Постанова

від 13.04.2017 по справі 910/15883/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2017 р. Справа№ 910/15883/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Руденко М.А.

за участю представників:

позивача: Фіцулін О.О., довіреність б/н від 13.02.2017,

відповідача: Сусловець Р.М., довіреність № 3 від 14.03.2017,

третя особа: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК."

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016

у справі №910/15883/16 (суддя Комарова О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК."

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МДНБУД"

про стягнення збитків та пені в сумі 232 863,03 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі № 910/15883/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал-буд" збитків в розмірі - 215 600,00 грн (двісті п'ятнадцять тисяч шістсот гривень), пені - 17 263,03 грн (сімнадцять тисяч двісті шістдесят три гривні 03 копійки) та судовий збір - 3 492,95 грн (три тисячі чотириста дев'яносто дві гривні 95 копійок) та витрати на послуги адвоката в розмірі 6000,00 грн (шість тисяч гривень).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖОК." звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/15883/16 від 18.10.2016 та припинити провадження у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2017, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК." на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/15883/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК." прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В., розгляд справи призначено на 28.02.2017.

27.02.2017 до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (прийом документів) Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, де останній просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК." залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

28.02.2017 в судове засідання не з`явились представники відповідача та третьої особи, розгляд справи було відкладнено на 21.03.2017.

У зв'язку з відрядженням судді Шапрана В.В. для роботи на постійній основі до Вищої ради правосуддя, протоколом автоматичної зміни складу суду від 20.03.2017 у справі № 910/15883/16 визначена колегія для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК." у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК." прийнято у визначеному складі суддів.

В судовому засіданні 21.03.2017 було оголошено перерву до 06.04.2017, також ухвалою суду від 21.03.2017 продовлено строк розгляду справи №910/15883/16 на п'ятнадцять днів за клопотанням представника позивача.

06.04.2017 в судовому засіданні було оголошено перерву до 13.04.2017.

В судове засідання, яке відбулось 13.04.2017 з`явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню у зв'язку з таким.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Буд" (далі по тексту - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖОК" (далі по тексту - Виконавець, Відповідач) було укладено Договір підряду № 25/07/14-26 (далі - Договір) на виконання робіт, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується своїми силами і засобами виконати якісно роботи по плануванню та ущільненню щебеневої підготовки, середньою товщиною 150-350 мм, (загальною площею 19 600м2), а Замовник зобов'язався прийняти роботи та оплатити їх вартість у строки та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 договору Сторони передбачили, що, склад, обсяг та вартість робіт, що будуть виконуватися виконавцем, визначаються затвердженому Протоколі узгодження договірної ціни, що є Додатком № 1 до Договору №25/07/14-26 та є обов'язковим додатком до цього Договору.

За приписами п. 2.1 договору вартість передбачуваних робіт, що доручається Виконавцю, за даним Договором складає: загальна вартість 235 200 грн 00коп. (двісті тридцять п'ять тисяч двісті гривень, 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 39 200,00 грн (тридцять дев'ять тисяч двісті гривень, 00 коп.), згідно протоколу узгодження договірної ціни до Договору (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору.

Умовами п. 3.1 договору передбачено, що плата проводиться поетапно, згідно наданих рахунків та об'ємів робіт: перед початком робіт по кожному з етапів, (не пізніше 2-х банківських днів до початку робіт) перерахувати аванс, згідно наданого рахунку від підрядника; протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт здійснити остаточний розрахунок фактично виконаних робіт.

Згідно п. 4.1 договору виконавець зобов'язується виконувати роботу по ущільненню щебеневої підготовки 1000 м.кв за добу, з моменту перерахування авансу та звільнення Замовником приміщення.

Протоколом узгодження договірної ціни сторонами було погоджено, що виконавець зобов'язався за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Г здійснити планування та ущільнення щебеневої підготовки, товщиною 150-350 мм в кількості 19 600 м2 загальною вартістю 235 200,00 грн.

На виконання умов Договору підряду Замовником було перераховано на рахунок Виконавця аванс у розмірі 119 900, 00 грн (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот гривень 00 коп.), що підтверджується: платіжним дорученням № 2070 від 28.07.2014 - 24 000,00 грн; платіжним дорученням № 2104 від 07.08.2014 - 24 000,00 грн; платіжним дорученням №2263 від 04.09.2014 - 18 900,00 грн; платіжним дорученням №2291 від 10.09.2014 - 23 000,00 грн; платіжним дорученням №2343 від 19.09.2014 - 10 000,00 грн; платіжним дорученням №2341 від 19.09.2014 - 20 000,00 грн (копії перелічених платіжних доручень наявні у матеріалах справи).

Факт отримання попередньої оплати відповідачем також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014 по 04.02.2015, який був підписаний та скріплений печатками представників сторін. Отже, позивач зазначив, що зі сторони Замовника були виконані всі взяті на себе умови Договору. Проте відповідач не приступив до виконання робіт, роботи не виконав, а відтак не виконав свої зобов'язання за Договором підряду.

28.01.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Буд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК", з урахуванням уточнень до позовних вимог, про стягнення 119900,00 грн передоплати за договором № 25/07/14-26 від 25.07.2014, 7663,74 грн відсотків за користування грошовими коштами, 1754,15 грн 3% річних, 13762,12 грн втрат від інфляції і 25556,25 грн пені за прострочення виконання робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 у справі №910/1341/15-г у задоволенні позову ТОВ "Імперіал-Буд" відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 залишено без змін. Постановою Вищого Господарського суду України від 03.11.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 залишено без змін.

