Ухвала

від 04.09.2017 по справі 910/18679/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

04.09.2017Справа № 910/18679/16

За заявоюЧернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві Про зміну способу виконання рішення Господарського суду м. Києва № 910/18679/16 від 19.12.2016 Справа № 910/18679/16

За позовомРегіонального відділення Фонду Державного майна України по Чернігівській області ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Маг-Груп Третя особа, Прояка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство Чернігівське лісове господарство розірвання договору, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від стягувача: Лисий В.І. - представник за довіреністю;

від боржника: не з'явився;

від третьої особи: Рудь О.Ф.- за довіреністю;

від ДВС - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядалася справа за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю МАГ-ГРУП , про розірвання договору, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням суду від 19.12.2016 позов було задоволено повністю; розірвано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 17-15 від 19.02.2015: будівлі цеху переробки (тарного цеху), площею 380,7 кв.м.; будівлі лісопильного цеху, площею 673,9 кв.м.; будівлі складу, площею 329.5 кв.м.; будівлі контори, площею 160, бесідки, площею 7,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зелена 14, с. Ревунів Круг, Чернігівського району, Чернігівської області та перебуває на балансі Державного підприємства Чернігівське лісове господарство , укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю МАГ-ГРУП ; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю МАГ-ГРУП (вул. Тростянецька, 4/2, офіс 3-A, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 38703278) звільнити державне майно - будівлю цеху переробки (тарного цеху), площею 380,7 кв.м.; будівлю лісопильного цеху, площею 673,9 кв.м.; будівлю складу, площею 329,5 кв.м.; будівлю контори, площею 160,1 кв.м., бесідку, площею 7,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зелена 14, с. Ревунів Круг, Чернігівського району, Чернігівської області, та повернути його балансоутримувачу - Державному підприємству Чернігівське лісове господарство (вул. О.Молодчого, 18, м. Чернігів, 14013; ідентифікаційний код 00993490) на підставі акту приймання-передачі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю МАГ-ГРУП (ідентифікаційний код 38703278; адреса: 02068, м. Київ, вул. Тростянецька, 4/2, офіс 3-A) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (ідентифікаційний код 14243893; адреса: 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 43), в порядку визначеному Законом України Про виконавче провадження , суму основного боргу в розмірі 51 538 (п'ятдесят одна тисяча п'ятсот тридцять вісім) грн 86 коп., суму пені в розмірі 14 175 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят п'ять) грн 29 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн.

11.01.2017 на виконання рішення було видано накази.

Позивач звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання рішення суду шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю МАГ-ГРУП (вул. Тростянецька, 4/2, офіс 3-A, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 38703278) з державного майна будівлі цеху переробки (тарного цеху), площею 380,7 кв.м.; будівлю лісопильного цеху, площею 673,9 кв.м.; будівлю складу, площею 329,5 кв.м.; будівлю контори, площею 160,1 кв.м., бесідку, площею 7,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зелена 14, с. Ревунів Круг, Чернігівського району, Чернігівської області.

У зв'язку із закінченням повноважень у судді Дупляк О.М., відповідно до п. 4.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва, затверджених рішенням зборів суддів від 14.09.2015 № 17, було призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів судової справи № 910/18679/16, зареєстрованих за вх.. № 01-20/7656/17.

Згідно повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справа № 910/18679/16 для розгляду заяви Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області була передана до розгляду судді Спичаку О.М.

Як встановлено судом, відповідно до супровідного листа Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 № 01-14.1/1351/17 матеріали справи № 910/18679/16 скеровано до Київського апеляційного господарського суду, у зв'язку з надходженням касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2015.

Відповідно до абзацу 8 п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 , у разі якщо заява про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зміну способу та порядку його виконання, скарги на дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби тощо надійшла до місцевого господарського суду під час перебування матеріалів справи у суді вищої інстанції, то місцевий господарський суд виносить ухвалу про відкладення вирішення питання про прийняття відповідної заяви (скарги) так само до повернення відповідних матеріалів із суду вищої інстанції.

Ухвалою Господарського суду від 22.06.2017 по справі № 910/18679/16 було відкладено вирішення питання про прийняття до провадження заяви Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зміну способу виконання рішення суду у справі № 910/18679/16 до повернення матеріалів зазначеної справи до Господарського суду міста Києва.

09.08.2017 до Господарського суду міста Києва повернулися матеріали справи № 910/18679/16.

Ухвалою суду від 14.08.2017 розгляд заяви було призначено на 04.09.2017.

28.08.2017 через канцелярію суду від заявника надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких останній зазначену заяву підтримав у повному обсязі, а також просив суд розглядати зазначену заяву за відсутності його представника.

