Постанова

від 18.04.2017 по справі 910/22620/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа№ 910/22620/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Рукавіцина Я.Ю., Задніпрянець А.Ю.

від відповідача: Сокалюк Д.В.. Булик Н.Б.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ

ТРАНС"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 06.02.2017 року

у справі № 910/22620/16 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ

ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Трилатераль Транс"

про стягнення 101592,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року провадження в частині стягнення 40914,26 грн. - заборгованості по рахунку №1278 від 09.11.2016р., 43670,41 грн. - заборгованості по рахунку №1307 від 15.11.2016р., 93,90 грн. - неустойки за прострочення платежу, 10,09 грн. - 3% річних припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" (02091, м. Київ, Дарницький район, вул.Ревуцького, буд. 13, кв. 94, ЄДРПОУ 40517511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд.26, ЄДРПОУ 35129486) судовий збір в сумі 1270,33 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" 16904,68 грн. штраф за простій автомобіля згідно рахунку №1307* від 15.11.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/22620/16 прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М.; судді: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. Розгляд справи було призначено на 04.04.2017 року.

Розпорядженням головного спеціаліста відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/1301/17 від 30.03.2017 р. справу № 910/22620/16, у зв'язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено до повторного автоматизованого розподілу.

Згідно із протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.03.2017 р., справу № 910/22620/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Баранець О.М., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС" прийнято до свого провадження колегією суду у новому складі.

04.04.2017 року розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням головуючого судді Баранця О.М. у відпустці.

У зв'язку із виходом 05.04.2017 р. головуючого судді Баранця О.М. з відпустки, розгляд справи № 910/22620/16 призначено на 18.04.2017 року.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 01.06.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" (експедитор) було укладено договір № 413 перевезення вантажу, згідно п. 1.1 якого експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, а також міжміських сполученнях на території України.

Зі змісту п. 2.1 договору № 413 від 01.06.2016 р. експедитор зобов'язується, в тому числі: надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого замовлення на перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм і вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги; забезпечити оформлення всіх необхідних товарно-супровідних документів і, в разі необхідності, інших митних документів в узгоджений термін; забезпечити відповідність вантажу даним, заявленим в товарно-супровідних документах (по кількості, ціні, вазі, кольору, коду товару згідно УКТЗЕД та іншими характеристиками); організовувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше, ніж за: при замовленні на перевезення на території іноземних держав - 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України на кожну партію вантажу та 24 години на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за виключенням вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано менш ніж за 36 годин до початку таких); при замовленні перевезення на території України - 24 години на кожну партію вантажу (12 годин на завантаження і оформлення документів, і 12 годин на розвантаження і оформлення документів).

За умовами п.п. 3.1, 3.2 договору № 413 від 01.06.2016 р. ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються в рахунках-фактурах перевізника. У випадку, якщо сторонами в замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату розвантаження.

У п. 4.1 укладеного між сторонами правочину вказано, що розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку експедитора на поточний банківський рахунок перевізника протягом 20 календарних днів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової декларації. Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на поточний банківський рахунок перевізника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 21.12.2016 р. Якщо жодна із сторін за два місяці до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про припинення/розірвання договору, то термін дії та умови даного договору будуть автоматично продовжуватись на кожен наступний календарний рік (п.8.3 договору № 413 від 01.06.2016 р.).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №413 від 01.06.2016 р. як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з перевезення вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах договору № 413 від 01.06.2016 р. сторонами складено заявки перевезення вантажу, у відповідності до умов яких перевізником було здійснено перевезення, за наслідками якого складено міжнародні товарно-транспортні накладні від 04.11.2016 р. (з відміткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тека Україна" про отримання вантажу) та від 10.11.2016 р. (з відміткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арікол" про отримання вантажу).

Відповідачем протягом розгляду справи обставини щодо належного виконання своїх обов'язків з перевезення вантажу згідно означених вище міжнародних товарно-транспортних накладних спростовано не було.

На оплату послуг з перевезення вантажу за товарно-транспортними накладними від 04.11.2016 р., від 10.11.2016 р. перевізником було виставлено експедитору рахунки-фактури №1307 від 15.11.206р. на суму 43670,41 грн. та №1278 від 09.11.2016р. на суму 40914,26 грн.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" обставини щодо отримання означених рахунків не заперечувались.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Отже, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину, враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства, можливо дійти висновку, що строк оплати послуг з перевезення вантажу у відповідності до рахунків-фактур №1307 від 15.11.2016 р. на суму 43670,41 грн. та №1278 від 09.11.2016р. на суму 40914,26 грн., настав.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), відповідачем наведені рахунки-фактури оплачено не було.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.5 договору №413 від 01.06.2016 р. у випадку затримки оплати, вказаної у п.п.3.1, 4.1 даного договору, експедитор сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати послуг з перевезення вантажу за товарно-транспортною накладною від 04.11.2016р., позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 93,90 грн.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення покупцем своїх грошових зобов'язань за договором №413 від 01.06.2016р. позивачем було нараховано 3% річних на суму 10,09 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, після порушення провадження по справі відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти згідно платіжних доручень №408 від 17.01.2017 р. на суму 43670,41 грн. та №407 від 17.01.2017р. на суму 41018,25 грн.

З приводу погашення спірної заборгованості за рахунком №1307 від 15.11.2016р. та №1278 від 09.11.2016р. (з урахуванням пені та 3% річних) після порушення провадження по справі, господарський суд зазначає, що ст.80 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави припинення провадження по справі. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що провадження у справі припиняється якщо відсутній предмет спору (п.11 ст.80 Господарського процесуального кодексу України).

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п. 4.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно з п. 4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що на момент виникнення спору заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" погашено не було, а внесено плату лише 17.01.2017р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження по справі в частині стягнення 40914,26 грн. - заборгованості по рахунку №1278 від 09.11.2016р., 43670,41 - заборгованості по рахунку №1307 від 15.11.2016р., 93,90 грн. - неустойки за прострочення платежу, 10,09 грн. - 3% річних, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за простій автомобіля 16904,68 грн. колегія не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вказувалось вище, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.3 договору №413 від 01.06.2016р. при замовленні перевезення по території іноземних держав у випадку збільшення терміну, вказаного у п.2.1.6 договору, експедитор сплачує штраф за простій автомобілю на завантаженні/розвантаженні або прикордонній митниці у зв'язку з неналежним оформленням документів у розмірі еквівалентному 100 доларів США по курсу Національного банку України на дату завантаження/розвантаження - на території України та еквівалентну 100 євро по курсу Національного банку України на дату завантаження/розвантаження - на території інших держав за кожну розпочату добу простою, що включає вихідні та святкові дні.

За умовами п. 2.1.6 договору №413 від 01.06.2016р. організовувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше, ніж за: при замовленні на перевезення на території іноземних держав - 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України на кожну партію вантажу та 24 години на завантаження/ розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за виключенням вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано менш ніж за 36 годин до початку таких); при замовленні перевезення на території України - 24 години і на кожну партію вантажу (12 годин на завантаження і оформлення документів, і 12 годин на розвантаження і оформлення документів).

Відповідачем на шість діб було порушено строки завантаження, передбачені п. 2.1.6 договору № 413 від 01.06.2016р., з огляду на що перевізником було нараховано штраф в розмірі 600 євро.

Відповідач стверджував про те, що він в усному порядку відмовився від Заявки №1 від 01.11.2016 р. на перевезення та надав іншу Заявку, в якій вказав нову дату прибуття автомобіля під завантаження.

Але як вбачається з матеріалав та підтверджується позивачем, не було належних та допустимих доказів відмови від перевезення по Заявці № 1 від 01.11.2016 р. і позивачем не підписувалася нова Заявка. Документ, який надав Відповідач у своєму запереченні не був погоджений Позивачем.

В листі простою автомобіля вказано дату прибуття автомобіля під завантаження - 04.11.2016 р. о 8:30 (відмітка вантажовідправника Spadition Balter GmbH& Со. К).

Відповідно до п. 5.10 Договору № 413 від 01.06.2016 р., вказаний лист сторонами приймається в якості доказу часу прибуття/вибуття автомобіля. У випадку, якби було замінено Заявку та змінено дату надання автомобіля під завантаження, то автомобіль Позивача не був би допущений на територію компанії вантажовідправника і уповноважена особа вантажовідправника не ставила б відмітку про простій автомобіля.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 16904,98 грн. штрафу за простій автомобіля згідно розрахунку №1307* від 15.11.2016 року.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійша висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі №910/22620/16 скасувати частково і прийняти нове рішення.

Провадження в частині стягнення 40914,26 грн. - заборгованості по рахунку №1278 від 09.11.2016р., 43670,41 грн. - заборгованості по рахунку №1307 від 15.11.2016р., 93,90 грн. - неустойки за прострочення платежу, 10,09 грн. - 3% річних припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позов в частині стягнення 16904,68 грн. штрафу за простій автомобіля згідно рахунку №1307* від 15.11.2016 року задовольнити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" (02091, м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, буд. 13, кв. 94, ЄДРПОУ 40517511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 26, ЄДРПОУ 35129486) 16904,68 грн. штрафу за простій автомобіля згідно рахунку №1307* від 15.11.2016 року, судовий збір в сумі 1523,90 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" (02091, м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, буд. 13, кв. 94, ЄДРПОУ 40517511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 26, ЄДРПОУ 35129486) 1676,29 судового збору за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 910/22620/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай