Ухвала

від 12.04.2017 по справі 2а-0770/877/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2017 р. м. Київ К/800/55452/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Борисенко І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 у справі №2а-0770/877/12 (876/3960/13) за позовом ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013, позовні вимоги ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області №0000191742 від 14.03.2012 та податкове повідомлення-рішення №0000201742 від 14.03.2012.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Хустська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.11.2013 прийняв її до свого провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ суддею-доповідачем у даному касаційному провадженні визначено суддю Шипуліну Т.М.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 18.10.2016 касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області прийнято до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, частин першої та п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статей 228, 626, 629, 655, 656 Цивільного кодексу України, статті 2 Бюджетного кодексу України, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, статті 3 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадян , підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Хустською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю Перун код ЄДРПОУ 21090355 за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, за наслідками якої складено акт № 68/НОМЕР_1 від 17.02.2012.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 4.6 статті 4 розділу У Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі - 33166,67грн.; статті 3 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , статті 13 Декрету Кабінету міністрів України Про прибутковий податок з громадян , в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік в сумі - 14343,90грн., та пункту 177.2 статті 177, пункту 177.4 статті 177 розділу IV Податкового кодексу України, пункту 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі - 23233,44 грн.

На підставі акта перевірки Хустською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.03.2012:

№0000191742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 33166,66грн. основного платежу та 8291,67грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

№0000201742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 37577,34грн. основного платежу та 5808,36грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Фактичною підставою для прийняття спірних рішення став висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Перун , оскільки згідно акта перевірки Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції не можливо підтвердити факту реального здійснення господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю Перун з платниками податків за період з 01.11.2010 по 31.08.2011, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю Перун відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що правомірність висновків Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції щодо нікчемності всіх правочинів укладених Товариством з обмеженою відповідальністю Перун оцінювалися адміністративним судом.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2012, у справі 2а/1770/1466/2012, визнано неправомірними дії Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області ДПС по виключенню з електронної бази даних Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 27114614грн, які визначені ТОВ Перун у податковій декларації з податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2011 року.

В постанові Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 зроблено висновки, що ТОВ Перун фактично здійснювалась господарська діяльність, яка зумовила настання податкових наслідків, а також про безпідставність висновків Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про нікчемність всіх правочинів укладених ТОВ Перун з контрагентами протягом 2010-2011 років, які покладені в основу рішень судів попередніх інстанцій при оцінці правомірності здійснених відповідачем донарахувань позивачеві податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість, на підставі ч.1 ст.72 КАС України.

Проте, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, помилково поклали в основу мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень висновки постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 про визнання неправомірними дій Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області ДПС по виключенню з електронної бази даних Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені ТОВ Перун у податковій декларації.

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Таким чином, предметом доказування у справі про виключення з електронних баз даних інформації внесеної контролюючими органами на підставі актів перевірки, є протиправність дій зі здійснення такого контролю.

У той час як для визначення правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат необхідно досліджувати всі наявні у справі докази, перевіряти реальність виконання господарських операцій, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, питання подальшого використання їх у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними оскільки позивачем надано первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій.

Однак, оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи. При цьому, відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проте, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Перун .

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 по справі №2а-0770/877/12 (876/3960/13) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

---

Т.М.Шипуліна

Судді:

---

Л.І.Бившева

---

І.В.Борисенко