Ухвала

від 25.04.2017 по справі 295/15812/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/15812/15-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 48 Доповідач Павицька Т. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

секретаря Ковальської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ майна подружжя, за зустрічним позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю Стар-Кар про визнання удаваним договору купівлі-продажу в частині покупця, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, визнання майна особистою приватною власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 03 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказував, що з травня 2003 року він з ОСОБА_2 проживав однією сім'єю по місцю її проживання. 25 березня 2004 року у них народилася донька. За час спільного проживання вони придбали 3-х кімнатну квартиру № 4 в м. Житомирі по проїзду ОСОБА_4, 2, 3-х поверхове нежитлове приміщення по вул. Котовського, 61 у м. Житомирі, яке належало ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування , яке було оформлено на ОСОБА_2 30 листопада 2007 року вони зареєстрували шлюб. Під час перебування у шлюбі за кошти, взяті в кредит в ПАТ КБ НАДРА ними було придбано приватний будинок по провулку 1-му Кармелюка, 16 у м. Житомирі разом із земельною ділянкою. Крім того, за час спільних сімейних відносин було придбано простих іменних акцій ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування , які були оформлені на ім'я ОСОБА_2 в кількості 114 178 штук, а також було проведено ремонтно-будівельні роботи в кафе по вул. Котовського, 61 у м. Житомирі. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13.08.2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. 12 вересня 2015 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на своє ім'я на фактично придбаний нами в період шлюбу автомобіль ОСОБА_5 Крузер Прадо , державний номерний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску, який коштує близько 750 000 грн. Враховуючи вищевикладене та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з травня 2003 року по 30.11.2007 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру № 4 в м. Житомирі по проїзду ОСОБА_6, 2, трьох поверхове нежитлове приміщення по вул. Котовського, 61 в м. Житомирі (кафе з літнім майданчиком), 114178 штук простих іменних акцій ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування , будинок №16 по 1-му провулку Кармелюка в м. Житомирі, земельну ділянку розміром 0,10 га по провулку 1-му Кармелюка,16 в м. Житомирі (к.н. 1810136300:10:037:0004), автомобіль ОСОБА_5 Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_1, 2010 р. випуску (білого кольору), та поділити вказане майно: виділивши йому у власність житловий будинок № 16 по провулку 1-му Кармелюка в м. Житомирі вартістю 3 923 843 грн. та земельну ділянку розміром 0,10 га по провулку 1-му Кармелюка,16 в м. Житомирі, к.н. 1810136300:10:037:0004, вартістю 616 940 грн.; автомобіль ОСОБА_5 Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_1, 2010 року випуску (білого кольору), вартістю 743 054 грн., а всього майна на загальну суму 5 283 837 грн.; виділити ОСОБА_2 у власність квартиру №4 в м. Житомирі по проїзду ОСОБА_6, 2, вартістю 951 882 грн.; 3-х поверхове нежитлове приміщення по вул. Котовського, 61 в м. Житомирі (кафе з літнім майданчиком) вартістю 7 287 403 грн.; 114 178 простих іменних акцій ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування , номінальною вартістю 28 544 грн. 50 коп., а всього майна на загальну суму 8 267 829 грн. 50 коп.; при поділі спільно набутого майна врахувати борг за договором купівлі-продажу триповерхового приміщення з кафе (літнім майданчиком) від 04.08.2007 року, а саме 571 894 грн. та 50 000 грн. сплачених саме ОСОБА_2 з особистих коштів 13.06.2016 року, таким чином зарахувавши цю всю суму при визначенні різниці у вартості виділеного кожному зі сторін майна та стягнення компенсації з однієї сторони на користь іншої.

