Ухвала

від 20.04.2017 по справі 908/5214/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/169/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.04.2017 Справа № 908/5214/15

Суддя господарського суду Запорізької області Азізбекян Т.А., розглянувши матеріали скарги від 20.03.2017р. Приватного підприємства «Роса-2» на рішення державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 від 10.03.2017р., оформлене постановою, про накладення штрафу на ПП Роса-2 в розмірі 10 200 грн. 00 коп. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк судового рішення у справі № 908/5214/15

за позовом: Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області (72400, Запорізька область, Приазовський район, селище Приазовське, вулиця Покровська, буд. 5)

до відповідача-1: Приватного підприємства «Роса-2» (72401, Запорізька область, Приазовський район, селище Приазовське, вулиця Квіткова, буд. 59 Б)

відповідача-2: Приватного підприємства «Роса-6» (72401, Запорізька область, Приазовський район, селище Приазовське, вулиця Квіткова, буд. 59-В)

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області (72400, Запорізька область, Приазовський район, селище Приазовське, вул. Покровського, буд. 5)

про витребування майна

орган державної виконавчої служби: Приазовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (72401, Запорізька область, сел. Приазовське, вул. Горького, буд. 70)

за участю представників:

від позивача: не з'явився ;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Роса-2» звернулось до господарського суду Запорізької області зі скаргою на рішення органу державної виконавчої служби, оформлене постановою, в якій просить: 1) визнати незаконним рішення державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 від 10 березня 2017 року про накладення штрафу на ПП Роса-2 в розмірі 10 200 грн. 00 коп. за невиконання судового рішення без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк; 2) скасувати як незаконну постанову ВП № 51824122 державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 від 10 березня 2017 року про накладення штрафу на ПП Роса-2 в розмірі 10 200 грн. 00 коп. за невиконання судового рішення без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

Скаргу подано в порядку ст. 121-2 ГПК України.

В обґрунтування скарги, заявник, зокрема, посилається на те, що не чинив та не чинить жодних перешкод щодо виконання судового рішення у цій справі. Посилається на наступне: Рішення не було виконане 06 березня 2017 року не з вини боржника, а з вини виконавця. Вказує на те, що боржникові - як стороні виконавчого провадження, взагалі незрозуміло, як рішення можливо виконати в принципі в частині, наприклад, передачі водогону, артезіанських свердловин, будівлі насосної. Це майно фактично перебуває у неправомірному володінні іншої особи - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про що стягувачу достовірно відомо, оскільки використання цього майна та надання житлово-комунальних послуг ОСОБА_2 здійснюється за рішенням Приазовської селищної ради. Вказує, що не може передати стягувачу майно, якого у боржника немає і яке передане самим стягувачем третій особі. Вказує, що про відмову від підписання акту не заявляв і готовий виконати судове рішення у порядку, встановленому законодавством при умові, дотримання прав всіх учасників виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 23.03.2017 р. подана скарга прийнята до розгляду в судовому засіданні 20.04.2017 р .о 15 год. 00 хв.

06.04.2017 р. від ВДВС надійшла заява № 1399/04 від 03.04.3017 р., в якій виконавчий орган просив суд розглянути скаргу на підставі наданих копій матеріалів виконавчого провадження. ВДВС вважає скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. У запереченнях на скаргу посилається на те, що станом на теперішній час, рішення суду боржник умисно не виконує, посилаючись на безпідставні обставини. Вважає, що постанову від 10.03.2017 про накладення на ПП Роса-2 штрафу у розмірі 10200,00 грн. державним виконавцем винесено правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства. До заяви та заперечень виконавчим органом надані копії документів виконавчого провадження.

В судове засідання 20.04.2017 р. представники сторін не з'явились.

Позивач, відповідачі та третя особа про причини неявки суд не повідомили.

Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розгляд скарги здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання судом винесено ухвалу про залишення без задоволення скарги, з наступних підстав:

Приазовська селищна рада Приазовського району Запорізької області (далі - Приазовська сільрада, Позивач) звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «Роса-2» (далі - ПП «Роса-2» , Відповідач 1) про зобов'язання повернути майно, передане в оперативне управління згідно акту приймання-передачі від 01.08.2008 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 року до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Приватне підприємство «Роса-6» (далі - ПП «Роса-6» , Відповідач 2), а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчий комітет Приазовської селищної ради Приазовського району Запорізької області (далі - Виконком Приазовської сільради, Третя особа).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 року позов Приазовської сільради задоволено частково - зобов'язано ПП «Роса-2» повернути майно, що належить Приазовській сільраді, передане в управління 01.08.2008 року відповідно до акту прийому-передачі від 01.08.2008 року, а саме: холодильник, інв. № 585, вартістю 80,00 грн., автомобіль НОМЕР_1, інв. № 261, вартістю 61803,68 грн., автомобіль КО 503 Б на шасі ГАЗ 53, р/н НОМЕР_2, інв. № 280, вартістю 53763,39 грн., автомобіль КО 309 на шасі ГАЗ 53, р/н НОМЕР_3, інв. № 365, вартістю 53763,82 грн., автомобіль КО 505 на шасі КАМАЗ 53213, р/н НОМЕР_4, інв. № 366, вартістю 113213,71 грн., автомобіль КО 413 на шасі ГАЗ 5314, р/н НОМЕР_5, інв. № 386, вартістю 68540,34 грн., автомобіль КО 413 на шасі ГАЗ-5319, р/н НОМЕР_6, інв. № 388, вартістю 68540,34грн., автомобіль ГАЗ 53 АВВ 3,6а, р/н 024 96 НР, інв. № 574, вартістю 88985,28 грн., автомобіль ГАЗ-56 на шасі ГАЗ 5319, р/н НОМЕР_7, інв. № 283, вартістю 45926,00 грн., автомобіль НОМЕР_8, інв. № 457, вартістю 28516,46 грн., свердловину № 19, інв. № 94-с, вартістю 10844,00 грн., свердловину № 20, інв. № 94-с, вартістю 10844,00 грн., свердловину № 22, інв. № 94-с, вартістю 10846,00 грн., мережі азбестоцементні сел. Приазовське, інв. № 95, 30,1 км., вартістю 535780,00 грн., мережі азбестоцементні пос. Приазовське, інв. № 95, 4,5 км., вартістю 33705,00 грн., мережі азбестоцементні с. Таврическоє, інв. № 95, 5,0 км., вартістю 37450,00 грн., мережі азбестоцементні с. Білорічанське, інв. № 95, 2,0 км., вартістю 14980,00 грн., мережі чавунні, інв. № 95-а, 16,32 км., вартістю 267915,57 грн., мережі поліетиленові с. Приазовське, інв. № 95-п, 6,1 км., вартістю 255298,75 грн., мережі поліетиленові с. Гамівка, інв. № 95-п, 1,5 км., вартістю 75104,85 грн., водопровідний ввід азбестоцементний, інв. №95-в, 0,1 км., вартістю 524,30 грн., водопровідний ввід чавунний інв. № 95-в, 0,1 км., вартістю 832,20 грн., водопровідний ввід поліетиленовий, 0,988 км., інв. № 95-в, вартістю 39144,30 грн., водопровідний ввід стальний, інв. №95-в, 0,72 км., вартістю 22201,00 грн., артсвердловину № 21, інв. № 115, 1км., вартістю 18251,92 грн., будівлю насосної (вул. Петровського), інв. №345, вартістю 74006,00 грн., хлораторну, інв. № 346, вартістю 35800,00 грн., резервуар верхньої насосної, інв. № 352, вартістю 20217,00 грн., резервуар верхньої насосної, інв. № 352а, вартістю 20218,00 грн., вигреб інв. № 53, вартістю 13897,00 грн., будівлю насосної (вул. Куйбишева), інв № 583, вартістю 4782,00 грн., огородження верхньої насосної, інв. № 584, вартістю 81712,00 грн., резервуари вигребні, інв. № 518, вартістю 15000,00 грн., ємкістю 4 куб. м, інв. № 582, вартістю 2040,00 грн., огородження насосної (вул. Куйбишева), інв. № 585, 23 м., вартістю 19639,00 грн., свердловину ЦРБ, інв. № 586, вартістю 8000,00 грн., свердловину (вул. Куйбишева), інв. № 587, вартістю 16149,73 грн., вежу Рожновського, інв. № 517, вартістю 20000,00 грн., артсвердловину № 15/20 с. Таврійське, інв. № 593, вартістю 12078,78 грн., артсверловину № 23 с. Гамівка, інв. № 595, вартістю 9606,89 грн., насос Д320/50 сітьовий, інв. № 590, вартістю 2750,00 грн., головний рубильник, інв. № 471, вартістю 800,00 грн., ящик ЯРВ, інв. № 472, вартістю 400,00 грн., вольтметр, інв. № 473, вартістю 100,00 грн., електродвигун, інв. № 550, вартістю 1132,50 грн., трансформатор в. насосної, інв. № 110, вартістю 812,00 грн., трансформатор н. насосної, інв. № 334, вартістю 943,00 грн., будівлю н. насосної, інв. № 334, вартістю 161,00 грн., зварювальний апарат САК, інв. № 526, вартістю 233,04 грн., лічильник 3-х фазний, інв. №554, вартістю 120,00 грн. та артсвердловину с. Белореченске 15/19, інв. №614, вартістю 16757,60 грн. В іншій частині позову, відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2016 року рішення господарського суду Запорізької області від 25.02.2016 року змінено шляхом виключення з його резолютивної частини переліку наступного майна: автомобіля КО 505 на шасі КАМАЗ 53213, р/н НОМЕР_4, інв. № 366, автомобіля НОМЕР_8, інв. № 457, сітьового насосу Д320/50, інв. № 590, головного рубильника, інв. № 471, ящика ЯРВ, інв. № 472, вольтметра, інв. № 473, електродвигуна, інв. № 550 та лічильника 3-х фазного, інв. № 554. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Зокрема, колегією суддів встановлено наступне:

…16.01.2003р. між Приазовською селищною радою (Власник) та приватним підприємством «Роса-2» (Отримувач) укладено договір про передачу майна в оперативне управління, згідно якого Власник передає в оперативне управління Отримувачу майно, яке використовується для обслуговування водопровідної та каналізаційної мереж селища, а також надання послуг по вивозу твердих побутових відходів, у тому числі саму водопровідну та каналізаційну мережі, а також об'єкти адміністративного призначення, а Отримувач приймає це майно в оперативне управління, володіє, користується та розпоряджується ним у відповідності з діючим законодавством згідно предмету та цілям своєї діяльності. (п. 1.1.)

Пунктом 1.2. договору встановлено, що факт передачі майна підтверджується складанням акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту фактичного прийняття майна Отримувачем. Зміни у договір можуть бути внесені шляхом підписання сторонами додаткової угоди (розділ 3).

01.08.2008р. Приазовська селищна рада Приазовського району Запорізької області (Установник управління) та приватне підприємство «Роса-2» (Управитель), у зв'язку з необхідністю приведення своїх взаємовідносин до норм цивільного, господарського законодавства та бухгалтерського обліку уклали угоду про зміну умов договору передачі майна в оперативне керування від 16.01.2003р., згідно якої сторони виклали договір від 16.01.2003р. в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. договору управління майном від 16.01.2003р. в редакції угоди від 01.08.2008р., Установник управління передає в управління Управителю майно, що використовується для обслуговування водопровідної та каналізаційної мереж на території Приазовської селищної ради, а також надання послуг з вивозу твердих побутових відходів, в тому числі водопровідну мережу, а також об'єкти адміністративного призначення, а Управитель приймає це майно в управління та зобов'язується здійснювати від свого імені управління цим майном виключно в інтересах Установника управління.

Згідно п. 1.2. договору, перелік майна, що передається в управління, вказаний у Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Факт передачі майна підтверджується двостороннім актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1). Передача майна Установником управління повинна бути здійснена на протязі п'яти днів з моменту підписання сторонами цього договору. Вартість майна на момент передачі визначається за актом експертної оцінки, що проводиться Установником управління та Управителем після фактичної передачі майна, проведеної безпосередньо після реєстрації Управителя як суб'єкта підприємницької діяльності. Вартість майна за результатами експертної оцінки відображається у балансі Управителя. При неможливості проведення експертної оцінки майна, в балансі Управителя вказується його вартість за актом приймання-передачі (п. 1.3.).

Згідно п. 3.1., договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 20 квітня 2014 року.

Розділом 4 договору сторони узгодили, що договір може бути припинений у разі: загибелі майна, переданого в управління; за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням строку дії договору; відмови однієї із сторін від договору у зв'язку з неможливістю здійснювати управління майном; дострокового припинення управління майном за рішенням суду (п. 4.1.). У разі припинення договору майно, передане в управління, повертається Установнику управління, за вирахуванням вартості покращень цього майна, здійснених за рахунок Управителя (п. 4.2.).

Матеріалами справи підтверджується, що майно, яке є об'єктом управління за договором, передане позивачем відповідачу 1 - 01.08.2008року на підставі акта приймання-передачі майна.

Одночасно, Пунктом 1.7. договору управління майном від 16.03.2003р. в редакції угоди від 01.08.2008р. сторони узгодили, що Управитель має право передати отримане за дійсним договором частину або все майно третім особам на таких же умовах без узгодження з Уставником управління. Строк передачі не може перевищувати строк дії дійсного договору управління.

Як встановлено господарським судом, 01.08.2008р. між ПП «Роса-2» (Сторона-1) та ПП «Роса-6» (Сторона-2) укладено договір управління майном, за умовами якого Сторона-1 є управителем майна, у відношенні якого складений дійсний договір, згідно договору управління майном від 16.01.2003 року із змінами 2008 року.

Відповідно до п. 1.2. цього договору, Сторона-1 передає Стороні-2 майно в управління, що використовується для обслуговування каналізаційної мережі на території Приазовської селищної ради, а також надання послуг з вивозу твердих побутових відходів, а Сторона-2 приймає це майно в управління та зобов'язується здійснювати від свого імені управління цим майном. Перелік майна, що передається в управління, вказаний у Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1.3. договору, факт передачі майна підтверджується актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 2).

Актом приймання - передачі від 01.08.2008р. майно, згідно наведеного переліку, передане в управління відповідачу 2…

…Договір управління майном № 16 від 16.01.2003р. (в редакції угоди від 01.08.2008р.) за своєю правовою природою є договором управління майном і підпадає під правове регулювання норм статей 1029-1044 ЦК України та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, умовами п. 4.1. договору встановлено, що останній діє до 20.04.2014р., проте, оскільки відповідачем не було вчинено дій, пов'язаних з поверненням майна, позивач 29.04.2014р. листом №540 звернувся до відповідача 1 з вимогою про надання прізвищ представників підприємства для включення в склад комісії для укладання акту приймання-передачі майна за договором управління майном та передання майна на баланс селищної ради у зв'язку із закінченням 20.04.2014р. строку дії договору.

Крім того, позивачем направлено відповідачу 1 досудову вимогу № 842 від 03.08.2015р., якою повідомлено відповідача про те, що у зв'язку з закінчення строку договору управління майном від 16.01.2003р. запропоновано відповідачу негайно повернути майно, передане ПП «Роса-2» за актом прийому-передачі від 01.08.2008р.

В свою чергу, відповідачем 1 надана відповідь № 68 від 10.08.2015р., згідно якої останній зазначив, що досудова вимога не може бути розглянута, оскільки не містить точного переліку майна. Вимога містить посилання на акт приймання-передачі майна від 2008 року. Однак, частина отриманого за актом майна за згодою ради та у зв'язку з закінченням строку експлуатації - списана. У зв'язку з цим відповідач 1 просив уточнити перелік майна, яке підлягає поверненню.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що договір управління майном №16 від 16.01.2003р. в редакції від 01.08.2008р. припинив свою дію 20.04.2014р. в силу його умов та ст.1044 ЦК України, у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено, що Приватне підприємство «Роса-2» , с. Приазовське, Запорізька область свого обов'язку щодо повернення майна, яке передане в управління за договором управління майном №16 від 16.01.2003р. в редакції угоди від 01.08.2008р., після закінчення строку дії договору - не виконав та продовжує користуватись майном без достатніх на те правових підстав. .

