Постанова

від 27.11.2019 по справі 730/5/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 730/5/17

провадження №61-17094св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя - доповідач),

учасники справи:

позивач - Бахмацька місцева прокуратура Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

відповідачі: ОСОБА_1 , Борзнянська районна державна адміністрація Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Бобрової І. О., Губар В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року Бахмацька місцева прокуратура Чернігівської області, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - Борзнянська РДА) та просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 19, 48 га, яка знаходиться на території Оленівської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області в урочищі Веселий Хутір , укладений між ОСОБА_1 та Борзнянською РДА 20 грудня 2006 року та зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівської філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 25 грудня 2006 року вчинено запис № 040684200004.

В обґрунтування позову зазначала, що вказаний договір оренди землі укладений з порушеннями вимог земельного законодавства, всупереч вимогам статті 125 ЗК України та умовам договору приймання-передача земельної ділянки відбулася до державної реєстрації договору; у порушення вимог Закону України Про оренду землі , Податкового кодексу України, Закону України Про оцінку земель технічна документація з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки на розгляд до Борзнянської районної ради не надавалась і нею не затверджувалась, що свідчить про неправильне визначення розміру орендної плати (її заниження), який є істотною умовою договору оренди землі, і як наслідок ненадходження до бюджету значної суми коштів.

Враховуючи наведене, Бахмацька місцева прокуратура Чернігівської області просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року позов Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 грудня 2006 року між Борзнянською РДА та ОСОБА_1 , зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівської філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 грудня 2006 року за №040684200004.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору оренди землі між Борзнянською РДА та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, була проведена з порушенням встановлених вимог та порядку, тому вказаний договір оренди суперечить вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2017 року рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області.

Рішення апеляційного суду обґрунтоване тим, що зі змісту оспорюваного договору оренди встановлено, що у ньому закріплені всі істотні умови, передбачені частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі , які виконуються орендарем, тому законні права та інтереси держави вказаним договором не порушуються.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору оренди, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, вказана у договорі оренди, визначена з порушенням методики. Зазначені підстави позову є формальним приводом для припинення договірних відносин, оскільки саме державними органами не було дотримано методику визначення нормативної грошової оцінки земель та передано земельну ділянку ОСОБА_1 , відтак відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 , який добросовісно користується орендованою землею протягом десяти років, винен у порушенні земельного законодавства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У травні 2017 року заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що при укладенні спірного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не розроблялась, не погоджувалась, на розгляд уповноваженого органу не подавалася та не затверджувалася, а тому договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Звернення прокурора до суду у цій справі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу у користування земельної ділянки, яка відповідно до статті 13 Конституції України є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого право власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування, та повернення її у державну власність.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Борзнянського районного суду Чернігівської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 квітня 2018 року справу № 730/5/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі розпорядження Борзнянської РДА № 412 від 15 грудня 2006 року між Борзнянською РДА та ОСОБА_1 20 грудня 2006 року укладено договір оренди землі, зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівської філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 грудня 2006 року за №040684200004.

За умовами вказаного договору Борзнянська РДА надала ОСОБА_1 земельну ділянку для сільськогосподарського використання (ведення фермерського господарства) площею 19, 48 га (рілля), що знаходиться на території Оленівської сільської ради в урочищі Веселий Хутір строком на 49 років , а ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно рівними частинами до 30 числа поточного місяця вносити орендну плату в сумі 74, 42 грн (893, 00 грн на рік) . В розмір орендної плати входить податок за землю в розмірі 162, 28 грн,нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 162 281,10 грн.

На виконання даного договору між сторонами 20 грудня 2006 року складено відповідний акт приймання-передачі, визначення та перенесення меж земельної ділянки в натурі.

Відповідно до листів-відповідей відділу Держгеокадастру у Борзнянському районі від 15 липня 2016 року, 22 листопада 2016 року та Борзнянської районної ради від 04 листопада 2016 року, нормативна грошова оцінки землі при укладенні договору оренди земельної ділянки між Борзнянською РДА та ОСОБА_1 не проводилась й рішення про її затвердження районною радою не приймалось.

Звернення відділу Держгеокадастру в Борзнянському районі від 12 серпня 2015 року про необхідність внесення відповідних змін до договору оренди землі ОСОБА_1 залишив без реагування.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 15 ЦПК України 2004 року передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з частинами першою та другою статті 1 ГПК України 1991 року підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України 1991 року, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України 1991 року). Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України 1991 року господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 20 ГПК України 1991 року визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 45 ЦПК України 2004 року, статтею 29 ГПК України 1991 року, за змістом положень яких у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У справі, що переглядається, прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними укладені відповідачами договори оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Тобто, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною чи іншою особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження 14-157цс18) та від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження 14-296цс19).

Встановлено, що 20 грудня 2006 року на підставі розпорядження Борзнянської РДА № 412 від 15 грудня 2006 року між Борзнянською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, зареєстрований у Борзнянському районному відділі Чернігівської філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 грудня 2006 року за №040684200004. За умовами вказаного договору, спірна земельна ділянка надана ОСОБА_1 для сільськогосподарського використання (ведення фермерського господарства).

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань вбачається, що 05 лютого 2007 року ОСОБА_1 зареєстрував фермерське господарство Дюран , видами діяльності якого згідно з КВЕД є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; розведення великої рогатої худоби молочних порід; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Вирішуючи спір, суди не надали належної оцінки тому, що прокурор заявив вимоги до ОСОБА_1 , який на час пред`явлення позову (у січні 2017 року) створив юридичну особу - фермерське господарство Дюран (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ), відтак, спір за своїм суб`єктним складом й характером правовідносин має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 18 квітня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Бахмацької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до ОСОБА_1 , Борзнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки закрити.

Повідомити Бахмацьку місцеву прокуратуру Чернігівської області, що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов