Постанова

від 19.04.2017 по справі 922/3395/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р. Справа № 922/3395/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - не з'явився,

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2104 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 14.07.16 у справі

за позовом Заступника прокурора Харківської області, м. Харків в інтересах держави

в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій №15" м. Харків

про стягнення 19449756,11 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Харківської області, який діє в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача, ПАТ Завод залізобетонних конструкцій № 15" збиток в розмірі 19449756,11 грн., заподіяний відповідачем державі внаслідок засмічення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року зазначене рішення залишено без змін.

01.07.2014 року Вищим господарським судом України винесено постанову, якою рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2013 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.2016 року (головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Чистякова І.О., суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій-15» (61001, м. Харків, просп. Московський, 299, код 01267194) на користь місцевого бюджету Харківської міської ради р/р 332138128002, УДКСУ у Харківської області, код ЄДРПОУ 241344990, МФО - 851011, код оплати НОМЕР_1 одержувач: ВДУ у м. Харкові, шкоди, заподіяний державі внаслідок засмічення земельної ділянки в розмірі 19449756,11 грн.

Не погодившись з рішенням господарського суду, представник відповідача звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2016 року, як незаконне та необґрунтоване, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Прокурор та представник позивача в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

В судовому засіданні 22.09.2016 року оголошувалась перерва до 11.10.2016 року.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі « G. B. проти Франції» ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду .

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено про те, що у період 13-26.11.2012 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій - 15" (далі - ПАТ "ЗЗК - 15").

За результатами перевірки, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 956/09-18, який надісланий на адресу відповідача супровідним листом із повідомленням № 5573/01-21/02-19 від 26.11.2012 року.

Згідно акту перевірки на території ПАТ "ЗЗК - 15" встановлено засмічення земельної ділянки відходами будівництва, гуми, металобрухту, твердих відходів, скловати, що також зафіксовано у акту обстеження засміченої земельної ділянки від 13.11.2012 № 956/09-18 засм-1. Не упорядковані місця складування твердих побутових відходів є порушенням ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. ст. 35, 46 Закону України "Про охорону земель".

Земельні ділянки, що зазнали засмічення використовуються підприємством на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ХР-37-01-001435. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №51. Відповідно до змін у землекористуванні, площа земельної ділянки складає 10,3977 га.

У зв'язку з виявленими порушеннями старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Харківській області відносно директора ПАТ "ЗЗК - 15" ОСОБА_1 складено протокол за № 001995 від 04.12.2012 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 52 КУпАП. Постановою старшого державного виконавця Державної екологічної інспекції у Харківській області від 04.12.2012 року за №02-26-342 директора ПАТ "ЗЗК-15" ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Вказаний адміністративний штраф сплачено у добровільному порядку.

Крім того, з метою усунення порушень виявлених під час здійснення планової перевірки був винесений припис № 02-25-127 від 29.11.2012 року, яким директора ПАТ "ЗЗК-15" ОСОБА_1 зобов'язано у триденний термін після отримання припису привести в санітарно-екологічний стан територію підприємства.

Відповідно до "ОСОБА_2 визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 року № 149 розрахована шкода внаслідок засмічення земельної ділянки відходами будівництва, гуми, металобрухту, твердих відходів, скловати, яка становить 19 449 756,11 грн.

Розрахунки розміру шкоди в порядку досудового врегулювання спору були надіслані на адресу відповідача претензією № 8 від 28.01.2013 року.

Враховуючи викладене, вважаючи, що відповідачем вчинено правопорушення, зафіксованого складеним Державною екологічною інспекцією у Харківській області Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 956/09-18, прокурор звернувся до господарського суду із відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором та позивачем доведені обставини порушення відповідачем природоохоронного законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач, зокрема, зазначає про те, що при проведенні перевірки позивачем були допущені порушення, які ставлять під сумнів її результати, а тому ці результати не можуть бути підставою для притягнення відповідача до відповідальності.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин, що мають значення для справи, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року за клопотанням відповідача у справі було призначено судову експертизу. На вирішення експертам були поставлені питання щодо правильності визначення позивачем площі начебто засмічених земельних ділянок та об'єму виявлених сторонніх предметів та відповідно - встановлення експертами таких площі та об'єму.

За наслідками проведення експертизи експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_2, направлено на адресу суду висновок комплексної судової інженерно-екологічної та будівельно-технічної експертизи № 10736/14180.

Згідно висновку комплексної судової інженерно-екологічної та будівельно-технічної експертизи № 10736/14180 площа начебто засмічених ділянок визначена позивачем методично не точно та не вірно, встановити площу начебто засмічених ділянок експертам не видалось за можливе, об'єм сторонніх предметів, що виявлений на території відповідача визначено позивачем методично не точно та не вірно, встановити об об'єм сторонніх предметів, що виявлений на території відповідача експертам не видалось за можливе.

При цьому, в дослідницькій частині висновку експертами звернуто увагу на те, що значна помилка контролюючих органів при фіксуванні розмірів засмічених місць призводить до значного перебільшення обсягу відходив. Встановлені контролюючими органами місця засмічення не ґрунтуються на об'єктивних метрологічних даних щодо вимірювання їх дійсних розмірів та висоти. Для одержання встановлених місць засмічення контролюючими органами не використовувалися спеціальні правила, та не були дотримані вимоги до відповідних вимірювань. Результати вимірювань контролюючих органів не мають характеристик похибок або невизначеності, що не дозволяє їх використовувати у сфері державного метрологічного контролю та нагляду, зокрема, для контролю навколишнього природного середовища. Ніяких спроб більш точного визначення об'ємів засмічення ділянок контролюючим органом не здійснювалось. Визначення площі місця №5 у розмірі 180 кв.м. виконано з великою арифметичною помилкою (у 10 разів), оскільки точне значення зазначеної площі в місці№5 становить 18 кв.м.

Під час проведення перевірки підприємства інспектором ДЕІ не були дотримані вимоги п.п. 3.5.1 та 3.6 ОСОБА_2 визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, що призвело до суттєвих помилок та отримання недостовірних результатів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами зазначеної норми майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наведена стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів, з урахуванням висновків комплексної судової інженерно-екологічної та будівельно-технічної експертизи № 10736/14180, дійшла висновку про недоведеність прокурором та позивачем усіх складових цивільного правопорушення, що унеможливлює висновок про обґрунтованість позову.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в судовій практиці, зокрема, постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2017 року у справі № 921/107/16.

Відповідно до пункту 1.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. До позовної заяви повинен бути доданий обґрунтований розрахунок суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку шкоди, що покладений прокурором та позивачем в обґрунтування позовних вимог, було допущено ряд суттєвих помилок, як методологічних, так і арифметичних, наявність який виключає будь-яку можливість вважати такий розрахунок обґрунтованим.

За змістом ст.ст. 32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними і допустимими доказами; при цьому доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

При цьому, згідно з п. 71 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 "Справа "Рисовський проти України"" на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Оскаржуване рішення прийнято за умов неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.07.2016 року скасувати.

Постановити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24.04.2017 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Хачатрян В.С.