Ухвала

від 23.07.2019 по справі 610/1942/16-ц

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/1942/16-ц

№ 6/610/104/2019

м. Балаклія 23.07.2019 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий : Стригуненко В.М.

за участі

секретаря : Паточка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання державного виконавця Балаклійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в:

23.07.2019р. до суду надійшло дане подання, яке обґрунтоване тим, що на виконанні у Балаклійському РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області перебуває виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_1 про стягнення з неї на користь ТОВ Дієт центр заборгованості в сумі 51378грн. Боржник ухиляється від сплати заборгованості, декларацію про доходи та майно вона не надала. Майно та кошти, на які можливо звернути стягнення, відсутні. Підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України визначено невиконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов 'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов 'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає подання, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Державний виконавець просив розглянути подання за його відсутності.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері встановлений Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-ХII Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України (ділі - Закон № 3857- ХII).

Згідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 3857- ХII, тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857- ХII таким випадком є ухилення громадянина України від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; надання у строк, встановлений державним виконавцем, декларації про свої доходи та майно; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Розділом XIІІ Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в 'їзду в Україну Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, передбачено, що подання державного виконавця при зверненні до суду обов`язково повинно містити обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов 'язань.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України № 3857-XII, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків.

Отже, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання .

Поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом України у листі від 01 лютого 2013 року Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України .

Таким чином, обов`язковою передумовою для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України є ухилення його від виконання зобов`язань за рішенням суду.

Судовим розглядом встановлено, що за рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 21.06.2016р., що набрало законної сили, з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ТОВ Дієт центр заборгованість за договором про надання безвідсоткової позики від 29.04.2015р. у розмірі 50000грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378грн.

За постановою державного виконавця Балаклійського районного відділу ДВС Головного ТУЮ у Харківській області від 04.06.2019р. за № 59260991 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 15.07.2016р. на підставі вищевказаного судового рішення та зобов`язано подати декларацію про доходи та майно.

Отже, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ Дієт центр на загальну суму 51378грн. гривень.

Жодного платежу в рахунок сплати заборгованості ОСОБА_1 не здійснила.

На запит державного виконавця стосовно ОСОБА_1 з Державної фіскальної служби України отримано відповіді про відсутність інформації про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах України. Згідно відповідей Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи - інформацію не знайдено. У ІС ДП НАІС інформацію про зареєстровані на ім`я ОСОБА_1 транспортні засоби не знайдено. На запит з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформація щодо боржника відсутня.

За правилами ч. 5 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов 'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За змістом ст. 28 цього Закону копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається виконавцем боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Однак суду не надано підтвердження отримання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, в матеріалах подання немає даних про те, що вона дійсно викликалася до державної виконавчої служби, тобто доказів отримання виклику державного виконавця або повернення поштового відправлення без вручення.

Тому, немає достатніх підстав вважати, що боржник добровільно не виконала вимоги виконавчого документу та свої обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження".

У справі взагалі відсутні дані, що боржник обізнаний про наявність виконавчого провадження.

10.07.2019р. було складено акт державного виконавця за участю понятих: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким було встановлено, що перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим, оскільки двері державному виконавцю ніхто не відчинив, місце перебування її на даний час не відоме.

Звертаючись з поданням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, державним виконавцем не підтверджено проживання боржника на території України або за її межами.

Отже, будь-яких доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, тобто навмисного та свідомого не виконання нею належних до виконання зобов`язань, державний виконавець, відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав.

За таких умов, з огляду на те, що суд негайно розглядає подання, а державним виконавцем не надано достатньо доказів на підтвердження його вимог, суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні. Відмова не позбавляє державного виконавця права на повторне звернення до суду з наданням та врахуванням вищевказаних даних.

На підставі викладеного, керуючись ст. 441 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні подання відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення.

Головуючий В.М. Стригуненко