Ухвала

від 25.10.2017 по справі 295/15812/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

25 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

КузнєцоваВ.О., Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю Стар-Кар про визнання удаваним договору купівлі-продажу в частині покупця, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину автомобіля, визнання майна особистою приватною власністю, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2017 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом доОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ майна подружжя , посилаючись на те, що він з травня 2003 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася донька.

Також зазначав, що за час спільного проживання вони придбали трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, трьохповерхове нежитлове приміщення по АДРЕСА_3, яке належало ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування , та було оформлено на відповідача.

30 листопада 2007 року сторони зареєстрували шлюб.

Під час перебування в шлюбі ОСОБА_4та ОСОБА_5 за кредитні кошти придбалиприватний будинок по АДРЕСА_2 разом із земельною ділянкою.

Крім того, за час спільних сімейних відносин були придбані прості іменні акції ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування в кількості 114 178 штук, які були оформлені на ОСОБА_5, а також було проведено ремонтно-будівельні роботи в кафе по АДРЕСА_3.

У серпні 2015 року шлюб між сторонами було розірвано.

12 вересня 2015 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на своє ім'я, на автомобіль Тойота Ленд Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_1, 2010 року випуску, хоча автомобіль придбаний в період шлюбу.

В зв'язку з викладеним та з врахуванням уточнень позовних вимог просив суд позов задовольнити, встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5без реєстрації шлюбу з травня 2003 року по 30 листопада 2007 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1, трьохповерхове нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 (кафе з літнім майданчиком), 114 178 штук простих іменних акцій ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування , будинок № 16 та земельну ділянку розміром 0,10 га (кадастровий номер НОМЕР_3) по АДРЕСА_2, автомобіль Тойота Ленд Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_1, 2010 року випуску та поділити вказане майно: виділивши йому у власність житловий будинок АДРЕСА_2 вартістю 3 923 843 грн та земельну ділянку розміром 0,10 га по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_3, вартістю 616 940 грн; автомобіль Тойота Ленд Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_1, 2010 року випуску , вартістю 743 054 грн, а всього майна на загальну суму 5 283 837 грн; виділити ОСОБА_5у власність квартиру АДРЕСА_1 вартістю 951 882 грн; трьохповерхове нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 (кафе з літнім майданчиком) вартістю 7 287 403 грн; 114 178 простих іменних акцій ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування , номінальною вартістю 28 544 грн 50 коп., а всього майна на загальну суму 8 267 829 грн 50 коп.; при поділі спільно набутого майна врахувати борг за договором купівлі - продажу трьохповерхового приміщення (кафе з літнім майданчиком) від 04 серпня 2007 року, а саме 571 894 грн та 50 000 грн сплачених ОСОБА_5 з особистих коштів 13 червня 2016 року.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_5 в квітні 2016 року звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю Стар-Кар (далі - ТОВ Стар-Кар ) про визнання удаваним договору купівлі-продажу в частині покупця, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на Ѕ частину автомобіля, визнання майна особистою власністю.

В обґрунтування позову вказувала, що під час перебування з ОСОБА_4 в шлюбі в серпні 2013 року придбали за спільні кошти автомобіль Toyota Venza Prestige , 2013 року випуску, коричневого кольору, д.н.з. НОМЕР_2. Договір купівлі - продажу зазначеного автомобіля повинен був оформлятися на останнього, однак як виявилося автомобіль було оформлено на батька відповідача - ОСОБА_6 Вважає, що договір купівлі - продажу автомобіля є удаваним договором в частині покупця, оскільки на момент придбання автомобіля, ОСОБА_6 не працював, лише отримував мінімальну пенсію за віком, тобто за власні кошти не мав змоги придбати такий автомобіль.

Крім того зазначала, що після розірвання шлюбу, вона у вересні 2015 року за особисті кошти придбала автомобіль Тойота Ленд Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_1, 2010 року випуску.

