Постанова

від 05.04.2017 по справі 914/2413/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р. Справа № 914/2413/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С. М.,

суддів: Бонк Т. Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання Фака С.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 14.08.2016);

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 21.08.2014);

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Добропласт вх.№01-05/6145/16 від 27.12.2016 року

на рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2016

у справі № 914/2413/16, суддя - Яворський Б.І.,

за позовом приватного підприємства Гарантія Сервіс , м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Добропласт , с. Смільне, Бродівського р-ну, Львівської обл.

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 05.12.2016 задоволено позов приватного підприємства Гарантія Сервіс до товариства з обмеженою відповідальністю Добропласт про стягнення 195 000,00 грн. авансового платежу за договором поставки за №2/2013 від 30.07.2013 укладеного між сторонами.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем зобов'язання за укладеним договором не виконано, а тому перерахована позивачем на рахунок відповідача сума 195 000,00 грн. (аванс) підлягає стягненню з ТОВ Добропласт .

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю Добропласт (відповідач) просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2016 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що надані позивачем платіжні доручення не містять підпису посадової особи та печатку платника, а також відсутня печатка банку, яка проводила такі операції, що на думку апелянта свідчить про неналежність таких доказів.

Місцевим господарським судом не встановлено, яка кількість товару повинна була бути поставлена, розміри товару, які мали бути визначені специфікацією.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем коштів в розмірі 195 000,00 грн.

В судовому засіданні 05.04.2017 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення дав аналогічні викладеними в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 05.04.2017 заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2016 без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, зазначивши, що сторонами не заперечується укладення договору поставки №2/2013 від 30.07.2013, за яким відповідач брав на себе зобов'язання поставити замовнику (позивачу у справі) металопластикові вікна та двері. Виконання відповідачем взятих зобов'язань передувало обов'язку позивача здійснити авансування робіт, що підтверджено рахунком фактурою на суму 53425,75 грн., а також усними вимогами про перерахування авансових платежів, а всього в розмірі 195 000,00 грн., що підтверджено виписками банку, що є належними доказами по справі.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2016 без змін, а апеляційної скарги відповідача без задоволення, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що між приватним підприємством Гарантія Сервіс (далі ПП Гарантія Сервіс ) та товариством з обмеженою відповідальністю Добропласт (далі ТОВ Добропласт ) укладено договір поставки №2/2013 від 30.07.2013 (а.с.35-36) (далі договір), відповідно до умов якого постачальник (відповідач у справі) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити замовнику (позивачу у справі) металопластикові вікна та двері (товар), відповідно до умов даного договору, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.3.2 договору замовник оплачує товар за цінами, діючими на момент оформлення рахунку, який формується на основі цін, вказаних у специфікації, що є невід'ємною частиною договору. У випадку перерахування замовником коштів на рахунок постачальника без поданого останнім рахунку, постачальник має право повернути зазначені кошти на рахунок замовника (п.3.3 договору).

Ціну товару та порядок розрахунків сторони погодили у розділі 7 договору.

Зокрема, пунктом 7.1., 7.2., 7.5. договору, ціна товару, що входить у партію поставки, вказується у рахунку-фактурі згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору. Замовник оплачує аванс в розмірі 100 000,00 грн. до 15.08.2013. Фактом безготівкової оплати за товар є фактичне надходження коштів на рахунок постачальника.

У п.8.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення зобов'язання за цим договором сторона несе відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України.

Згідно п.10.3 договору факсимільні копії цього договору, рахунків-фактур, додаткових угод до нього, а також інших документів, що додаються до цього договору і складають його невід'ємну частину, підтверджують відповідні зобов'язання сторін до передачі сторонами належним чином оформлених оригіналів.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки. Таким чином, істотними умовами договору поставки є асортимент, кількість, якість товару, строки поставки і ціна.

Твердження апелянта про те, що він як постачальник за договором поставки №2/2013 від 30.07.2013 був позбавлений можливості виконати поставку, оскільки не була погоджена специфікація, якою визначалися б асортимент, кількість, якість товару спростовуються наявними в справі доказами, а саме виставленим постачальником (апелянт) рахунку-фактури №1 (а.с.37) на суму 53 425,75 грн., в т.ч. ПДВ 8 904,29 грн., за вікна металопластикові у кількості 35 шт. Вказане свідчить про погодження між сторонами таких істотних умов як асортимент, кількість, якість товару.

06.08.2013 ТОВ Добропласт (відповідач) виставив позивачу рахунок-фактуру №1 за договором поставки №2/2013 від 30.07.2013 (а.с.37) на суму 53 425,75 грн., в т.ч. ПДВ 8 904,29 грн., за вікна металопластикові у кількості 35 шт.

Судами встановлено, що позивачем було перераховано відповідачу кошти за загальну суму 195 000,00 грн. за металопластикові вікна, що підтверджується платіжними дорученнями: №590 від 09.08.2013р.на суму 25 000,00 грн., №607 від 16.08.2013р.на суму 25 000,00 грн., №652 від 03.09.2013р.на суму 20 000,00 грн., №685 від 11.09.2013р.на суму 15 000,00 грн., №739 від 30.09.2013р.на суму 20 000,00 грн., №765 від 16.10.2013р.на суму 20 000,00 грн., №774 від 18.10.2013р.на суму 15 000,00 грн., №825 від 05.11.2013р.на суму 15 000,00 грн., №870 від 27.11.2013р.на суму 15 000,00 грн., №894 від 04.12.2013р.на суму 15 000,00 грн., №903 від 09.12.2013р.на суму 5 000,00 грн., №930 від 17.12.2013р.на суму 5 000,00 грн., в тому числі і на підставі згідно рахунку-фактури №1 від 06.08.2013р.,

Також, позивачем надано довідки №528/31 від 18.11.2016 (а.с.58) та №540/31 від 30.11.2016 (а.с.76) з ПАТ Комерційний банк Глобус про підтвердження перерахування коштів ПП Гарантія-Сервіс на р/р №26005090477000 ТОВ Добропласт у КБ Надра , МФО 380764, що підтверджується копіями перерахованих вище платіжних доручень за період з 09.08.2013 р. по 17.12.2013 на загальну суму 195 000,00 грн.

