Рішення

від 13.04.2017 по справі 905/325/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.04.2017р. Справа №905/325/17

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Курьер-Пак , м.Полтава, код ЄДРПОУ 38768602

до відповідача: Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м.Покровськ, код ЄДРПОУ 32001618

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Еверест , м.Донецьк, код ЄДРПОУ 37789904

про стягнення 1257675,75 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Букін О.С. - за дов.

від відповідача: Захаров О.С. - за дов.

від третьої особи: Таран С.І. - за дов.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва з 02.03.2017р. по 23.03.2017р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Курьер-Пак , м.Полтава звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням змісту пояснень №1 від 23.02.2017р.) до відповідача, Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м.Покровськ про стягнення загальної суми грошової заборгованості за договором №04/06-1 у розмірі 1257675,75 грн, з яких сума основної заборгованості - 718149,06 грн, інфляційні втрати - 496688,21 грн, 3% річних - 42838,48 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №04/06-1 від 04.06.2013р., право вимоги за яким перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю Курьер-Пак на підставі договору №10/06(цесії) від 10.06.2015р. відступлення права вимоги. Наявність обставин порушення строку оплати боргу також стало підставою для нарахування інфляційних збитків та трьох відсотків річних.

Відповідач у відзиві №01-24/227 від 20.02.2017р. проти задоволення позову заперечив з посиланням на те, що на момент укладання договору №10/06(цесії) від 10.06.2015р. у первісного кредитора не виникло право вимоги за договором №04/06-1 від 04.06.2013р. з огляду на те, що покупцю не надавались визначені п.2.1 вказаної угоди рахунки-фактури. Крім того, за твердженням відповідача, наявний у матеріалах справи акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 18.03.2015р. не є належним та допустимим доказом наявності у Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України заборгованості за договором №04/06-1 від 04.06.2013р., а представлені до матеріалів справи первинні документи не оформлені належним чином. Також, на думку відповідача, договір №10/06(цесії) від 10.06.2015р. має ознаки недійсності через те, що у п.1 цього правочину не вказано які саме документи передаються цедентом цесіонарієві, а також не доведено фактичне передання документів.

Ухвалою суду від 24.03.2017р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес-Еверест .

Третя особа у письмових поясненнях №2 від 05.04.2017р. зазначала, що у період з 07.06.2013р. по 17.03.2014р. на виконання договору №04/06-1 від 04.06.2013р. відповідачу здійснювалось постачання паливно-мастильних матеріалів, які відповідач оплатив не у повному обсязі. Згідно з договором №10/06(цесії) від 10.06.2015р. право вимоги за договором №04/06-1 від 04.06.2013р. було передано Товариству з обмеженою відповідальністю Курьер-Пак .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та третьої особи господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 вказаного нормативно-правового акту за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу норм ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як свідчать матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес-Еверест (постачальник) та Дочірнім підприємством Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (покупець) було укладено договір №04/06-1 від 04.06.2013р., згідно із п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Пунктами 1.2, 1.5 вказаного правочину визначено, що сума договору становить 10000000 грн. Ціна, кількість та асортимент обумовлюються додатковими документами (рахунки, накладні). Факт узгодження ціни підтверджується підписом покупця на товарній накладній/акті приймання-передачі. Загальну вартість цього договору складає сума всіх товарних накладних/актів приймання-передачі до нього.

За змістом п.п.2.5, 3.2 договору №04/06-1 від 04.06.2013р. фактична кількість товару, що підлягає оплаті покупцем визначається на підставі накладних про передачу товару від продавця до покупця, товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п.п.1.6, 1.11 підписаної сторонами угоди постачання товару в рамках цього договору, здійснюється транспортом постачальника на умовах FCA у відповідності з міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2010 року або транспортом покупця на умовах EXW - резервуари нафтобази. Кінцева кількість товару, що постачається у відповідності з цим договором, визначається на підставі накладних, відомості яких слугують підставою для проведення остаточних розрахунків.

За приписами п.6.1 договору №04/06-1 від 04.06.2013р. останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015р., а в частині взаєморозрахунків до моменту його повного виконання сторонами.

За змістом п.1.9 договору №04/06-1 від 04.06.2013р. зобов'язання постачальника з поставки товару по якості та кількості вважаються виконаними, право власності на товар та ризики з втрати (псування) переходять від постачальника покупцю з моменту підписання сторонами видаткової накладної/акту приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес-Еверест на підставі попередньо складених сторонами специфікацій передало, а Дочірнє підприємство Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України прийняло паливно-мастильні матеріали на загальну суму 9146042,90 грн згідно з наступними видатковими накладними: №7/06-1 від 07.06.2013р. на суму 731540,70 грн, №6/07-1 від 06.07.2013р. на суму 404068,50 грн, №9/07-1 від 09.07.2013р. на суму 228284,10 грн, №10/07-2 від 10.07.2013р. на суму 78210 грн, №11/07-1 від 11.07.2013р. на суму 101673 грн, №12/07-1 від 12.07.2013р. на суму 101673 грн, №18/07-2 від 18.07.2013р. на суму 191515,50 грн, №24/07-1 від 24.07.2013р. на суму 101673 грн, №31/07-2 від 31.07.2013р. на суму 101673 грн, №7/08-1 від 07.08.2013р. на суму 101673 грн, №8/08-3 від 08.08.2013р. на суму 279140,40 грн, №9/08-1 від 09.08.2013р. на суму 279140,40 грн, №9/08-2 від 09.08.2013р. на суму 101673 грн, №28/08-2 від 28.08.2013р. на суму 101673 грн, №29/08-2 від 29.08.2013р. на суму 48807 грн, №30/08-2 від 30.08.2013р. на суму 242451 грн, №3/09-1 від 03.09.2013р. на суму 97614 грн, №9/09-2 від 09.09.2013р. на суму 101673 грн, №13/09-2 від 13.09.2013р. на суму 350064 грн, №17/09-1 від 17.09.2013р. на суму 294376,50 грн, №18/09-1 від 18.09.2013р. на суму 78210 грн, №25/09-1 від 25.09.2013р. на суму 48807 грн, №26/09-1 від 26.09.2013р. на суму 48807 грн, №3/10-1 від 03.10.2013р. на суму 105995 грн, №4/10-1 від 04.10.2013р. на суму 157971,25 грн, №19/10-1 від 19.10.2013р. на суму 78210 грн, №22/10-2 від 22.10.2013р. на суму 327947,40 грн, №31/10-1 від 31.10.2013р. на суму 327947,40 грн, №13/11-1 від 13.11.2013р. на суму 48807 грн, №14/11-1 від 14.11.2013р. на суму 253509,30 грн, №15/11-1 від 15.11.2013р. на суму 48807 грн, №9/12-3 від 09.12.2013р. на суму 79596 грн, №10/12-1 від 10.12.2013р. на суму 46530 грн, №11/12-3 від 11.12.2013р. на суму 106672,50 грн, №12/12-1 від 12.12.2013р. на суму 132462 грн, №31/12-1 від 31.12.2013р. на суму 23265 грн, №16/01-2 від 16.01.2014р. на суму 148446 грн, №17/01-1 від 17.01.2014р. на суму 211983,95 грн, №20/01-1 від 20.01.2014р. на суму 79033,20 грн, №21/01-1 від 21.01.2014р. на суму 71581 грн, №23/01-1 від 23.01.2014р. на суму 51840 грн, №24/01-1 від 24.01.2014р. на суму 41551,40 грн, №27/01-1 від 27.01.2014р. на суму 117075,30 грн, №28/01-1 від 28.01.2014р. на суму 464716,08 грн, №29/01-1 від 29.01.2014р. на суму 50760 грн, №30/01-1 від 30.01.2014р. на суму 165242,30 грн, №31/01-3 від 31.01.2014р. на суму 39320 грн, №03/02-1 від 03.02.2014р. на суму 98502 грн, №03/02-2 від 03.02.2014р. на суму 127809,66 грн, №04/02-1 від 04.02.2014р. на суму 436227,67 грн, №5/02-1 від 05.02.2014р. на суму 424675,66 грн, №6/02-1 від 06.02.2014р. на суму 47528,05 грн, №6/02-2 від 06.02.2014р. на суму 47184 грн, №7/02-2 від 07.02.2014р. на суму 46201 грн, №8/02-1 від 08.02.2014р. на суму 21766,48 грн, №10/02-1 від 10.02.2014р. на суму 46201 грн, №10/02-2 від 10.02.2014р. на суму 1577,12 грн, №11/02-2 від 11.02.2014р. на суму 288810,79 грн, №11/02-5 від 11.02.2014р. на суму 8650,40 грн, №12/02-1 від 12.02.2014р. на суму 94712,05 грн, №12/02-4 від 12.02.2014р. на суму 2442,56 грн, №13/02-2 від 13.02.2014р. на суму 47528,05 грн, №13/02-4 від 13.02.2014р. на суму 2575,85 грн, №21/02-4 від 21.02.2014р. на суму 2200 грн, №25/02-2 від 25.02.2014р. на суму 3196,38 грн, №3/03-3 від 03.03.2014р. на суму 1440 грн, №17/03-1 від 17.03.2014р. на суму 3125 грн.

У вказаних видаткових накладних відсутні посилання на певний договір. Разом з цим, матеріали справи не містять доказів існування між сторонами будь-яких інших договірних відносин з постачання дизельного палива та бензину, внаслідок чого, за висновками суду, відповідні видаткові накладні складались у зв'язку з виконанням договору №04/06-1 від 04.06.2013р.

Крім того, як вказує позивач, 13.03.2014р. на виконання договору №04/06-1 від 04.06.2013р. відбулась реалізація товару на суму 1637,38 грн. Визначаючи загальну суму заборгованості за договором №04/06-1 від 04.06.2013р. позивач врахував, в тому числі, поставку на суму 1637,38 грн. При цьому, видаткова накладна щодо цієї поставки у матеріалах відсутня.

У акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. по 18.03.2015р., наданого позивачем, відображено продаж товару на суму 1637,38 грн. Проте, виходячи з того, що ця поставка не підтверджена первинними документами, з огляду на те, що відповідач заперечує фактичне здійснення поставок за спірним правочином, а акт звірки розрахунків по своїй суті не є первинним документом та не породжує обов'язку відповідача оплатити отриманий товар, за висновками суду, грошові кошти у розмірі 1637,38 грн не підлягають врахуванню при визначенні загальної суми постачання товару за договором №04/06-1 від 04.06.2013р.

Водночас, оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо продажу товару відповідачу докази, враховуючи заперечення відповідача щодо фактичного здійснення поставок за спірним правочином, господарський суд виходить з наступного:

В силу норм ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару в розумний строк.

В матеріалах справи відсутні докази того, що проданий згідно з представленими накладними товар відповідачем не був прийнятий з підстав неналежної якості або порушення продавцем умов щодо кількості та асортименту продукції, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення продавцем умов договору щодо порядку та строків продажу, кількості, асортименту, якості товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факту отримання товару за договором №04/06-1 від 04.06.2013р. на загальну суму 9146042,90 грн відповідно до представлених до матеріалів справи первинних документів.

За змістом ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

10.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес-Еверест (первісний кредитор, цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю Курьер-Пак (новий кредитор, цесіонарій) було укладено договір №10/06(цесії) про відступлення права вимоги, відповідно до якого цедент відступив цесіонарієві, а цесіонарій набув право вимоги, належне цедентові і став кредитором за договором №04/06-1 від 04.06.2013р. між цедентом та Дочірнім підприємством Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (боржник).

Відповідно до п.1 договору №10/06(цесії) від 10.06.2015р. в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором №04/06-1 від 04.06.2013р. між цедентом і ДП Донецький Облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України .

Згідно з п.2 підписаного сторонами правочину документи, визначені у п.1 цього договору, та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, що відступає цедент за цим договором, передаються цедентом цесіонарію в момент підписання сторонами за цим договором.

За приписами п.6 договору №10/06(цесії) від 10.06.2015р. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

01.07.2015р. третя особа належним чином повідомила відповідача про заміну кредитора за договором поставки паливно-мастильних матеріалів №04/06-1 від 04.06.2013р. шляхом надсилання цінного листа з описом вкладення. Зазначений цінний лист містив повідомлення про відступлення права вимоги №10/06-15, договір відступлення права вимоги №10/06(цесії) від 10.06.2015р., лист №10 з вимогою щодо здійснення розрахунків за договором №04/016-1 та акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2013р. по 18.03.2015р.

Як вказує відповідач, договір №10/06(цесії) від 10.06.2015р. про відступлення права вимоги має ознаки недійсності через те, що у п.1 цього правочину не вказано які саме документи передаються цедентом цесіонарієві, а також не доведено фактичне передання документів.

Нормативно твердження відповідача обґрунтовані приписами ст.517 Цивільного кодексу України, згідно з якою первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З цього приводу суд зазначає про наступне:

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За висновками суду, застосоване у п.2 договору №10/06(цесії) від 10.06.2015р. сторонами формулювання є зрозумілим та достатнім для реалізації прав та обов'язків цедента та цесіонарія та не суперечить приписам ст.517 Цивільного кодексу України.

Наразі, як свідчать матеріали справи, документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги за договором №04/06-1 від 04.06.2013р., фактично передана Товариству з обмеженою відповідальністю Курьер-Пак .

Слід зазначити, що про зміну кредитора у зобов'язанні відповідач дізнався ще у липні 2015 року. Проте, питання недійсності договору №10/06(цесії) від 10.06.2015р. відступлення права вимоги постало лише після звернення позивача до суду з розглядуваним позовом. Матеріали справи також не містять доказів належного та у повному обсязі виконання договору №04/06-1 від 04.06.2013р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес-Еверест з огляду на сумніви відповідача щодо договору відступлення права вимоги.

Разом з цим, повне або часткове невиконання первісним кредитором обов'язку передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, може мати наслідком ускладнення доведення факту існування заборгованості, що підлягає стягненню. Проте, не свідчить про недійсність правочину.

Посилання відповідача на відсутність доказів сплати позивачем на користь третьої особи певних коштів за відступлення права вимоги не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до положень договору №10/06(цесії) від 10.06.2015р. останній є безоплатним.

Відтак, суд не погоджується із твердженнями відповідача щодо наявності ознак недійсності договору №10/06(цесії) від 10.06.2015р., внаслідок чого підстави для застосування приписів п.п.1, 2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Таким чином, виходячи з принципу правомірності правочину, встановленого ст.204 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів визнання недійсними зазначених договорів у передбаченому порядку та з встановлених законом підстав, суд дійшов висновку, що внаслідок підписання договорів №04/06-1 від 04.06.2013р., №10/06(цесії) від 10.06.2015р. його сторони набули взаємні права та обов'язки, які визначені вказаними угодами.

В силу норм ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1 договору №04/06-1 від 04.06.2013р. передбачено умови оплати - протягом 15 календарних днів з дати поставки товару на підставі рахунку-фактури. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як зазначалось, поставки товару за договором №04/06-1 від 04.06.2013р. відбулись в період з 07.06.2013р. по 17.03.2014р.

Відтак, з огляду на зміст п.2.1 договору №04/06-1 від 04.06.2013р., за висновками суду, товар, який був поставлений за цим правочином мав бути оплачений протягом 15 календарних днів з дати певної поставки.

Посилання відповідача на те, що у зв'язку з ненаданням рахунків-фактури, у останнього не виникло зобов'язання по оплаті продукції, судом до уваги не приймаються, виходячи з того, що рахунок-фактур є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні норм ст.613 вказаного нормативно-правового акту, внаслідок чого наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар, який він отримав.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009р. по справі №37/405 (№3-3902к09).

Слід зазначити, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні містять посилання на рахунки на оплату, що свідчить про їх складання у зв'язку з надходженням замовлення покупця, попереднє вручення рахунку покупцю або в момент здійснення поставки. Проте, у будь-якому разі, не пізніше складання видаткової накладної, з чим договір пов'язує засвідчення факту передання товару, який підлягає оплаті.

Крім того, судом враховано, що матеріали справи не містять доказів звернення покупця до постачальника з вимогою про надання вказаних документів, або повернення товару через його неналежну якість.

Згідно із карткою рахунку 361 за січень 2013 року - березень 2015 року, станом на 10.02.2014р. відповідач перерахував на користь постачальника 8427893,30 грн. Крім того, 31.03.2014р. по кредиту рахунку відображено суму у розмірі 1637,90 грн, у зв'язку з поверненням товарів від покупця.

За таких обставин, за висновками суду, платіжні зобов'язання відповідача за договором №04/06-1 від 04.06.2013р. виконані на суму 8429531,20 грн, внаслідок чого заборгованість становить 716511,70 грн (9146042,90 грн поставок - 8429531,20 грн оплат (8427893,30 грн + 1637,38 грн).

Слід зазначити, що матеріали справи не містять банківських виписок щодо здійснених відповідачем оплат на суму 8429531,20 грн.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2017р. позивача було зобов'язано надати завірені належним чином копії банківських виписок з відміткою банку по фактам часткових оплат; відповідача - докази здійснення оплат за договором №04/06-1 від 04.06.2013р. за весь період його дії.

У письмових поясненнях від 23.02.2017р. позивача та відзиві №01-24/227 від 20.03.2017р. відповідача сторони зазначали про неможливість надання цих документів.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється судом за наявними у справі доказами, зокрема, карткою рахунку 361 за січень 2013 року - березень 2015 року.

Суд зауважує, що відповідно п.2.3 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленум Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

При цьому, слід зазначити, що оскільки зобов'язаною щодо оплат особою за договором №04/06-1 від 04.06.2013р. є Дочірнє підприємство Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , то саме на відповідача покладається обов'язок доведення перед судом виконання власних платіжних зобов'язань за цим правочином та доказів на підтвердження їх здійснення.

Проте, відповідачем доказів здійснення оплат за договором №04/06-1 від 04.06.2013р. за весь період його дії не надано, наявності заборгованості в сумі 716511,70 грн не спростовано.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Курьер-Пак до Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 716511,70 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Курьер-Пак щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат також підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Відтак, позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні збитки в сумі 496688,21 грн за період з 26.02.2014р. по 30.12.2016р., 3% річних у розмірі 42838,48 грн за аналогічний період у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з оплати товару, який був одержаний згідно з видатковими накладними №10/02-1 від 10.02.2014р. на суму 46201 грн, №10/02-2 від 10.02.2014р. на суму 1577,12 грн, №11/02-2 від 11.02.2014р. на суму 288810,79 грн, №11/02-5 від 11.02.2014р. на суму 8650,40 грн, №12/02-1 від 12.02.2014р. на суму 94712,05 грн, №12/02-4 від 12.02.2014р. на суму 2442,56 грн, №13/02-2 від 13.02.2014р. на суму 47528,05 грн, №13/02-4 від 13.02.2014р. на суму 2575,85 грн, №21/02-4 від 21.02.2014р. на суму 2200 грн, №25/02-2 від 25.02.2014р. на суму 3196,38 грн, №3/03-3 від 03.03.2014р. на суму 1440 грн, №17/03-1 від 17.03.2014р. на суму 3125 грн.

З огляду на те, що позивач частково припустився помилок при визначення початку перебігу строків для нарахування 3% річних та інфляційних втрат та не врахував приписів ст.253, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, з огляду на висновки суду щодо залишку заборгованості за договором №04/06-1 від 04.06.2013р., за висновками суду, 3% річних за простроченими зобов'язаннями відповідача складають 42698,29 грн, інфляційні втрати - 495005,04 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Курьер-Пак до Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України підлягає частковому задоволенню, а саме на суми 716511,70 грн основного боргу, 42698,29 грн 3% річних та 495005,04 грн інфляційної складової боргу.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 18865,14 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги (з урахуванням змісту пояснень №1 від 23.02.2017р.) Товариства з обмеженою відповідальністю Кур'єр-Пак , м.Полтава до Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м.Покровськ про стягнення загальної суми грошової заборгованості за договором №04/06-1 у розмірі 1257675,75 грн, з яких сума основної заборгованості - 718149,06 грн, інфляційні втрати - 496688,21 грн, 3% річних - 42838,48 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (85307, Донецька обл., м.Покровськ, вул.Захисників України, буд.2, код ЄДРПОУ 32001618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кур'єр-Пак (36008, м.Полтава, вул.Комарова, буд.2Б, офіс 312, код ЄДРПОУ 38768602) суму основної заборгованості - 716511,70 грн, інфляційні втрати - 495005,04 грн, 3% річних - 42698,29 грн, а також судовий збір в сумі 18813,23 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 13.04.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.04.1017р.

Суддя Ю.О.Паляниця