Постанова

від 20.06.2017 по справі 910/285/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 910/285/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Самусенко С.С.,

Плюшко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Родовід Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року за скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 910/285/13 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлоград", треті особи: ОСОБА_2, Коктебельська селищна рада, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму 29875238,73 грн.,

за участю представників:

ВДВС: не з'явився,

Стягувача: не з'явився,

Боржника 1: не з'явився,

Боржника 2: не з'явився,

Третіх осіб: не з'явились.

В с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк", Стягувач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт" (далі - ТОВ "Комфорт", Боржник 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлоград" (далі - ТОВ "Світлоград", Боржник 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки - об'єкти нерухомого майна, а саме: житлові квартири №№ 3, 4, 8, 10, 12, 13, 16, 17, 19, 21, 22, 28 - 30, 32, 33, 34, та нежитлові приміщення підвалу у житловому будинку, літ. "А", загальною площею 424,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, передані в іпотеку ПАТ "Родовід Банк" згідно договору іпотеки від 22.11.2006 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 1171, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Родовід Банк" за кредитним договором № 15.3/СК-175.06.03 від 22.11.2006 року, а також про стягнення витрат у розмірі 29875238,73 грн., шляхом продажу предметів іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою в рішенні суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2016 року позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" було задоволено повністю.

На виконання вказаного судового рішення господарським судом міста Києва 13.09.2016 року було видано відповідні накази, які надійшли для їх виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС).

Проте, старшим державним виконавцем ВДВС 13.10.2016 року, на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", було винесено повідомлення № 527/6 про повернення виконавчого документа Стягувачу без прийняття до виконання.

У зв'язку з цим, Стягувач 15.11.2016 року звернувся до господарського суду міста Києва із скаргою на дії державного виконавця ВДВС, з посиланням, зокрема, на ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", і на те у державного виконавця ВДВС відсутні правові підстави для винесення повідомлення про повернення Стягувачу виконавчого документа - наказу від 13.09.2016 року без прийняття його до виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року, у задоволенні скарги ПАТ "Родовід Банк" на дії старшого державного виконавця ВДВС щодо винесення повідомлення №527/6 від 13.10.2016 року про повернення наказу господарського суду міста Києва від 13.09.2016 року у справі № 910/285/13 Стягувачу без прийняття до виконання наказу, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "Родовід Банк", у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4, 6, 8, 19, 26 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 4 2 , 4 2 , 54, 115 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у даній справі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити його скаргу повністю.

Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Разом з тим, до початку розгляду касаційної скарги по суті від представника ВДВС через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату через неможливість явки цього представника в судове засідання, яке колегією суддів було розглянуто та відхилено, як безпідставне.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.06.2017 року, у зв'язку з відпусткою судді Картере В.І., здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду вказаної касаційної скарги у складі: Малетича М.М. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С. та Плюшко І.А.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ) (далі - Закону) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Водночас, відповідно до ст. 2 Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Водночас, згідно ч. 1 ст. 6 Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 5 ст. 26 Закону, встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

В п. 10 Інструкції встановлено, що місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Таким чином, з огляду на положення норм Закону, строки на вчинення виконавцем дій, визначених зазначеним Законом, обраховуються саме з дня отримання виконавцем виконавчого документу, отже датою пред'явлення виконавчого документу є дата отримання виконавцем виконавчого документу.

Згідно з п. 4 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2016 року (в редакції від 29.09.2016), виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.

Як вказувалось вище, на виконання судового рішення від 31.08.2016 року у справі № 910/285/13 господарським судом міста Києва 13.09.2016 року було видано відповідні накази, які надійшли до органу ВДВС для їх виконання.

Проте, старшим державним виконавцем ВДВС 13.10.2016 року було винесено повідомлення № 527/6 про повернення виконавчого документа Стягувачу без прийняття до виконання, з посиланням на п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", і на те, що відповідно до абзацу 3 частини 4 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (в редакції від 29.09.2016 року), яка набрала чинності одночасно із Законом України "Про виконавче провадження" з 05.10.2016 року, виконання рішень щодо боржників, які знаходяться території, яка відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є тимчасово окупованою територією України, здійснюється відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Звертаючись зі скаргою на дії ВДВС, Стягувач посилаючись, зокрема, на ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", і на те у державного виконавця ВДВС відсутні правові підстави для винесення повідомлення про повернення Стягувачу виконавчого документа - наказу від 13.09.2016 року без прийняття його до виконання, вказував на те, що старший державний виконавець ВДВС безпідставно повернув йому виконавчий документ без виконання, оскільки таке повернення мало місце 05.10.2016 року, тобто - до набрання чинності змін, внесених до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (в редакції від 29.09.2016 року) і, зокрема, в частині підвідомчості виконання рішень, а тому, виконання наказу від 13.09.2016 року непідвідомче виконавчій службі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Разом з цим, розглядаючи вказану скаргу ПАТ "Родовід Банк" судом першої інстанції було встановлено, що заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 13.09.2016 року надійшла до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 06.10.2016 року та була зареєстрована 07.10.2016 року, що підтверджується відповідною вхідною відміткою Відділу на вказаній заяві, тоді як майно Боржника, на яке необхідно звернути стягнення згідно виконавчого документа - наказу від 13.09.2016 року, знаходиться на території Автономної Республіки Крим, в м. Феодосія, с.м.т. Коктебель, пров. Долинний, 15-В, тобто - не перебуває на території, підвідомчій саме Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст. 2, 4, 24, 26 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 41 Закону України "Про іпотеку", п. 4 розділу ІІІ згаданої вище Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (в редакції від 29.09.2016 року), та встановлені обставини справи, які свідчать про те, що майно Боржника, на яке необхідно звернути стягнення згідно виконавчого документа знаходиться на території Автономної Республіки Крим, тобто - не перебуває на території, підвідомчій саме Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а також, з урахуванням часу отримання ВДВС заяви Стягувача про відкриття виконавчого провадження, дійшов висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для відкриття такого виконавчого провадження та про правомірність вчинених ним дій про повернення виконавчого документу Стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з чим, відмовив у задоволенні даної скарги Стягувача на дії ВДВС.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії ВДВС, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 - 111 9 , 111 11 , 111 13 , 121 2 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ "Родовід Банк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року у справі № 910/285/13 - без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Самусенко С.С.

Плюшко І.А.