Ухвала

від 20.04.2017 по справі 610/1942/16-ц

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

справа № 610/1942/16-ц

провадження № 6/610/32/2017

м. Балаклія 20.04.2017 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий : Стригуненко В.М.,

за участі

секретаря : Паточка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Балаклійського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, -

в с т а н о в и в:

20.04.2017р. державний виконавець в порядку ст. 377-1 ЦПК України вніс подання про тимчасове обмеження у виїзді за межі України боржника ОСОБА_2

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у Балаклійському РВ ДВС перебуває виконавче провадження відносно вказаного боржника про стягнення заборгованості на користь ТОВ Дієт центр 51378грн. Внаслідок невиконання у добровільному порядку відносно боржника застосовується примусове виконання. Майно, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє. Підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України визначено невиконання зобов'язань, покладених судовим рішенням.

Державний виконавець просив подання розглянути за його відсутності.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

За змістом ст. 6 Закону України від 21 січня 1994р. Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України , громадянин України може бути тимчасово обмежений у праві виїзду за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України від 01.02.2013р. Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України , передбачено, за змістом ч. 2 ст. 377-1 ЦПК вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Крім того, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 10 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, необхідно з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Сам по собі факт невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону "Про виконавче провадження", зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; надання у строк, встановлений державним виконавцем, декларації про свої доходи та майно та повідомляти про зміну цих відомостей ; своєчасна явка на вимогу державного виконавця; надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження , копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилається адресату рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_2 отримала копію постанови про відкриття виконавчого провадження та що вона належним чином викликалась до державної виконавчої служби. З викликів державного виконавця, які він надав суду, не вбачається про їх отримання боржником.

Тому, немає достатніх підстав вважати, що боржник добровільно не виконала вимоги виконавчого документу.

Звертаючись з поданням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, державним виконавцем не підтверджено документами, що боржник взагалі проживає на території України та залишала її межі.

Отже, будь-яких доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду, державний виконавець, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надав, оскільки ухилення від виконання рішення суду є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання цього обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

В справі взагалі відсутні дані, що боржник знає про наявність виконавчого провадження.

Крім того, в порушення п. 3 Розділу ХІІІ Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України від 02.04.2012р. № 512/5, зареєстрованої в МЮ України 02.04.2012р. за № 489/20802, п. 3 про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець не повідомив боржника, оскільки докази про це не були долучені до подання.

За таких умов, з огляду на те, що суд негайно розглядає подання, а державним виконавцем не надано достатньо доказів на підтвердження вимог свого подання, суд вважає за необхідне відмовити йому у задоволенні цього подання. Відмова не позбавляє державного виконавця права на повторне звернення до суду з наданням та врахуванням вищевказаних даних.

На підставі викладеного, керуючись ст. 377-1 ЦПК України, -

у х в а л и в:

У задоволенні подання відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий В.М. Стригуненко