За результатами касаційного оскарження постанову апеляційного суду залишено без змін.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 15.11.2016 р. у цій справі, …Суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 11, 317, 319, 400, 1031, 1033, 1036 Цивільного кодексу України, ст.ст. 37 Господарського кодексу України, та представлені докази у справі, встановивши, що Договір № 16 від 16.01.2003 року, в редакції угоди від 01.08.2008 року, припинив свою дію ще 20.04.2014 року, а майно, передане ПП «Роса-2» в оперативне управління, останнім повернуто не було, тоді як частина цього майна, яке було передано за актом приймання-передачі від 01.08.2008 року, уже було списано за згодою Позивача, у зв'язку із закінченням строку експлуатації, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення даного позову.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Приазовської сільради, та встановивши, що частина майна, перелік якого міститься у відповідному Акті приймання-передачі від 01.08.2008 року, на час розгляду даної справи в суді уже списана, у зв'язку з закінченням строку експлуатації, проте, у резолютивній частині свого рішення суд першої інстанції помилково вказав на це списане майно, як таке, що підлягає поверненню Позивачу, дійшов висновку про зміну останнього, шляхом виключення з його резолютивної частини перелік такого майна, а саме - автомобіля КО 505 на шасі КАМАЗ 53213, р/н НОМЕР_4, інв. № 366, автомобіля НОМЕР_8, інв. № 457, сітьового насосу Д320/50, інв. № 590, головного рубильника, інв. № 471, ящика ЯРВ, інв. № 472, вольтметра, інв. № 473, електродвигуна, інв. № 550 та лічильника 3-х фазного, інв. № 554, залишивши іншу частину рішення місцевого господарського суду, без змін.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм… .

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2016р. у справі № 908/5214/15, господарським судом Запорізької області видано наказ від 20.07.2016р.

Державним виконавцем 04.08.2016 р., на підставі заяви стягувача від 01.08.2016 р. № 1017, відкрито виконавче провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, копії якої було направлено сторонам виконавчого провадження.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2016 р. ВП № 51824122 з примусового виконання наказу № 908/5214/15, виданого 20.07.2016 господарським судом Запорізької області про зобов'язання ПП Роса-2 повернути майно, що належить Приазовській селищній раді Приазовського району Запорізької області, передане в управління 01.08.2008 року, у відповідності до акту прийому - передачі від 01.08.2008 року, боржнику був наданий строк для добровільного виконання до 10.08.2016 року.

Постанову про відкриття виконавчого провадження боржником було отримано 10.08.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Постановою державного виконавця від 13.02.2017 на ПП Роса-2 за невиконання рішення суду у цій справі, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, був накладений штраф у розмірі 5 100 грн. 00 коп.

Боржник, в порядку ст. 121-2 ГПК України, оскаржив вказану постанову державного виконавця до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2017 р. скаргу від 23.02.2017р. Приватного підприємства «Роса-2» на рішення державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 від 13.02.2017р., оформлене постановою, про накладення штрафу на ПП Роса-2 в розмірі 5 100 грн. 00 коп. за невиконання судового рішення у справі № 908/5214/15 залишено без задоволення.

Постановою державного виконавця від 10.03.2017 на ПП Роса-2 за повторне невиконання рішення суду у цій справі, за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії, був накладений штраф у розмірі 10 200 грн. 00 коп.

Боржник просить визнати незаконним рішення державного виконавця від 10.03.2017 р. про накладення штрафу та скасувати як незаконну постанову державного виконавця ВП № 51824122 від 10.03.2107 р. про накладення штрафу, посилаючись на нездійснення боржником перешкод щодо виконання судового рішення у цій справі.

Суд вважає доводи, викладені в скарзі необґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Згідно ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на юридичних осіб у випадках, встановлених законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за совою відповідальність, передбачену законом.

