Рішення

від 03.04.2017 по справі 916/274/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2017 р.Справа № 916/274/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілонія"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-КН."

про стягнення

Суддя Рога Н. В.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Вавілонія", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Вікторія-КН." про стягнення заборгованості у сумі 177 000 грн. 00 коп., пені у сумі 50 014 грн. 70 коп., інфляційних втрат у сумі 26 813 грн. 81 коп., 3% річних у сумі 6 132 грн. 70 коп.

20 лютого 2017р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з ТОВ "Вікторія-КН." заборгованість у сумі 170 000 грн. 00 коп., пеню у сумі 50 014 грн. 70 коп., інфляційні втрати у сумі 28 760 грн. 81 коп., 3% річних у сумі 6 505 грн. 83 коп.

23 березня 2017р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з ТОВ "Вікторія-КН." заборгованість у сумі 160 000 грн. 00 коп., пеню у сумі 50 014 грн. 70 коп., інфляційні втрати у сумі 28 760 грн. 81 коп., 3% річних у сумі 6 505 грн. 83 коп.

Позивач уточнену позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову та просить суд розглянути справу без його участі .

Відповідач про місце, дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, але представник відповідача в судові засідання не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

17 лютого 2017р. до господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ТОВ "Вікторія-КН." в межах суми 259 180 грн. 95 коп. , в обгрунтування якої позивач зазначає, що з боку відповідача існують грубі порушення строків оплати за поставлений товар та позивач має достовірну інформацію від інших контрагентів ТОВ "Вікторія-КН." про те, що дане товариство здійснює повноцінну господарську діяльність, проводить розрахунки з іншими підприємствами , здійснює витрачання коштів на інші господарські операції. Враховуючи зазначені обставини, позивач вважає, що наявні достатньо обгрунтовані підстави для накладення арешту на кошти ТОВ "Вікторія-КН." В межах суми 259 180 грн. 95 коп.

Розглянув клопотання позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову суд доходить до висновку про відмову у його задоволенні, враховуючи таке: дійсно згідно з ст. ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відпо відача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кіль кістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпе чення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Обираючи засіб забезпечення позову, суд повинен виходити із вимог позовного провадження. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретними заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову , що застосовується господарським судом , визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави на наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

25 січня 2016 р. між ТОВ "Вавілонія" (Постачальник) та ТОВ " Вікторія-КН." (Покупець) був укладений Договір поставки №1 (далі-Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця борошно (товар) за ціною, якістю, кількістю і партіями згідно видаткових накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (п.1.1 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2016р. включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків чи до його розірвання у випадках та в порядку, передбачених цим Договором або чинним законодавством України (п.8.1 Договору).

Згідно з п.п.2.1-2.4 Договору ціна на товар зазначається у розрахункових документах (рахунках та видаткових накладних), які є невід'ємною частиною данного Договору. Загальна вартість цього Договору становить суму усіх розрахункових документів на товар, що поставляється за цим Договором. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання сторонами відповідних накладних (видаткових накладних та/або товаро-транспортних накладних). Постачальник зобовязується поставляти товар Покупцю на протязі 10 днів з моменту отримання заявки на поставку , а Поркупець зобовязується сплатити Постачальнику за товар та прийняти його по відповідних накладних (видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних).

Відповідно до п.2.5 Договору Покупець робить сплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у повному обсязі протягом (але не пізніше) 30 календарних днів, починаючи з моменту набуття права власності на товар. Днем оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п.2.6 Договору).

Відповідно до п.3.2.2 Договору Покупець зобов'язаний оплатити товар у розмірах і в терміни, установлені даним Договором.

Позивач у справі зазначає, що на виконання умов Договору поставки №1 від 25.01.2016 р. він поставив ТОВ "Вікторія-КН." три окремі партії товару, а саме: борошно вищого ґатунку (15 000кг) та борошно першого ґатунку (5 000 кг) на загальну суму 114 000 грн., в т.ч. ПДВ -19 000 грн., що підтверджується видатковою накладною №3 від 25.01.2016р., довіреністю на отримання товару тмц №31 від 25.01.2016р. та товарно-транспортною накладною №0056266 від 25.01.2016р.; борошно вищого ґатунку (5 000 кг) та борошно першого ґатунку (20 000 кг) на загальну суму 137 000 грн., в т.ч. ПДВ -22 833 грн. 33 коп., що підтверджується видатковою накладною №10 від 08.02.2016р., довіреністю на отримання товару тмц №32 від 04.01.2016р. та товарно-транспортною накладною №0056273 від 07.02.2016р.; борошно вищого ґатунку (15 000кг) та борошно першого ґатунку (10 000 кг) на загальну суму 141 000 грн., в т.ч. ПДВ -23 500 грн., що підтверджується видатковою накладною №11 від 16.02.2016р., довіреністю на отримання товару тмц №35 від 16.02.2016р. та товарно-транспортною накладною №0056274 від 16.02.2016р.

Але, ТОВ "Вікторія-КН." перерахувало на рахунок позивача у якості оплати за отриманий товар лише 215 000 грн. 00 коп., а саме: 6 000 грн. згідно платіжного доручення №36 від 10.02.2016р., 15 000 грн. згідно платіжного доручення №44 від 23.02.2016р., 7 000 грн. згідно платіжного доручення №54 від 04.03.2016р., 7 000 грн. згідно платіжного доручення №55 від 10.03,.2016р., 8 000 грн. згідно платіжного доручення №57 від 15.03.2016р., 7 000 грн. згідно платіжного доручення №69 від 30.03.2016р., 20 000 грн. згідно платіжного доручення №2616 від 18.04.2016р., 50 000 грн. згідно платіжного доручення №2621 від 21.04.2016р., 15 000 грн. згідно платіжного доручення №2639 від 11.05.2016р., 15 000 грн. згідно платіжного доручення №01 від 17.05.2016р., 15 000 грн. згідно платіжного доручення №2666 від 01.06.2016р., 20 000 грн. згідно платіжного доручення №2795 від 12.09.2016р., 10 000 грн. згідно платіжного доручення №2828 від 10.10.2016р., 10 000 грн. згідно платіжного доручення №2863 від 08.11.2016р., 10 000 грн. згідно платіжного доручення №2896 від 30.11.2016р. При цьому, здійснені відповідачем оплати позивач враховує на погашення боргів, починаючи з прострочення оплати першої поставки товару.

Позивач також зазначає, що на адресу відповідача було направлено претензію №16 від 13.04.2016р. про сплату боргу станом на 13.04.2016р. в розмірі 342 000 грн., яка була отримана ТОВ "Вікторія-КН.", що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про вручення №5721400346191 від 21.04.2016р. Після чого, борг частково погашався відповідачем, а останній платіж був здійснений 30.11.2016р. Крім того, в ході розгляду справи відповідачем було сплачено ще 10 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №71 від 24.02.2017р. та №100 від 17.03.2017р.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 160 000 грн. 00 коп.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п.4.2 Договору за порушення термінів розрахунків за цим Договором, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день нарахування пені від суми неоплати за кожен день, включаючи день оплати.

У зв'язку із невиконанням Покупцем своїх зобов'язань щодо своєчасного перерахування коштів у якості оплати за отриманий товар, на підставі п.4.2 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 50 014 грн. 70 коп. за період з 25.02.2016р. по 18.09.2016р., яку також просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 28 760 грн. 81 коп. за період з 25.02.2016р. по 31.01.2017р. та 3% річних у сумі 6 505 грн. 83 коп. за період з 25.02.2016р. по 14.02.2017р., які також просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту , вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2016 р. між ТОВ "Вавілонія" (Постачальник) та ТОВ " Вікторія-КН." (Покупець) був укладений Договір поставки №1, згідно якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця борошно за ціною, якістю, кількістю і партіями згідно видаткових накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (п.1.1 Договору).

Згідно з п.п.2.1-2.4 Договору ціна на товар зазначається у розрахункових документах (рахунках та видаткових накладних), які є невід'ємною частиною данного Договору. Загальна вартість цього Договору становить суму усіх розрахункових документів на товар, що поставляється за цим Договором. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання сторонами відповідних накладних (видаткових накладних та/або товаро-транспортних накладних). Постачальник зобовязується поставляти товар Покупцю на протязі 10 днів з моменту отримання заявки на поствку , а Поркупець зобовязується сплатити Постачальнику за товар та прийняти його по відповідних накладних (видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних).

Відповідно до п.2.5 Договору Покупець робить сплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у повному обсязі протягом (але не пізніше) 30 календарних днів, починаючи з моменту набуття права власності на товар. Днем оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п.2.6 Договору).

Відповідно до п.3.2.2 Договору Покупець зобов'язаний оплатити товар у розмірах і в терміни, установлені даним Договором.

За матеріалами справи, на виконання умов Договору поставки №1 від 25.01.2016 р. позивач поставив ТОВ "Вікторія-КН." три окремі партії товару, а саме: борошно вищого ґатунку (15 000кг) та борошно першого ґатунку (5 000 кг) на загальну суму 114 000 грн., в т.ч. ПДВ -19 000 грн., що підтверджується видатковою накладною №3 від 25.01.2016р., довіреністю на отримання товару тмц №31 від 25.01.2016р. та товарно-транспортною накладною №0056266 від 25.01.2016р.; борошно вищого ґатунку (5 000 кг) та борошно першого ґатунку (20 000 кг) на загальну суму 137 000 грн., в т.ч. ПДВ -22 833 грн. 33 коп., що підтверджується видатковою накладною №10 від 08.02.2016р., довіреністю на отримання товару тмц №32 від 04.01.2016р. та товарно-транспортною накладною №0056273 від 07.02.2016р.; борошно вищого ґатунку (15 000кг) та борошно першого ґатунку (10 000 кг) на загальну суму 141 000 грн., в т.ч. ПДВ -23 500 грн., що підтверджується видатковою накладною №11 від 16.02.2016р., довіреністю на отримання товару тмц №35 від 16.02.2016р. та товарно-транспортною накладною №0056274 від 16.02.2016р. Зазначені документи були підписані та скріплені печатками обох сторін.

Але, ТОВ "Вікторія-КН." лише частково виконало прийняті на себе за Договором зобов'язання, перерахувало на рахунок позивача у якості оплати за отриманий товар лише 215 000 грн. 00 коп., а саме: 6 000 грн. згідно платіжного доручення №36 від 10.02.2016р., 15 000 грн. згідно платіжного доручення №44 від 23.02.2016р., 7 000 грн. згідно платіжного доручення №54 від 04.03.2016р., 7 000 грн. згідно платіжного доручення №55 від 10.03,.2016р., 8 000 грн. згідно платіжного доручення №57 від 15.03.2016р., 7 000 грн. згідно платіжного доручення №69 від 30.03.2016р., 20 000 грн. згідно платіжного доручення №2616 від 18.04.2016р., 50 000 грн. згідно платіжного доручення №2621 від 21.04.2016р., 15 000 грн. згідно платіжного доручення №2639 від 11.05.2016р., 15 000 грн. згідно платіжного доручення №01 від 17.05.2016р., 15 000 грн. згідно платіжного доручення №2666 від 01.06.2016р., 20 000 грн. згідно платіжного доручення №2795 від 12.09.2016р., 10 000 грн. згідно платіжного доручення №2828 від 10.10.2016р., 10 000 грн. згідно платіжного доручення №2863 від 08.11.2016р., 10 000 грн. згідно платіжного доручення №2896 від 30.11.2016р. При цьому, відповідачем здійснено оплату за Договором №1 від 25.01.2016р. в ході розгляду справи у сумі 7 000грн. згідно платіжного доручення №43 від 07.02.2017р., у сумі 5 000 грн. згідно платіжного доручення №71 від 24.02.2017р. та у сумі 5 000грн. згідно платіжного доручення №100 від 17.03.2017р.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення .

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 160 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до п.4.2 Договору за порушення термінів розрахунків за цим Договором, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день нарахування пені від суми неоплати за кожен день, включаючи день оплати.

У зв'язку із невиконанням Покупцем своїх зобов'язань щодо своєчасного перерахування коштів у якості оплати за отриманий товар, на підставі п.4.2 Договору, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у сумі 50 014 грн. 70 коп. за період з 25.02.2016р. по 18.09.2016р., яка також підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної статті позивач правомірно нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 28 760 грн. 81 коп. за період з 25.02.2016р. по 31.01.2017р. та 3% річних у сумі 6 505 грн. 83 коп. за період з 25.02.2016р. по 14.02.2017р., які також підлягають стягненню з відповідача.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду. Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем у справі доказів належного виконання умов Договору поставки №1 від 25.01.2016р. не надано.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілонія" – задовольнити повністю .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-КН." (67834, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с.Доброолександрівка, вул.Парникова, буд.14; поштова адреса: 65085, м.Одеса, вул.Просьолочна, 10-А, код ЄДРПОУ 38696617, п/р 26004010190680 в ПАТ «Банк Восток», МФО 307123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілонія" (57214, Миколаївська область, Жовтневий район, с.Мішково-Погорілове, вул.Шкільна, буд.2В, п/р 2600701651626 в ПАТ "Кредобанк", МФО 325365, код ЄДРПОУ 39625898) заборгованість у сумі 160 000 грн. 00 коп., пеню у сумі 50 014 грн. 70 коп., інфляційні втрати у сумі 28 760 грн. 81 коп., 3% річних у сумі 6 505 грн. 83 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 679 грн. 22 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10 квітня 2017 р.

Суддя Н.В. Рога