Рішення

від 20.04.2017 по справі 904/1053/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.2017 Справа № 904/1053/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАКТОН-КРИВБАС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 35 143,53 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- представник (дов. б/№ від 17.01.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. б/№ від 28.02.2017)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАКТОН-КРИВБАС" про стягнення заборгованості у розмірі 35 143,53 грн., з яких 32 819,45 грн. основна заборгованість, 1 861,73 грн. інфляційні втрати, 462,35 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати спожитих житлово - комунальних послуг за період з 01.12.2014 по 31.12.2016.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14.02.2017.

14.02.2017 позивач подав через канцелярію суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи (а.с.69-70 т. 1).

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 14.02.2017 на 06.03.2017.

01.03.2017 позивач подав через канцелярію суду письмові пояснення у справі, в яких зазначив, що ТОВ "Житлосервіс-КР" починаючи з 01.12.2014 здійснює функції з управління житловим будинком №31Б по вул. Володимира Великого (вул. Мелешкіна), в якому відповідач є власником нежитлового приміщення №57 загальною площею 976,7 кв.м. Станом на час звернення до суду, позивач надав відповідачеві послуги з утримання будинку, споруд і прибудинкової території на загальну суму 32819,45 грн. Позивач зазначив, що ним було неодноразово направлено на адресу відповідача проекти договору, які залишились не укладеними між сторонами. Позивач зазначає, що відсутність договору на надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки такий обов'язок передбачений ст. 20 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" (а.с.77-86 т. 1).

06.03.2017 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував у повному обсязі, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідач вказує, що оскільки між сторонами відсутній укладений типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, відповідач зазначав, що нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку №31-б по вул. Володимира Великого у м. Кривому Розі, яке йому належить, розташоване на першому поверсі та у підвалі й має окремий вихід на тротуар загального користування уздовж центральної дороги (проїжджої частини). Вхід у будинок (під'їзд) розташовано з іншої сторони будинку, приміщенням під'їзду відповідач не користується. Відповідач зазначає, що над першим поверхом розташований технічний поверх на якому йдуть всі комунікації будинку та якими відповідач не користується, жила частина будинку розпочинається із другого поверху. Тому відповідач вважає, що не має відношення до тих послуг за які позивач вимагає сплату, оскільки вони йому не надавались.

Відповідач вказує, що він не експлуатує ліфти, приміщення під'їзду, освітлення під'їзду, комунікації будинку, які знаходяться на балансі позивача, дератизація та дезінфекція підвалів позивачем не проводилась, оскільки підвал у будинку №31-б по вул. В.Великого є приватною власністю відповідача та використовується для ведення підприємницької діяльності, в приміщеннях відповідача не має димовентиляційних каналів.

Крім того, відповідач вказує, що прибирання території та розчищення її від снігу у зимовий період виконувалось відповідачем самостійно.

Також, відповідач вказує, що позивачем не було надано акту на право власності чи користування земельною ділянкою, яка призначена для обслуговування багатоквартирного будинку №31-б по вул. В.Великого. Відповідач зазначає, що звертаючись до суду з позовом, позивач не надав доказів того, що відповідач користується прибудинковою територією будинку №31-б по вул. В.Великого та повинен приймати участь в її утриманні, як і не надав доказів про те, що ним взагалі виконувались послуги (а.с. 88-96).

Також, 06.03.2017 відповідач подав клопотання про витребування доказів, яким просив зобов'язати позивача надати для огляду суду оригінали, а в матеріали справи копії акту на право власності чи користування земельною ділянкою, яка призначена для обслуговування багатоквартирного будинку № 31-б по вул. Володимира Великого у м. Кривому Розі; акту прийому-передачі будинку та документів, з яких вбачається балансове розмежування комунікацій та інженерних мереж будинку № 31-б по вул. Володимира Великого у м. Кривому Розі. Представник позивача не заперечував проти задоволення клопотання відповідача про витребування додаткових доказів.

Суд задовольнив клопотання відповідача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР доказів.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 06.03.2017 на 20.03.2017.

20.03.2017 позивач подав через канцелярію суду додаткові пояснення у справі в яких зазначив, що за період з 01.12.2014 по 31.12.2016 за адресою вул. Володимира Великого, 31-б позивачем було надано такі послуги: послуги з прибирання прибудинкової території, послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання і зливної каналізації та з ліквідації аварій у внутрішньобудинкових мережах, послуги з поточного ремонту конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання і зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, розташованих на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території; послуги дератизації; послуги дезінсекції; послуги аварійної бригади; послуги диспетчерської служби; послуги з технічного обслуговування та поточного систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності; послуги з обслуговування димовентиляційних каналів; послуги з підготовки будинку до роботи в осінньо-зимовий період; планові загальні та профілактичні огляди житлових будинків. Ці послуг надавались всьому житловому будинку, а не одноособово конкретному споживачу, всі співвласники житлових і нежитлових приміщень несуть солідарну участь в оплаті за ці послуги залежно від своєї частки у майні будинку.

На підтвердження надання цих послуг позивач надав копії наступних документів за період з 01.12.2014 по 31.12.2016: інформацію про витрати на утримання житлового будинку; відомість по видам послуг; копії первинної документації (наряди завдання та акти виконаних робіт), копії актів здачі-прийомки виконаних робіт та копії актів надання послуг підрядними організаціями.

Також позивач вказав на те, що він обслуговує прибудинкову територію за адресою вул. Володимира Великого, 31-б та утримує її в належному стані. Позивач вказує, що розмір та межі прибудинкової території були встановлені комісійно про що було складено акт замірювання прибудинкової території з схематичним планом із зазначеними площами, у відповідності до Методичних рекомендації щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирного будинку (а.с.189-224 т.1, 1-214 т.2).

Відповідач проти позову заперечував у повному обсязі, зазначав про необґрунтованість позовних вимог, з посиланням на те, що позивачем не було надано до суду доказів приналежності ділянки місцевості саме до прибудинкової території будинку №31-б по вул. В.Великого у м. Кривому Розі, оскільки на думку відповідача, акт замірів такої території не є беззаперечним доказом в розумінні положень Наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 за №927/11207 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій". Також, відповідач вказував, що в зв'язку з відсутністю відомостей щодо наданих саме цьому будинку послуг з його утримання; відсутністю відомостей щодо розміру фактичних витрат позивача на утримання саме цього будинку, відсутністю відомостей щодо технічних характеристик будинку, неможливо визначити розмір тарифу та розмір заборгованості.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2017 було продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 18.04.2017. Зобов'язано позивача надати до суду докази того, на підставі чого обраховувався розмір прибудинкової території будинку №31-б по вул. В.Великого у м. Кривому Розі до 01.03.2015.

В межах строків встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено з 20.03.2017 на 03.04.2017 та з 03.04.2017 на 18.04.2017.

11.04.2017 позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких серед іншого зазначив, що відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869, витрати з прибирання прибудинкової території визначаються за формулою: витрати з прибирання прибудинкової території / сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) (якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та невідкориговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду). Позивач зазначає, що нарахування за послугу з прибирання прибудинкової території за період з 01.12.2014 по 28.02.2015 здійснювалось з урахуванням сумарної загальної площі, зазначеної у технічному паспорті житлового будинку(а.с.1-17 т. 3).

18.04.2017 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Подав через канцелярію суду письмові пояснення, в яких зазначив, що інформація про розмір площі житлових і нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках обліковується і міститься у єдиній автоматизованій системі комунальних розрахунків "Нова-Ком" та інформаційній програмі "СофтПроект" доступ до яких мають надавачі житлово-комунальних послуг міста. В залежності від інформації яка стала відома надавачам житлово-комунальних послуг, до вищезазначених програм вносяться зміни з урахуванням наявних законних підстав. В свою чергу позивач прийняв будинок №31-б по вул. В. Великого на обслуговування з 01.12.2014. Станом на зазначену дату площа будинку становила: загальна площа житлових приміщень - 3000,38 кв.м., нежитлові приміщення 976,7 кв.м., всього 3977,08 кв.м. Станом на 01.04.2017 площа для нарахування складає 3977,19 кв.м., на момент забудови будинку (1984 рік) площа складала 4007 кв.м. Позивач зазначив, що різниця площі технічного паспорту від фактичної пояснюється внесенням змін на підставі правовстановлюючих документів з боку організацій - надавачів житлово-комунальних послуг до ЄМАСКР "Нова-Ком" та інформаційної програми "СофтПроект".

В судовому засіданні судом було оглянуто оригінал технічного паспорту на будинок №31-б по вул. В. Великого, наданий позивачем.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2014 між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР" (управитель - позивач) було укладено договір про надання послуг з управління будинків, спорудою або групою будинків і споруд у Саксаганському районі (об'єкт №1), предметом якого є передача замовником управителю функцій управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об'єктів забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (мешканці об'єкту) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника (а.с.13-16 т. 1).

Згідно додатку "Об'єкт №1" до договору про надання послуг з управління будинків, спорудою або групою будинків і споруд у Саксаганському районі від 20.01.2014 до об'єктів на які поширюється функції управління та надання послуг утримання будинку входить і будинок №31-Б по вул. Володимира Великого у м. Кривому Розі (а.с.17 т. 1).

Актом прийому - передачі будинків, споруд або групи будинків і споруд, який є додатком до договору з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд (а.с.200 т. 1), Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради (замовник) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР" (управитель - позивач) прийняло у своє управління перелік будинків Саксаганського району, які знаходяться на балансовому обліку управління благоустрою та житлової політики виконкому міськради.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, приміщення № 57 загальною площею 976,7 кв.м., за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого будинок №31-Б належить відповідачу (а.с. 20-21 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР" було неодноразово направлено відповідачу пропозицію укласти договір, проект договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Вказані пропозиції позивача, відповідач залишив без задоволення (а.с.157-168 т.1).

Отже, між позивачем та відповідачем договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладено не було.

Виконуючи функції управителя будинком №31-Б по вул. Володимира Великого у м. Кривому Розі, позивач в період з 01.12.2014 року по 31.12.2016 надав відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на загальну суму 32819,45 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи інформація про витрати на утримання житлового будинку; відомості по видам послуг; копії нарядів завдань та актів виконаних робіт, копії актів здачі-прийомки виконаних робіт та копії актів надання послуг підрядними організаціями (а.с.212-224 т. 1, 1-214 т. 2)

На оплату наданих позивачем послуг, відповідачу було виставлено рахунки на загальну суму 32 819,45 грн., які містяться в матеріалах справи (а.с.23-47 т.1).

Розрахунок вартості наданих послуг проводився позивачем на підставі таких рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради: №416 від 14.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення Саксаганського району м. Кривого Рогу" та №435 від 27.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) у м. Кривому Розі" (а.с.18-19 т. 1).

Доказів погашення заборгованості у розмірі 32 819,45 грн. відповідач не надав, що і є причиною виникнення цього спору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Положеннями статей 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житло-комунальні послуги" споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вже було зазначено, приміщення № 57 загальною площею 976,7 кв.м., за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого будинок №31-Б належить відповідачу на праві власності (а.с. 20-21 т. 1).

Отже, відповідач використовує вищезазначене приміщення на правах власника для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що відсутність договірних відносин не звільняє відповідача від обов'язку сплачувати комунальні послуги, зважаючи на те, що відповідач фактично є споживачем наданих позивачем послуг та використовує приміщення для здійснення господарської діяльності.

Відсутність договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій саме по собі не звільняє споживача від обов'язку оплачувати надані послуги. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року по справі №6-59цс13.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 32 819,45 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 462,35 грн. за період 18.12.2015 по 20.01.2017, а також інфляційні втрати в розмірі 1861,73 грн. за період з грудня 2015 по грудень 2016. З цього приводу суд вказує таке.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи опису вкладення від 25.11.2015 та поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 52-53 т.1), відповідач отримав рахунки на оплату послуг в розмірі 13313,59 грн. 11.12.2015, рахунок №842 від 31.05.2016 на суму 1657,07 грн. відповідач отримав 08.07.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом відповідача від 12.07.2016 (а.с. 56 т.1).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати рахунків на загальну суму 14970,86 грн. на момент звернення до суду із даним позовом є таким, що настав.

Перевіривши розрахунки інфляційних та 3% річних, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 462,35 грн. та інфляційних втрат у сумі 1861,73 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що оскільки між сторонами відсутній укладений типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на таке.

Як вже було визначено, в п. 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Доказів щодо неотримання послуг в повному обсязі, або у неналежній якості відповідачем не надано, а відтак у останнього виникло зобов'язання щодо їх оплати у розмірі, відповідно до затверджених тарифів. Дана правова позиція викладена в постанові ВСУ від 30.10.2013 року по справі №6-59цс13.

Слід зазначити, що статтею 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено порядок дій споживача, у випадку неналежного виконання виконавцем послуг.

