Ухвала

від 18.04.2017 по справі 730/5/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

О К Р Е М А Д У М К А

(в порядку ч. 3 ст. 19 ЦПК України)

"18" квітня 2017 р.м. Чернігів

Окрема думка судді Апеляційного суду Чернігівської області Кузюри Л.В.

у цивільній справі за позовом Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1, Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Відповідно до ч.3 ст. 19 ЦПК України, викладаю у письмовому вигляді окрему думку та приєдную її до рішення апеляційного суду від 18 квітня 2017 року.

18 квітня 2017 року Апеляційним судом Чернігівської області було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року про задоволення позовних вимог прокурора.

Позовні вимоги Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1, Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 19.48 га, що знаходиться на території Оленівської сільської ради Борзнянського району, укладеного 20 грудня 2006 року між Борзнянською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 25.12.2006 року за №040684200004, було залишено без задоволення, розподілено судові витрати.

В наведеному рішенні апеляційний суд дійшов висновку про те, що визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за договором оренди з порушенням методики, виходячи з середнього розміру нормативно-грошової оцінки одиниці ріллі по області, не є підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки за положеннями ст. 2, 13, 23, 24 Закону України Про плату за землю , в редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору, зазначена грошова оцінка земельної ділянки мала проводитись державним органом, а саме, Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, щорічно уточнюватись на коефіцієнт індексації. Враховуючи, що саме державними органами не було дотримано методики визначення нормативної грошової оцінки земель та передано земельну ділянку ОСОБА_1 в оренду, який добросовісно користується орендованою землею протягом десяти років, підстави вважати ОСОБА_1, винним у порушенні земельного законодавства відсутні. Органами, уповноваженими державою, які за ст. 6 Конституції України, мали здійснювати свої повноваження відповідно до законів України, було передано в оренду земельну ділянку відповідачу ОСОБА_1 без належного визначення її нормативної грошової оцінки, в той же час, наразі, органами, уповноваженими державою, саме через зазначену обставину оспорюється законність зазначеного договору оренди землі, в супереч принципу верховенства права, проголошеного у ст. 8 Конституції України, та таких з його елементів, як принципів правової визначеності та передбачуваності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оцінив сумісність заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу та дійшов висновку, що втручання держави у право мирного володіння майном ОСОБА_1 не є виправданим, оскільки державними органами не було дотримано критерію законності через укладення договору оренди з порушенням та його наступне оспорення у зв язку з наведеною підставою, виходячи з непередбачуваності для відповідача ОСОБА_1 дій державних органів в питаннях застосування земельного законодавства. Також, апеляційним судом було зроблено висновок про те, що позивачем в належній мірі не було обгрунтовано позовні вимоги з огляду на мету задоволення суспільного , публічного інтересу та порушено принцип пропорційності, який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Вважаю, що зазначена позиція апеляційного суду не в повній мірі узгоджується з Цивільним кодексом України та іншими законами, що регулюють земельні правовідносини в Україні, визодячи з наступного.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата, відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі , це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України Про оплату за землю , та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Частиною першою ст. 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Положеннями ст. 20, 23 вказаного закону передбачено, що результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, яка затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Судом встановлено, що при укладенні договору оренди земельної ділянки між Борзнянською РДА та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, була проведена з порушенням встановлених вимог та порядку, оскільки визначалась виходячи з середнього розміру нормативно-грошової оцінки одиниці ріллі по області, а тому у справі, що розглядається, договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, апеляційний суд без достатніх правових підстав вважав факт непроведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у порядку встановленому законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним, та помилково скасував рішення Борзнянського районного суду від 25 січня 2017 року у даній справі про задоволення позову Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1, Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Судом першої інстанції під час розгляду даної справи вірно було враховано правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 11травня 2016 року у справі № 6-824цс16, відповідно до якої, встановлення факту непроведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у порядку встановленому законодавством, є підставою для визнання спірного договору недійсним, оскільки визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, як однієї з істотних умов договору оренди, знаходиться у прямій залежності від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

За приписом ст.360-7 ЦПК України, правова позиція Верховного Суду України є обов язковою для всіх судів України.

Положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Виходячи зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та встановлених у справі обставин, вважаю, що правове врегулювання державою дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах, не є порушенням права ОСОБА_1 на мирне володіння майном.

Рішення суду першої інстанції, на мою думку, постановлено у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та скасовано апеляційним судом помилково.

СуддяОСОБА_2