Постанова

від 11.04.2017 по справі 922/3259/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа № 922/3259/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І. В., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

при секретарі Марченко В.О.

за участю:

прокурора - Крупська К.М., посвідчення №020732 від 25.09.2013р.;

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №01-53/8827 від 17.11.2016р.;

1-го відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю від 20.10.2016р.;

2-го відповідача - не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх.№533 Х/2-8)

на рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2017 р. у справі № 922/3259/16

за позовом Керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків

до 1-го відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Вектор-Преміум ХХІ", м. Харків

2-го відповідача ОСОБА_3 районної державної адміністрації Харківської області, м. Дергачі

про скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року керівник ОСОБА_3 місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (позивач) до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Вектор-Преміум ХХІ" (відповідач-1), ОСОБА_3 районної державної адміністрації (відповідач-2) та просив суд:

1. Визнати недійсним та скасувати розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації №950 від 04.10.2010 р. «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право оренди земельною ділянкою на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту ТОВ "Вектор-Преміум ХХІ".

2. Визнати недійсним та скасувати розпорядження ОСОБА_3 районної державної адміністрації №1028 від 29.10.2010 р. «Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Вектор-Преміум ХХІ" на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту» .

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 08.02.2010 р., укладений між ОСОБА_3 райдержадміністрацією та ТОВ "Вектор-Преміум ХХІ" (код ЄДРПОУ 34952021), АДРЕСА_1), зареєстрований в Харківській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 041069300009.

4. Зобов'язати повернути ТОВ "Вектор-Преміум ХХІ" (код ЄДРПОУ 34952021, АДРЕСА_1) земельну ділянку загальною площею 0,9700 га (кадастровий номер 6322083001:26:000:0002), розташовану на території: Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту на користь держави в особі Харківської обласної державної адміністрації.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2017 по справі № 922/3259/16 (суддя Макаренко О.В.) в позові відмовлено повністю.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2017 по справі № 922/3259/16 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити. Судові витрати просив покласти на відповідачів.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилався на те, що господарський суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність у ОСОБА_3 районної державної адміністрації компетенції на передачу спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Вектор-Преміум ХХІ", оскільки за змістом п. 12 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності районні державні адміністрації можуть розпоряджатися лише землями державної власності за межами населених пунктів, у випадках визначених виключно ч. 3 статті 123 Земельного кодексу України, проте спірна земельна ділянка спірними розпорядженнями не передавалась для здійснення видів використання, передбачених ч. 3 статті 123 Земельного кодексу України.

Крім цього прокурор зазначав, що господарський суд першої інстанції, встановивши факт знаходження спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги Лозовеньківського водосховища, в порушення ст.ст. 32,33 ГПК України, надав перевагу доводам відповідача, необґрунтовано відхиливши доводи прокурора щодо порушення визначеного законом режиму прибережної захисної смуги, а саме передача спірної земельної ділянки за спірними розпорядженнями відбулась для цілей, відмінних від передбачених статтею 59 Земельного кодексу України допустимих цілей передачі в оренду земельних ділянок прибережних захисних смуг та з порушенням встановленої ч. 1 ст. 61 Земельного кодексу України заборони будівництва в межах прибережної захисної смуги будь-яких споруд та баз відпочинку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.03.2017.

21.03.2017 р. від ОСОБА_3 районної державної адміністрації Харківської області надійшло клопотання (вх. ел. пошти №496) в якому 2-й відповідач повідомляв про неможливість явки представника в судове засідання у зв'язку з чим, просив здійснювати розгляд справи 23.03.2017 без участі свого представника.

23.03.2017 р. 1-й відповідач через відділ документального забезпечення суду надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №3172), в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечував, вважав, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи, просив оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

23.03.2017 р. представником Харківської обласної державної адміністрації через відділ документального забезпечення суду надані письмові пояснення (вх. №3204), в яких заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.03.2017 розгляд справи було відкладено на 11.04.2017, зобов'язано прокуратуру Харківської області направити на адресу ОСОБА_3 районної державної адміністрації Харківської області копію апеляційної скарги у даній справі, докази направлення надати суду апеляційної інстанції. Також вказаною ухвалою було зобов'язано відповідача надати відзив на апеляційну скаргу з належним документальним та правовим обґрунтуванням, з урахуванням заперечень, викладених в апеляційній скарзі та з посиланням на докази, які знаходяться в матеріалах справи або подані додатково.

На виконання вимог ухвали суду від 23.03.2017, прокуратурою Харківської області до суду апеляційної інстанції надано докази направлення копії апеляційної скарги на адресу ОСОБА_3 районної державної адміністрації Харківської області. Надані документи долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні прокурор, представники позивача і першого відповідача підтримали свої позиції по справі.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та першого відповідача, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №319698 від 30.07.2009 р. спірна земельна ділянка площею 0,9700 га рекреаційного призначення (для створення зони відпочинку), розташована на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту, належала на праві постійного користування Комунальному підприємству "Черкасько-Лозівський сільбуд" (т. 1 а.с. 170).

Листом від 01.10.2010 р. №89 КП "Черкасько-Лозівський сільбуд" звернулось до ОСОБА_3 райдержадміністрації з проханням скасувати Державний акт серія ЯЯ №319698 від 30.07.2009 р. на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою (т. 1 а.с. 174).

Розпорядженням ОСОБА_3 райдержадміністрації №946 від 01.10.2010 р. за результатами розгляду клопотання директора КП "Черкасько-Лозівський сільбуд" про відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 0,9700 га у зв'язку з набуттям ТОВ "Вектор-Преміум XXI" права власності на нежитлові будівлі, що розташовані на цій земельній ділянці, право постійного користування КП "Черкасько-Лозівський сільбуд" даною земельною ділянкою було припинено та зараховано вищевказану земельну ділянку до земель запасу державної власності категорії рекреаційного призначення (т. 1 а.с. 176).

Розпорядженням ОСОБА_3 райдержадміністрації №950 від 04.10.2010 р. ТОВ "Вектор-Преміум XXI" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право оренди земельною ділянкою площею 0,9700 га на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту, межі якої визначено в натурі (на місцевості), із земель державної власності категорії рекреаційного призначення на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту для обслуговування нежитлових будівель та створення зони відпочинку з метою обслуговування громади району з подальшою передачею в оренду (т. 1 а.с. 16).

Розпорядженням голови ОСОБА_3 райдержадміністрації від 29.10.2010 р. №1028 надано ТОВ "Вектор-Преміум XXI" в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,9700 га, межі якої визначені в натурі (на місцевості), із земель запасу державної власності (категорія землі - рекреаційного призначення) на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту для обслуговування нежитлових будівель та створення зони відпочинку, з метою обслуговування жителів територіальної громади району (т. 1 а.с. 17).

На підставі розпорядження голови ОСОБА_3 райдержадміністрації від 29.10.2010 р. №1028 між ОСОБА_3 райдержадміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Вектор-Преміум XXI" (орендарем) укладений договір оренди землі б/н від 08.12.2010 р. (далі договір оренди) (т. 1 а.с. 18-19).

Даний договір зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.12.2010 р. за №041069300.

За умовами п. 1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежитлових будівель та створення зони відпочинку з метою обслуговування жителів територіальної громади району та території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно з п. 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9700 га. Кадастровий номер ділянки 6322083001:26:000:0002.

Відповідно до п. 8 договору оренди він укладений строком на 49 років.

Факт приймання-передачі земельної ділянки підтверджується відповідним актом від 17.12.2010 р. (т. 1 а.с. 20).

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсними та скасування зазначених розпоряджень, визнання недійсним зазначеного договору оренди землі та зобов'язання 1-го відповідача повернути спірну земельну ділянку, керівник ОСОБА_3 місцевої прокуратури посилався на те, що ці розпорядження прийняті, а договір оренди землі укладено в порушення приписів ст.ст. 21, 58, 59, 60, 61, 84,122,123 Земельного кодексу України, ст.ст. 83, 87, 88, 89 Водного кодексу України, абз. 7 ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної експертизи".

Зокрема, прокурор зазначав, що, передавши першому відповідачу в оренду спірну земельну ділянку водного фонду, розташовану за межами населених пунктів в межах 50-метрової зони прибережної смуги, для обслуговування нежитлових будівель та створення зони відпочинку, з метою обслуговування жителів територіальної громади району, ОСОБА_3 районна адміністрація порушила порядок зміни цільового призначення земельної ділянки та перевищила свої повноваження, оскільки відповідно до ч. 4 статті 122 Земельного кодексу України передача у користування земель водного фонду на території району за межами населених пунктів віднесено саме до повноважень обласної державної адміністрації.

Крім цього прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка була передана в оренду першому відповідачу без розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги та без проведення державної експертизи такого проекту, що є порушенням ст. ст. 58, 60, 61, 84, 123 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України, абз. 7 ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної експертизи".

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 3 статті 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать

Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Виходячи з наведених норм, підставами для скасування розпорядження районної державної адміністрації в судовому порядку є прийняття його з порушенням чинного законодавства, або визначеній законом компетенції цього органу та порушення у зв'язку з цим прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень) передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень), до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. в) ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі, тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

При цьому згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень) обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою , сьомою цієї статті.

Передання за спірними розпорядженнями в оренду першому відповідачу спірної земельної ділянки площею 0,9700 га на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту, межі якої визначено в натурі (на місцевості), із земель державної власності категорії рекреаційного призначення на території Черкасько-Лозівської сільської ради з метою обслуговування нежитлових будівель та створення зони відпочинку з метою обслуговування громади району відповідає ч. 3 статті 122 Земельного кодексу України (у відповідній редакції), яка встановлює випадки передачі земельних ділянок державної власності у користування, які належать до компетенції саме районних державних адміністрацій.

При цьому, як правомірно встановлено судом першої інстанції, розмежування земель державної та комунальної власності відбулося після прийняття спірних розпоряджень, лише з 01.01.2013, разом із набуттям юридичної сили Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, яким було визначено засади розмежування земель державної та комунальної власності.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 внесено зміни до Земельного кодексу та виключено частину 3 ст. 84 Земельного кодексу в частині переліку земель та виключено п. 12 розділу розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, який був чинний на момент спірних правовідносин, відповідно до якого розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З наведеного вбачається, що на момент прийняття оспорюваних розпоряджень передання спірної земельної ділянки (як земельної ділянки із земель державної власності категорії рекреаційного призначення на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту, переданої для обслуговування нежитлових будівель та створення зони відпочинку з метою обслуговування жителів територіальної громади району) відповідно до наведених положень ч. 3 статті 122 Земельного кодексу України у відповідній редакції, було віднесено до компетенції ОСОБА_3 районної державної адміністрації (2-го відповідача).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004 №677 (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень), проект відведення земельної ділянки не розробляється, зокрема, у випадку, коли земельна ділянка, межі якої визначено у натурі (на місцевості) надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного

призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики,

оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що за даними відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Харківської області від 01.11.2016 р. вих. № 9-20.18-0.7-4057/2-16 (т. 1 а.с. 126), наданими на вимогу суду, спірну земельну ділянку було сформовано на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної форми власності в землі рекреаційного призначення в постійне користування КП "Черкасько-Лозівський сільбуд". В рамках розробки вказаного проекту землеустрою було встановлено обмеження користування земельною ділянкою у вигляді водоохоронної зони та прибережної смуги водойм площею 0,4371 га. Окремо проект землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги Лозовеньківського водосховища не розроблявся. Після виготовлення та затвердження вказаного проекту землеустрою зміни меж або цільового призначення даної земельної ділянки не відбувалось.

Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки розроблений попереднім землекористувачем - КП "Черкасько-Лозівський сільбуд"; з моменту його затвердження і до часу прийняття оспорюваних розпоряджень ані межі, ані цільове призначення земельної ділянки не змінювались, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.10.2013 р. № НВ-6300576992013, відповідно до якого спірна земельна ділянка має загальну площу 0,9700 га, кадастровий номер ділянки 6322083001:26:000:0002, обліковується як земля рекреаційного призначення (т. 2 а.с. 63).

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що передання спірної земельної ділянки 1-му відповідачеві в оренду на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою здійснено відповідно до вищенаведених вимог законодавства, чинного на час прийняття оспорюваних розпоряджень.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи прокурора

щодо порушень вимог ст. 88 Водного кодексу України та ст. 59 Земельного кодексу України у зв'язку з переданням в оренду спірної земельної ділянки водного фонду в межах прибережної захисної смуги Лозовеньківського водосховища без розроблення окремого проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги Лозовеньківського водосховища, пославшись на наступні підстави.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

З матеріалів справи вбачається, що частина спірної земельної ділянки дійсно розташована в межах прибережної смуги Лозовеньківського водосховища та відповідно має бути віднесена до земель водного фонду.

Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень) з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Таким чином, ст. 88 Водного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень, не передбачала розроблення окремого проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Як зазначалось вище, за даними відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 районі Харківської області від 01.11.2016 р. вих. № 9-20.18-0.7-4057/2-16 (т. 1 а.с. 126) спірну земельну ділянку сформовано на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в рамках якого одночасно встановлено обмеження користування земельною ділянкою у вигляді водоохоронної зони та прибережної смуги водойм площею 0,4371 га, водночас, оскільки при наданні спірної земельної ділянки в оренду 1-му відповідачу її межі та цільове призначення не змінювались, відповідно до чинного законодавства новий проект землеустрою не розроблявся.

Дане обмеження передбачено умовами оспорюваного договору оренди, зокрема, п. 26 договору оренди, відповідно до якого на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження діяльності в водоохоронних зонах та прибережних смугах малих річок та водойм, код обмеження - 4.2, частина земельної ділянки, на яку діє обмеження - 0,4370 га.

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє, як такі, що суперечать матеріалам справи, доводи апеляційної скарги щодо порушення при прийнятті оспорюваних розпоряджень режиму прибережних захисних смуг.

Також господарський суд першої інстанції правомірно відхилив доводи прокурора щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду без проведення державної експертизи проекту землеустрою, обґрунтовано пославшись наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Згідно зі ст. 9 цього Закону обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та культурного призначення.

Однак, як зазначено вище, в силу приписів статті 123 Земельного кодексу України, п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004 р. №677 (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень), 1-й відповідач був звільнений від обов'язку розроблення відповідного проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка вже була виділена в натурі та передана 1-му відповідачеві без змін її меж та/або цільового призначення.

Відсутність вказаного обов'язку виключає можливість застосування до спірних правовідносин положення статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень), оскільки обов'язковій державній експертизі підлягали саме проекти землеустрою, а не технічна документація із землеустрою, яка була виготовлена та затверджена при передачі спірної земельної ділянки в оренду 1-му відповідачу.

Також господарський суд першої інстанції правомірно відхилив доводи прокурора про те, що надання у користування земельних ділянок, які заходяться у прибережній захисній смузі, суперечить ст. ст. 59, 83, 84 Земельного кодексу України, зважаючи на наступні підстави.

Згідно з ч. 4 ст. 59 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, тощо.

Стаття 83 Земельного кодексу України не підлягає застосуванню до даних спірних правовідносин, оскільки вона регламентує право власності на землю територіальних громад, в той час як спірна земельна ділянка належить до земель державної власності.

Стаття 84 Земельного кодексу України також лише визначає землі державної власності, які не можуть бути передані у приватну власність, та підстави набуття державою права на землю, в той час як за спірними розпорядженнями та договором спірна земельна ділянка не передавалась у власність.

Даними нормами врегульовано інші правовідносини і вони не містять жодної заборони на передачу у користування (в оренду) земель водного фонду для задоволення культурно-оздоровчих та рекреаційних потреб, як про це стверджує прокурор.

Посилання прокурора на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові №6-14-цс-14 від 21.05.2014 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки даний правовий висновок стосується випадків передачі земельних ділянок у власність громадян, в той час як в даному випадку спірну земельну ділянку передано 1-му відповідачеві у користування (оренду), що не суперечить вимогам ч. 4 ст. 59 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних розпоряджень).

З матеріалів справи вбачається, що у запереченнях на позов, наданих до суду першої інстанції 03.11.2016, 1-й відповідач просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 статті 267 ЦК України).

У п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" надано роз'яснення, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням встановлених по справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем по справі не доведено належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили, що приймаючи оскаржувані розпорядження та укладаючи договір оренди землі від 08.02.2010, відповідачами порушено права або охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин позовної даності відсутні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої інстанції про недоведеність прокурором та позивачем наявності будь-яких порушень вимог чинного законодавства з боку відповідачів при прийнятті оспорюваних розпоряджень та укладенні оспорюваного договору, які б могли слугувати підставами для їх скасування або визнання договору недійсним, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга заступника прокурора Харківської області підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2017 р. у справі № 922/3259/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Шевель О. В.