Рішення

від 11.04.2017 по справі 921/96/17-г/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2017 рокуСправа № 921/96/17-г/16

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

розглянувши справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшин", вул. Дорогожицька, 1, м.Київ, 04112.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" ,04119 м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Назар-Транс", вул. Загребельна, 1, м.Тернопіль, 46000.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Тернопіль, вул. Братів Бойчуків, 5/54.

За участю представників від:

позивача: ОСОБА_3 - представник, довіреність №без номера від 21.11.2016 р.

відповідача: ОСОБА_4 - представник, довіреність № без номера від 24.03.17р.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" - не з'явився.

третья особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 - не з'явився

В ході розгляду справи представнику позивача та представнику відповідача було роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

Суть справи.

Хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань, які знаходяться в матеріалах справи.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшин", вул. Дорогожицька, 1, м.Київ звернулось до суду із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Назар-Транс", вул. Загребельна, 1, м.Тернопіль про: стягнення 120 272 грн. 55 коп. завданої шкоди.

Ухвалою суду від 24.02.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Тернопіль, вул. Братів Бойчуків, 5/54.

Ухвалою суду від 03.04.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" (04119 м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1).

В судове засідання представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив.

30.03.2017 року від відповідача поступив Відзив № без номера, без дати (вх. № 8667 від 30.03.2017 року) на позовну заяву , в якому зазначається, зокрема, таке:

- вказує, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення на підставі наступного:

-як стверджує позивач, ним не було отримано як Вантажоодержувачем товар на суму 120272,55грн., який перевозився відповідачем, що підтверджується ТТН №101214- 2161-118 від 10.12.2014р. та ТТН №101214-2161-119 від 10.12.2014р. Перелік товару зазначений у накладній - вимозі №1012014-2161-118 від 10.12.2014р. та у накладній - вимозі №1012014-2161-119 від 10.12.2014р., які зазначені у вищеназваних ТТН;

- відповідно до Акту приймання товару від 12.12.2014р. №89186137 комірником ТОВ Тєфія ОСОБА_5 було отримано пральні машини торгової марки SAMSUNG (модель -WF1602W5K) у кількості 13шт., водонагрівач торгової марки ATLANTIC (модель - EGO VM 080 D400-1-M) у кількості 1шт., рідкокристалічні телевізори торгової марки SAMSUNG (модель - UE32H5000AKXUA) у кількості 11шт., холодильник торгової марки SAMSUNG (модель - RL48RLBSW1) у кількості 1шт., холодильник торгової марки GORENJE (модель - RK6201FW) у кількості 1шт. (копія Акту приймання товару від 12.12.2014р. №89186137 додається);

-товар було отримано ТОВ Тєфія , оскільки саме дане підприємство здійснює зберігання товару позивача, згідно укладеного між ними Договору, копія якого міститься в матеріалах справи;

-відповідач в частині виконання обов'язків щодо здійснення перевезення вище переліченого вантажу виконав свої зобов'язання і відповідно позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення;

- ТОВ Назар-Транс здійснювало перевезення вищезазначеного товару на підставі Договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 09.12.2014р., укладеного між ПТЕП Автотрансекспедиція (Експедитор за Договором) та ТОВ Назар-Транс (Перевізник за Договором) (копія Договору знаходиться в матеріалах справи). Разом з тим між позивачем та ТОВ Тєфія було укладено Договір №КЗТН-З112-01/13 від 31.12.2013р. (копія Договору знаходиться в матеріалах справи), предметом якого є зокрема і надання послуг транспортного експедирування і саме на підставі даного Договору позивач замовив у ТОВ Тєфія послуги експедирування вантажу, втрата якого і стала предметом позову. Дані факти не заперечуються позивачем і наведені ним у позовній заяві.

-cтаттями 932 та 934 Цивільного кодексу України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу;

-обсяг і межі відповідальності експедитора є однаковими з обсягом та межами відповідальності перевізника, визначеними ст.ст.3,17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів;

-виходячи з системного аналізу змісту ст.ст.618,932,934 ЦК України, ч.ч.2,3 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" ТОВ Тєфія та ПТЕП Автотрансекспедиція мають нести повну відповідальність перед позивачем за втрату вантажу з вини залученого перевізника і в свою чергу ПТЕП Автотрансекспедиція має право звернутись до ТОВ Назар-Транс з позовом про відшкодування вартості вантажу в порядку регресу (ст. 1191 ЦК України);

- не заслуговує на увагу суду і аргумент позивача щодо обмеження відповідальності ТОВ Тєфія перед позивачем згідно Договору сумою 5000,00грн., оскільки про дане обмеження нічого не сказано у Договорі між ТОВ Тєфія і ПТЕП Автотрансекспедиція та у Договорі між ПТЕП Автотрансекспедиція та ТОВ Назар- Транс . Крім того позивач не надав суду доказів сплати ТОВ Тєфія 5000,00грн. за втрату вантажу;

- відповідно до ч.1 ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини;

-відповідно до ч.2 ст.17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути;

-такі самі положення про відповідальність за втрату та пошкодження вантажу зазначені і в ст. 924 ЦК України;

-крадіжка вантажу виникла після ДТП внаслідок злочинних дій невідомих осіб, негативних наслідків яких Перевізник відвернути не міг і вина Перевізника у здійснені крадіжки відсутня. Правоохоронними органами порушено кримінальне провадження за даним фактом і після встановлення винних осіб, вони понесуть відповідальність за крадіжку вантажу, згідно чинного законодавства України;

-представником позивача в судовому засіданні підтверджено факт крадіжки, однак в матеріалах справи відсутня інформація про стан розгляду даної кримінальної справи і відсутня інформація про перелік товару, який було вкрадено і який може бути якраз тим вантажем, у зв'язку із втратою якого позивач звернувся з позовом до відповідача;

-чинним законодавством встановлено строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;

-відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;

-для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.I ст.258 ЦК України);

-частиною першою ст. 32 Конвенції Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів встановлено, що термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік;

-пункт 3 статті 925 ЦК України передбачає, що до вимог, які випливають із договору перевезення вантажу застосовується позовна давність в один рік;

-таким чином в даному випадку строк позовної давності розпочався 11.12.2014р. в момент виникнення ДТП, яке призвело до втрати вантажу і закінчився 12.12.2015р;

-в свою чергу позивач звернувся з позовом до відповідача лише 27.01.2017р., не просив суд про поновлення строків позовної давності та не надав доказів поважності пропуску такого строку, що є підставою для відмови у позові;

- просить суд відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ Сав-Дистрибьюшин до ТОВ Назар-Транс про стягнення 120 272,55грн. в повному обсязі.

11.04.2017 року від позивача надійшло Пояснення № без номера від 11.04.2017 року до Відзиву відповідача від 03.04.2017 р. , в якому зазначається, зокрема, наступне:

- стосовно прийняття спірного товару ТОВ "Тєфія":

- відповідно до чинного Статуту автомобільного транспорту Української РСР від 27.06.69 р. № 401, а саме п. 158: "обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств… стверджуються в товарно-транспортних документах…";

- згідно п. 15.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.97 р. № 363 "для засвідчення складання акта на вільному місці зворотнього боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про складений акт…";

-якби насправді при спірному перевезенні мало місце складання наданого відповідачем акту від 12.12.14 р. № 89186137 (копії), то про це мала б бути відмітка на ТТН; однак, така відмітка відсутня на товарно-транспортних документах, в т. ч і тих оригіналах, які наявні у відповідача;

-в акті № 89186137 ТОВ "Тєфія" значиться як "Постачальник", однак, в даних правовідносинах ТОВ "Тєфія" є експедитором;

-звертає на себе увагу і та обставина, що ДТП сталося 11.12.2014 р., а згаданий Акт № 89186137 датовано 12.12.2014 р.;

- в графі Акту № 89186137 "Адреса розвантаження Покупця" відсутні жодні відомості;

-також ціни на наявний в переліку Акту № 89186137 товар не збігаються з цінами на відповідний товар в ТТН на накладних-вимогах відповідних на внутрішнє переміщення;

- про те, що ОСОБА_5 є комірником та діяв в інтересах ТОВ "Тєфія" також відсутній жоден доказ як от довіреність від підприємства на певну особу для отримання ТМЦ;

- стосовно позовної давності:

- доводи відповідача про застосування в даній справі Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 01.08.2006 р. № 57-V (далі - Конвенція № 57-V) не заслуговують на увагу з огляду на таке:

- відповідно до п. 1 Конвенції № 57-V ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймі одна є договірною країною;

- в даному ж випадку як пункт навантаження, так і пункт розвантаження знаходяться в Україні; між позивачем і відповідачем відсутній договір перевезення, а дана Конвенція може бути застосована, виключно за наявності договору перевезення;

- вимоги ТОВ "Сав-Дистрибьюшин" випливають не з договору, а з Закону;

- позивач звертається з вимогами на підставі ст. 1116 ЦК України, якою встановлено загальні правила відшкодування завданої недоговірної шкоди "Загальний (генеральний) делікт" та застосовується до будь-яких випадків завдання шкоди, в даному випадку застосовується загальна позовна давність.

11.04.2017 року від позивача надійшов супровідний лист № без номера від 11.04.2017 року про долучення документів до матеріалів справи.

10.04.2017 року від відповідача надійшли Письмові пояснення № без номера, без дати (вх. № 9174 від 10.04.2017 року) , в яких зазначається, зокрема, наступне:

-Щодо порядку складання Акту приймання товару від 12.12.2014р. №89186137.

-Акт приймання товару від 12.12.2014р. №89186137 складався водієм відповідача ОСОБА_2 та комірником ТОВ "Тєфія" ОСОБА_5 на одному із складів ТОВ Тєфія у м. Києві на проспекті Перемоги (точна адреса невідома). Під час складання вищезазначеного Акту був присутній директор ТОВ Назар-Транс ОСОБА_6, який після закінчення його складання виготовив з нього копії та завірив їх печаткою ТОВ Назар-Транс , оскільки примірника оригіналу Акту представники ТОВ Тєфія представникам ТОВ Назар-Транс не надали, дана копія Акту була долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву. Відповідно оригіналу Акту надати суду для огляду у відповідача немає змоги;

- Щодо відповідальності ТОВ "Тєфія" за завдану шкоду:

-отриманий для перевезення вантаж, за твердженням позивача не був доставлений за призначенням, а тому ТОВ Тєфія , яке здійснювало організацію цього перевезення за Договором №КЗТН-3112-01/13 від 31.12.2013р., має відшкодувати позивачу відповідно до ст. ст. 22, 623, 934 ЦК України, 224 ГК України збитки, заподіяні при перевезенні вантажу, в розмірі дійсної вартості втраченого (невистачаючого) вантажу. Посилання відповідача на відповідальність перевізника не мають правового значення для зобов'язань сторін, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 932 ЦК України та ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторські послуги", експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії;

-аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 08 лютого 2017 року у справі № 911/2032/16.

-щодо обмеження відповідальності ТОВ "Тєфія", яке передбачене додатковою угодою №6 до Договору №10111-3112-01/13 від 31.12.2013р.:

-відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

-пунктом 2.1. ОСОБА_7 Пленуму Вищого господарського суду України №11 від

29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків;

-такий висновок викладений Вищим господарським судом України і у п.18 Інформаційного листа № 01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом;

-аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2015 у справі № 910/20569/14;

-обмеження відповідальності ТОВ Тєфія прямо суперечить ч.2 ст. 207 ГК України, а отже є нікчемним і не може застосовуватись під час правовідносин ТОВ Сав-Дистрибьюшин і ТОВ Тєфія під час виконання ними умов Договору №КЗТН- 3112-01/13 від 31.12.2013 р.

10.04.2017 року від відповідача надійшло Клопотання № без номера, без дати (вх. № 9173 від 10.04.2017 року) про залучення до участі у справі іншого відповідача , в якому зазначається, зокрема, наступне:

- 31.12.2013 р. між позивачем та ТОВ "Тєфія" було укладено договір № КЗТН-3112-01/13 від 31.12.2013 р., предметом якого, зокрема, є надання ТОВ "Тєфія" позивачу послуг транспортного експедирування і саме на підставі даного договору позивач замовив у ТОВ "Тєфія" послуги експедирування вантажу, втрата якого і стала предметом позову;

- саме ТОВ "Тєфія" має бути відповідачем у справі №921/96/17-г/16 та нести повну відповідальність перед позивачем за втрату вантажу;

- просить суд залучити у справі №921/96/17-г/16 в якості іншого відповідача - ТОВ "Тєфія" (ід. код - 35023477, адреса: 04119, м. Київ. вул. Дорогожицька, 1).

Розглянувши дане Клопотання відповідача, суд вважає, що його слід відхилити з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Ухвалою суду від 03.04.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" (04119 м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1).

Відтак, процесуальний статус ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" у справі №921/96/17-г/16 судом було визначено.

Слід зазначити, що у Клопотанні № без номера, без дати (вх. № 9173 від 10.04.2017 року) відповідач просив суд залучити у даній справі в якості іншого відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія", тобто фактично замінити відповідача у справі: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Назар-Транс" на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тефія".

Однак, суд не вбачає підстав для заміни одного відповідача на іншого у даній справі.

Стаття 24 Господарського процесуального кодексу України наділяє суд правом (а не обов'язком) до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача, тобто покладає вирішення даного питання на розсуд суду.

З огляду на наведене, Клопотання № без номера, без дати (вх. № 9173 від 10.04.2017 року) про залучення до участі у справі іншого відповідача до задоволення не підлягає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив.

За відомостями адресно-довідкового відділу ГУДМС, УДМС України в Тернопільській області №769 від 15.02.2017р., наданими на підставі запиту господарського суду Тернопільської області від 15.02.2017р. з'ясувалося, що місце проживання ОСОБА_2 - за адресою: м. Тернопіль, вул. Братів Бойчуків, 5/54. Однак, в позовній заяві було зазначено адресу третьої особи: АДРЕСА_1.

Відтак, ухвалу суду від 24.02.2017 року про залучення ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було направлено за адресою: м. Тернопіль, вул. Братів Бойчуків, 5/54, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, відправленого 01.03.2017 року з відміткою про вручення його третій особі 17.03.2017 року (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).

Таким чином, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 повідомлений про розгляд справи № 921/96/17-г/16 господарським судом Тернопільської області.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" в судове засідання не з'явився.

11.04.2017 року від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" надійшли Пояснення № без номера від 07.04.2017 року , в яких зазначається, зокрема, наступне:

-ТОВ Сав-Дістрибьюшн 31.12.2013 р. укладено з ТОВ Тєфія договір № КЗТН - 3112-01/13 на організацію транспортного експедирування;

-для безпосереднього надання транспортно-експедиторських послуг ТОВ Тєфія залучено ПТЕП Автотрансекспедиція (код ЄДРПОУ 25544907) за договором від 19.03.2013 р. № 79;

-в свою чергу ПТЕП Автотрансекспедиція найняло вже перевізника ТОВ Назар- Транс (код ЄДРПОУ 21168100) за Договором від 09.12.2014 р. № 2097/14;

- 09.12.2014 р. між ТОВ "Тєфія" та ПТЕП "Автотрансекспедиція" підписано заявку № 114433 на перевезення ТОВ НАЗАР-ТРАНС автомобілем НОМЕР_1, ВО 87-09 XX (водій ОСОБА_2) аудіо, відео, побутової техніки та іншого товару ТОВ Сав-Дістрибьюшн згідно ТТН;

-відповідно і між ПТЕП Автотрансекспедиція та ТОВ Назар-Транс підписано заявку від 09.12.2014 p. № 7885-14-Т на дане перевезення;

-як вбачається з вищезгаданого договору від 31.12.2013 p. № КЗТН -3112-01/13 ТОВ Тєфія надавало ТОВ Сав-Дістрибьюшн послуги складського зберігання майна (товару) останнього (аудіо, відео, побутової техніки та ін.;

- 10.12.2014 р. ТОВ Сав-Дістрибьюшн , як власник товару, виписано накладні- вимоги на внутрішнє переміщення з смт. Гостомель, вул. Леніна 141-П (склад ТОВ Тєфія ) в м. Ладижин, вул. Будівельників 15 та в м. Вінниця, вул. Папаніна 1 а:

-№101214-2161-119 на суму 19 213,22 грн.;

-№ 101214-2161-118 на суму 101 059,33 грн.;

- № 101214-2161-116 на суму 1 080 519,29 грн. ;

- № 101214-2161-117 на суму 779 204, 80 грн. , всього на суму: 1 979 996,64 грн.

-на підставі вищевказаних накладних на внутрішнє переміщення 10.12.2014 р. ТОВ Тєфія передано водію ТОВ Назар-Транс ОСОБА_2Б (автомобіль НОМЕР_2, причіп ВО 87 09 XX) аудіо, відео, побутову техніку та ін. ТОВ Сав-Дістрибьюшн за наступними ТТН:

-№101214-2161-119 на суму 19 213,22 грн.;

-№ 101214-2161-118 на суму 101 059,33 грн.;

- № 101214-2161-116 на суму 1 080 519,29 грн. ;

- № 101214-2161-117 на суму 779 204, 80 грн. , всього на суму: 1 979 996,64 грн.;

- на сьогоднішній день ТОВ Назар-Транс не повернуто як Вантажоотримувачу - ТОВ Сав-Дістрибьюшн , так само як і - ТОВ Тєфія , вищевказаний товар на суму 1 979 996,64 грн.;

