька малолітніх дітей, який

помер 10.02.2009року.вирішила вселитися. Позивач вважає позов безпідставним.

Відповідач ОСОБА_4 комітет Миколаївської міської ради в судове засіданні свого

представника не направив, про слухання справи повідомлявся належним чином.

Від представника 3-ї особи - служби у справах дітей Адміністрації Ленінського району

ОСОБА_4 комітету Миколаївської міської ради надійшов лист про розгляд справи за відсутністю їх

представника та вирішення спору з урахуванням інтересів малолітніх дітей.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази,

дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно ст.. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою

всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним житлове приміщення свою

дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Згідно з ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти та

батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано і інших осіб, якщо вони постійно проживають з

наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2

ОСОБА_11, який помер у 2003 році. Відповідно свідоцтва №17, виданого на

підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 2204 від 28.11.2008 року

особовий рахунок на житлову площу за адресою: м. Миколаїв пров.Прорізний,21, кв.48 було

переоформлено з ОСОБА_11 на ОСОБА_1

На спірній площі ОСОБА_1 зареєстрована з 15.04.1975 року; її син ОСОБА_9 був

зареєстрований з 23.04.1991 року (довідка Ф-3 №2053 від 29.05.2007року).10 лютого 2009року

ОСОБА_9 помер.

З 07.08.2009року в зазначеній квартирі зареєстрована ОСОБА_12 - дочка відповідачки

ОСОБА_1, яка в цій квартирі проживає та доглядає хвору матір, яка відповідно до постанови

ЛКК №6852 від 13.11.2009року потребує стороннього догляду.

Відповідно довідки БТІ від 18.08.2008року, право власності на нерухоме майно за адресою м.

Миколаїв, АДРЕСА_3 ні за ким не зареєстрована.

Відповідно актів від 25.07.2006 року та 24.11.2009 року, складених за участю сусідів

відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та завірених ЖКП Південь , ОСОБА_5 з дітьми у

квартирі АДРЕСА_4 ніколи не проживала.

Згідно наданої самою позивачкою характеристики від 13.04.2009 року вона з чотирма дітьми

мешкає у Великій Коренісі Центрального району Миколаївської області по вул. Жовтневій,21.

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_5Д без дати його складання

вбачається, що позивач проживає у мікрорайоні ОСОБА_13 з кінця 2007 року без реєстрації. Згідно

паспорту, зазначено в акті, вона зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 бузького району

Миколаївської області. Двоє дітей: ОСОБА_8 та ОСОБА_7 навчаються у Мішково-

ГІогорілівській школі-інтернаті, а ще двоє дітей у Вознесенській школі-інтернаті.

Пояснила позивачка те, що мати ОСОБА_9 - відповідач по справі заперечувала проти

реєстрації та проживання її з дітьми у спірній квартирі.

Позивач підтвердила, що пішла з квартири сама, оскільки її чоловік зловживав наркотичними

речовинами, вчиняв бійки, спричиняв фізичних ушкоджень.

Крім того шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 розірвано ще 05.12.2007 році і

ОСОБА_9, як зазначено у рішенні суду, вказував, що колишня дружина з дітьми прожиають

окремо з серпня 2004 року, а тому вони не ведуть сумісного господарства. В цей час сам ОСОБА_9

В.М. проживав у спільній квартирі проти чого не заперечує і позивач, оскільки іншого житла у нього

не було.

Спроби зареєструвати за місцем проживання батька дітей: ОСОБА_15 та ОСОБА_9

ОСОБА_10 у 2007 році не мали успіху, оскільки їх батько ОСОБА_9 не являвся основним

квартиронаймачем (лист відділення громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського

РВ ММУ УМВС України в Миколаївський області № 17\8246 від 07.08.2007р.).

Позивач в судовому засіданні визнала, що в с. Добровеличківка Добровеличківського району

Кіровоградської області вона та ОСОБА_9 мали будинок, який їм придбали батьки. Але через

брак роботи змушенні були продати його та переїхати до міста Миколаєва.

Отже, проаналізувавши усі надані сторонами докази, суд вважає, що діти позивача ОСОБА_9

Ю.В. та ОСОБА_7 в спірній квартирі постійно не проживали, а проживали з матір'ю - позивачем

по справі - у різних місцях, та не отримали погодження основного квартиронаймача ОСОБА_11,

а потім ОСОБА_1 та членів їх сім'ї на вселення, проживання та реєстрацію за цією адресою, то й

не набуи права проживання в ній , а тому позов ОСОБА_16 не може бути задоволено.

Те що діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходилися на диспансерному обліку за місцем

проживання їх батька та бабусі та відвідували у 2003 році дитячий садок №93 і значились

проживаючими у ньому за адресою: АДРЕСА_5 не є підставою для визнання за ними

право на проживання у спірній квартирі. Оскільки, ці дані спростовано вищенаведеними доказами,

відповідно до яких мешкання дітей встановлено за іншими адресами та навчання у школі-інтернаті.

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3

Михайлівни та ОСОБА_4 комітету Миколаївської міської ради про визнання за неповнолітніми

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 право на користування

квартирою №48 по провулку Прорізному,21 у м. Миколаєві та їх вселення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області в порядку ст. 294

ЦПК України: заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано впродовж 10 днів з

моменту проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви

про апеляційне оскарження.

Суддя: