Постанова

від 06.04.2017 по справі 922/3291/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Справа № 922/3291/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівЯценко О.В., Бакуліної С.В., розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської області на постанову від 16.01.2017 Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/3291/16 господарського суду Харківської області за позовомКерівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до 1. Дворічанського ліцею Дворічанської районної ради Харківської області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт" проповернення ділянки набутої без достатньої правової підстави

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - 1) не з'явились

2) не з'явились

Від Генеральної прокуратури України - Доценко Т.О.

ВСТАНОВИЛА:

Керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - Дворічанського ліцею Дворічанської районної ради Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Східагроконтракт" про:

- витребування у ТОВ "Східагроконтракт" земельної ділянки державної форми власності площею 33,4152га з кадастровим номером 6321855100:04:001:0128, розташованої на території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області (за межами населеного пункту) загальною вартістю 911 259,42 грн. та повернення її Дворічанському ліцею Дворічанської районної ради Харківської області шляхом підписання акту прийому - передачі;

- витребування у ТОВ "Східагроконтракт" земельної ділянки державної форми власності площею 2,0455га з кадастровим номером 6321855100:04:001:0129, розташованої на території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області (за межами населеного пункту) загальною вартістю 55 782,43 грн. та повернення її Дворічанському ліцею Дворічанської районної ради Харківської області шляхом підписання акту прийому - передачі;

- витребування у ТОВ "Східагроконтракт" земельної ділянки державної форми власності площею 14,5393га з кадастровим номером 6321855100:06:001:0190, розташованої на території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області (за межами населеного пункту) загальною вартістю 396 498,43 грн. та повернення її Дворічанському ліцею Дворічанської районної ради Харківської області шляхом підписання акту прийому - передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2016 (суддя Пономаренко Т.О.) в позові відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що укладений між відповідачами договір про співпрацю №1-С від 01 лютого 2014 року відповідає приписам ст.ст.1130, 1131 Цивільного кодексу України, сторонами виконується, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про виконання договору про співпрацю від 29.12.2014 та від 28.12.2015; прокурором не доведено, що в даному випадку мало місце укладення договору оренди.

Постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 у складі: Тихого П.В., Россолова В.В., Терещенко О.І. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Заступник прокурора Харківської області у касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.235, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, ст.13 Закону України "Про оренду землі".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Дворічанської райдержадміністрації від 17.06.2008 №240 Дворічанському ліцею-інтернату Дворічанської районної ради Харківської області передано в постійне користування земельні ділянки: площею кадастровий номер 6321855100:04:001:0128 33,4152га, кадастровий номер 6321855100:04:001:0129 площею 2,0455га, кадастровий номер 63211855100:06:001:0190 площею 14,5393га (всього загальною площею 50,0000га) на території Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області, що підтверджується державними актами на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №316507, серії ЯЯ №316508, серії ЯЯ №316513, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

01.02.2014 між Дворічанським ліцеєм Дворічанської районної ради Харківської області та ТОВ "Східагроконтракт" укладено договір про співпрацю №1-С, предметом якого є співпраця у сфері сільськогосподарського виробництва протягом терміну дії цього договору на земельній ділянці, яка належить Ліцею. В рамках співпраці сторони для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства здійснюють вирощування сільськогосподарських культур не заборонених законодавством з урахуванням сівозмін, не допускаючи погіршення екологічно стану, зниження плодючості земельної ділянки площею 50га.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що при здійсненні співпраці на підставі цього договору сторони мають право у відповідності до виду діяльності фонди, які включають в себе грошові кошти, обладнання, техніку, інвентар, посівний матеріал, паливо-мастильні матеріали, добрива, засоби захисту рослин, а також технології, які належать сторонам:

- фінансування проведених робіт;

- самостійно виконувати види робіт в рамках дійсного договору;

- проводити своєчасно розрахунки за вирощену продукцію при проведенні дослідницьких робіт;

- матеріали дослідів узагальнюються і вивчаються учнями при опануванні програмовим матеріалом з біології, технологій та географії за окремим планом заходів відповідних предметів.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору сторони щорічно по закінченню комплексу сільгоспробіт, але не пізніше 15 грудня, проводять аналіз результатів співпраці. Товариство надає матеріальну підтримку Ліцею в розмірі не менше між 400 грн. за га, у вигляді компенсації за вирощену продукцію при проведенні дослідницьких та навчальних робіт. Розмір матеріальної підтримки може бути змінений у напрямку збільшення за згодою обох сторін. Матеріальна підтримка може надаватися як у грошовій формі, через перерахування на спеціальний рахунок, та іншими видами допомоги, що оформлюється відповідними актами.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року (пункт 4.1. Договору).