Статтею 19 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Як вказує виконавчий орган та свідчать документи виконавчого провадження, згідно письмової заяви стягувача від 11.08.2016 № 1061, боржник в наданий строк рішення суду самостійно не виконав. 21.09.2016 до відділу надійшла заява стягувача з інформацією, що боржником рішення суду не виконується, нічого з переліку майна, яке підлягає передачі, не повернуто. Також в заяві було зазначено, що транспортні засоби, які згідно рішення суду підлягають поверненню, приблизно у 2010 році, на підставі рішення Приазовської селищної ради від 19.05.2010 № 2 були переоформлені на нового власника - Приватне підприємство Роса-2 (код ЄДРПОУ 32060474) та отримали нові реєстраційні номери, а саме: 1) автомобиль НОМЕР_9: новий р/н НОМЕР_10; 2) автомобиль КО 503 Б на шасі ГАЗ-53, р/н НОМЕР_2: новий р/н НОМЕР_11; 3) автомобиль КО 309 на шасі ГАЗ 53, р/н НОМЕР_3: новий р/н НОМЕР_12; 4)автомобиль КО 413 на шасі ГАЗ 5314, р/н НОМЕР_5: новий р/н НОМЕР_13; 5) автомобиль КО 413 на шасі ГАЗ 5319, р/н НОМЕР_6: новий р/н НОМЕР_14; 6) автомобиль НОМЕР_15: новий р/н НОМЕР_16; 7) автомобиль ГАЗ 56 на шасі ГАЗ 5319, р/н НОМЕР_7: новий р/н НОМЕР_17.

З метою підтвердження вказаної інформації державним виконавцем до територіального сервісного центру регіонального сервісного центру МВС України в Запорізькій області був направлений відповідний запит за вих. № 3934/04.

27.01.2017 до виконавця надійшла письмова інформація територіального сервісного центру регіонального сервісного центру МВС України в Запорізькій області від 20.01.2017 № 31/8/2343-35 з підтвердженням отримання транспортними засобами, які згідно судового рішення підлягають передачі, нових реєстраційних номерів.

Згідно ст. 63 Закону України Про виконавче провадження :

1. За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеногочастиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно п.п. 22-25 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень:

22. Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження.

У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4частини першої статті 37 Закону, якщо він не з'явиться на виконання без поважних причин.

23. Виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис.

В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті.

24. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

25. Якщо під час виконання рішення про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виявлено лише частину таких предметів, виконавець здійснює їх передачу в порядку, встановленому пунктом 23 цього розділу, про що робить відмітку у виконавчому документі.

Статтею 75 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимогою виконавця від 08.02.2017 № 424/04 боржника було зобов'язано повернути майно, що належить Приазовській селищній раді, передане в управління 01.08.2008, у відповідності до акту прийому - передачі від 01.08.2008, а стягувача - прийняти відповідне майно шляхом підписання сторонами акту передачі. Проведення виконавчих дій щодо передачі майна було призначено на 13-00 год. 10.02.2017 за місцем знаходження боржника, а саме: Запорізька область, сел. Приазовське, вул. Квіткова, 59-6.

З метою виконання рішення суду, 10.02.2017 державним виконавцем з представниками Приазовської селищної ради був здійснений виїзд за юридичною адресою боржника. За результатом виїзду, виконавцем в присутності понятих та представників Приазовської селищної ради був складений акт про відмову боржника передати стягувачеві майно, яке згідно виконавчого документа підлягає поверненню.

Згідно ст.ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження , постановою державного виконавця від 13.02.2017 на ПП Роса-2 за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, був накладений штраф у розмірі 5 100 грн. 00 коп. Вказаною постановою боржника було попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення та зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Враховуючи, що постановою про накладення штрафу від 13.02.2017 р. боржника було зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, тобто до 24.02.2017 р., згідно акту державного виконавця від 06.03.2017 р. рішення суду боржником без поважних причин не виконано, на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження , за повторне невиконання рішення, за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії, постановою від 10.03.2017 р. державний виконавець Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 наклав на боржника - ПП Роса-2 штраф в розмірі 10 200 грн. 00 коп.

Саме вказане рішення державного виконавця і оскаржене боржником до суду.

До скарги, в обґрунтування своїх доводів, боржником надано копію вимоги виконавця від 28.02.2017 р., акту державного виконавця від 06.03.2107 р. та оскаржувану постанову про накладення штрафу.