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим згодом зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ Стар-Кар , в якому просила визнати договір № 000000825 купівлі-продажу автомобіля Toyota Venza Prestige, 2013 року випуску, коричневого кольору, № двигуна 1ARM414403, № кузова 4TЗВАЗВВ00U047420 з державним номером АМ3553АВ, укладений 10.08.2013 року між ОСОБА_5 Центр Житомир ТОВ Стар-Кар та ОСОБА_3 удаваним із моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_3 та визнати покупцем за вказаним договором ОСОБА_1; визнати автомобіль Toyota Venza Prestige, 2013 року випуску, № двигуна 1ARM414403, № кузова 4TЗВАЗВВ00U047420 з державним номером АМ3553АВ спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, придбаний за спільні кошти подружжя в період шлюбу; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля Toyota Venza Prestige, 2013 року випуску, коричневого кольору, № двигуна 1ARM414403, № кузова 4TЗВАЗВВ00U047420 з державним номером АМ3553АВ; визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль Toyota Prado 2.72694 (2010), державний номерний знак НОМЕР_1. Зазначала, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі, а саме в серпні 2013 року вона та ОСОБА_1 вирішили придбати за спільні кошти транспортний засіб для сім'ї. Пошуком автомобіля займались спільно, їздили в автомобільні салони, зокрема в ОСОБА_5 Центр Житомир ТОВ Стар-Кар , де і остаточно вирішили придбати автомобіль Toyota Venza 2672, 2013 року випуску, коричневого кольору, № двигуна 1ARM414403, № кузова 4TЗВАЗВВ00U047420. Всі кошти, які мали бути сплачені за автомобіль, належали їм спільно. Через зайнятість вона не могла бути присутня під час купівлі транспортного засобу, а тому ОСОБА_1 мав особисто укласти договір купівлі-продажу автомобіля, в тому числі і від її імені, як дружини. 10.08.2013 року було придбано даний автомобіль. Проте, під час розгляду даної справи вона дізналася, що транспортний засіб Toyota Venza 2672 зареєстрований за ОСОБА_3 - батьком її колишнього чоловіка, а не за ОСОБА_1 Вважає, що ОСОБА_1 не уклав договір купівлі-продажу від свого імені, а попросив батька виступити покупцем при укладенні угоди з купівлі автомобіля, тобто уклав удаваний правочин. На час придбання вищезгаданого транспортного засобу у ОСОБА_3 не було особистих грошових коштів, які б дозволяли йому придбати автомобіль вартістю 46 000 доларів США, оскільки він ніде не працював, а лише отримував мінімальну пенсію за віком. Все вищевикладене свідчить про удаваність правочину щодо купівлі-продажу автомобіля в частині покупця, оскільки даний автомобіль фактично було придбано за спільні кошти її та ОСОБА_1 та за час перебування у шлюбі. Також вказувала, що 12.09.2015 року, після постановлення судом рішення про розірвання шлюбу, нею за особисті та запозичені грошові кошти було придбано автомобіль Toyota Prado 2.72694 (2010), державний номерний знак НОМЕР_1, який є її особистою приватною власністю. На придбання вказаного автомобіля вона позичала кошти в розмірі 12 000 доларів США у ОСОБА_7

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 03 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано спільною сумісною власністю подружжя будинок № 16 по провулку 1-й Кармелюка в м. Житомирі та земельну ділянку розміром 0,10 га по провулку 1-й Кармелюка, 16 в м. Житомирі (кадастровий номер 1810136300:10:037:0004). Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинок № 16 по провулку 1-й Кармелюка в м. Житомирі та на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,10 га по провулку 1-й Кармелюка, 16 в м. Житомирі (кадастровий номер 1810136300:10:037:0004). Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинок № 16 по провулку 1-й Кармелюка в м. Житомирі та на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,10 га по провулку 1-й Кармелюка, 16 в м. Житомирі (кадастровий номер 1810136300:10:037:0004). В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на автомобіль Toyota Prado 2.72694 (2010 року випуску), державний номерний знак НОМЕР_1. В задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду змінити в частині відмови в задоволенні вимог про визнання факту проживання його та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без шлюбу в період з 2003 року по 30.11.2007 року та визнання ряду придбаного в цей період майна спільною сумісною власністю подружжя і його поділ в натурі, а також в частині задоволення позову ОСОБА_2 щодо визнання автомобіля ОСОБА_5 Крезер Прадо , державний номерний знак НОМЕР_1, 2010 року випуску, її особистою приватною власністю, ухвалити рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі; рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 20 серпня 2001 року по 03 листопада 2003 року ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8

14 грудня 2004 року ОСОБА_2 придбала квартиру №4 по проїзду ОСОБА_4, 2 в м. Житомирі за 23 770 грн., які нею сплачені до підписання договору купівлі-продажу.

Матеріалами справи, в т.ч. довідкою ПАТ Продцентр від 27.12.2016 року підтверджено, що станом на травень 2003 року ОСОБА_9 на праві власності належало 128 719 шт. простих іменних акцій, що складає 3,44399%.

В 2005 році мати ОСОБА_2 - ОСОБА_10 подарувала доньці 934 143 шт. простих іменних акцій, що складає 24,9938%.

В наслідок чого у власності ОСОБА_2 станом на 04.05.2005 року перебувало 1025487 шт. простих іменних акцій, що складає 27, 4378 %.

З виписки з реєстру власників іменних цінних паперів № 417 від 26 липня 2007 р. вбачається, що станом на 26 липня 2007 року, ОСОБА_2 вже володіла разом із ОСОБА_11 1 228 641 акціями товариства, що складає 32,8653 %.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 30.11.2007 року, що підтвердужться копією свідоцтва про одруження.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу .

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України , суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Таким чином, з наведеного положення випливає головна ознака подружніх відносин: наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.

Саме ця правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12, яка є обов'язковою для застосування всіма судами України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України .

В п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що при застосуванні ст.74 СК , що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу визнав недоведеними в цій частині позовні вимоги та обґрунтував свої висновки тим, що стороною не було надано докази в їх підтвердження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає його мотивованим.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу . Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.59 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.63 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

На підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а також того, що спірне майно є спільним майном сторін, що проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, яке підлягає поділу між сторонами, позивач посилався на показання свідків та фотокартки.

У відповідності до вимог ст.212 ЦПК України судом першої інстанції була надана оцінка допитаним у судовому засіданні свідкам і даний результат оцінки суд відобразив у рішенні, в якому навів мотиви відмови у їх прийнятті.

Так, суд вірно не вважав належним доказом на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з травня 2003 року по 30 листопада 2007 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 , оскільки про те, що ОСОБА_2 є дружиною позивача вони дізналися лише зі слів ОСОБА_1 Однак жоден із свідків не зазначив про наявність усталених стосунків зі взаємними правами та обов'язками притаманних подружжю, зокрема, ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного господарства, наявність спільного бюджету у сторін, а також, що спірне майно було придбане внаслідок їхньої спільної праці за їх кошти.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про критичне ставлення до показів ОСОБА_16, оскільки останній є рідним братом позивача та підтвердив, що має неприязні стосунки з відповідачкою.

Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив посилання позивача на те, що у нього та ОСОБА_2 є спільна донька ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки у свідоцтві про народження дитини, батько записаний зі слів матері - ОСОБА_18

Крім того, суд першої інстанції правильно вважав, що надані позивачем фотокартки доводять лише тривалі відносини, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами склалися відносини притаманні подружжю, а саме ведення спільного господарства, наявність спільних прав та обов'язків, спільний побут, бюджет.

Будь-яких письмових доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 з травня 2003 року до 30 листопада 2007 року, ведення спільного господарства та бюджету в період придбання спірного майна позивачем не надано.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не довів суду обставин, що він проживав з ОСОБА_2 разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет в період з травня 2003 року по 30 листопада 2007 року.

Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів вважає, що доказуванню у справі про визнання майна спільним сумісним майном подружжям, поділ майна, підлягає склад та вартість спірного майна, його наявність, а також те, що наведене майно набуте під час проживання чоловіка та жінки однією сім'єю.

Оскільки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було визнано необґрунтованими доводи позовної заяви та апеляційної скарги про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, тому квартира №4 по проїзду ОСОБА_4,2, 3-х поверхове нежитлове приміщення ( кафе з літнім майданчиком) по вул. Котовського, 61 в м. Житомирі, 114178 штуки простих іменних акцій ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування не може бути визнане спільним майном подружжя і як наслідок цього неможливо провести його розподіл.

Посилання ОСОБА_1 про те, що вищезазначене майно придбавалося за спільні кошти не підтверджено належними та допустими доказами.

04 серпня 2007 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, укладеним між нею та ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування придбала у власніть троьхповерхову будівлю (кафе з літнім майданчиком), загальною площею 959, 5 кв.м. по вул. Котовського, 61 в м. Житомирі.

Вказане майно було придбано за ціною, яка становить 1 937 984 грн. 19 коп., яку покупець зобов'язаний сплатити продавцю до 04.08.2017 р.

Згідно п. 1.4. вказаного договору, покупець довела до відома продавця, а продавець взяв до уваги той факт, що Покупець в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває і грошові кошти, що витрачаються Покупцем на придбання майна за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є особистою приватною власністю, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю майна у тому числі й відповідно до ст. 65 , 74 та 97 СК України , немає.

Відповідно до п.4.1 договору право власності у покупця виникає з моменту передачі приміщення, державної реєстрації договору та права власності відповідно до вимог чинного законодавства України. Державна реєстрація права власності може бути здійснена до остаточного рорахунку між сторонами.

Згідно довідки ПАТ Продцентр №17 від 13.03.2017 року ОСОБА_2 в рахунок договору купівлі-продажу 07.08.2007 року сплачено - 400 000 грн., 04.09.2007 року - 731 647 грн. 18 коп., 19.12.2011 року - 65 000 грн., 20.12.2011 року - 30 000 грн. Протягом 2016 року ОСОБА_2 слачено 212 634 грн., що підтверджується довідкою ПАТ Продцентр №31 від 24.04.2017 року. Тобто, до укладення шлюбу ОСОБА_2 в рахунок договору купівлі-продажу сплатила 1 131 647 грн. 18 коп., та після розірвання шлюбу 212 634 грн. Залишок несплачених коштів становить 503 703 грн. (1 937 984 грн. 19 коп. - 1 434 281 грн. 18 коп.), оскільки строк їх слати встановлений договором до 04.08.2017 року.

Факт сплати вказаних коштів підтверджується також декларацією з ПДВ за вересень 2007 року, журналом-ордером 1/10 за липень 2008 року, копіями договорів підряду, квитанціями.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 приймав участь у ремонті та покращенні благоустрою 3-х поверхового нежитлового приміщення ( кафе з літнім майданчиком) по вул. Котовського, 61 в м. Житомирі, позивачем суду не надано накладних на постачання будівельних матеріалів та договорів на проведення ремонту, які були б підписані ним, що свідчило про те, що він також здійснював дії щодо проведення ремонтих робіт у спірному приміщенні.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і спряє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

На виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України суд апеляційної інстанції спряв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснив ОСОБА_1 його права та обов'язки. Зокрема, його право надати докази на підтвердження вимог про проведення ремонтних робіт в нежитловому приміщенні по вул. Котовського, 61 в м. Житомирі шляхом проведення відповідної експертизи. При цьому останній був попереджений про наслідки вчинення або невчинення таких процесальних дій.

Однак, ні ОСОБА_1, ні його представник після виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України не надали ніяких доказів на підтвердження своїх вимог, будь-яких клопотань з цього приводу не заявляли.

Оскільки ОСОБА_1 в установленому законом порядку не довів факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно, а тому висновки суду про відмову у визнанні квартири №4 по проїзду ОСОБА_4,2, 3-х поверхового нежитлового приміщення ( кафе з літнім майданчиком) по вул. Котовського, 61 в м. Житомирі, 114178 штуки простих іменних акцій ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування спільною сумісною власністю сторін та визнання за позивачем права власності на 1/2 частку у спільному майні є обґрунтованими і законними.

За правилами п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним, за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч.6 ст.57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6 - 2641 цс 15.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року № 11 не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Пунктом 30 Постанови передбачено, що якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 13.08.2015 року, яке набрало законної сили 29.06.2015 року, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Згідно довідки ВЖРЕП №1 від 08.04.2016 року ОСОБА_2 з вересня 2015 року разом з донькою проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

За довідкою-рахунок від 08.09.2015 року ОСОБА_2 придбала автомобіль ОСОБА_5 Крузер Прадо , 2010 року випуску, за 582 234 грн.

На підтвердження факту наявності особистих коштів на придбання спірного автомобіля ОСОБА_2 надала довідки про доходи та розписку від 03.09.2015 року про те, що вона позичила грошові кошти у розмірі 12 000 доларів США.

З врахуванням наведених вимог закону та обставин справи, суд першої інстанції правильно вважав, що автомобіль ОСОБА_5 Крузер Прадо , 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 придбаний після припинення фактичних шлюбних стосунків з ОСОБА_1 та за особисті кошти ОСОБА_2, а тому є її особистою власністю.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів (ст.ст.58,59 ЦПК України), що є його процесуальним обов'язком ( ст.ст.10,60 ЦПК України) про те, що спірний автомобіль ОСОБА_5 Крузер Прадо , державний номерний знак НОМЕР_1 придбаний за спільні кошти подружжя.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування оскарженого судового рішення.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану апеляцій скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції у справі - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 03 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді