Постанова

від 21.03.2017 по справі 910/18679/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа№ 910/18679/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Панькова С.М. - представник за дов. б/н від 20.01.2017 року;

від третьої особи: Рудь О.Ф. - представник за дов. №838 від 23.11.2016 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року

у справі № 910/18679/16 (суддя:Дупляк О.М.)

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Чернігівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство"

про розірвання договору, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Чернігівській області (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП" (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство" (далі - третя особа) про розірвання договору, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як орендар, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином, що є підставою для розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року та звільнення орендованого майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року у справі №910/18679/16 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року: будівлі цеху переробки (тарного цеху), площею 380,7 кв.м.; будівлі лісопильного цеху, площею 673,9 кв.м.; будівлі складу, площею 329.5 кв.м.; будівлі контори, площею 160, бесідки, площею 7,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зелена 14, с. Ревунів Круг, Чернігівського району, Чернігівської області та перебуває на балансі Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство", укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП" звільнити державне майно - будівлю цеху переробки (тарного цеху), площею 380,7 кв.м.; будівлю лісопильного цеху, площею 673,9 кв.м.; будівлю складу, площею 329,5 кв.м.; будівлю контори, площею 160,1 кв.м., бесідку, площею 7,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зелена 14, с. Ревунів Круг, Чернігівського району, Чернігівської області, та повернути його балансоутримувачу - Державному підприємству "Чернігівське лісове господарство" на підставі акту приймання-передачі. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму основного боргу в розмірі 51538,86 грн, суму пені в розмірі 14175,29 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 134,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема не застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України.

Також, скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо невиконання відповідачем п. 5.8 договору оренди.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 13.02.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП" було прийнято до провадження.

У судовому засіданні 21.03.2017 року представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник третьої особи у судовому засіданні 21.03.2017 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зазначивши, що суд першої інстанції прийняв правомірне та обґрунтоване рішення.

Представник позивача у судове засідання 21.03.2017 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №17048191.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 21.03.2017 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

19.02.2015 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП" (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі у суборенду та приватизації державне нерухоме майно - групу інвентарних об'єктів, у складі: будівлі (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ619) цеху переробки (тарного цеху) площею 380,70 кв.м., будівлі лісопильного цеху (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ625) загальною площею 673,90 кв.м., будівлі складу (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ631) площею 329.50 кв.м./будівлі контори (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ622) площею 160,10 кв.м., бесідки площею (реєстровий номер 00993490.9.УФХНУ174) 7,2 кв.м. (далі - майно), розміщене за адресою: Чернігівський р-н, селище Ревунів Круг, вул. Зелена, 14, що перебуває на балансі Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство'' (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.11.2014 і становить за незалежною оцінкою: будівлі цеху переробки (тарного цеху) - 153772,35 грн, будівлі лісопильного цеху - 216823,60 грн, будівлі складу - 106046,30 грн, будівлі контори - 78500,25 грн, бесідки - 1759,08 грн.

Згідно п. 1.2. договору оренди майно передається в оренду для розміщення виробництва по виготовленню твердого палива (брикетів) з відходів деревини.

За умовами п. 2.1. договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року N 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2015 року - 7532,09 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3. договору оренди).

Згідно п. 3.6. договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 5.8 договору оренди на орендаря покладено обов'язок застрахувати орендоване майно, постійно поновлюючи договір страхування та надавати до Регіонального відділення копії договору та платіжних доручень.

Так, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо невиконання відповідачем п. 5.8 договору оренди, з огляду на наступне.

Так, надана відповідачем копія договору страхування майна не відповідає вимогам ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона нечітка і її неможна прочитати.

Натомість, наданий позивачем договір страхування №05-2401-15-00006 від 18.03.2015 року, укладений між відповідачем та ПАТ Страхова компанія Українська страхова група закінчив свою дію 18.03.2016 року відповідно до п. 2.9 договору.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що умовами договору страхування не передбачено його пролонгація, а в силу п. 9.2.2 закінчення строку дії договору є однією із підстав його припинення.

Тобто, станом на час розгляду справи в суді першої інстанції спірне майно не було застраховано.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.11. договору оренди).

Відповідно до п. 10.6. договору оренди, чинність договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Згідно п. 10.9. договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

На виконання умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - групу інвентарних об'єктів, у складі: будівлі (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ619) цеху переробки (тарного цеху) площею 380,70 кв.м., будівлі лісопильного цеху (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ625) загальною площею 673,90 кв.м., будівлі складу (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ631) площею 329,50 кв.м., будівлі контори (реєстровий номер 00993490.7.АААДДИ622) площею 160,10 кв.м., бесідки площею (реєстровий номер 00993490.9.УФХНУ174) 7,2 кв.м. (далі - Майно), розміщене за адресою: Чернігівський р-н, селище Ревунів Круг, вул. Зелена, 14, що перебуває на балансі Державного підприємства "Чернігівське лісове господарство" (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.11.2014 року і становить за незалежною оцінкою: будівлі цеху переробки (тарного цеху) - 153772,35 грн, будівлі лісопильного цеху - 216823,60 грн, будівлі складу - 106046,30 грн, будівлі контори - 78500,25 грн, бесідки - 1759,08 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.02.2015 року, підписаного сторонами та посвідченого печатками сторін (наявний в матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період 1 день січня 2016 року, з лютого 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 51538,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 року у справі № 910/4108/16 за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маг-Груп", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Чернігівське лісове господарство" про стягнення 50598,28 грн та зобов'язання повернути майно, прийнято відмову позивача від позову в частині зобов'язання відповідача передати майно, у зв'язку з чим, провадження у справі № 910/4108/16 припинено на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, затверджено мирову угоду, укладену 11.05.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маг-Груп" у справі №910/4108/16 та припинено провадження у справі № 910/4108/16 в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 50598,28 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що предметом розгляду справи було стягнення заборгованості з орендної плати за травень-червень 2015 року та серпень - січень 2016 року в сумі 42930,63 грн, таким чином заявлений у даній справі період заборгованості по сплаті орендних платежів не був предметом розгляду позовних вимог у межах справи № 910/4108/16.

Згідно п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року в розмірі 51538,86 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року та зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно на підставі акту приймання-передачі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільного кодексу України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

За умовами ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Зокрема, вказаною нормою права передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування об'єктом оренди протягом трьох місяців (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верхового Суду України від 08.05.2012 року по справі №3-26гс12).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що право на відмову від договору та право вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плати, виникає, якщо останній не здійснює розрахунків протягом 3 місяців підряд (аналогічна правова позиція мститься у постанові Верховного суду України від 12.06.2007 року по справі №24/272).

Відповідно до п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" №12 від 29.05.2013 року, у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі, протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково.

Положеннями частин 2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України унормовано, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Водночас, право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 10.6. договору оренди, чинність договору припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

В п. 10.9. договору оренди визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, відповідачем всупереч умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року не було сплачено орендні платежі за період 1 день січня 2016 року, з лютого 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 51538,86 грн.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання орендарем своїх обов'язків із внесення орендних платежів за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року протягом більш, ніж трьох місяців підряд, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у орендодавця виникло право на відмову від договору оренди на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення на незастосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Так, з припиненням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки належних доказів щодо підтвердження права користування орендованим майном відповідач ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не надав, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звільнити державне майно - будівлю цеху переробки (тарного цеху), площею 380,7 кв.м.; будівлю лісопильного цеху, площею 673,9 кв.м.; будівлю складу, площею 329,5 кв.м.; будівлю контори, площею 160,1 кв.м., бесідку, площею 7,2 кв.м. та повернути його балансоутримувачу - Державному підприємству Чернігівське лісове господарство .

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погойдується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 14175, 29 грн за загальний період з 05.02.2016 року по 20.09.2016 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 3.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Київський апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок пені погоджується з судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в сумі 14175,29 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року у справі №910/18679/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-ГРУП" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року у справі №910/18679/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/18679/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

С.А. Гончаров

дата підписання повного текту постанови 18.04.2017 року у зв'язку з перебуванням судді Гончарова А.Г. у відпустці