Рішення

від 30.03.2017 по справі 910/16672/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2017№910/16672/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ларан-07

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юнілос-Україна

про стягнення 71 625, 60 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юнілос-Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ларан-07

про стягнення 4 320, 00 грн.

Представники сторін (за первісним позовом):

від позивача: Кучеренко О.П. за довіреністю від 03.01.2017;

від відповідача: Іванов О.В. за довіреністю від 20.09.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ларан-07 (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юнілос-Україна (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 71 625,60 грн., з яких 21 600,00 грн. збитків, 4 320,00 грн. попередньої оплати та 45 705,60 грн. неустойки.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказував на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір №160 від 09.02.2016, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати роботи у 2 етапи: 1 етап - проведення досліджень з тузлуком, промивними водами перед очисткою та після очистки, проведення аналізів осаду, отриманого при обробці тузлуку і промивних вод; 2 етап - розробка Рекомендації. Проте, відповідач роботи за 1 етапом виконав з порушенням встановлених Договором термінів, а роботи за 2 етапом взагалі не виконав, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку на підставі п. 5.3.3. Договору. Крім того, позивач вказує на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем 2 етапу робіт у позивача відсутній результат робіт за Договором, оскільки виконані за 1 етапом роботи на суму 21 600,00 грн. є лише підготовчими та такими, що забезпечують виконання 2 етапу робіт, а проведені аналізи не мають цінності окремо від Рекомендацій, які мали бути надані відповідачем на 2 етапі робіт. Таким чином, на думку позивача, невиконання відповідачем 2 етапу робіт спричинило йому збитки у розмірі вартості робіт за 1 етапом - 21 600,00 грн., який не може бути використаний позивачем у господарській діяльності і є додатковими витратами, які позивач поніс у зв'язку з невиконанням відповідачем робіт за 2 етапом. При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача сплачений за виконання 2 етапу робіт аванс у розмірі 4 320,00 грн., оскільки такі роботи не виконані відповідачем та не прийняті позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16672/16, її розгляд призначено на 10.10.2016 року.

В судовому засіданні 10.10.2016 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.10.2016 року.

10.10.2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки роботи за спірним Договором були виконані ним належним чином та у встановлений Договором строк, проте позивач безпідставно відмовився їх приймати. Також, відповідач вказує на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених ним збитків. Стосовно заявлених позовних вимог в частині стягнення суми попередньої оплати відповідач зазначає, що укладений між сторонами Договір є чинним, його умови не містять можливості повернення сплаченого авансу під час дії Договору, від якого позивач не відмовився в порядку статті 849 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для стягнення сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 4 320,00 грн.

10.10.2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача, в порядку статті 60 Господарського процесуального кодексу України, подано зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача 4 320,00 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач вказує, що ним належним чином виконані роботи за Договором, які позивачем в повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за роботи по 2 етапу у розмірі 4 320,00 грн. Зокрема, відповідач вказує, що ним у встановлені Договором строки були передані позивачу роботи за 2 етапом, однак на той момент результати робіт для позивача стали вже неактуальними і позивач розумів, що обрана для розробки технологія не дасть бажаного результату, у зв'язку з чим він почав ухилятись від прийняття робіт та підписання акту їх приймання-передачі. Таким чином, відповідач вважає, що 08.03.2016 року з моменту направлення позивачеві Рекомендацій та Звіту, роботи за етапом 2 вважаються такими, що виконані, а у позивача настав обов'язок з їх оплати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Юнілос-Україна прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/16672/16, судове засідання призначено на 17.10.2016 року.

В судовому засіданні 17.10.2016 року представником позивача подано додаткові письмові пояснення у справі та відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до змісту якого позивач проти задоволення зустрічного позову заперечує, посилаючись на те, що відповідачем неналежним чином виконані роботи за спірним Договором.

В судовому засіданні 17.10.2016 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 31.10.2016 року.

28.10.2016 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові письмові пояснення у справі.

Представником відповідача в судовому засіданні 09.11.2016 року подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2016 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду справи № 910/16672/16 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 09.11.2016 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.11.2016 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі призначено судову експертизу.

Одночасно, ухвалою господарського суду міста Києва від 21.11.2016 на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

23.02.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 130-17 від 09.02.2017 про повернення матеріалів справи № 910/16672/16 через відсутність атестованих фахівців з технології тузлуку та промивних вод від отмоки риби, а також проектування відповідних очисних споруд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2017 року на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі № 910/16672/16, її розгляд призначено на 15.03.2017 року.

В судовому засіданні 15.03.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.03.2017 року.

В судовому засіданні 23.03.2017 року представник позивача первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.03.2017 року проти задоволення первісного позову заперечив, зустрічні позовні вимоги просив суд задовольнити повністю.

В судовому засіданні 23.03.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2016 року між позивачем (Замовник) та відповідачем (Виконавець) було укладено Договір № 160 (далі - Договір), відповідно до пункту 1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати наступні види робіт:

- проведення досліджень технології кондиціювання тузлуку та промивних вод від отмоки риби;

- розробка технологічної схеми очистки тузлуку та промивної води від отмоки риби з урахуванням утворення осаду та переробці надлишкового тузлуку в інший продукт;

- розробка Рекомендацій на проектування споруд очистки тузлуку та промивної води від отмоки риби з метою їх використання в обертовій системі при засолці риби з утилізацією надлишку очищеного тузлуку та осаду (з подальшими варіантами їх продажу).

Згідно з п. 2.1. Договору вартість робіт складається з вартості аналізів - 6 проб (3600,00 грн. х 6 = 21 600,00 грн.), та вартості Рекомендацій - 8 640,00 грн., разом - 30 240,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 040,00 грн.

Пунктом 2.2. Договору встановлено вартість робіт по етапам:

- Етап 1: проведення досліджень з тузлуком, промивними водами перед очисткою - 2 проби, та після очистки - 2 проби, проведення аналізів осаду, отриманого при обробці тузлуку і промивних вод - 2 проби, всього гідрохіманалізів та баканалізів 6 проб - 21 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 600,00 грн.;

- Етап 2: розробка рекомендацій - 8 640,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 1 440,00 грн.

Розрахунки за даним Договором проводяться шляхом перерахування грошових коштів Замовником на поточний рахунок Виконавця (п. 2.4. Договору).

Згідно з п. 2.5. Договору розрахунки за даним Договором проводяться наступним чином:

2.5.1. по етапу 1 проведення досліджень з виконанням аналізів води та осаду - Замовник перераховує Виконавцю 100% передоплату вартості згідно рахунку Виконавця, а саме - 21 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 3 600,00 грн. - протягом 4 банківських днів з моменту укладення договору; етап завершується Актом виконаних робіт з передачею оригіналів аналізів.

2.5.2. по етапу 2 - розробка Рекомендацій на проектування - Замовник перераховує Виконавцю 50% передоплату вартості робіт по рахунку Виконавця, на суму 4 320,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 720,00 грн., остаточна оплата - 50% - вартості робіт етапу 2 - по рахунку Виконавця на суму 4 320,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 720, 00 грн. - на протязі 4 робочих днів з дати підписання сторонами Акту приймання робіт по етапу 2.

Відповідно до п. 3.1. Договору термін виконання робіт по угоді: з 09.02.2016 по 29.02.2016, з можливістю дострокового завершення робіт - при виконанні оплати по етапам згідно календарного плану виконання робіт (Додаток 1), та продовження терміну завершення робіт - в разі затримки оплати по етапу 1 або в наданні проб для досліджень.

За умовами п. 4.1. Договору здача-приймання робіт за даним Договором проводиться по актам здачі-приймання робіт.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Акт виконання робіт по етапу 1 разом з результатами аналізів надається Замовником протягом 10 робочих днів з дати отримання тузлуку та промивної води в кількості по 10л кожного - в електронному вигляді - та надсилається поштою.

Після закінчення виконання робіт по етапу 2 Виконавець передає Замовнику Рекомендації в електронному примірнику для узгодження та внесення можливих зауважень. Після узгодження робіт, вказаних в п. 1 Договору, Замовник дає письмову згоду на їх передачу за накладною та актом здачі-приймання виконаних робіт. Виконавець передає Рекомендації на розгляд Замовнику по е-мейлу, ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надсилає у 4 (чотирьох) паперових примірниках та один електронний примірник на оптичному носії - поштою на адресу Замовника, вказану у розділі 9. Виконавець підписує акт приймання-здачі робіт та направляє його на розгляд Замовнику у 2 (двох) паперових примірниках - рекомендованим листом з повідомленням або уповноваженим представником Виконавця особисто Замовнику (п. 4.3. Договору).

Згідно з п. 4.4. Договору Замовник зобов'язується підписувати акти приймання-здачі виконаних робіт у 5-ти денний строк, якщо у 5-ти денний строк акт не підписано Замовником, та не надано акту з виявленими недоліками, роботи вважаються прийнятими за актом, підписаним Виконавцем.

Додатковою угодою № 1 від 25.02.2016 сторони змінили п. 3.1. Договору та визначили термін виконання робіт по угоді: з 09.02.2016 по 10.03.2016, з можливістю дострокового завершення робіт - при виконанні оплати по етапам згідно календарного плану виконання робіт (Додаток 1), та продовження терміну завершення робіт - в разі затримки оплати по етапу 1 або в наданні проб для досліджень.

Відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0000011 від 09.02.2016 на суму 21 600,00 грн. позивач перерахував відповідачу оплату за виконання 1 етапу робіт згідно з платіжним дорученням № 289 від 10.02.2016 на суму 21 600,00 грн.

На підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0000012 від 09.02.2016 позивач платіжним дорученням №288 від 10.02.2016 перерахував відповідачу 4 320,00 грн. за виконання 2 етапу робіт.

Супровідним листом № 27 від 10.03.2016 відповідач надав позивачу Рекомендації на проектування споруд очистки тузлуку та промивної води від отмоки риби з метою їх використання в обертовій системі при засолці риби з утилізацією надлишку очищеного тузлуку та осаду (з подальшими варіантами їх продажу) у 4-х екземплярах; електронний примірник на оптичному носії в 1 екземплярі; результати аналізів; накладну № 01/16 у 2-х екземплярах; Акт № 160 здачі-приймання робіт по договору № 160 від 09.02.2016 на 1 етап з Додатком (Перелік результатів аналізів води) у 2-х екземплярах; Акт № 161 здачі-приймання робіт по Договору № 160 від 09.02.2016 на 2 етап у 2-х екземплярах; відповіді на зауваження.

Позивач роботи за 1 етапом не прийняв та повернув Акт № 160 на суму 21 600,00 грн. відповідачу для усунення недоліків, які виклав в Акті (вих. № 84 від 17.03.2016).

Також, позивач не прийняв виконання відповідачем робіт за 2 етапом, Акт № 161 на суму 8 640,00 грн. не підписав та повернув його відповідачу для усунення недоліків, які зазначив в Акті (вих. № 85 від 17.03.2016).

Супровідним листом № 49 від 30.03.2016 відповідач повторно направив позивачу для підписання Акт № 160 виконання робіт за 1 етапом та накладну. Стосовно викладених позивачем в Акті (вих. № 85 від 17.03.2016) зауважень відповідач зазначив, що в теперішній час вони знаходяться в процесі доопрацювання науковим відділом, результати його будуть надіслані найближчим часом.

У відповідь на вищевказаний лист позивач погодився з виконанням відповідачем робіт за 1 етапом та підписав Акт № 160 від 11.04.2016 на суму 21 600,00 грн. і накладну № 01/16 від 11.04.2016. При цьому, виконання робіт за 2 етапом позивач не прийняв, посилаючись на те, що недоліки були усунуті не в повному обсязі, про що повідомив відповідача листом № 118 від 15.04.2016 року.

Листом № 60 від 25.04.2016 відповідач повідомив позивача про те, що згоден доповнити Рекомендації на проектування запропонованого циклу з тузлуком, відрегенерованим реагентним методом, використанням ультрафільтраційних мембран та УФ-знезараженням (замість обробки гіпохлорітом натрію та активованим вугіллям), а остаточно дози реагентів для оптимізації процесу уточнюються в період пуско-налагоджування). Оскільки Виконавець виконав всі необхідні аналізи та прийняв найбільш економічне рішення вибору технології регенерації розсолу на основі вітчизняних та зарубіжних наукових робіт, проведених раніше, здійснив лабораторні дослідження, які дали гарні результати, показав, що дана технологія працює на пробах відпрацьованих тузлуку і води після отмоки, наданих ТОВ Ларан-07 , склав Рекомендації по проектуванню такої установки, при цьому сплатив за свої кошти додаткові аналізи, максимально зменшивши витрати Замовника на виконання цих робіт, і не заінтересований у зверненні до суду, відповідач запропонував позивачу укласти додаткову угоду до Договору та продовжити роботу.

Також, відповідач направив позивачу Лист № 61 від 29.04.2016, в якому запропонував позивачу включити в програму виконання робіт додаткові етапи.

Позивач з такими пропозиціями відповідача не погодився, оскільки він в повному обсязі не усунув недоліки у Рекомендаціях та пропонує подальшу співпрацю не виконавши всіх умов Договору, у зв'язку з чим листом № 143 від 29.04.2016 просив повернути сплачені за договором кошти.

Відповідач, у свою чергу стверджує, що всі роботи за Договором виконав належним чином та у встановлений строк, а тому вимагає від позивача оплатити залишок заборгованості у розмірі 4 320,00 грн. за виконання робіт по 2 етапу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тоді як у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

Статтею 894 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

Виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором; своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі (ст. 897 Цивільного кодексу України).

В силу приписів ст. 898 Цивільного кодексу України замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний: 1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; 2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; 3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до частин 1, 2 статті 900 Цивільного кодексу України виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 610 - 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 25.02.2016, встановлено термін виконання робіт: з 09.02.2016 по 10.03.2016, з можливістю дострокового завершення робіт - при виконанні оплати по етапам згідно календарного плану виконання робіт (Додаток 1), та продовження терміну завершення робіт - в разі затримки оплати по етапу 1 або в разі наданні проб для досліджень.

Календарним планом виконання робіт в редакції Додаткової угоди № 1 від 25.02.2016 встановлено строк виконання відповідачем 1 етапу робіт - по 04.03.2016 року, а 2 етапу - до 10.03.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що Акт приймання-передачі робіт за 1 етапом на суму 21 600,00 грн. було підписано сторонами лише 11.04.2016 року. При цьому, належних доказів на підтвердження виконання відповідачем 2 етапу робіт в матеріалах справи відсутні.

Доводи відповідача в частині того, що ним не були пропущені строки виконання робіт оскільки результаті аналізів (роботи за 1 етапом) були направлені позивачу по електронній пошті 26.02.2016 року, повторно 09.03.2016 року та втретє супровідним листом № 27 12.03.2016, судом до уваги не приймаються, оскільки в силу п. 4.1. Договору сторони договору передбачили, що здача-приймання робіт проводиться по Акту здачі приймання робіт, який підписаний сторонами лише 11.04.2016 року. За таких обставин, роботи за 1 етапом вважаються виконаними відповідачем в день підписання Акту їх приймання-передачі, а саме 11.04.2016 року.

За умовами п. 5.3.3. Договору у випадку порушення строку виконання даного Договору з вини Виконавця останній сплачує Замовникові штраф у розмірі 2% від загальної вартості послуг по етапу за кожний день прострочення.

Частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Проаналізувавши умови п. 5.3.3. Договору суд дійшов висновку, що передбачена ним неустойка за своєю правовою природою є пенею, оскільки обчислюється за кожен день прострочення.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України" зазначено, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб'єктів господарювання за порушення господарських зобов'язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов'язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання, а не лише грошового.

При цьому, аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов'язання.

Водночас, оскільки обов'язок відповідача щодо виконання робіт не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строків виконання зобов'язання Виконавець сплачує пеню у розмірі 2% від загальної вартості послуг по етапу за кожен день прострочення, не перетворює визначену Договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, проте законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Як зазначалось судом вище, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки в сумі 45 705,60 грн. судом встановлено, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення передоплати за 2 етап робіт у розмірі 4 320,00 грн., суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем виконані роботи за 2 етапом, розроблені та надані позивачу Рекомендації на проектування споруд очистки тузлуку та промивної води від отмоки риби з метою їх використання в обертовій системі при засолці риби з утилізацією надлишку очищеного тузлуку та осаду (з подальшими варіантами їх продажу).

Проте позивач відмовився їх приймати посилаючись на те що:

- відповідно до умов п. 1 Договору відповідач повинен виконати розробку Рекомендацій на проектування споруд очистки та промивної води від отмоки риби з метою їх використання в обіговій системі при засолці риби з утилізацією надлишку очищеного тузлуку та осаду, а замість цього відповідач направляє позивачу для вивчення книги та наукові статті, хоча за умовами Договору він зобов'язаний надати в роботі конкретні висновки з підтверджуючими документами про зроблену роботу по обіговій очистці тузлуку;

- відповідач зазначає, що показники забруднень регенерованого тузлуку, які перевищують ПДК, будуть убрані після експериментів на дослідно-промисловій установці на реальному тузлуку, що скидається від засолці риби, вартість такої установки 1 164 864,00 грн., при тому що гарантій позитивного результату відповідач не надає.

- основним аргументом відповідача та підтвердженням працездатності технології очищення тузлуку є посилання на книгу 1980 року видавництва (автори ОСОБА_7 та ОСОБА_5) ІНФОРМАЦІЯ_2 (стор.26-37), причому відповідно до сторінки 5 цієї книги, найбільшими споживачами води, яка очищена запропонованими у книзі методами, є підприємства хімічної, енергетичної, електронної, радіотехнічної промисловості, а також багато машинобудівних заводів, де знесолену воду використовують для промивки запчастин після гальванопокриття. Більш того, у вказаній книзі не аналізується використання приведених методів очищення води у харчовій промисловості, зокрема у засолці риби. При цьому, відповідач надав засобами електронного зв'язку витяги із книг, які стосуються засолювання напівтвердих сирів, однак зазначені технології хоча і стосуються харчової промисловості, проте відображають засолювання сиру, який суттєво відрізняється від риби за своїми хімічними, біологічними та іншими показниками;

- проаналізувавши наведені в Рекомендаціях показники відповідач не отримав результатів аналізів, які б могли підтвердити, що запропонована ним схема очистки працює і дозволяє очистити воду до норм ГСанПиН 2.2.4-171-10 та використати її для оборотного водопостачання, тобто відповідач не розробив життєздатну технологічну схему очистки тузлуку та промивної води від отмоки риби з урахуванням утворення осаду та переробці надлишкового тузлуку і інший продукт.

Відповідач, у свою чергу, відносно зауважень по розділам № № 1-4, 6-10, 13, 16, 17 стверджує, що надав позивачу разом зі звітом та відповідями на зауваження матеріали науково-прикладного характеру для обґрунтування того, що запропонована технологія регенерації розсолів вже була успішно апробована раніше та виявилась найбільш економічною. ЇЇ відпрацювання у дослідно-промислових умовах потрібно перш за все позивачу як виробнику рибної продукції, оскільки може бути ситуація, що при нормативних аналізах регенерованого тузлуку вийде ненормативна рибна продукція.