Суд вважає, що боржником не доведено належними доказами обґрунтованість та правомірність доводів та вимог, викладених у скарзі.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Так, як вже зазначалось, до боржника вже було застосовано штраф у розмірі 5 100 грн. 00 коп., згідно ст.ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження , за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, про що винесено постанову державного виконавця від 13.02.2017. Вказаною постановою боржника було попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення та зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відповідно до ст. 63 Закону України Про виконавче провадження 2. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. 3. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно ст. 75 Закону України Про виконавче провадження відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі 1. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. 2. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Вимогою виконавця від 28.02.2017 р. № 838/04 державний виконавець зобов'язував ПП Роса-2 повернути майно, що належить Приазовській селищній раді Приазовського району Запорізької області, передане в управління 01.08.2008 р., у відповідності до акту прийому-передачі від 01.08.2008 року, шляхом підписання акту передачі. У вимозі вказувалось яке саме майно повернути та передати в натурі. Проведення виконавчих дій щодо повернення майна призначено на 13-00 06.03.2017 р. за адресою: Запорізька область, сел. Приазовське, вул. Квіткова, 59-б.

Згідно акту державного виконавця від 06.03.2017 р., за участю понятих, в присутності представника боржника ОСОБА_3, встановлено, що при виїзді за юридичною адресою боржника, останній відмовився передавати стягувачеві майно, яке згідно виконавчого документа підлягає поверненню. Зі слів боржника, майно, вказане у виконавчому документі, знаходиться в користуванні у третіх осіб. Згідно пояснення боржника, холодильник та зварювальний апарат відсутні, тобто знищені. Рішення суду не виконано боржником без поважних причин. В свою чергу, ОСОБА_3 у акті зазначив, що акт містить неправдиві відомості, оскільки як представник боржника не відмовлявся і не відмовляється передавати майно, однак не розуміє як на сьогодні можна це зробити законно. Стверджує, що на сьогодні вартість майна не відповідає зазначеній у виконавчому документі. Вимагає проведення експертної оцінки майна. Готовий на першу вимогу виконавця сплатити вартість проведення оцінки.

Незрозумілість боржникові законного порядку виконання рішення суду та невідповідність вартості майна не є підставою для його невиконання.

Інші доводи заявника, викладені у скарзі щодо неможливості виконання судового рішення та повернення майна, жодним чином не підтверджені.

Враховуючи повторне невиконання рішення боржником без поважних причин до правоохоронних органів направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що постанову від 10.03.2017 про накладення на ПП Роса-2 штрафу у розмірі 10 200 грн. 00 коп. державним виконавцем винесено правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Боржником не доведено законних підстав для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця.

Судом при розгляді скарги та винесенні цієї ухвали, також враховано, що згідно висновків апеляційної інстанції при розгляді у цій справі позову, матеріалами справи підтверджується, що майно, яке є об'єктом управління за договором, передане позивачем відповідачу 1 - 01.08.2008року на підставі акта приймання-передачі майна. Матеріалами справи доведено, що Приватне підприємство «Роса-2» , с. Приазовське, Запорізька область свого обов'язку щодо повернення майна, яке передане в управління за договором управління майном №16 від 16.01.2003р. в редакції угоди від 01.08.2008р., після закінчення строку дії договору - не виконав та продовжує користуватись майном без достатніх на те правових підстав. .

Відповідно до розділу 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за змістом цієї статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК України під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, скарга від 20.03.2017р. Приватного підприємства «Роса-2» на рішення державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 від 10.03.2017р., оформлене постановою, про накладення штрафу на ПП Роса-2 в розмірі 10 200 грн. 00 коп. за повторне невиконання рішення, за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії, підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процессуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу від 20.03.2017р. Приватного підприємства «Роса-2» на рішення державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 від 10.03.2017р., оформлене постановою, про накладення штрафу на ПП Роса-2 в розмірі 10 200 грн. 00 коп. за повторне невиконання рішення, за яким боржник зобов'язаний вчинити певні дії, залишити без задоволення.

Ухвала вступає у законну силу з дня її винесення.

Суддя Т.А.Азізбекян