Представник стягувача у судовому засіданні 04.09.2017 надав усні пояснення по суті заяви, відповідно до яких підтримав заяву у повному обсязі.

Представник третьої особи надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав заяву у повному обсязі.

Представники боржника в судове засідання 04.09.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Представник ВДВС у дане судове засідання не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про розгляд заяви без участі його представника.

Розглянувши подану заяву про зміну способу виконання рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.2016 у справі № 910/18679/16, господарський суд її задовольняє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто, за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості (п.7.1.3 Постанови №9 від 17.10.2012 пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України ).

Відповідно до п. 7.2 постанови № 9 від 17.10.2012 пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

В обґрунтування поданої заяви, ВДВС послався на те, що рішення суду не може бути виконане без участі боржника, оскільки передбачає обов'язкове підписання ТОВ МАГ-ГРУП акту приймання-передачі майна. Проте боржник всіляко ухиляється від виконання рішення у передбачений спосіб, у зв'язку з чим зміна способу виконання рішення суду шляхом виселення боржника з займаного приміщення, є єдиним можливим виконанням рішенням суду.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Умовами п. 10.9. договору оренди визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

Норми ст.20 Господарського процесуального кодексу України та ст.16 Цивільного кодексу України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов'язку в натурі та примусове виконання обов'язку, а отже, коли колишній орендар не звільнив приміщення після закінчення договору оренди, вимога орендодавця або визначеної ним особи виконати такий обов'язок шляхом виселення є обґрунтованою та законною.

Стосовно способу захисту шляхом виселення з займаного приміщення суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Примусове виконання обов'язку в натурі застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Таку позицію наведено у висновках Верховного суду України про практику застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України.

Одночасно, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, як спосіб захисту цивільних прав, підлягає застосуванню у випадку, якщо певним законодавчим актом чи договором передбачено обов'язок учасника господарських правовідносин виконати певну дію на користь іншої особи, яку у добровільному порядку виконано не було.

У даному випадку, суд зауважує, що під виселенням слід розуміти звільнення приміщення, зазначеного у відповідному документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, тощо та у забороні даній особі користуватись приміщенням.

За висновками суду, такий спосіб захисту як виселення відповідає таким способам захисту, як зобов'язання вчинити певні дії та зобов'язання виконати обов'язок в натурі.

З огляду на зазначене, для забезпечення реального виконання рішення суду у справі № 910/18679/16, суд вважає за доцільне задовольнити заяву та змінити спосіб виконання рішення Господарського суду міста Києва, виклавши його в наступній редакції: Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю МАГ-ГРУП (вул. Тростянецька, 4/2, офіс 3-A, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 38703278) з державного майна, а саме: будівлі цеху переробки (тарного цеху), площею 380,7 кв.м.; будівлі лісопильного цеху, площею 673,9 кв.м.; будівлі складу, площею 329,5 кв.м.; будівлі контори, площею 160,1 кв.м., бесідки, площею 7,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зелена 14, с. Ревунів Круг, Чернігівського району, Чернігівської області. .

Керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві про зміну способу виконання рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.2016 у справі № 910/18679/16 задовольнити повністю.

2. Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.2016 у справі № 910/18679/16.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю МАГ-ГРУП (вул. Тростянецька, 4/2, офіс 3-A, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 38703278) з державного майна, а саме: будівлі цеху переробки (тарного цеху), площею 380,7 кв.м.; будівлі лісопильного цеху, площею 673,9 кв.м.; будівлі складу, площею 329,5 кв.м.; будівлі контори, площею 160,1 кв.м., бесідки, площею 7,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зелена 14, с. Ревунів Круг, Чернігівського району, Чернігівської області.

4.Видати наказ.

5. Визнати таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 910/18679/16 від 11.01.2017 про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю МАГ-ГРУП (вул. Тростянецька, 4/2, офіс 3-A, м. Київ, 02068; ідентифікаційний код 38703278) звільнити державне майно - будівлю цеху переробки (тарного цеху), площею 380,7 кв.м.; будівлю лісопильного цеху, площею 673,9 кв.м.; будівлю складу, площею 329,5 кв.м.; будівлю контори, площею 160,1 кв.м., бесідку, площею 7,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Зелена 14, с. Ревунів Круг, Чернігівського району, Чернігівської області, та повернути його балансоутримувачу - Державному підприємству Чернігівське лісове господарство (вул. О.Молодчого, 18, м. Чернігів, 14013; ідентифікаційний код 00993490) на підставі акту приймання-передачі.

Суддя О.М. Спичак