Стосовно зауважень позивача по розділам № № 5, 11, 12, 14 відповідач зазначив, що ним запропоновано проведення науково-промислової перевірки використання відгенерованого тузлуку в реальних умовах для того, щоб підтвердити/спростувати використання запропонованої технології для даних розсолів. Порівнювати склад від генерованого тузлуку можливо лише зі складом свіжоприготовленого тузлуку, а не з питною водою заводу, тому відповідач пропонує позивачу разом з ним провести таке порівняння, оскільки відповідач не має ні сировини, ні реальної водопровідної води заводу. При цьому, відповідач згоден обговорити умови мінімальних затрат з обох сторін на проведення дослідно-промислових робіт (без монтажу установок) для порівняння якості рибної продукції з використанням свіжого та відгенерованого тузлуку. Відповідач вважає доцільним проведення пробної засолки для зміни регламенту технологічного процесу засолки риби, прийнявши до уваги запровадження обігового водопостачання.

Також, відповідач зазначає, що умовами Договору не визначені жодні критерії, яким би мали відповідати розроблені ним Рекомендації, тому останні мають відображати виключно точку зору відповідача, його працівників з відповідним досвідом. Для відповідача незрозуміла позиція позивача, який не маючи спеціальних знань в предметі замовлених робіт, не в змозі сам розробити необхідну йому технологію, звертається до відповідача як до компетентного підприємства, а згодом не погоджується з його аргументованою позицією.

Як на тому наголошено у п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються ; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже, для повного та всебічного розгляду даного спору по суті виникла необхідність встановити, чи може бути використана позивачем у своїй діяльності розроблена відповідачем Рекомендація на проектування споруд очистки тузлуку, яким у рибній промисловості називають розчин кухонної солі. Тузлук це складна біохімічна система, яка утворюється в процесі посолу риби і складається з води, хлориду натрію, солерозчинних білків, тканевих та бактеріальних ферментів.

Зважаючи на те, що у суду відсутні спеціальні знання для надання правової оцінки вищевказаним правовідносинам, що склались між сторонами щодо якості та обсягу виконаних відповідачем робіт за 2 етапом, приймаючи до уваги, що розроблені відповідачем Рекомендації є ексклюзивними, а умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено яким саме стандартам (вимогам, правилам тощо) вони повинні відповідати, ухвалою від 21.11.2016 у справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення даної експертизи судом поставлені наступні запитання:

- Чи відповідають виконані ТОВ Юнілос-Україна за Договором № 160 від 09.02.2016 р. роботи за Етапом 2 вимогам даного Договору та ДСанПиН 2.2.4-171-10? Якщо не відповідають, то в чому саме полягають невідповідності?

- Чи можливо було Товариству з обмеженою відповідальністю ЛАРАН-07 за допомогою виконаних ТОВ Юнілос-Україна рекомендацій на проектування споруд очистки тузлука та промивної води від отмоки риби з метою їх використання в обертовій системі при засолці риби з утилізацією надлишку очищеного тузлуку та осаду, очистити воду до норм ДСанПиН 2.2.4-171-10 та використовувати очищену за допомогою цієї технології воду повторно для засолки риби?

- Чи є працездатною технологічна схема очистки тузлуку та промивної води від отроки риби з урахуванням утворення осаду та переробці надлишкового тузлука в інший продукт, що була розроблена та описана в Рекомендаціях Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРАН-07 використовувати виконані ТОВ Юнілос-Україна ? Однак, 23.02.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №130-17 від 09.02.2017 про повернення матеріалів справи № 910/16672/16 через відсутність атестованих фахівців з технології тузлуку та промивних вод від отмоки риби, а також проектування відповідних очисних споруд.

При цьому, відповідачем не було запропоновано будь-яких інших компетентних осіб, яких атестовано відповідно до Закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, або ж інших фахівців з технології тузлуку та промивних вод від отмоки риби, яким могло б бути доручено проведення судової експертизи по цій справі.

Позивач, у свою чергу зазначив про недоцільність проведення експертизи, оскільки експерт не зможе перевірити чи є розроблені відповідачем Рекомендації життєздатними, оскільки кількість реагентів, що використовувались для очистки води невідома, відновити повну схему споруд очистки тузлуку та промивної води від отмоки риби з метою їх використання в обертовій системі при засолці риби з утилізацією надлишку очищеного тузлуку та осаду неможливо.

Враховуючи те, що для надання повної та об'єктивної оцінки якості розробленим відповідачем Рекомендаціям на проектування споруд очистки тузлуку і промивної води від отмоки риби та правомірності діям позивача щодо відмови від прийняття цих робіт необхідні спеціальні знання, а призначена у справі судова експертиза проведена не була через відсутність відповідних атестованих фахівців, суд позбавлений можливості дійти однозначного та беззаперечного висновку про те, що виконані відповідачем за 2 етапом роботи відповідають умовам укладеного між сторонами Договору і можуть бути використані позивачем у своїй діяльності.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги той факт, що договірні правовідносини між сторонами тривають, жодна із сторін не відмовилась від Договору та не розірвала його у встановленому законом порядку, а також з урахуванням того, що в силу п. 4.3. Договору відповідач повинен направляти позивачу акт приймання-передачі виконаних робіт за 2-м етапом лише після їх узгодження позивачем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача передоплати у розмірі 4 320,00 грн. за 2-й етап робіт.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як відшкодування збитків.

Частини 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлюють, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України закріплено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Виходячи з наведених норм, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 21 600,00 грн. позивач стверджує, що у зв'язку з невиконанням відповідачем 2 етапу робіт у позивача відсутній результат робіт за Договором, оскільки виконані за 1 етапом роботи на суму 21 600,00 грн. є лише підготовчими та такими, що забезпечують виконання 2 етапу робіт. Проведені аналізи не мають цінності окремо від Рекомендацій, які мали бути надані на 2 етапі робіт. Таким чином, невиконання відповідачем 2 етапу робіт спричинило позивачу збитки у розмірі вартості етапу 1 Договору, який не може бути використаний позивачем у господарській діяльності і є додатковими витратами, які позивач поніс у зв'язку з невиконанням відповідачем робіт за 2 етапом.

Водночас, як зазначалось судом вище, в матеріалах справи відсутні жодні докази, які дозволяють дійти однозначного та беззаперечного висновку про те, що розроблена відповідачем схема очистки тузлуку не є працездатною, і як наслідок встановити, що виконані за 1 етапом роботи не мають жодної цінності для позивача і не можуть бути використані ним у своїй діяльності.

Як вже зазначалось, договірні правовідносини між сторонами тривають, жодна із сторін не відмовилась від Договору та не розірвала його у встановленому законом порядку, а в силу п. 4.3. Договору відповідач повинен направляти позивачу акт приймання-передачі виконаних робіт за 2-м етапом лише після їх узгодження позивачем.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 21 600,00 грн. задоволенню не підлягають через недоведеність позивачем такого елементу цивільного правопорушення як причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими збитками.

Водночас, розглянувши зустрічні позовні вимоги відповідача про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 4 320,00 грн. за виконані роботи (2 етап), суд вважає їх передчасними та відмовляє у їх задоволенні з наступних підстав.

Як зазначалось судом вище, за умовами п. 4.3. Договору після закінчення виконання робіт по етапу 2 Виконавець передає Замовнику Рекомендації в електронному примірнику для узгодження та внесення можливих зауважень. Після узгодження робіт, вказаних в п. 1 Договору, Замовник дає письмову згоду на їх передачу за накладною та актом здачі-приймання виконаних робіт. Виконавець передає рекомендації на розгляд Замовнику по е-мейлу, ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1, та надсилає у 4 (чотирьох) паперових примірниках та один електронний примірник на оптичному носії - поштою на адресу Замовника, вказану у розділі 9. Виконавець підписує акт приймання-здачі робіт та направляє його на розгляд Замовнику у 2 (двох) паперових примірниках - рекомендованим листом з повідомленням або уповноваженим представником Виконавця особисто Замовнику (п. 4.3. Договору). Згідно з п. 4.4. Договору Замовник зобов'язується підписувати акти приймання-здачі виконаних робіт у 5-ти денний строк, якщо у 5-ти денний строк акт не підписано Замовником, та не надано акту з виявленими недоліками, роботи вважаються прийнятими за актом, підписаним Виконавцем.

