Постанова

від 07.11.2017 по справі 922/2293/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Справа № 922/2293/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Поліщука В.Ю.

За участю представника ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" - Волощука П.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 по справі № 922/2293/16 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова металургійна компанія" про стягнення 599 669,40 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.09.2016 по справі № 922/2293/16, яке набрало законної сили, позов задоволено та постановлено про стягнення з ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" 599 669,40 грн. заборгованості та 8 995,05 грн. судового збору.

На виконання зазначеного судового рішення було видано судовий наказ.

У березні 2017 стягувач - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" звернувся до господарського суду із скаргою на дії Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління

Суддя - доповідач Ткаченко Н.Г.

юстиції у Харківській області, посилаючись на те, що державним виконавцем безпідставно постановою знято арешт на майно боржника, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження " та Закону України "Про іпотеку".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 по справі № 922/2293/16 скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" задоволено та скасовано постанову начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Здоровко О.І., якою визнано дії

державного виконавця відділу Звездіна В.В. такими, що суперечать ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та скасовано постанову про арешт майна боржника від 25.11.2016 за №52981257.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 по справі № 922/2293/16 ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні скарги ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на дії Орджонікідзевського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

В касаційній скарзі ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 по справі № 922/2293/16, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, залишивши в силі ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.04.2017.

У запереченнях Міжрайонний ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області проти поданої касаційної скарги заперечує та просить оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2017, у зв'язку з відпусткою судді Куровський С.В, склад колегії змінений і визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г./головуючий - доповідач/, Катеринчук Л.Й., Удовиченко О.С.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2017, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Удовиченко О.С., склад колегії змінений і визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г./головуючий - доповідач/, Катеринчук Л.Й., Поліщук В.Ю.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", який підтримав подану касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дыйшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвала суду першої інстанції від 24.04.2017, якою задоволено скаргу стягувача на дії Орджонікідзевського ВДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, обґрунтована тим, що державний виконавець має вчинити дії на виконання рішення суду про стягнення заборгованості і в даному випадку повинен виходити із вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоча частина майна боржника і перебуває в заставі, на підставі договору з АТ "Регіон-Банк", але матеріали справи не містять судового рішення чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на цей предмет іпотеки.

Постанова апеляційного господарського суду від 06.07.2017, якою скасовано зазначену ухвалу суду першої інстанції та прийнято нове рішення щодо відмови у задоволення скарги на дії державного виконавця, мотивована тим, що частина майна боржника - ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" передана за договорами укладеними з ПАТ "РЕГІОН БАНК", у заставу та іпотеку, враховуючи те, що заявою ПАТ "РЕГІОН БАНК", як іпотекодержатель, просив скасувати накладений арешт на майно боржника, тим самим не надав згоду на звернення стягнення на іпотечне майно, тому оскаржувана постанова начальником відділу державної виконавчої служби про арешт майна боржника, якими накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно боржника, окрім майна яке є предметом застави та іпотеки, винесена з урахуванням не тільки загальних вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також і з урахуванням вимог Закону України "Про іпотеку" і є такою, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Але з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зазначеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до ст. 121 2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем , боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

За ч. 1 ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження ", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

За ч. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження " , у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження " передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередній інстанцій, на виконанні в Орджонікідзевському ВДВС міста Харків перебуває виконавче провадження №52981257 про стягнення з ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" 554 669,40 грн.

Постановою від 25.11.2016 державним виконавцем накладено арешт все на майно боржника - ТОВ "Українська промислова металургійна компанія", в порядку ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".

У лютому 2017 АТ "РЕГІОН-БАНК" звернулось до Орджонікідзевського ВДВС міста Харків із заявою щодо звільнення з-під арешту та зняття заборони на відчуження нерухомого та рухомого майна боржника - ТОВ "Українська промислова металургійна компанія", що є предметами іпотеки та застави АТ "РЕГІОН-БАНК"

Постановою від 27.02.2017 начальником Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби міста Харкова ГТУЮ в Харківській області Здоровко О.І. визнано дії державного виконавця відділу Звездіна В.В. такими, що суперечать ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження"та ст. 33 Закону України "Про іпотеку", та скасовано постанову про арешт майна боржника від 25.11.2016 за №52981257 та зобов'язано державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС міста Харків ГУЮ у Харківській області провести виконавчі дії в порядку, встановленому чинним законодавством.

При цьому, зазначена постанова ВДВС від 27.02.2017 мотивована тим, що право застави ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" перед АТ "РЕГІОН-БАНК" виникло раніше ніж прийнято рішення суду про стягнення спірної суми боргу з боржника на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", а також заявою АТ "РЕГІОН-БАНК" не надає згоди, як заставодержатель на реалізацію заставного майна боржника ТОВ "Українська промислова металургійна компанія" і накладення арешту на предмет застави перешкоджає останньому, як заставодержателю реалізувати своє право на набуття предмету застави у власність, їх продажу третім особам.

Стаття 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (частина восьма статті 54 Закону України "Про виконавче провадження").

За положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України "Про іпотеку".

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення чи виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що виконавчі дії на підставі судового рішення щодо стягнення боргу у даній справі, регулюються загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження", та в даному випадку не підлягають застосуванню спеціальні норми Закону України "Про іпотеку".

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі № 6-238цс14.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Харківської області від 24.04.2017, якою задоволено скаргу стягувача на дії державного виконавця та скасовано постанову начальника Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Здоровко О.І., якою визнано дії державного виконавця відділу Звездіна В.В. такими, що суперечать ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та скасовано постанову про арешт майна боржника від 25.11.2016 за №52981257, постановлена у відповідності до вимог закону та фактичних обставин справи і підстав для її скасування не вбачається.

З висновками, викладеними в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 по справі № 922/2293/16, якою скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 та відмовлено у задоволенні скарги на дії державного виконавця, погодитись не можна, так як вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону і є помилковими, а відтак постанова підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 - 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 по справі № 922/2293/16 скасувати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2017 по справі № 922/2293/16 залишити в силі.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Поліщук В.Ю.