Ухвала

від 21.11.2016 по справі 910/16672/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

21.11.2016Справа № 910/16672/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ларан-07

до Товариства з обмеженою відповідальністю Юнілос-Україна

про стягнення 71 625, 60 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юнілос-Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ларан-07

про стягнення 4 320, 00 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін (за первісним позовом):

від позивача: Кучеренко О.П. за довіреністю від 19.08.2016 р.;

від відповідача: Іванов О.В. за довіреністю від 20.09.2016 р.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ларан-07 (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юнілос-Україна (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 71 625, 60 грн., з яких 21 600, 00 грн. збитків, 4 320, 00 грн. попередньої оплати та 45 705, 60 грн. неустойки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2016 р. порушено провадження у справі № 910/16672/16, її розгляд призначено на 10.10.2016 р.

В судовому засіданні 10.10.2016 р. на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 17.10.2016 р.

10.10.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано зустрічну позовну заяву про стягнення з позивача 4 320, 00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Юнілос-Україна для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/16672/16, судове засідання призначено на 17.10.2016 р.

Крім того, 10.10.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позову заперечує, оскільки роботи за спірним Договором були виконані ним належним чином.

В судовому засіданні 17.10.2016 р. представником позивача подано додаткові письмові пояснення у справі та відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до змісту якого позивач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що відповідачем неналежним чином виконані роботи за спірним Договором.

В судовому засіданні 17.10.2016 р. на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 31.10.2016 р.

28.10.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 31.10.2016 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.11.2016 р.

В судовому засіданні 09.11.2016 р. представником позивача були подані письмові заперечення проти проведення судової експертизи.

Представником відповідача в судовому засіданні 09.11.2016 р. подані додаткові документи, для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2016 р. в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/16672/16 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 09.11.2016 р. на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 21.11.2016 р.

Заслухавши в судовому засіданні 21.11.2016 р. пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність призначенні у справі судової експертизи, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, згідно з положеннями ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в тому числі й шляхом витребування доказів на підставі поданого стороною або прокурором клопотання (ст. 38 ГПК України).

Також, за змістом системного аналізу приписів ст. ст. 43, 104 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності.

Також, відповідно до п. 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що предметом заявленого первісного позову є стягнення з відповідача 71 625, 60 грн., з яких 21 600, 00 грн. збитків, 4 320, 00 грн. попередньої оплати та 45 705, 60 грн. неустойки.

Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем належним чином не було виконано взяті на себе зобов'язання за Договором № 160 від 09.02.2016 р., а саме прострочено виконання робіт за етапом 1 та невиконання відповідачем робіт за етапом 2 Договору, оскільки вказані позивачем недоліки не усунуті. При цьому, позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем етапу 2, у позивача відсутній результат робіт за Договором, оскільки роботи виконані за етапом 1 є лише підготовчими та забезпечують виконання етапу 2. Проведені аналізи не мають цінності окремо від рекомендацій, які мали бути надані на етапі 2. За таких обставин, позивач вважає, що невиконання етапу 2 відповідачем спричинило позивачу збитки у розмірі вартості етапу 1 Договору.

Відповідач, у свою чергу, з вищевказаними твердженнями позивача не погоджується, та вважає що роботи за спірним Договором були ним виконані належним чином.

У письмових поясненнях від 09.11.2016 р. представник позивача проти призначення та проведення судової експертизи заперечує, оскільки рекомендації у письмовому вигляді, скріплені підписами виконавців відповідача, печаткою юридичної особи за Актом здачі-приймання робіт, не отримані, є лише документи, надіслані засобами електронного зв'язку, які не містять ні підписів виконавців, ні печатки юридичної особи, отже, вони не мають юридичної сили та не можуть бути об'єктом будь-якої експертизи. Також, позивач зазначає, що розроблені відповідачем Рекомендації є ексклюзивними, індивідуальною розробкою його виконавців, і законодавчо не визначено, яким саме вимогам мають відповідати такі документи. На думку позивача, у разі призначення експертизи неможливо буде визначити чи виконані такі роботи повністю, оскільки кількість реагентів, що використовувались для очистки води невідома, відновити повну схему споруд очистки тузлука та промивної води від отроки риби з метою використання їх в обертовій системі при засолці риби з утилізацією надлишку очищеного тузлуку та осаду, неможливо, а тому експерт не зможе перевірити чи є надані Рекомендації життєздатними. Крім того, позивач зазначає, що оскільки з Рекомендацій неможливо визначити чи виконані такі роботи повністю, вони мають оцінюватися за результатами очистки води, а вони не відповідають вимогам ГСанПин 2.2.4-171-10.

Частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Як на тому наголошено в пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. Про деякі питання практики призначення судової експертизи судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Враховуючи те, що позивач заперечує проти якості виконаних відповідачем за спірним Договором робіт, тоді як відповідач наполягає на тому, що виконані ним роботи виконані належним чином та відповідають умов Договору, а вирішення даного питання має значення для правильного вирішення спору по суті та потребує спеціальних знань, суд вирішив призначити у справі судову експертизу.

Відповідно до частин 2, 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" з урахуванням вимог частини третьої статті 41 ГПК господарський суд доручає проведення судових експертиз установам та особам, зазначеним у статтях 7, 9 і 10 Закону.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.

За загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (стаття 9 Закону).

Проведення експертизи в даному випадку, суд вирішив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до роз'яснень, які надав Пленум Вищого господарського суду України в п. 23 своєї Постанови від 23.03.2012 р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", відповідно до частини третьої і четвертої статті 15 Закону витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У застосуванні відповідних законодавчих приписів господарським судам рекомендується виходити з такого.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи те, що звертаючись до суду з даним позовом саме позивач в силу приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України повинен довести факт виконання відповідачем неякісних робіт, суд дійшов висновку, що витрати по проведенню експертизи на даному етапі покладаються на позивача як на заінтересовану сторону.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 41, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі № 910/16672/16 судову будівельно-технічну експертизу.

2. На вирішення експертизи поставити наступні запитання:

- Чи відповідають виконані ТОВ Юнілос-Україна за Договором № 160 від 09.02.2016 р. роботи за Етапом 2 вимогам даного Договору та ДСанПиН 2.2.4-171-10? Якщо не відповідають, то в чому саме полягають невідповідності?

- Чи можливо було Товариству з обмеженою відповідальністю ЛАРАН-07 за допомогою виконаних ТОВ Юнілос-Україна рекомендацій на проектування споруд очистки тузлука та промивної води від отроки риби з метою їх використання в обертовій системі при засолці риби з утилізацією надлишку очищеного тузлуку та осаду, очистити воду до норм ДСанПиН 2.2.4-171-10 та використовувати очищену за допомогою цієї технології воду повторно для засолки риби?

- Чи є працездатною технологічна схема очистки тузлуку та промивної води від отроки риби з урахуванням утворення осаду та переробці надлишкового тузлука в інший продукт, що була розроблена та описана в Рекомендаціях Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАРАН-07 використовувати виконані ТОВ Юнілос-Україна ?

3. Проведення експертизи у встановлений законом строк доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

4. Попередити експерта, який буде здійснювати судову експертизу, про кримінальну відповідальність згідно з ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

5. Зобов'язати учасників судового процесу надати на вимогу експерта оригінали всіх, необхідних для проведення експертизи, документів.

6. Оплату витрат по проведенню судової експертизи на даному етапі провадження у справі покласти на позивача і запропонувати йому вирішити питання з експертною установою щодо сплати, в т.ч. шляхом попередньої оплати, сум за проведення судової експертизи.

7. Зобов'язати учасників судового процесу повідомити господарський суд міста Києва про закінчення експертизи.

Суддя М.Є. Літвінова