Постанова

від 18.04.2017 по справі 910/285/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р. Справа№ 910/285/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін:

позивача: Бабенко А.І., довіреність № 60 від 21.03.2017,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

третя особа 1: не з'явився,

третя особа 2: не з'явився,

третя особа 3: не з'явився.

ДВС: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2017

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. щодо винесення повідомлення №20-1.565/17 від 17.10.2016 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 стягувачу без прийняття до виконання

у справі №910/285/13 (головуючий суддя Селівон А.М., судді Босий В.П., Цюкало Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлоград"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_4

2. Коктебельська селищна рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

ОСОБА_5

про звернення стягнення на предмет іпотеки 29 875 238,73 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлоград" про звернення стягнення на предмет іпотеки: об'єкти нерухомого майна, а саме 17 житлових квартир (№ 3, 4, 8, 10, 12, 13, 16, 17, 19, 21, 22, 28, 29, 30, 32, 33, 34), що знаходяться за адресою АР Крим, м. Феодосія, АДРЕСА_1 та нежилих приміщень підвалу у житловому будинку літ. "А" загальною площею 424,8 кв. м, що знаходяться за адресою АР Крим, м. Феодосія, АДРЕСА_1, що передані в іпотеку ПАТ "РОДОВІД БАНК" згідно договору іпотеки від 22.11.2006, який посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І., зареєстрований в реєстрі за № 1171, в рахунок погашення заборгованості гр. ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК" за кредитним договором №15.3/СК-175.06.03 від 22.11.2006 та витрат в розмірі 29 875 238,73 грн шляхом продажу предметів іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою в рішенні суду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.08.2016 позовні вимоги задоволено повністю. 13.09.2016 Господарським судом міста Києва на виконання рішення суду у справі № 910/285/13 видано відповідні накази.

10.11.2016 до Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшла скарга №16-11-б.б/5667 від 08.11.16 на незаконні дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. щодо винесення повідомлення № 20-1.565/17 від 17.10.2016 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі №910/285/13 стягувачу без прийняття до виконання, в якій скаржник, зокрема, просить суд визнати незаконними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. при винесенні вказаного повідомлення та скасування останнього.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2017 у задоволенні скарги № 16-11-б.б/5667 від 08.11.16 Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. щодо винесення повідомлення № 20-1.565/17 від 17.10.2016 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 у справі № 910/285/13 стягувачу без прийняття до виконання відмовлено.

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції було зазначено, що з огляду на положення норм Закону України "Про виконавче провадження" строки на вчинення виконавцем дій, визначених зазначеним Законом, обраховуються саме з дня отримання виконавцем виконавчого документу, отже датою пред'явлення виконавчого документу є дата отримання виконавцем виконавчого документу. Згідно з п. 4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2016 (в редакції від 29.09.2016), виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про чітке визначення Законом, що державний виконавець вчиняє дії щодо відкриття виконавчого провадження або повертає виконавчий документ без прийняття від дня отримання виконавчого документа, а не від дня передачі останнього до відділення поштового зв'язку.

Тому зважаючи на дату отримання ВДВС заяви стягувача разом з виконавчим документом, державним виконавцем правомірно застосовано норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, який набрав чинності з 05.10.2016, тому скарга Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. у справі № 910/285/13 щодо визнання дій вказаної особи щодо винесення повідомлення № 20-1.565/17 від 17.10.2016 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 стягувачу без прийняття до виконання незаконними є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.

Не погодившись з винесеною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.02.2017 у справі №910/285/13 повністю.

Зокрема скаржник вказував на те, що при винесенні оскаржуваної ухвали суду про відмову у задоволенні скарги Банку на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮ України Кошкера І.А. при винесені повідомлення №20-1.565/17 від 17.10.2016, Господарським судом м. Києва не було з'ясовано усіх обставин, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми процесуального та матеріального права, що спричинило до винесення незаконної ухвали суду.

Апелянтом в скарзі було зазначено, що 31.10.2016 Банк отримав постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 17.10.2016 на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження - виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Скаржник зазначив, що інструкція з організації примусового виконання рішень від 29.09.2016 №2832/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432- набрала законної сили 05.10.2016, а з заявою про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016 за №13-11-б.б/4919 Банк звернувся 04.10.2016, про що свідчить інформація з реєстру поштових відправлень від 04.10.2016, яка наявна в матеріалах справи. Станом на дату направлення заяви про відкриття виконавчого провадження зіяв Закон України Про виконавче провадження №606-XIV, тож заява була подана відповідно до чинного законодавства за належною підвідомчістю. Отже, при винесені оскаржуваної ухвали, суд повинен був керуватись нормами ЗУ Про виконавче провадження в редакції закону, яка діяла до 05.10.2016, оскільки для вчинення відповідних дій державний виконавець повинен був керуватись саме попередньою редакцією Закону.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2017 для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" у справі №910/285/13 було сформовано колегію суддів під головуванням судді Андрієнка В.В., суддів Власова Ю.Л., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.04.2017, також було відновлено скаржнику строк апеляційного оскарження.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Частиною 1 статті 121-2 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником, або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів справи, стягувач звернувся до Підрозділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 03.10.16 № 13-11-б.б/4919 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 13.09.16 у справі № 910/285/13 до боржника ТОВ "Комфорт".

Судом встановлено, що заява згідно даних за результатами відстеження вказаного поштового відправлення № 0407025680939 на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" була отримана ВДВС 06.10.2016 та зареєстрована за вхідним номером №30608-0-33-16 від 07.10.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного листа та реєстраційно - контрольної картки № 30608-0-33-16, наданими ВДВС.

В подальшому, а саме 17.10.2016 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. було винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Відповідно до вказаного повідомлення, в обґрунтування своїх дій державний виконавець посилався на те, що відповідно до абз. 3 ч. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (в редакції від 29.09.2016) (далі - Інструкція), та яка набрала чинності одночасно з Законом України "Про виконавче провадження", з 05.10.2016 виконання рішень щодо боржників, які знаходяться на території, яка відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є тимчасово окупованою територією України, здійснюється відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Так як майно боржника, на яке необхідно звернути стягнення згідно виконавчого документа знаходиться на території АР Крим, а саме в м. Феодосія, смт. Коктебель, пров. Долинний, 15-В, то виконавчий документ не підвідомчий відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, Вул. Городецького, 13) та підлягає поверненню стягувачу без прийняття до виконання.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.16р. №1404-VIII, який набрав чинності з 05.10.2016, визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу ст. 19 названого Закону сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою, при цьому право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог вказаного Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному останнім.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.03 стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Так, як зазначено в п. 10 Інструкції місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Як зазначено в статті 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

При цьому в пред'явленому стягувачем до примусового виконання наказі Господарського суду міста Києва від 13.09.16 у справі № 910/285/13 реалізація предмета іпотеки визначена судом шляхом продажу предметів іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за визначеною судом початковою ціною.

Згідно п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що оскільки майно боржника, на яке необхідно звернути стягнення згідно виконавчого документа знаходиться на території АР Крим, а саме в м. Феодосія, смт. Коктебель, пров. Долинний, 15-В, тобто не перебуває на території, непідвідомчій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та перебуває на території АР Крим, відповідно, на час отримання заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження, яке йому не підвідомче, отже виконавчий документ підлягав поверненню стягувачу без прийняття до виконання.

Щодо тверджень скаржника в апеляції про те, що наказ було пред'явлено до виконання 04.10.2016, тобто до набрання чинності нової редакції Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим підвідомчість та порядок виконавчих дій мали визначатись за нормами Закону в попередній редакції, колегія суддів зазначає, що з огляду на положення норм Закону України "Про виконавче провадження" строки на вчинення виконавцем дій, визначених зазначеним Законом, обраховуються саме з дня отримання виконавцем виконавчого документу, отже датою пред'явлення виконавчого документу є дата отримання виконавцем виконавчого документу.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2016 (в редакції від 29.09.2016), виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Враховуючи чітке визначення Законом про те, що державний виконавець вчиняє дії щодо відкриття виконавчого провадження або повертає виконавчий документ без прийняття від дня отримання виконавчого документа, а не від дня передачі останнього до відділення поштового зв'язку, то колегія суддів дійшла висновку, що державним виконавцем правомірно застосовано норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, який набрав чинності з 05.10.2016.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скарга Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. у справі № 910/285/13 щодо визнання дій вказаної особи щодо винесення повідомлення № 20-1.565/17 від 17.10.2016 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 стягувачу без прийняття до виконання незаконними є необґрунтованою, а отже є такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 09.02.2017 у справі №910/285/13.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 у справі № 910/285/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" - без задоволення.

2. Матеріали оскарження № 910/285/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов