Постанова

від 16.03.2017 по справі 804/8557/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 р. Справа № 804/8557/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28.04.2016 року № 1832781-1303 на суму 55030,08 грн., № 1832781-1303 на суму 186668,97 грн.; податкові повідомлення - рішення від 28.10.2016 року № 563-1303 на суму 7040,57 грн., № 564-1303 на суму 23882,49 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач при нарахуванні земельного податку за земельними ділянками площею 0,2789 га за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 22, виходив зі ставки земельного податку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї частини земельної ділянки, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування. Також позивач зазначає, що у відповідності до укладеного договору між ОСОБА_1 та АТ ВТ «Концерн «Весна» від 20.02.2012р. до моменту переоформлення права користування земельною ділянкою на ім'я позивача, ОСОБА_1 зобов'язується компенсувати АТ ВТ «Концерн «Весна» витрати, пов'язані зі сплатою земельного податку. Позивач наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі листа (відповіді) управління Держземагентства у м.Дніпропетровську від 14.06.2016р., який не є законодавчо встановленим документом про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, а будь-яких документів, що засвідчують право позивача на відповідну земельну ділянку немає. Отже, позивач вважає, що податковий орган необґрунтовано визначив ОСОБА_1 податкове зобов'язання зі сплати земельного податку у загальному розмірі 272622,11 грн., оскільки такий податок задекларований та сплачується АТ ВТ «Концерн «Весна» у відповідності до ст. 286 Податкового кодексу України. За викладених обставин податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Позивачем подана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи тим, що позивач є користувачем земельної ділянки загальною площею 0,2789 га за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 22, то, відповідно, є платником земельного податку з фізичних осіб. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м.Дніпропетровську від 14.06.2016р., яким визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 22, контролюючим органом обраховано земельний податок, виходячи з площі земельної ділянки, яку використовує позивач, та ставок земельного податку.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивачем подана заява про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу комплексу нежитлових приміщень від 20.02.2012р. придбав у Акціонерного товариства відкритого типу «Концерн «Весна» (Продавець) комплекс нежитлових приміщень 1, 2, 7 поверхів в адміністративному корпусі літ. А-7, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 22 (договір зареєстрований у реєстрі за №189).

Зазначений Договір зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 22.03.2012р. та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2

Згідно з п. 1 договору від 20.02.2012р. придбаний позивачем об'єкт нерухомості розташований на:

- земельній ділянці площею 0,1204 га, кадастровий номер 1210100000:06:104:0018, яка перебуває у спільному постійному користуванні (частка володіння Продавця складає 52, 72% або 0, 0635 га);

- земельній ділянці площею 0,2154 га, кадастровий номер 1210100000:06:104:0004, яка перебуває у володінні Продавця на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування, виданого 15.05.2001р. на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №3259 від 21.12.2000р.

Державна реєстрація права власності позивача на відповідні об'єкти нерухомості здійснена Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 22.03.2012р.

28.04.2016р. ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська були винесені:

- податкове повідомлення-рішення №1832781-1303, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі - 55030,08 грн. (об'єкт оподаткування - земельна ділянка за кадастровим № 1210100000:06:104:0018);

- податкове повідомлення-рішення №1832781-1303, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі - 186668,97 грн. (об'єкт оподаткування - земельна ділянка за кадастровим № 1210100000:06:104:0004).

Рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.09.2016р. №5512/10/04-36-10-01-09 збільшено на 7040,57 грн. суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб, визначену в податковому повідомленні-рішенні №1832781-1303 та збільшено на 23882,49 грн. суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб, визначену в податковому повідомленні-рішенні №1832781-1303.

28.10.2016р. ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська були винесені:

- податкове повідомлення-рішення №563-1303, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі - 7040,57 грн. (об'єкт оподаткування - земельна ділянка за кадастровим № 1210100000:06:104:0018);

- податкове повідомлення-рішення №564-1303, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі - 23882,49 грн. (об'єкт оподаткування - земельна ділянка за кадастровим № 1210100000:06:104:0004).

Вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняті відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Відповідно до положень статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України).

Частиною першою ст. 81 Земельного кодексу України встановлені відповідні підстави набуття громадянами України права власності на землю.

Підставами виникнення у громадян України права власності на землю є певні юридичні факти, зокрема придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (ст. 81 Земельного кодексу України).

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (ст. 269 Податкового кодексу України)

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 Податкового кодексу України.

За загальним правилом пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, з аналізу вищенаведеного вбачається, що з моменту укладання договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та АТ ВТ «Концерн «Весна» від 20.02.2012р. до позивача перейшло право користування земельними ділянками, розташованими за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Горького, буд. 22 (за кадастровим № 1210100000:06:104:0018 та № 1210100000:06:104:0004), в межах частки володіння АТ ВТ «Концерн «Весна» .

Так, на дату реєстрації за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна 22.03.2012 року діяла редакція частини 287.6 статті 287 Кодексу, відповідно до якої при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З 01.01.2015 року законодавець змінив умови початку строку сплати податку, встановивши, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Таким чином, обов'язок позивача сплачувати податок за земельну ділянку виник при переході до нього 22.03.2012 року права власності на частину будівлі, і вказаний обов'язок не припинявся, у тому числі із внесенням змін до частини 287.6 статті 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2)пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Враховуючи, що право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 20.02.2012р. було зареєстровано КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 22.03.2012р., у позивача виник обов'язок по сплаті земельного податку за користування земельними ділянками, розташованими за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Горького, буд. 22 (за кадастровим № 1210100000:06:104:0018 та № 1210100000:06:104:0004), в межах частки володіння АТ ВТ «Концерн «Весна» .

Разом з тим, з матеріалів справи також вбачається, що відповідно до п. 10 укладеного між ОСОБА_1 та АТ ВТ «Концерн «Весна» договору купівлі-продажу від 20.02.2012р. - до моменту переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я ОСОБА_1 зобов'язується компенсувати АТ ВТ «Концерн «Весна» всі витрати, пов'язані зі сплати земельного податку згідно виставлених рахунків протягом 3-х банківських днів.

Відповідачем не вказано про відсутність декларування АТ ВТ «Концерн «Весна» , відповідно до вимог ст. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)» за 2016 рік та порушення останнім зобов'язання щодо сплати такого податку.

Отже, з моменту укладання договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та АТ ВТ «Концерн «Весна» від 20 лютого 2012 року та його державної реєстрації 22 березня 2012 року до позивача перейшло право користування земельними ділянками, розташованими за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 22 (за кадастровим №1210100000:06:104:0018 та №1210100000:06:104:0004), в межах частки володіння АТ ВТ «Концерн «Весна» , і це встановлено судовим рішенням у справі №804/16138/14.

Однак, в межах якої саме частки та за якою кількістю земельних ділянок (однією чи двома або їх частинами) виник такий обов'язок, не встановлено ані судовими рішеннями, ані розрахунком контролюючого органу.

Правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності позивача на інші приміщення адміністративної будівлі за адресою вул. Горького 22 судом не встановлено, а позивачем не надано.

При цьому суд зазначає, що використаний відповідачем лист Головного управління Держгеокадастру у м.Дніпропетровську від 14.06.2016р. №8-411-0.2-2203/2-16 Про надання інформації із відомостями щодо землекористувачів земельної ділянки по вул.. Горького, 22 не є ані витягом, ані відповідною довідкою, форма яких затверджена «Порядком ведення Державного земельного кадастру» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (додаток 41, 47).

Крім того, суд відмічає, що наданий лист датований 14.06.2016р., при цьому податкові повідомлення-рішення №1832781-1303 датовані 28.04.2016р.

Так, визначення державного земельного кадастру дано в статті 193 Земельного кодексу України. Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 вказаного Кодексу, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року №3613-VI (далі - Закон №3613-VI), який статтею 20 закріпив статус відомостей Державного земельного кадастру визначив його відомості офіційними.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру, регламентований статтею 38 Закон №3613-VI, визначив, що відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов'язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видається заявнику в день надходження заяви.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.

З огляду на викладене, контролюючий орган помилково використав інформацію, надану у листі, оскільки Закон №3613-VI не передбачає отримання відомостей з Державного земельного кадастру у формі листа. Крім того, вказаний лист не містить інформацію щодо коефіцієнтів індексації, яка є необхідною для визначення розміру орендної плати згідно статті 289 Податкового кодексу України.

Із наданих документів вбачається, що податковий орган здійснив нарахування сум податку з огляду на наявність у договорі купівлі-продажу 1, 2, 7 поверхів адміністративної будівлі інформації про виділення земельних ділянок, на одній із яких розташований адміністративний корпус літ. А-7, а інша надана по фактичному розміщенню адміністративного будинку, при цьому нарахування здійснено із розрахунку повного розміру земельної ділянки 0,2154 га кадастровий №1210100000:06:104:0004 та у частці виділеній концерну в розмірі 0,0635 га кадастровий №1210100000:06:104:0018.

Таким чином, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення податковий орган не обґрунтовано визначив ОСОБА_1 податкові зобов'язання зі сплати земельного податку у загальній сумі 272622,11 грн..

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність оскаржуваних рішень.

З огляду на викладене, суд вважає оскаржувані рішення такими, що є протиправними та підлягають скасуванню, поряд з тим це не виключає необхідність реалізації контролюючим органом повноважень щодо належного нарахування сум податку шляхом направлення відповідних рішень платнику податків.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2726,21 грн.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.04.2016 року № 1832781-1303, від 28.04.2016 року № 1832781-1303, від 28.10.2016 року № 563-1303, від 28.10.2016 року № 564-1303.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2726,21 грн. (дві тисячі сімсот двадцять шість гривень 21 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) ОСОБА_3