-ТОВ Сав-Дістрибьюшн звернулося до суду про часткове стягнення шкоди лише за ТТН №№ 101214-2161-119, 101214-2161-118 на загальну суму 120 272,55 грн., враховуючи розмір судового збору, авансовий внесок при відкритті виконавчого провадження та сподіваючись що даний позов спонукатиме Відповідача на врелювання спору мирним шляхом;

- стягнення збитків у такий спосіб (безпосередньо з винної особи), не порушує абсолютно нічиїх прав, бо якби ТОВ Сав-Дістрибьюшн стягнуло шкоду з ТОВ Тєфія , останнє б, в свою чергу, стягнуло шкоду з ПТЕП Автотрансекспедиція , а це б підприємство, всерівно, б звернулося з позовом про стягнення шкоди вже до ТОВ Назар-Транс ;

-повідомляє, що ТОВ Тєфія не приймався 12.12.2014 р. товар (належної якості, пошкоджений) від ТОВ Назар-Транс згідно Акту приймання товару від 12.12.2014 р. № 89186137;

-з огляду на те, що в 2014 р. ТОВ Тєфія працювало близько восьмиста чоловік, для надання відомостей стосовно наявності трудових відносин з ...ОСОБА_5.. , необхідні повні дані: ІПН цієї особи, по-батькові, паспортні дані тощо;

-ТОВ Тєфія ніколи не перебувало та не перебуває ні в яких договірних відносинах з ТОВ Назар-Транс (код ЄДРПОУ 21168100);

- наведені ТОВ "Сав-Дистрибьюшин" по справі №921/96/17-г/16 вимоги повністю обґрунтовані, обставини відповідають дійсності, посилання саме на ті норми закону, які підлягають застосування до даних правовідносин;

- просить суд задовольнити позовні вимоги ТОВ "Сав-Дистрибьюшин" в справі №921/96/17-г/16 господарського суду Тернопліьської області в повному обсязі та стягнути з ТОВ Назар-Транс" вартість втраченого вантажу в розмірі 120 272 грн. 55 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

31 грудня 2013 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшин", як "Замовником", з однієї сторони, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" , як "Виконавцем", з другої сторони, було укладено Договір № 3112-01/13, згідно п. 2.1 якого "Замовник " доручає, а "Виконавець" зобов'язується за дорученням та за рахунок "Замовника" забезпечити виконання наступних послуг:

-п.п. 2.1.1 - послуг транспортного експедирування та перевезення, що пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу "Замовника", пересиланням його засобами поштового (кур'єрсього зв'язку);

-п.п. 2.1.2 - послуг відповідального зберігання вантажу "Замовника" на товарному складі "Виконавця";

-п.п. 2.1.3 - послуг із завантаження та розвантаження вантажу "Замовника".

У п. 2.2 сторони визначили, що відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу Україн цей договір містить елементи різних договорів, а саме: договору транспортного експедирування, договору з надання послуг розвантаження та завантаження, договору відповідального зберігання. До відносин у цьому договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у цьому договорі, з урахуванням положень цього договору.

У відповідності до п. 3.2 договору "Виконавець" за дорученням "Замовника", зокрема:

-здійснює або організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України та здійснює роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, розвантаженням та завантаженням вантажів.

У відповідності до п. 10.1 договір вступає в силу з дати підписання його уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року, а в частині обов'язків, які залишаються невиконаними сторонами на дату закінчення строку дії договору, договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Договір автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону письмово про його розірвання.

Між сторонами до договору № 3112-01/13 від 31.12.2013 року було укладено:

-Додаток № 1 "Накладна вимога №__ від ____ на внутрішнє переміщення товару";

-Додаток № 2 "Накладна вимога №__ від ____ на внутрішнє переміщення товару (між товарними складами)";

-Додаток № 3 "Накладна вимога №__ від ____ на відпуск товару";

-Додаток № 4 Накладна вимога №__ від ____ на поставку товару"

-Додаткову угоду № 1 від 31.12.2013 р.;

-Додаткову угоду № 2 від 01.03.2014 р.;

-Додаткову угоду № 3 від 01.04.2014 р.;

-Додаткову угоду № 4 від 01.05.2014 р.;

-Додаткову угоду № 5 від 01.06.2014 р.;

-Додаткову угоду № 6 від 30.06.2014 р., згідно п. 2 якої сторони дійшли згоди внести зміни до п.п. 6.2, 6.8 цього договору та викласти їх в наступній редакції:

-" 6.2 Виконавець несе відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вантажу шляхом відшкодування Замовнику збитків (шкоди) у розмірі, який не перевищує 5000 (п'ять тисяч), 00 грн. Розмір збитків (шкоди), завданих втратою, нестачею, пошкодженням вантажу, які перевищують 5000 (п'ять тисяч), 00 грн. Замовник стягує самостійно безпосередньо з винних осіб, при цьому Виконавець зобов'язується надати для цього всю необхідну документацію, інформацію та підтримку.";

- "6.8 Виконавець несе відповідальність за збереження вантажу, переданого на зберігання, а також - за вантаж, який завантажує та розвантажує. У разі заподіяння шкоди вантажу під час надання послуг, передбачених цим договором, Виконавець відшкодовує вартість пошкодженого вантажу у розмірі, який не перевищує 5000 грн.";

-Додаткову угоду № 7 від 01.09.2014 р.;

-Додаткову угоду № 8 від 01.11.2014 р.;

-Додаткову угоду № 8 від 01.01.2015 р.;

-Додаткову угоду № 9 від 01.02.2015 р.;

-Додаткову угоду № 10 від 01.07.2015 р.;

-Додаткову угоду № 11 від 01.08.2015 р.;

-Додаткову угоду № 12 від 01.08.2015 р.;

-Додаткову угоду № 13 від 14.08.2015 р.;

-Додаткову угоду № 14 від 31.12.2015 р.;

-Додаткову угоду № 15 від 31.12.2014 р.;

-Додаткову угоду № 16 від 31.12.2015 р.;

-Додаткову угоду № 17 від 01.02.2016 р.;

-Додаткову угоду № 18 від 01.03.2016 р.;

-Додаткову угоду № 19 від 31.03.2016 р.;

-Додаткову угоду № 20 від 01.04.2016 р.;

-Додаткову угоду № 21 від 01.04.2016 р.;

-Додаткову угоду № 22 від 01.05.2016 р.;

-Додаткову угоду № 23 від 01.07.2016 р.;

-Додаткову угоду № 24 від 01.08.2016 р.;

-Додаткову угоду № 25 від 17.08.2016 р.;

-Додаткову угоду № 26 від 01.09.2016 р.;

-Додаткову угоду № 27 від 01.10.2016 р.

19 березня 2013 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" , надалі "Замовник", з однієї сторони, та Приватним транспортно-експедиційним підприємством "Автотрансекспедиція", надалі - "Транспортний експедитор", з другої сторони, було укладено Договір транспортного експедирування №79, згідно п. 2.1 якого "Замовник" самостійно доручає, а "Транспортний експедитор" зобов'язується за дорученням та за рахунок "Замовника" виконати чи організувати або забезпечити виконання транспортно-експедиторських послуг (далі-послуги), що пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень вантажу.

Згідно п. 3.1 даного договору вид та найменування вантажу вказується "Замовником" у заявці на кожне перевезення, яка надається "Замовником" не пізніше ніж за одну добу до дати початку виконання перевезення засобами факсимільного зв'язку та в оригінальних примірниках - поштовим зв'язком.

Як визначається в п. 9.1 даного договору, договір вступає в силу з дати підписання його уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року, а в частині обов'язків, які залишаються невиконаними сторонами на дату закінчення строку дії договору, договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо протягом 30 календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк автоматично пролонговується (продовжується) до кінця наступного календарного року.

09 грудня 2014 року між Приватним транспортно-експедиційним підприємством "Автотрансекспедиція" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" було складено Заявку/Транспортне завдання № 114433 до договору транспортного експедирування № 79 від 19.03.2013 року, у якій зазначається. зокрема, наступне:

Експедитор : ПТЕП "Автотрансекспедиція";

Марка, держ. № автомобіля: НОМЕР_3, ОСОБА_2 (НАЗАР-ТРАНС);

Маршрут (адреси пунктів відправлення та призначення): м. Гостомель, вул. Леніна, 141-П- м. Ладижин, вул. Будівників, 15 - м. Вінниця., пр. Папаніна 1А;

Найменування вантажу, його властивості: аудіо, відео, побутова техніка та інший товар, згідно ТНН;

Обсяг на один автомобіль: 86 м. кв.;

Дата та час завантаження: 09.12.2014 р. 09:00, м. Гомель.

09 грудня 2014 року між Приватним транспортно-експедиційним підприємством "Автотрансекспедиція", надалі - "Експедитор", з однієї сторони, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Назар-транс", надалі "Перевізник", з другої сторони, було укладено договір № 2097/14 про перевезення вантажу автомобільним транспортом, згідно п. 1.1 якого предметом цього договору є взаємовідносини сторін, які виникають при перевезенні та транспортно- експедиторському обслуговуванні вантажів, що надаються "Експедитором" для перевезення автомобільним транспортом "Перевізника" чи залучених осіб в міжнародному, міжміському та міському сполученні.

У п. 2.3 договору зазначається, що заявка є безумовним та невід'ємним додатком до цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме найменування Вантажовідправника, Вантажоотримувача, Перевізника, Експедитора та їх уповноважених осіб, вид та найменування вантажу, розмір плати за надані транспортні послуги, пункти відправлення та доставки вантажу, тип та об'єм автофургона (причіпа, напівпричіпа), терміни подачі транспорту на завантаження, терміни доставки вантажу, окремі вказівки Експедитора, додаткові чи особливі умови перевезення, державні номери транспортних засобів (тягача, автофургона, причіпа, напівпричіпа).

Згідно п. 3.1 договору вартість перевезення обумовлюється сторонами на кожен рейс в Заявці, що є невід'ємною частиною даного договору.

В п.п. 4.1.8 п. 4.1 договору вказано, що "Перевізник" зобов'язується забезпечення збереження вантажу з моменту прийняття для перевезення і до моменту видачі його в пункті призначення Вантажоотримувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній (CMR) . Видача вантажу здійснюється уповноваженій особі Вантажоотримувача за умови надання документу, що посвідчує його особу.

У відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 договору "Перевізник" несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення до моменту видачі Вантажоотримувачу, який зазначений в товарно-транспортних документах.

Згідно п.п.5.2.2 п. 5.2 "Перевізник" несе відповідальність за дії осіб, що залучаються до виконання цього договору, у розмірі і на умовах, передбачених цим договором та чинним законодавством, як за свої власні.

Пунктом 8.1 договору визначається, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року.

10.12.2014 р. ТОВ "Сав-Дистрибьюшин" (замовник експедирування, власник побутової техніки) виписав накладні-вимоги на внутрішнє переміщення товару з смт. Гостомель, вул. Леніна 141-П (склад ТОВ Тєфія ) в м. Ладижин, вул. Будівельників 15 та в м. Вінниця, вул. Папаніна 1а:

- № 101214-2161-116 від 10.12.2014 р. на суму 1080519 грн. 29 коп.;

- № 101214-2161-117 від 10.12.2014 р. на суму 779204 грн. 80 коп.;

- № 101214-2161-118 від 10.12.2014 р. на суму 101059 грн. 33 коп.

- № 101214-2161-119 від 10.12.2014 р. на суму19213 грн. 22 коп.;

Вказані накладні - вимоги засвідчені підписами повноважних осіб ТОВ "Сав-Дистрибьюшин" та ТзОВ "Тєфія", а також скріплені печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2014 року ТОВ Тєфія передало водію ТОВ Назар-Транс ОСОБА_2, а останній прийняв та засвідчив власноручним підписом у товарно-транспортних накладних про прийняття до перевезення аудіо/відео та ін. побутову техніку ТОВ Сав-Дістрибьюшн за наступними товарно-транспортними накладними:

-№ 101214-2161-116 від 10.12.2014 р. на суму 1080519 грн. 29 коп.;

- № 101214-2161-117 від 10.12.2014 р. на суму 779204 грн. 80 коп.;

-№101214-2161-119 від 10.12.2014 р. на суму 19 213 грн. 22 коп.;

-№ 101214-2161-118 від 10.12.2014 року на суму 101 059 грн. 33 коп., всього на загальну суму: 1 979 996 грн. 64 коп. (належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних знаходяться в матеріалах справи).

Згідно ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підтвердження належності ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшин" товару, який був переданий для перевезення ТОВ "Назар-Транс" за товарно-транспортними накладними: № 101214-2161-116 від 10.12.2014 р., №101214-2161-118 від 10.12.2014 року, №101214-2161-119 від 10.12.2014 р., на загальну суму: 1 979 996 грн. 64 коп. позивачем надано:

1) господарський договір поставки № 96/2011/о від 11.08.2011 року, укладений між ТзОВ "Сав-Дістрибьюшин", як Покупцем та ТзОВ "Атлантик-Гейзер", як Постачальником;

- накладана № 6427 від 11.11.2014 р.;

- товарно-транспортна накладна № 6336 від 11.11.2014 р.;

- платіжне доручення № 39915 від 20.11.2014 р. на суму 907472 грн. 10 коп (оплата за товар);

2) контракт № GOR-UKR 004B/11 від 01.02.2011 р., укладений між Компанією "GORENJE, d.d." (Веленіє, Словенія ), як Продавцем та ТзОВ "Сав-Дістрибьюшин", як Покупцем ;

- CMR № 0011658 від 28.11.2014 р.;

- ВМД № 100260002/2014/158234 від 28.11.2014 р.;

-Invoice № НОМЕР_4 від 28.11.2014 р.;

- CMR № 062624 від 26.11.2014 р.;

- ВМД № 100260006/2014/158092 від 26.11.2014 р.;

- Invoice №3006391023;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 4 від 17.03.2015 р. на суму 103262,31 євро (оплата за товар);

- платіжне доручення № 27 від 26.02.2015 р. на суму 243652,48 євро (оплата за товар);

3)договір поставки № 21/11-2012 від 21.11.2012 р., укладений між ТзОВ "Сав-Дістрибьюшин", як Покупцем та ТзОВ "Беко Україна" як Постачальником;

- накладна № НОМЕР_5 від 03.11.2014 р.;

- товарно-транспортна накладна № НОМЕР_5 від 03.11.2014 р.;

-платіжне доручення № 39856 від 20.11.2014 р. на суму 632345 грн. 04 коп.;

4) договір № СЕ/64/23/1110 від 01.06.2011 року, укладений між ТзОВ "Самсунг Електронікс Україна Компані", як Постачальником та ТзОВ "Сав-Дістрибьюшин", як Покупцем ;

- накладна № НОМЕР_6 від 04.12.2014 р.;

- товарно-транспортна накладна № б/н від 04.12.2014 р.;

- накладана № НОМЕР_7 від 24.10.2014 р.;

- товарно-транспортна накладна № GOL00009526 від 24.10.2014 р.;

- накладана № НОМЕР_8 від 07.11.2014 р.;

- товарно-транспортна накладна № 131 від 07.11.2014 р.;

- накладна № НОМЕР_9 від 06.12.2014 р.;

- товарно-транспортна накладна № 1001 від 06.12.2014 р.;

- накладна № НОМЕР_10 від 27.11.2014 р.;

- товарно-транспортна накладна № б/н від 27.11.2014 р.;

- платіжне доручення № 40874 від 12.12.2014 р. на суму 7066317 грн. 57 коп. (оплата за товар) (належним чином засвідчені копії договорів, контрактів, накладних, платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи).

Згідно Протоколу про адміністративне правопорушення від 11.12.2014 р. серія АП1 № 730753 встановлено, що ОСОБА_2 (місце роботи : ТОВ "Назар-Транс") 11.12.2014 року о 9 год. 30 хв. в м. Києві на Гостомельському шосе керуючи автомобілем "Вольво", державний номерний знак НОМЕР_11 з напів-причіпом "Шмітц", державний номерний знак НОМЕР_12 в установлених межах не врахував дорожню обстановку та стан проїзної частини, в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду (дерево), що призвело до пошкодженя транспортного засобу та нанесенню матеріальних збитків (належним чином засвідчена копія Протоколу занходиться в матеріалах справи).

В ОСОБА_7 Святошинського районного суду м. Києва від 19.12.2014 року у справі № 3/759/6814/4 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, працюючого водієм в ТОВ "Назар-Транс" зазначається, зокрема, що ОСОБА_2 11 грудня 2014 року в 9:30 год. рухався по Гостомельському шосе керуючи транспортним засобом - автомобілем "Вольво", державний номерний знак НОМЕР_11 з напівпричепом "Шмітц", державний номерний знак НОМЕР_12, які на праві власності належать ТОВ "Назар-Транс", в порушення п.п. 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, в установлених межах, під час зміни напрямку руху, не врахував дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозиться та стан проїзної частини, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду (дерево), що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдало матеріальних збитків.

В Постанові Апеляційного суду міста Києва від 30.01.2015 року по справі № 33/796/190/2015 також зазначається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 730753 від 11.12.2014 року ОСОБА_2 11 грудня 2014 року о 09 годині 30 хвилин рухався по Гостомельському шосе 1 км до КП 507 керуючи транспортним засобом - автомобілем "Вольво" державний номерний знак НОМЕР_11 з напівпричепом "Шмітц", державний номерний знак НОМЕР_12, які на праві власності належать ТОВ "Назар-Транс", в порушення п.п. 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, в установлених межах, під час зміни напрямку руху, не врахував дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозиться та стан проїзної частини, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду (дерево), що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдало матеріальних збитків; наявними доказами у справі доведена вина ОСОБА_2 у порушенні п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Апеляційний суд міста Києва постановив закрити дане адміністративне провадження на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП як вчинене у стані крайної необхідності.

Згідно Наказу № 24 від 22.05.2014 року по ТОВ "Назар-Транс" ОСОБА_2 прийнято на роботу водієм сідлового тягача з 22.05.2014 року (належним чином засвідчена копія Наказу знаходиться в матеріалах справи).

Як вбачається з Наказу № 12 від 25.08.2015 року по ТОВ "Назар-Транс" ОСОБА_2 звільнено з роботи з 25.08.2015 року за згодою двох сторін (належним чином засвідчена копія Наказу знаходиться в матеріалах справи).

09.03.2017р. на виконання ухвали суду від 24.02.2017р., Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Тернопільській області надала згідно супровідного листа №6846/7/1010-16/125 від 09.03.2017р. витребувану інформацію у вигляді службової записки та світлокопії звітності по єдиному внеску ТзОВ "Назар-Транс" (з додатком матеріалів на 31 арк.). Із завіреної копії службової записки №6642/19-18-13-04-26/180 від 09.03.2017р. слідує, що згідно даних звітності ТзОВ "Назар-Транс" прийнято на роботу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_13) 22.05.2014р., звільнено 25.08.2015 р.

Представник відповідача в судовому засіданні в усному порядку підтвердив, що автомобіль з напівпричепом, яким керував ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП належав ТзОВ "Назар-Транс" на праві власності.

Крім того, третя особа - ОСОБА_2 жодних пояснень по суті ДТП не надав.

З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_2 вчинив ДТП 11.12.2014 року

керуючи автомобілем "Вольво", державний номерний знак НОМЕР_11 з напівпричепом "Шмітц",

державний номерний знак НОМЕР_12, які на праві власності належать ТОВ "Назар-Транс" перебувачи у трудових відносинах з ТОВ "Назар-Транс" (на посаді водія) та виконуючи трудові обов'язки (по перевезенню вантажу) за дорученням роботодавця - ТОВ "Назар-Транс".

У позовній заяві ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшин", стверджує, що переданий для перевезення за товарно-транспортними накладними: №101214-2161-119 від 10.12.2014 р., № 101214-2161-118 від 10.12.2014 року на суму: 120272 грн. 55 коп. товар не повернуто власнику (ТзОВ "Сав-Дістрибьюшин") та також не передано Вантажоотримувачу - ТзОВ "Сав-Дістрибьюшин", а, відтак, оскільки при ДТП 11.12.2014 р. в 9:30 на Гостомельському шосе 1 км до КП 507 знищено товар, належний ТОВ "Сав-Дистрибьюшин" внаслідок вини ОСОБА_2, який перебував в трудових відносинах з ТОВ "Назар-Транс", то саме ТОВ "Назар-Транс" зобов'язане відшкодувати шкоду, завдану знищенням вказаного товару.

15.05.2015 року позивач направив відповідачу ОСОБА_8 № без номера від 08.05.2015 року з вимогою сплатити вартість втраченого вантажу в розмірі 1 200 791 грн. 84 коп. (належним чином засвідчені копії претензії, опису вкладення у цінний лист від 15.05.2015 р., фіскального чеку № 4311 від 15.05.2015 року, рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу 28.05.2015 року поштового відправлення від 15.05.2015 року знаходяться в матеріалах справи).

У Відзиві № без номера, без дати (вх. № 8667 від 30.03.2017 року) на позовну заяву відповідач зазначив, зокрема, що за твердженням позивача, ним не було отримано як Вантажоодержувачем товар на суму 120272,55грн., який перевозився відповідачем, що підтверджується ТТН №101214- 2161-118 від 10.12.2014р. та ТТН №101214-2161-119 від 10.12.2014р. Перелік товару зазначений у накладній - вимозі №1012014-2161-118 від 10.12.2014р. та у накладній - вимозі №1012014-2161-119 від 10.12.2014р ., які зазначені у вищеназваних ТТН;

- відповідно до Акту приймання товару від 12.12.2014р. №89186137 комірником ТОВ Тєфія ОСОБА_5 було отримано пральні машини торгової марки SAMSUNG (модель -WF1602W5K) у кількості 13шт., водонагрівач торгової марки ATLANTIC (модель - EGO VM 080 D400-1-M) у кількості 1шт., рідкокристалічні телевізори торгової марки SAMSUNG (модель - UE32H5000AKXUA) у кількості 11шт., холодильник торгової марки SAMSUNG (модель - RL48RLBSW1) у кількості 1шт., холодильник торгової марки GORENJE (модель - RK6201FW) у кількості 1шт. (копія Акту приймання товару від 12.12.2014р. №89186137 додається);

-товар було отримано ТОВ Тєфія , оскільки саме дане підприємство здійснює зберігання товару позивача, згідно укладеного між ними Договору, копія якого міститься в матеріалах справи.

Суд критично оцінює Акт приймання товару від 12.12.2014р. №89186137 в якості належного та допустимого доказу повернення частини товару відповідачем, з огляду на наступне.

Акт приймання товару №89186137 складено 12.12.2014 року між експедитором/водієм ОСОБА_2Б та комірником ОСОБА_5 (ТзОВ "Тєфія)", при цьому відтиск печатки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія", на склад якого, за твердженням відповідача, було повернуто частину товару на даному Акті відсутній.

У Поясненні № без номера від 07.04.2017 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" повідомило, що ТОВ "Тєфія" не приймався 12.12.2014 р. товар (належної якості, пошкоджений) від ТОВ Назар-Транс згідно Акту приймання товару від 12.12.2014 р. № 89186137; з огляду на те, що в 2014 р. ТОВ Тєфія працювало близько восьмиста чоловік, для надання відомостей стосовно наявності трудових відносин з ...ОСОБА_5.. , необхідні повні дані: ІПН цієї особи, по-батькові, паспортні дані тощо.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що найменування, а також вартість товару, який вказаний у даному Акті не відповідає найменуванню і вартості товару, який вказаний у накладних-вимогах на внутрішнє переміщення товару № 101214-2161-116 від 10.12.2014 р., № 101214-2161-117 від 10.12.2014 р., №101214-2161-119 від 10.12.2014 р. , №101214-2161-118 від 10.12.2014 року.

Як визначається в п. 158 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого ОСОБА_7 Міністрів УРСР № 401 від 27.06.1969 р. (чинного на день розгляду справи) обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств або організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних

перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником (вантажоодержувачем) - актами встановленої форми.

Згідно п. 15.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи) жодних відміток про складений акт на них немає.

Також судом в судовому засіданні оглянуто оригінали примірників товарно-транспортних накладних, які знаходяться у відповідача та встановлено, що жодних відміток про складений акт на них теж немає.

Відповідачем не доведено жодними доказами що він мав право змінити одержувача вантажу (ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшин" на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія").

Також суд критично оцінює твердження відповідача, викладені ним у Відзиві № без номера, без дати (вх. № 8667 від 30.03.2017 року) на позовну заяву про те, що крадіжка вантажу виникла після ДТП внаслідок злочинних дій невідомих осіб, негативних наслідків яких Перевізник відвернути не міг і вина Перевізника у здійснені крадіжки відсутня. Правоохоронними органами порушено кримінальне провадження за даним фактом і після встановлення винних осіб, вони понесуть відповідальність за крадіжку вантажу, згідно чинного законодавства України.

Жодних доказів на підтвердження факту крадіжки вантажу після скоєного ДТП, а також доказів на підтвердження порушення правоохоронними органами кримінального провадження за даним фактом відповідачем не надано.

В даному випадку має місце невиконання відповідачем зобов'язання по доставці вантажу в пункт призначення та видачі вантажу Вантажоодержувачу - позивачу по справі

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Також не заслуговує на увагу твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом, при цьому відповідач посилається на положення Конвенції Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Також позивач та відповідач не перебувають в жодних договірних відносинах (договір взагалі не укладався).

Спростовуючи дане твердження суд вважає за необхідне зауважити, що згідно п. 1 Конвенція Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (дата приєднання України : 16.10.2012 року) ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за

винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, місце прийняття вантажу для перевезення та місце, передбачене для доставки знаходяться в Україні.

На правовідносини, що виникли між сторонами поширюється положення ст. 257 Цивільного кодексу, якою передбачено загальну позовну давність тривалість у три роки.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві , якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

У відповідності до ч. 3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Частиною 1 ст. 918 Цивільного кодексу України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як визначається в п. 53 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого ОСОБА_7 Міністрів УРСР № 401 від 27.06.1969 р. (чинного на день розгляду справи) вантаження і розвантаження вважається закінченим після вручення шоферу відповідно оформлених товарно-транспортних документів на навантажений або вивантажений вантаж.

Згідно ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Юридичною підставою відповідальності відповідача в даному випадку є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 1166 Цивільного кодексу України відповідно майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як визначається ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Слід зазначити, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіянні такої шкоди відповідачем та її розмір (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення з відповідача позадоговірної шкоди, яка завдана неправомірними діями водія ОСОБА_2, який перебував з відповідачем : ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Назар-Транс" в трудових відносинах в момент вчинення ДТП, внаслідок якого вантаж, належний позивачу було втрачено, тим самим позивачу було завдано матеріальної шкоди в розмірі 120272 грн 55 коп (вартість товару переданого для перевезення відповідачу по товарно-транспортних накладних №101214-2161-119 від 10.12.2014 р., №101214-2161-118 від 10.12.2014 року (в даних товарно-транспортних накладних міститься посилання на накладні-вимоги на внутрішнє переміщення товару відповідно №101214-2161-119 від 10.12.2014 р. , №101214-2161-118 від 10.12.2014 року).

Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачається, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

В ході розгляду справи судом встановлено, що в п. 2 Додаткової угоди № 6 від 30.06.2014 р. до договору № 3112-01/13 від 31.12.2013 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшин" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" дійшли згоди внести зміни, зокрема, до п.п. 6.2 цього договору та викласти його в наступній редакції:

- "6.2 Виконавець несе відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вантажу шляхом відшкодування Замовнику збитків (шкоди) у розмірі, який не перевищує 5000 грн. Розмір збитків (шкоди), завданих втратою, нестачею, пошкодженням вантажу, які перевищують 5000 грн. Замовник стягує самостійно безпосередньо з винних осіб, при цьому Виконавець зобов'язується надати для цього всю необхідну документацію, інформацію та підтримку."

З огляду на наведене, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшин" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" погодили щодо обмеження розміру відповідальності Виконавця (ТзОВ "Тєфія"), зокрема, за втрату вантажу Замовника -ТзОВ "Сав-Дістрибьюшин" сумою в розмірі 5000 грн, а також те, що розмір, зокрема, шкоди завданої, зокрема, втратою вантажу, які перевищують 5000 грн. Замовник стягує самостійно безпосередньо з винних осіб.

Таким чином, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшин" вправі заявити до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тєфія" окремий позов про стягнення 5000 грн завданої шкоди за втрату його вантажу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України відповідно кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст.34 ГПК України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача 115272 грн 55 коп - завданої шкоди.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 5000 грн. в позові слід відмовити, як безпідставно заявлених.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Назар-Транс", вул. Загребельна, 1, м.Тернопіль, 46000, ідентифікаційний код 21168100 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сав-Дістрибьюшин", вул. Дорогожицька, 1, м.Київ, 04112, ідентифікаційний код 35625082:

-115272 грн 55 коп - завданої шкоди;

- 1729 грн. 08 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3.В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 18 квітня 2017 року.

Суддя С.О. Хома