Крім того, у довідці зазначається, що на розрахунковий рахунок ПП Гарантія-Сервіс кошти повернуті не були. Отже, з вищенаведених доказів підтверджено пояснення представника позивача, що кошти надійшли на рахунок відповідача за укладеним договором. Перерахування коштів в сумі більшій, ніж зазначена в рахунку-фактурі №1, що надсилалася відповідачем, пояснює усною вимогою відповідача про їх перерахування за укладеним договором та неповернення відповідачем цих коштів відповідачем як зайво перерахованих.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України та ч. 1 ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судами встановлено, що станом на дату прийняття рішення кошти відповідачем не повернуто та договір поставки не виконано. В частині невиконання поставки продукції між сторонами спору немає.

Таким чином, предметом позову є матеріально-правова вимога ПП Гарантія Сервіс (позивач) до ТОВ Добропласт (відповідач) про стягнення з останнього 195 000,00 грн. сплаченого позивачем авансу за договором поставки №2/2013 від 30.07.2013, на виконання договірних зобов'язань.

Як на підставу позову (з урахуванням заяви від 11.10.2016 (а.с.34), яка прийнята ухвалою від 16.11.2016 (а.с.54) позивач посилається на ст. 509, 526, 530, 610, 612 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Право вибору лежить на продавцю.

Судами встановлено, що товар поставлений не був, отже вимога позивача про повернення авансового платежу за умовами договору поставки є обґрунтованою.

Заперечення представника відповідача щодо неналежності доказів перерахування авансових платежів ґрунтується на припущеннях та доказів спростування не надано.

Відповідно до п. 1.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі (п. 1.27 цього Закону).

Обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника. Обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Таким чином, подані позивачем платіжні доручення про сплату на рахунок відповідача 195 000,00 грн. є належними та допустимими доказами, а тому спростовую доводи апелянта про їх неналежність.

Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази повернення коштів банком на рахунок платника (позивача) у зв'язку з відсутністю зазначеного у платіжних дорученнях рахунка ТОВ Добропласт у КБ Надра .

Крім того, відповідачем не заперечується та не подано доказів відсутності рахунка №26005090477000 у КБ Надра . Наявність у відповідача рахунка №26005090477000 у КБ Надра підтверджується п. 11 договору поставки №2/2013 від 30.07.2013, де зазначено реквізити постачальника - ТОВ Добропласт .

Подана відповідачем копія опису вкладення у цінний лист на ім'я ПАТ КБ Надра з проханням надати інформацію про поступлення коштів на рахунок ТОВ Добропласт №26005090477000/980 згідно платіжних доручень, перерахованих вище не є належним доказом, який спростовує отримання ТОВ Добропласт (відповідачем) авансованої за договором поставки №2/2013 від 30.07.2013 ПП Гарантія Сервіс суми в розмірі 195 000,00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в силу ст. 33 ГПК України, обов'язок по доведенню того, що у відповідача не відкривався рахунок у ПАТ КБ Надра та на даний рахунок не поступали спірні кошти в розмірі 195 000,00 грн., лежить на ньому (відповідачу), що останнім не доведено. Тому заперечення відповідача про відсутність банківського рахунку у КБ Надра є безпідставними.

Твердження апелянта про безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача авансованих позивачем коштів в розмірі 195 000,00 грн., оскільки у виставленому відповідачем рахунку-фактурі №1 зазначено суму 53 426,75 грн. не відповідають матеріалам справи, встановленим обставинам по справі та не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки в матеріалах справи містяться належні докази про перерахування позивачем відповідачу 195 000,00 грн. та відсутні докази про повернення відповідачем авансованих позивачем коштів повністю або частково, що свідчить про схвалення відповідачем збільшення ціни договору поставки №2/2013 від 30.07.2013.

Отже, судами встановлено, що позивач оплатив відповідачу 195 000,00 грн., однак відповідачем зобов'язання за договором №2/2013 від 30.07.2013 не виконано, тому правильними є висновки суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 195 000,00 грн.

Щодо заявленого в судовому засіданні 05.04.2017 представником відповідача клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи для визначення співвідношення заявлених позовних вимог на загальну суму 195 000,00 грн., розміру документально підтверджених доказів, які підтверджують оплату авансу, судом відмовлено, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності питань, роз'яснення яких потребує спеціальних знань.

З другого боку, відсутній правовий зв'язок між предметом доказування та необхідності застосування спеціальних знань. Аналіз наявних доказів по цій справі знаходиться в правові площині і не потребує інших спеціальних знань.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2016 залишенню без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України, суми, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні в позову - на відповідача.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про залишення сплати судового збору за подання апеляційної скарги за відповідачем (апелянтом).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2016 в справі №914/2413/16 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Добропласт залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

ОСОБА_1

Повний текст постанови виготовлено 07.04.2017.