Посилаючись на те, що основною ознакою спірного договору про співпрацю є платне володіння та користування на певний строк земельною ділянкою, що свідчить про його удаваність, оскільки фактично між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки, керівник Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів.

Таким чином, обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Відповідно до пункту 1.8. Статуту Дворічанського ліцею Дворічанської районної ради Харківської області, ліцей самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах своєї компетенції, передбаченої законодавством України та власним статутом.

Розділом V Статуту передбачено, що матеріальна-технічна база ліцею знаходиться в оперативному управлінні і включає: будівлі, землю, комунікації, обладнання, меблі та інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі закладу. Ліцей, відповідно до рішення Виконавчого комітету Дворічанської селищної ради від 06.06.2000 р. №115 протоколом №7 має в постійному користуванні із земель Дворічанської селищної ради 50 га землі.

У пункті 6.8. Статуту визначено, що ліцей має право укладати угоди про співробітництво, встановлювати прямі зв'язки з навчальними закладами, науковими установами, організаціями, громадськими об'єднаннями як на території України, так і за її межами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основною метою Договору про співпрацю №1-С від 01.02.2014 є вирощування сільськогосподарських культур не заборонених законодавством з урахуванням сівозмін для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Між сторонами Договору про співпрацю було затверджено та погоджено Робочу програму Дворічанського ліцею Дворічанської районної ради Харківської області на 2014-2018 роки для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

На виконання умов спірного Договору між сторонами складені Акти про виконання договору про співпрацю від 29.12.2014 та від 28.12.2015.

Згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 2 ст. 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ст. 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що при укладанні спірного договору сторони визначили мету, права та обов'язки сторін, а умови договору про строковість, платність та отримання у користування певної земельної ділянки, є елементами договору про співпрацю на земельній ділянці, наявність яких в договорі не змінює правової природи такого договору.

Щодо посилання прокурора на те, що фактично мало місце укладання договору оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір не містить всіх вище перелічених істотних умов договору оренди земельної ділянки. Крім того, не підтверджено факту передачі в оренду спірних земельних ділянок, оскільки відсутні акти приймання-передачі.

Зазначене вище, спростовує доводи касатора про те, що уклавши договір його сторони мали на меті приховати відносини оренди землі, оскільки аналіз умов договору свідчить про укладення відповідачами договору, який хоча і не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадами цивільного законодавства (ч.1 ст.6 ЦК України), та про відсутність в ньому умов, притаманних правовідносинам оренди землі.

В статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди, відмовляючи в позові про витребування земельної ділянки, також правомірно виходили із того, що: по-перше, прокурором не доведено перебування земельної ділянки у володінні і користуванні відповідача-2; по-друге, договір є чинним, не визнавався у судовому порядку недійсним (не встановлено факту удаваності правочину), не є нікчемним (ст.254 ЦК України), що також виключає правомірність повернення земельної ділянки з користування в порядку реституції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи прокуратурою належним чином не доведено ані порушення інтересів держави ані порушення інтересів держави в особі Держгеокадастру.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині 1 ст.1 ГПК України установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, саме порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту та є необхідною умовою для задоволення судом заявлених вимог.

Разом з тим, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, прокурором окрім посилання на формальне порушення процедури надання в користування земельної ділянки, не зазначено які саме інтереси держави в особі Держгеокадастру порушено укладенням договору, не доведено ані негативного впливу на навчальний процес, ані можливості постійного землекористувача здійснювати самостійно обробіток земельної ділянки з отриманням більшої матеріальної вигоди, ніж визначена договором, ані дійсної можливості Держгеокадастру передати спірну земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні відповідача-1, в оренду.

З огляду на викладене, суди обгрунтовано дійшли висновку про недоведеність позивачем факту укладення удаваного правочину.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову від 16.01.2017 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/3291/16 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

С. Бакуліна