Постанова

від 12.04.2017 по справі 925/96/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2017 р. Справа№ 925/96/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Биченко А.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АЗОТ"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2017р.

у справі №925/96/17 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ІНВЕСТ"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "АЗОТ"

про стягнення 378 714,75 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" про стягнення 378 714,75 грн. за договором №788-411 на виготовлення та поставку продукції від 23.07.2015р., з яких: 330 933,41 грн. боргу, 8 731,20 грн. 3% річних та 39 050,14 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовувався тим, що поставлений позивачем товар за договором оплачений відповідачем частково, і заборгованість на момент подання позову у розмірі 330 933,41 грн. не сплачена боржником-покупцем; у зв'язку з чим позивач нарахував на підставі ст. 625 ЦК України 3% річні та інфляційні втрати, які просив стягнути з відповідача.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.03.2017р. у справі № 925/96/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ІНВЕСТ" 330 933,41 грн. боргу, 8 731,20 грн. 3% річних, 39 050,14 грн. інфляційних втрат та 5 680,73 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просило скасувати частково оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в частині задоволення у стягнені інфляційних втрат та 3% річних.

У доводах апеляційного оскарження апелянт вважав, що рішення господарського суду Черкаської області необґрунтоване, винесене при неповному з'ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, судом першої інстанції неправомірно задоволено вимоги, які ґрунтувалися на положеннях ст. 625 ЦК України, оскільки такі санкції укладений між сторонами договір не передбачав, а у зв'язку з відсутністю з боку позивача вимоги про їх сплату, підстав для задоволення позову в цій частині не було.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2017р. вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 12.04.2017р.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 12.04.2017р., не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи є можливим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення позивача, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 23.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ІНВЕСТ" (далі -Продавець) та Публічним акціонерним товариством "АЗОТ" (далі -Покупець) укладений Договір №788-411 на виготовлення та поставку продукції, відповідно до якого продавець зобов'язується виготовити та передати у власність Покупцю -"Решетку канализационную тип РКЭн 1718 и цепь тяговую ЦТ-21 Ст. 14Х17Н2",а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію, в кількості та за цінами згідно Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору загальна вартість Продукції за даним Договором становить 661 866,82 грн., в т.ч. ПДВ 20% -110 311,14 грн., що у грошовому еквіваленті в іноземній валюті становить 27 000,00 Євро.

06.11.2015р. укладена додаткова угода №1 до Договору №788-411 від 23.07.2015р, змінено пункт 1.1 договору №788-411 від 23.07.2015р. та викладено в наступній редакції "Продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю - "Решетку канализационную тип РКЭн 1718", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, в кількості та за цінами згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2 договору передбачено, що перший платіж - передплата в розмірі 50% від вартості Продукції за Договором, Покупець оплачує протягом 10 банківських днів з моменту укладення Договору. Другий платіж - оплата в розмірі 50% від вартості Продукції за Договором, Покупець оплачує протягом 10 банківських днів з моменту поставки Продукції на склад Покупця. Датою оплати є день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Попередня оплата за Договором покупцем здійснена 06.11.2015р. у розмірі 330 933,41 грн., що підтверджується банківською випискою від 09.11.2015р. наданою позивачем до матеріалів справи.

17.02.2016р. позивачем поставлено покупцю Продукцію за Договором №788-411 від 23.07.2015р., що підтверджується видатковою накладною №5 від 17.02.2016р., та товарно-транспортною накладною №Р5 від 17.02.2016р. Товари прийняв на складі відповідача менеджер ПАТ "АЗОТ" Малявка К.А., повноваження якого підтверджені Довіреністю серія ААЕ 384285/132 від 12.02.2016р.

Враховуючи умови договору, покупець здійснює оплату за поставлену Продукцію протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару на склад Покупця, отже до 02.03.2016р. включно.

Проте, станом на 12.01.2017р. відповідач борг не сплатив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду про стягнення заборгованості з покупця у розмірі 330 933,41 грн., і нараховані на суму заборгованості 3% річних 8731,20 грн. за період з 03.03.2016р. по 17.01.2017р. та інфляційні втрати 39 050,14 грн. за період з березня 2016 року по грудень 2016 року.

До правовідносин, що виникли між сторонами у зв'язку з вчиненням ними дій на виконання укладеного між ними Договору, застосуються положення закону, які регулюють поставку та купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст. 692 ЦК України.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доводячи виконання своїх зобов'язань з поставки обумовленого сторонами товару, позивач посилався на видаткову накладну №5 від 17.02.2016р., та товарно-транспортною накладну №Р5 від 17.02.2016р. (скріплені підписами та печатками сторін), згідно з якими передав, а відповідач прийняв Решітку каналізаційну тип РКЕн 1718 на загальну суму 661 866,82 грн. Проте, покупцем товар сплачено частково у розмірі 330 933,41 грн., а тому позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача борг 330 933,41 грн., який документально підтверджений та обґрунтований, тож позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення до матеріалів справи не надано.

У зв'язку з простроченням відповідачем сплати боргу позивач просив стягнути з відповідача 3% річних 8 731,20 грн. за період з 03.03.2016р. по 17.01.2017р. та інфляційні втрати 39 050,14 грн. за період з березня 2016 року по грудень 2016 року.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N 6-49цс12, від 24.10.2011р. у справі N 6-38цс11).

Підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Статтею 530 ЦК визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи встановлений договором строк виконання зобов'язання щодо сплати покупцем грошових коштів та те, що інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, доводи апелянта з приводу того, що з нього неправомірно були стягнуті такі санкції, підлягають відхиленню.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та інфляційних проведено на суму заборгованості за вказані періоди є арифметично вірними, тож підлягають задоволенню у розмірі 8 731,20 грн. 3 % річних та 39 050,14 грн. інфляційних втрат.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2017р. у справі №925/96/17 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2017р. у справі №925/96/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2017р. у справі №925/96/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/96/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко