Постанова

від 06.07.2017 по справі 922/2293/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2017 р. Справа № 922/2293/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

апелянт - не з'явився;

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків (вх.№1968Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24 квітня 2017 року по справі №922/2293/16,

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» , м. Львів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова металургійна компанія» , м. Харків,

про стягнення 599669,40 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року у справі №922/2293/16 (суддя Погорєлова О.В.) скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» задоволено. Скасовано постанову начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2, якою визнано дії державного виконавця відділу ОСОБА_3 такими, що суперечать ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та скасовано постанову про арешт майна боржника від 25.11.2016 року за №52981257.

Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.04.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» у повному обсязі.

Будучи належним чином повідомленими про час і дату судового засідання, апелянт і відповідач судове засідання не з'явились, правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

На виконанні в Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби міста Харків перебуває виконавче провадження №52981257 про стягнення з ТОВ Українська промислова металургійна компанія на користь ПАТ Львівгаз 554 669,40 грн.

У ході здійснення виконавчих дій, державним виконавцем 25.11.2016, в порядку ст. 56 Закону України Про виконавче провадження було винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

На адресу відділу 22.02.2017 року надійшла заява голови правління АТ РЕГІОН-БАНК ОСОБА_4, щодо звільнення з-під арешту та зняття заборони на відчуження нерухомого та рухомого майна, що є предметами іпотеки та застави АТ РЕГІОН-БАНК .

Начальником Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби міста Харкова ГТУЮ в Харківській області ОСОБА_2 27.02.2017 року винесено постанову, якою визнано дії державного виконавця відділу ОСОБА_3 такими, що суперечать ст. 51 Закону України Про виконавче провадження та ст. 33 Закону України "Про іпотеку"; скасовано постанову про арешт майна боржника від 25.11.2016 за №52981257 та зобов'язано державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби міста Харків ГУЮ у Харківській області ОСОБА2 провести виконавчі дії в порядку, встановленому чинним законодавством.

Постанову вмотивовано тим, що право застави ТОВ Українська промислова металургійна компанія перед АТ РЕГІОН-БАНК виникло раніше ніж ухвалено судом рішення про стягнення з боржника коштів. Також в матеріалах присутня заява АТ РЕГІОН-БАНК , в якій зазначено, що накладення арешту на предмет застави перешкоджає останньому, як заставодержателю реалізувати своє право на набуття предмету застави у власність, їх продажу третім особам, тобто відсутня згода заставодержателя на реалізацію заставного майна боржника ТОВ Українська промислова металургійна компанія .

Згідно положень пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.2003 року, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Так, в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції зазначено, що, скасовуючи постанову державного виконавця від 25.11.2016 за №52981257, начальник ДВС не врахував, що у разі, коли державний виконавець вчиняє дії на виконання рішення суду про стягнення заборгованості у загальному порядку, а судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то при вирішенні питання про наявність чи відсутність у діях державного виконавця порушень, слід виходити із загальних норм Закону України "Про виконавче провадження".

Із цього господарський суд дійшов висновку про задоволення скарги.

Проте, з такою позицією суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми статі 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовим актами, виданим відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 2 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів - правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Пунктом 7 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Тобто, під час винесення оскаржуваної постанови начальником відділу було враховано не тільки загальні норми Закону України Про виконавче провадження , а також норми інших законів, що регулюють правовідносини з іпотечним майном.

Главою 9 Закону України "Про виконавче провадження" визначено захист прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні.

Статтею 83 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено контроль за законністю виконавчого провадження , а саме зокрема:

1. Контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

2. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

3. Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

Відповідно до пункту 10.1. інструкції з організації примусового виконання рішень (затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року за № 512/5 та зареєстрованої у міністерстві 02.04.2012 року за № 489/20802) контроль у виконавчому провадженні здійснюється відповідно до статей 83-86 Закону (т. 10, а.с. 13).

Згідно з пунктом 10.2. інструкції, начальник відділу має право перевірити будь-яке виконавче провадження, що перебуває на виконанні державних виконавців, які йому безпосередньо підпорядковані, з власної ініціативи чи за заявою (скаргою) стягувача або його представника у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до пункту 10.3. інструкції керівники органів державної виконавчої служби вищого рівня мають право відповідно до статей 84 - 86 Закону перевіряти законність виконавчого провадження, у тому числі завершеного виконавчого провадження та виконавчого провадження, по якому виносилась постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Також, у скарзі ПАТ по газопостачанню та газифікації Львівгаз посилається на порушення державним виконавцем вимог ст. 51 Закону України Про виконавче провадження , а саме відповідно до вказаної норми звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів, але право застави ТОВ Українська промислова металургійна компанія перед АТ Регіон Банк виникло раніше ніж ухвалено судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставо держателю, але сума заборгованості перед заставодержателем становить близько 13 000 000 грн. що значно перевищує вартість заставленого майна; наявна письмова згода заставодержателя.

Однак, згідно з заявою ПАТ РЕГІОН БАНК іпотекодержатель просив скасувати накладений арешт, що свідчить про те, що ПАТ РЕГІОН БАНК не надає згоду на звернення стягнення на іпотечне майно.

Щодо посилання на безпідставне застосування начальником відділу ст. 33 Закону України Про іпотеку слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог ч.7 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Крім цього, щодо винесення начальником відділу постанови про звільнення майна з-під арешту, то відповідно до вимог ч. З ст. 59 Закону України Про виконавче провадження у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Але, скасовуючи постанову про арешт майна боржника, начальник відділу керувався вимогами ч. З ст. 74 Закону України Про виконавче провадження (про що вказано у оскаржуваній постанові), а саме начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 N 1255-ІV, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до приписів статті 14 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Також, державним виконавцем з метою проведення виконавчих дій в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження 27.02.2017 було винесено постанови №52981257 про арешт майна боржника, якими накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно боржника, окрім майна яке є предметом застави та іпотеки.

Згідно із статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": пункт 2.1. згідно з частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з підпункту 9.13. пункту 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Із урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що висновки, яких дійшов господарський суд не є обґрунтованими, ухвала господарського суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м. Харків задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 24 квітня 2017 року по справі №922/2293/16 скасувати.

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» , м. Львів відмовити.

Повний текст постанови складено 10.07.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Хачатрян В.С.