Ухвала

від 24.04.2017 по справі 922/2293/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"24" квітня 2017 р. Справа № 922/2293/16

вх. № 2293/16

Суддя господарського суду: Погорелова О.В.

при секретарі судового засідання: Федоровій К.О.

за участю представників сторін:

стягувача (скаржник) - ОСОБА_1

боржника - не з'явився

ДВС - ОСОБА_2

розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на дії Орджонікідзевського ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області по справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова металургійна компанія", м. Харків про стягнення 599669,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2016 по справі №922/2293/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" були задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова металургійна компанія" (61106, м. Харків, вул. Плиткова, 12, код ЄДРПОУ 32567107) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (79039, м. Львів, вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) - 599669,40 грн. заборгованості та 8995,05 грн. судового збору.

Вказане рішення набрало законної сили та на його виконання був виданий відповідний наказ.

20.03.2017 до суду від стягувача надійшла скарга на дії Орджонікідзевського ВДВС м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якій скаржник просить суд скасувати постанову начальника Орджонікідзевського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3, якою визнано дії державного виконавця відділу ОСОБА_2 такими, що суперечать ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та скасовано постанову про арешт майна боржника від 25.11.2016 за №52981257.

Ухвалою суду від 22.03.2017 скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.04.2017 о 10:30.

У судовому засіданні 24.04.2017 представник скаржника підтримав скаргу у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник ДВС проти скарги заперечував, надав суду відзив на скаргу та копії матеріалів виконавчого провадження. Зокрема, у відзиві на скаргу зазначив, що під час винесення оскаржуваної постанови у відділі ДВС на виконанні не перебувало рішення суду, щодо звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Також державним виконавцем з метою проведення виконавчих дій в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» 27.02.2017 було винесено постанови №52981257 про арешт майна боржника, якими накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно боржника, окрім майна яке є предметом застави та іпотеки.

Боржник правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення скарги до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Суд, вислухавши представників стягувача та ДВС, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, дійшов висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, на виконанні в Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби міста Харків перебуває виконавче провадження №52981257 про стягнення з ТОВ «Українська промислова металургійна компанія» на користь ПАТ «Львівгаз» 554669,40 грн.

В ході здійснення виконавчих дій, державним виконавцем 25.11.2016, в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

22.02.2017 на адресу відділу надійшла заява голови правління АТ «РЕГІОН-БАНК» ОСОБА_4, щодо звільнення з-під арешту та зняття заборони на відчуження нерухомого та рухомого майна, що є предметами іпотеки та застави АТ «РЕГІОН-БАНК".

27.02.2017 начальником Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби міста Харкова ОСОБА_3 О І. винесено постанову, якою визнано дії державного виконавця відділу ОСОБА_2 такими, що суперечать ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 33 Закону України "Про іпотеку"; скасовано постанову про арешт майна боржника від 25.11.2016 за №52981257 та зобов'язано державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби міста Харків ГУЮ у Харківській області ОСОБА_2 провести виконавчі дії в порядку, встановленому чинним законодавством.

Постанову вмотивовано тим, що право застави ТОВ «Українська промислова металургійна компанія» перед АТ «РЕГІОН-БАНК» виникло раніше ніж ухвалено судом рішення про стягнення з боржника коштів. Також в матеріалах присутня заява АТ «РЕГІОН-БАНК» в якій зазначено, що накладення арешту на предмет застави перешкоджає останньому, як заставодержателю реалізувати своє право на набуття предмету застави у власність, їх продажу третім особам, тобто відсутня згода заставодержателя на реалізацію заставного майна боржника ТОВ «Українська промислова металургійна компанія» .

Стягувач дану постанову вважає незаконною, такою, що винесена з порушенням законодавства та просить суд її скасувати.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до ст. 56 Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі VII Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 48 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 51 Закону, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;

3) наявна письмова згода заставодержателя.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та частиною сьомою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").

У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального Закону України "Про іпотеку".

Як зазначив представник ДВС у відзиві на скаргу та, що підтверджено матеріалами виконавчого провадження, наданими до суду, під час винесення оскаржуваної постанови у відділі ДВС на виконанні не перебувало рішення суду, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Скасовуючи постанову державного виконавця від 25.11.2016 за №52981257, начальник ДВС не врахував, що у разі коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду про стягнення заборгованості у загальному порядку, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 86, 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" - задовольнити.

Скасувати постанову начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3, якою визнано дії державного виконавця відділу ОСОБА_2 такими, що суперечать ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та скасовано постанову про арешт майна боржника від 25.11.2016 за №52981257.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому Господарським процесуальним кодексом порядку.

Суддя Погорелова О.В.