Зокрема, разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

Таким чином, належним доказом того, що ТОВ "Житлосервіс-КР" надав послуги неналежної якості може бути Акт-претензія, складний в порядку передбаченому ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" .

Доказів, які б доводили факт неналежного або неякісного виконання позивачем обов'язків з утримання прибудинкової території, відповідачем не надано.

Щодо заперечень відповідача з приводу того, що територія біля будинку №31-Б по вул. Володимира Великого є невизначеною, суд зазначає, що відповідно до вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011, при розрахунку витрат з прибирання прибудинкових територій, прибирання сходових кліток, вивезення побутових відходів та інших послуг враховуються площі, які зазначені у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку), квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку). При цьому порядком передбачено, що якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та невідкориговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, то застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду.

В матеріалах справи міститься технічний паспорт на будинок №31-Б по вул. В.Великого у м. Кривому Розі, згідно вказаного паспорту загальна площа будинку становить 4007 кв.м. Вказаний технічний паспорт було складено у 1984 році.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що позивач при визначенні розміру заборгованості споживачів використовував площу будинку у розмірі 3977,08 кв.м., яка була визначена на 01.12.2014, на підставі відомостей та правовстановлюючих документів, наданих власниками квартир цього будинку.

Слід вказати, що при передачі будинку на обслуговування позивачу, 01.03.2015 були проведені відповідні обміри прибираємої прибудинкової території про що було складено акт заміру прибираємовї прибудинкової території, що є в матеріалах справи (а.с. 198 т.1). Згідно проведених обмірів, площа прибудинкової території складає 3214,1 кв.м. Крім того, суд зауважує, що відповідно до п.7 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011, у формулі з визначення витрат з прибирання прибудинкової території не використовується такий показник як "розмір площі прибудинкової території". Натомість формула розрахунку витрат з прибирання прибудинкової території (ручним та механізованим способами) (В пт) є такою:

В пт = (В р + В м) : П з,

В р = О з + В ф + Н + М + І,

В м = (П пт х Н прт) х В м1,

де В р - витрати з прибирання прибудинкової території без залучення спеціалізованих машин (механізмів) (ручним способом); В м - витрати з прибирання прибудинкової території із залученням спеціалізованих машин (механізмів) (механізованим способом); П з - сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) (якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та невідкореговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду); О з - заробітна плата; В ф - сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; Н - накладні витрати; М - матеріальні витрати; І - обов'язкові платежі до бюджету; П пт - площа прибудинкової території, яка прибирається механізованим способом; Н прт - норматив (норма) прибирання одиниці площі прибудинкової території спеціалізованими машинами (механізмами); В м1 - вартість машино-години роботи спеціалізованих машин (механізмів).

Отже, такий показник як "розмір площі прибудинкової території" використовується лише для визначення розміру витрат з прибирання прибудинкової території механізованим способом. Натомість, на запитання суду чи прибирається прибудинкова територія механізованим способом, представники позивача та відповідача зазначили, що не прибирається.

Отже, посилання відповідача на відсутність встановлених меж прибудинкової території судом відхиляються, у зв'язку з безпідставністю.

Крім того, такі межі встановлені актом заміру прибираємовї прибудинкової території, що є в матеріалах справи (а.с. 198 т.1).

Також, заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач користується прибудинковою територією будинку №31-б по вул. В.Великого та повинен приймати участь в її утриманні, як і не надав доказів про те, що ним взагалі виконувались послуги. З цього приводу суд зазначає про таке.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» , прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Акт обміру - це інформаційний документ, по якому визначається, яка саме ділянка навкруги є прибудинковою та обслуговується позивачем.

Відповідно ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» ).

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» ).

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають:1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Отже, враховуючи що нежитлове приміщення, що належить відповідачу знаходиться у багатоквартирному будинку, на відповідача покладено обов'язок щодо відшкодування витрат на утримання цього будинку пропорційно його частки у цьому будинку.

На підставі викладеного, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на сторону, що подала позов покладено зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛАКТОН-КРИВБАС"(50071, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 33, код 31124023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-КР" (50049, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Космонавтів, буд. 15, код 38334911) заборгованість у розмірі 32 819,45 грн., 1 861,73 грн. інфляційних втрат, 462,35 грн. 3 % річних та 1600 грн. судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.2017

Суддя ОСОБА_3