Постанова

від 23.10.2017 по справі 910/22620/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Справа № 910/22620/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Ємельянова А.С., Карабаня В.Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі№ 910/22620/16 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" простягнення 101592,64 грн., за участю представників сторін: від позивача: Семашко Д.М., від відповідача: Сироватка С.А.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року у справі № 910/22620/16 (суддя Спичак О.М.) провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс" у частині стягнення 40914,26 грн. заборгованості з рахунку № 1278 від 09.11.2016; 43670,41 грн. заборгованості з рахунку № 1307 від 15.11.2016; 93,90 грн. неустойки за прострочення платежу; 10,09 грн. 3% річних припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" (02091, м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, буд. 13, кв. 94, ЄДРПОУ 40517511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд.26, ЄДРПОУ 35129486) 1270,33 грн. витрати з оплати судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/22620/16 (у складі колегії суддів: головуючого-Баранця О.М., суддів: Пашкіної С.А., Калатай Н.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/22620/16 частково скасовано, і прийнято нове рішення. Провадження у частині стягнення 40914,26 грн. заборгованості з рахунку № 1278 від 09.11.2016; 43670,41 грн. заборгованості з рахунку № 1307 від 15.11.2016; 93,90 грн. неустойки за прострочення платежу; 10,09 грн. 3% річних припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Позов у частині стягнення 16904,68 грн. штрафу за простій автомобіля відповідно до рахунку № 1307 від 15.11.2016 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" (02091, м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, буд. 13, кв. 94, ЄДРПОУ 40517511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 26, ЄДРПОУ 35129486) 16904,68 грн. штрафу за простій автомобіля відповідно до рахунку № 1307 від 15.11.2016; 1523,90 грн. витрат з оплати судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" (02091, м. Київ, Дарницький район, вул. Ревуцького, буд. 13, кв. 94, ЄДРПОУ 40517511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 26, ЄДРПОУ 35129486) 1676,29 грн. витрат з оплати судового збору.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/22620/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/22620/16 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 920/22620/16 залишити в силі.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Транс" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" (експедитор) 01.06.2016 укладено договір № 413 перевезення вантажу, відповідно до п. 1.1 якого експедитор замовляє, а перевізник надає послуги із організації і виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, та міжміських сполученнях по території України.

Відповідно до п. 2.1 договору експедитор зобов'язується: надавати вантажі для перевезень відповідно до узгодженого замовлення на перевезення, що є невід'ємною частиною цього договору, у якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття у пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм і вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги; забезпечити оформлення всіх необхідних товарно-супровідних документів і у разі необхідності, інших митних документів в узгоджений термін; забезпечити відповідність вантажу даним, заявленим у товарно-супровідних документах (по кількості, ціні, вазі, кольору, коду товару відповідно до УКТЗЕД та іншими характеристиками); організовувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше, ніж за:

- при замовленні на перевезення на території іноземних держав-48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України на кожну партію вантажу та 24 години на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за виключенням вихідних і святкових днів, якщо автомобіль подано менш ніж за 36 годин до початку таких);

- при замовленні перевезення по території України-24 години на кожну партію вантажу (12 годин на завантаження і оформлення документів, і 12 годин на розвантаження і оформлення документів).

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 договору ціни на послуги узгоджуються сторонами у замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника. Якщо сторонами у замовленні на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, розрахунки здійснюються у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату розвантаження.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом переведення коштів із поточного банківського рахунку експедитора на поточний банківський рахунок перевізника протягом 20 календарних днів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової декларації. Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на поточний банківський рахунок перевізника.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 21.12.2016. Якщо жодна із сторін за два місяці до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про припинення/розірвання договору, то термін дії та умови даного договору будуть автоматично продовжуватись на кожний наступний календарний рік (п. 8.3 договору).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, судом апеляційної інстанції правомірно прийнято до уваги договір № 413 від 01.06.2016 як належну підставу, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків із перевезення вантажу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у межах договору № 413 від 01.06.2016 сторонами складено заявки перевезення вантажу, відповідно до умов яких перевізником було здійснено перевезення, за наслідками якого складено міжнародні товарно-транспортні накладні від 04.11.2016 (з відміткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тека Україна" про отримання вантажу); 10.11.2016 (з відміткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арікол" про отримання вантажу).

Відповідачем протягом розгляду розгляду справи обставини щодо належного виконання обов'язків з перевезення вантажу відповідно до означених міжнародних товарно-транспортних накладних суду не спростовано.

На оплату послуг із перевезення вантажу за товарно-транспортними накладними від 04.11.2016; 10.11.2016 перевізником виставлено експедитору рахунки-фактури № 1307 від 15.11.2015 на суму 43670,41 грн. та № 1278 від 09.11.2016 на суму 40914,26 грн.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" обставини щодо отримання рахунків не заперечувались.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України із урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

З огляду на умови укладеного між сторонами правочину, враховуючи наведені приписи чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що строк оплати послуг з перевезення вантажу відповідно до рахунків-фактур №1307 від 15.11.2016 на суму 43670,41 грн.; № 1278 від 09.11.2016 на суму 40914,26 грн. настав.

За твердженнями позивача, які відповідачем належними та допустимими у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовано, станом на час звернення до суду з позовом, відповідачем зазначені рахунки-фактури не оплачено.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України-це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судами встановлено, що відповідно до п. 5.5 договору № 413 від 01.06.2016 у випадку затримки оплати, вказаної у п. 3.1, п. 4.1 даного договору, експедитор сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати послуг з перевезення вантажу за товарно-транспортною накладною від 04.11.2016 позивачем нараховано та заявлено до стягнення 93,90 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення покупцем своїх грошових зобов'язань за договором № 413 від 01.06.2016 позивачем нараховано 10,09 грн. 3% річних.

Після порушення провадження у справі відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти відповідно до платіжних доручень № 408 від 17.01.2017 на суму 43670,41 грн.; № 407 від 17.01.2017 на суму 41018,25 грн.

Щодо погашення спірної заборгованості за рахунком № 1307 від 15.11.2016; № 1278 від 09.11.2016 (з урахуванням пені та 3% річних) після порушення провадження у справі, судом апеляційної інстанції зазначено, що ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави припинення провадження по справі. Зокрема, якщо відсутній предмет спору (п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Припинення провадження у справі-це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку із виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування у процесі розгляду справи.

Беручи до уваги, що на момент виникнення спору заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" не погашено, а внесено плату 17.01.2017, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку, що провадження у справі у частині стягнення 40914,26 грн. заборгованості з рахунку № 1278 від 09.11.2016; 43670,41 заборгованості з рахунку № 1307 від 15.11.2016, 93,90 грн. неустойки за прострочення платежу; 10,09 грн. 3% річних підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з висновком судом першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 16904,68 грн. штрафу за простій автомобіля, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання із порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.3 договору № 413 від 01.06.2016 при замовленні перевезення по території іноземних держав у випадку збільшення терміну, вказаного у п. 2.1.6 договору, експедитор сплачує штраф за простій автомобілю на завантаженні/розвантаженні або прикордонній митниці у зв'язку із неналежним оформленням документів у розмірі еквівалентному 100 доларів США по курсу Національного банку України на дату завантаження/розвантаження-на території України та еквівалентну 100 євро по курсу Національного банку України на дату завантаження/розвантаження-на території інших держав за кожну розпочату добу простою, що включає вихідні та святкові дні.

Відповідно до п. 2.1.6 договору організовувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше, ніж за:

- при замовленні на перевезення на території іноземних держав-48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України на кожну партію вантажу та 24 години на завантаження/ розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за виключенням вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано менш ніж за 36 годин до початку таких);

- при замовленні перевезення на території України-24 години і на кожну партію вантажу (12 годин на завантаження і оформлення документів, і 12 годин на розвантаження і оформлення документів).

Відповідачем на шість діб порушено строки завантаження, передбачені п. 2.1.6 договору № 413 від 01.06.2016, з огляду на що перевізником нараховано 600 євро штрафу.

Відповідач зазначив, що він в усному порядку відмовився від заявки №1 від 01.11.2016 на перевезення та надав іншу заявку, у якій вказав нову дату прибуття автомобіля під завантаження.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що належних та допустимих доказів відмови від перевезення із заявки № 1 від 01.11.2016 та підпису позивачем нової заявки суду не надано. Документ, який надано відповідачем у своєму запереченні не погоджено позивачем.

У листі простою автомобіля вказано дату прибуття автомобіля під завантаження- 04.11.2016 о 8:30 (відмітка вантажовідправника Spadition Balter GmbH& Со. К).

Відповідно до п. 5.10 договору вказаний лист сторонами приймається у якості доказу часу прибуття/вибуття автомобіля. У випадку, якби було замінено заявку та змінено дату надання автомобіля під завантаження, то автомобіль позивача не був би допущений на територію компанії вантажовідправника і уповноважена особа вантажовідправника не ставила б відмітку про простій автомобіля.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення 16904,98 грн. штрафу за простій автомобіля відповідно до розрахунку № 1307* від 15.11.2016.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/22620/16 Господарського суду міста Києва прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/22620/16 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трилатераль Транс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/22620/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 910/22620/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж. О. Судді:Ємельянов А.С. Карабань В.Я.