Постанова

від 01.08.2017 по справі 914/2413/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року Справа № 914/2413/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Барицької Т.Л., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропласт" на рішеннягосподарського суду Львівської області від 05.12.2016 та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі№ 914/2413/16 господарського суду Львівської області за позовомПриватного підприємства "Гарантія-Сервіс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Добропласт" простягнення 195 000,00 грн., за участю представників: від позивачане з'явився від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Приватне підприємство "Гарантія-Сервіс" (далі - ПП "Гарантія-Сервіс") звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропласт" (далі - ТОВ "Добропласт"), з урахуванням заяви про зміну підстав предмету позову від 11.10.2016, про стягнення з відповідача 195 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.12.2016 у справі № 914/2413/16 (суддя Яворський Б.І.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Добропласт" на користь ПП "Гарантія-Сервіс" 195 000,00 грн. та 2 925,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 (колегія суддів у складі: Бойко С.М. - головуючий, Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2016 у справі № 914/2413/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 05.12.2016 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 у справі № 914/2413/16, ТОВ "Добропласт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Барицької Т.Л., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Добропласт" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 01.08.2017 о 10 год. 00 хв.

У відзиві на касаційну скаргу відповідача, який надійшов до Вищого господарського суду України 01.08.2017, позивач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

31.07.2017, через канцелярію Вищого господарського суду України надійшло клопотання від ТОВ "Добропласт" про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника та директора прибути у судове засідання.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, зважаючи на те, що ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 про призначення до розгляду касаційної скарги явка представників учасників судового процесу обов'язковою не визнавалася, з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 111 7 ГПК України, з огляду на строки розгляду касаційної скарги, встановлені ст. 111 8 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.07.2013 між ПП "Гарантія-Сервіс" (Замовник) ТОВ "Добропласт" (Постачальник) було укладено договір поставки № 2/2013 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити Замовнику металопластикові вікна та двері (Товар), відповідно до умов даного договору, а Замовник зобов'язався своєчасно прийняти замовлений Товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору Замовник оплачує товар за цінами, діючими на момент оформлення рахунку, який формується на основі цін, вказаних у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.3 Договору у випадку перерахування Замовником коштів на рахунок Постачальника без поданого останнім рахунку, Постачальник має право повернути зазначені кошти на рахунок Замовника.

Пунктами 7.1, 7.2, 7.5 Договору передбачено, що ціна товару, що входить у партію поставки, вказується у рахунку-фактурі згідно специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору. Замовник оплачує аванс в розмірі 100 000,00 грн. до 15.08.2013. Фактом безготівкової оплати за товар є фактичне надходження коштів на рахунок Постачальника.

У п. 8.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення зобов'язання за цим договором сторона несе відповідальність, визначену договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 9.1 Договору він діє до 31.12.2013, а в частині розрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Згідно з п. 10.3 Договору факсимільні копії цього договору, рахунків-фактур, додаткових угод до нього, а також інших документів, що додаються до цього договору і складають його невід'ємну частину, підтверджують відповідні зобов'язання сторін до передачі сторонами належним чином оформлених оригіналів.

06.08.2013 ТОВ "Добропласт" виставив позивачу рахунок-фактуру № 1 за Договором на суму 53 425,75 грн., в т.ч. ПДВ 8 904,29 грн., за вікна металопластикові у кількості 35 шт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "Гарантія-Сервіс" перерахувало ТОВ "Добропласт" грошові кошти на загальну суму 195 000,00 грн. за металопластикові вікна, що підтверджується платіжними дорученнями: від 09.08.2013 № 590 на суму 25 000,00 грн., від 16.08.2013 № 607 на суму 25 000,00 грн., від 03.09.2013 № 652 на суму 20 000,00 грн., від 11.09.2013 № 685 на суму 15 000,00 грн., від 30.09.2013 № 739 на суму 20 000,00 грн., від 16.10.2013 № 765 на суму 20 000,00 грн., від 18.10.2013 № 774 на суму 15 000,00 грн., від 05.11.2013 № 825 на суму 15 000,00 грн., від 27.11.2013 № 870 на суму 15 000,00 грн., від 04.12.2013 № 894 на суму 15 000,00 грн., від 09.12.2013 № 903 на суму 5 000,00 грн., від 17.12.2013 № 930 на суму 5 000,00 грн.

Факт перерахування позивачем ТОВ "Добропласт" 195 000,00 грн. та неповернення вказаної суми позивачу також підтверджується довідками ПАТ "Комерційний банк "Глобус" від 18.11.2016 № 528/31 та від 30.11.2016 № 540/31.

Зазначаючи про невиконання ТОВ "Добропласт" вимог Договору щодо поставки Товару та неповернення передоплати, ПП "Гарантія-Сервіс" звернулося з даним позовом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладені у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Постачальник, після отримання попередньої оплати, зобов'язання за Договором не виконав, обумовлений сторонами Товар не поставив.

За таких обставин, встановивши факт перерахування позивачем відповідачу коштів у розмірі 195 000,00 грн. в якості попередньої оплати за Товар, обумовлений Договором, враховуючи відсутність доказів отримання позивачем вказаного Товару, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у позивача права вимагати повернення зазначених коштів та правомірно задовольнив позов.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропласт" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та рішення господарського суду Львівської області від 05.12.2016 у справі № 914/2413/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді Т.Л. Барицька

С.Р. Шевчук