Однак у вказаних судових рішеннях було встановлено, що 09.01.2015 і 16.01.2015 позивачем дійсно на адресу відповідача направлялись листи-претензії про сплату пені за несвоєчасне виконання робіт, повернення авансу та розірвання Договору № 25/07/14-26, у яких позивач вимагав від відповідача повернути сплачений та невикористаний аванс у розмірі 119900,00 грн, а також пеню за несвоєчасне виконання робіт та повідомляв відповідача про розірвання Договору через затримку виконання робіт з вини останнього, а 20.01.2015 позивач направив відповідачу також письмове повідомлення про відмову від Договору №25/07/14-26.

Оскільки між сторонами у справі, було укладено договір підряду № 25/07/14-26 на виконання робіт, а кошти, які ТОВ "Імперіал-Буд" просить стягнути з ТОВ "ЖОК", отримано останнім у якості авансу за роботи, які повинні бути виконані за договором, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Пункт 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" визначає, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, в силу приписів ст. 35 ГПК України, доказів зворотного суду не надано, тому обставини, встановлені у вказаному рішенні, не підлягає доказуванню.

Отже, внаслідок невиконання відповідачем підрядних робіт, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МДНБУД" було укладено договір підряду № 24/09/14-39, відповідно до п. 1.1 якого Згідно цього Договору Виконавець зобов'язується своїми силами і засобами виконати якісно роботи по плануванню та ущільненню щебеневої підготовки, середньою товщиною 150-350 мм, (загальною площею 19 600 м2), за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська 7-Г, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість у строки та на умовах, що визначаються цим Договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, третьою особою було виконано свої зобов`язання щодо підрядних робіт відповідно до акту приймання виконаних робіт за листопад 2014 року на загальну суму 215 600,00 грн, який в свою чергу підписаний та скріплений печатками позивача та третьої особи.

Позивачем було сплачено третій особі 215 600,00 грн вартість виконаних робіт по плануванню та ущільненню щебеневої підготовки, середньою товщиною 150-350 мм за адресою м. Київ, вул. Здолбунівська 7-Г, у відповідності до платіжних доручень та акту звіряння на відповідну суму за період 2014 року, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК господарсько-правова відповідальність полягає в застосуванні до правопорушників господарських санкцій, поняття яких охоплює відшкодування збитків, штрафні санкції та оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частино 3 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Отже, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Враховуючи те, що позивач зазнав збитки у зв'язку з невиконанням відповідачем підрядних робіт, які були оплачені авансовим платежем в розмірі 119 900,00 грн, внаслідок чого позивачу довелось укласти новий договір на виконання підрядних робіт з третьою особою на 215 600,00 грн, які були оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки взаєморозрахунків, тому позовні вимоги про стягнення збитків в розмірі 215 600,00 грн є обґрунтованими, оскільки відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, через що позивач оплатив подвійний розмір грошових коштів за підрядні роботи.

Також, як вбачається з матеріалів позовної заяви, ТОВ "Імперіал-Буд" просило стягнути з ТОВ "ЖОК." пеню згідно з п. 6.3 Договору підряду №25/07/147-26 від 25.07.2014 у розмірі 17 263,03 грн за період з 13.10.2014 по 19.01.2015 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Що стосується вимог про стягнення пені, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

За змістом ч.1 ст. 230 ГК України, штрафні санкції визначаються як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У п. 6.3. договору підряду № 25/07/14-26 від 25.07.2014 передбачено, що при несвоєчасному виконанні робіт з вини виконавця, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості незакінчених робіт за кожен день прострочки.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення стягнення з відповідача пені в розмірі 17 263,03 грн за період з 13.10.2014 по 19.01.2015 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також були заявлені вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 6 000,00 грн. Судом першої інстанції вказані вимоги були задоволенні в повному обсязі, з чим і погоджується апеляційна інстанція виходячи з наступного.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 10.07.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперіал-буд" та адвокатом Симбірською Єлизаветою Володимирівною, акт наданих послуг від 18.07.2016 та прибутковим касовим ордером № 1 від 18.07.2016 на суму 6000,00 грн, які свідчать про фактичну оплату позивачем послуг на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн та довідку про те, що ОСОБА_1, який брав участь в усіх судових засіданнях є помічником адвоката Симбірської Єлизавети Володимирівни.

Враховуючи вищенавдене з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на послуги адвоката у сумі 6000,00 грн відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі, стосовно того, що оскаржуване рішення було винесено без представника відповідача, а сама справа також була розглянута за його відсутності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Тобто, як також зазначено у вказаній постанові пленуму, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Отже, як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на 12.09.2016 місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК." Є м. Київ, вул. Івана Кудрі, будинок 37 А.

Відповідно до матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції були дотримані процесуальні вимоги закону, оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що судом направлялась кореспонденція саме на адресу, яка вказана у відомостях реєстру. Проте відповідач не з`являвся в судові засідання неодноразово.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у справі №910/15883/16 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника (відповідача).

Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2016 у справі №910/15883/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК." - без задоволення.

Матеріали справи №910/15883/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

М.А. Руденко