Відповідно до п. 2.5.2. Договору по етапу 2 - розробка Рекомендацій на проектування - Замовник перераховує Виконавцю 50% передоплату вартості робіт по рахунку Виконавця, на суму 4 320,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 720, 00 грн., остаточна оплата - 50% - вартості робіт етапу 2 - по рахунку Виконавця на суму 4 320,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 720,00 грн. - на протязі 4 робочих днів з дати підписання сторонами Акту приймання робіт по етапу 2.

Тобто, умовами укладеного між сторонами Договору встановлено певний порядок приймання-передачі робіт, а саме: обов'язковість узгодження позивачем наданих відповідачем Рекомендацій, після чого відповідачем направляється позивачу для підписання Акт виконаних робіт. Позивач, у свою чергу, зобов'язаний підписати Акт виконаних робіт у 5-ти денний строк або надати на нього вмотивовані зауваження (п. 4.4. Договору), і лише після підписання сторонами Акту приймання-передачі робіт за етапом 2 у позивача виникає обов'язок здійснити їх остаточну оплату протягом 4-х робочих днів з дати підписання такого акту (п. 2.5.2. Договору).

Судом встановлено, що відповідач виконав роботи за 2 етапом та направив їх позивачу, проте позивач ці роботи не узгодив та висловив свої зауваження, Акт виконаних робіт за 2 етапом не підписав.

При цьому, суд критично відноситься до тверджень відповідача в частині того, що 08.03.2016 року з моменту направлення позивачеві Рекомендацій та Звіту роботи за етапом 2 вважаються такими, що виконані, оскільки вони спростовуються умовами п. п. 4.1., 4.3., 4.3. Договору, відповідно до змісту яких роботи за 2 етапом вважаються виконаними з моменту їх узгодження позивачем та підписанням сторонами акту приймання-здачі.

Також, суд не приймає до увагу надану відповідачем Рецензію доктора технічних наук, професора кафедри водопостачання та водовідведення Київського національного університету будівництва та архітектури ОСОБА_9, оскільки вона не є належним та допустимим в розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України доказом в підтвердження якості та обсягу виконаних відповідачем за 2 етапом робіт.

Отже, за відсутності узгодження з боку позивача розроблених відповідачем Рекомендацій та підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт, як того вимагають умови п. п. 4.3. та 4.4. Договору, виконані відповідачем за 2 етапом роботи не можуть вважатися такими, що відповідають умовам Договору.

Як зазначалось вище, суд не має можливості самостійно надати правову оцінку придатності до використання розробленої відповідачем Рекомендації на проектування споруд очистки тузлуку та правомірності відмови позивача від їх прийняття, оскільки судова експертиза у справі не була проведена через відсутність атестованих фахівців з розробки технологічної схеми очистки тузлуку та промивних вод від отмоки риби.

За таких обставин, враховуючи встановлений умовами Договору порядок приймання виконаних робіт та їх оплати та приймаючи до уваги те, що договірні правовідносини між сторонами тривають, суд дійшов висновку, що наразі у позивача не виник обов'язок з остаточної оплати 2-го етапу робіт відповідно до п. 2.5.2 Договору, у зв'язку з чим відмовляє відповідачу у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову, а витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юнілос-Україна (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 13, квартира 117; код ЄДРПОУ 36630402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ларан-07 (69106, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Скворцова, будинок 236; код ЄДРПОУ 35037406) 45 705 (сорок п'ять тисяч сімсот п'ять) грн. 60 коп. неустойки та 879 (вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. В іншій частині первісного позову відмовити.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.03.2017.

Суддя М.Є. Літвінова