Посилаючись на викладене та з врахуванням уточнень до позову ОСОБА_5 просила суд визнати договір купівлі-продажу автомобіля Toyota Venza Prestige , 2013 року випуску, коричневого кольору, д.н.з. НОМЕР_2, укладений 10 серпня 2013 року між ТОВ Стар-Кар та ОСОБА_6 удаваним із моменту його укладення в частині покупця ОСОБА_6 та визнати покупцем за вказаним договором ОСОБА_4; визнати автомобіль Toyota Venza Prestige , 2013 року випуску, коричневого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4, придбаний за спільні кошти подружжя в період шлюбу; визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину автомобіля Toyota Venza Prestige , 2013 року випуску, коричневого кольору, д.н.з. НОМЕР_2; визнати за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на автомобіль ТойотаЛенд Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_1, 2010 року випуску.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку розміром 0,10 га за цією ж адресою (кадастровий номер НОМЕР_3).

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину будинку № 16 та на Ѕ частину земельної ділянки розміром 0,10 га (кадастровий номер НОМЕР_3) по провулку АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину будинку № 16 та на Ѕ частину земельної ділянки розміром 0,10 га (кадастровий номер НОМЕР_3) по провулку АДРЕСА_2 .

В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на автомобіль Тойота Ленд Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_1, 2010 року випуску.

В задоволенні інших позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані рішення в частині відмови в задоволенні його позовних вимог й в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення судів не оскаржуються, а тому не підлягають касаційному перегляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Як зазначено в розділі VII Прикінцевих положень до СК України, цей кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України і регулює відносини, які виникли починаючи з дня набрання ним чинності. СК Українине має зворотної сили і не може поширюватися на відносини, які виникли до цього моменту.

В п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначено, що він набув чинності з 01 січня 2004 року та, що цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Судами встановлено, що з 20 серпня 2001 року по 03 листопада 2003 року ОСОБА_5 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9

14 грудня 2004 року ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_1 за 23 770 грн, які нею сплачені до підписання договору купівлі-продажу.

Довідкою ПАТ Продцентр від 27 грудня 2016 року підтверджується , що станом на травень 2003 року ОСОБА_5 на праві власності належало 128 719 штукпростих іменних акцій, що складає 3,44399%.

В 2005 році ОСОБА_10 подарувала своїй доньці ОСОБА_5 934 143 штук простих іменних акцій, що складає 24,9938%.

Станом на 04 травня 2005 року у власності ОСОБА_5 перебувало 1 025 487 штукпростих іменних акцій, що складає 27, 4378 %.

Як вбачається з виписки з реєстру власників іменних цінних паперів № 417 від 26 липня 2007 року, станом на 26 липня 2007 року, ОСОБА_5 володіла разом із ОСОБА_11 1 228 641 акціями товариства, що складає 32,8653 %.

04 серпня 2007 року ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування придбала трьохповерхову будівлю (кафе з літнім майданчиком), загальною площею 959, 5 кв. м по АДРЕСА_2 .

Пунктом 1.4. вказаного договору передбачено, що покупець довела до відома продавця, а продавець взяв до уваги той факт, що покупець в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває і грошові кошти, що витрачаються покупцем на придбання майна за цим договором, не є спільною сумісною власністю , а є особистою приватною власністю, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю майна немає.

Відповідно до п.4.1 зазначеного договору , право власності у покупця виникає з моменту передачі приміщення, державної реєстрації договору та права власності відповідно до вимог чинного законодавства України. Державна реєстрація права власності може бути здійснена до остаточного розрахунку між сторонами.

Згідно довідки ПАТ Продцентр № 17 від 13 березня 2017 року ОСОБА_5в рахунок договору купівлі-продажу 07 серпня 2007 року сплачено 400 000 грн, 04вересня 2007 року - 731 647 грн 18 коп., 19 грудня 2011 року 65 000 грн, 20грудня 2011 року 30 000 грн. Протягом 2016 року слачено 212 634 грн, що підтверджується довідкою ПАТ Продцентр № 31 від 24квітня 2017 року. До укладення шлюбу ОСОБА_5 в рахунок договору купівлі - продажу нежитлового приміщення сплатила 1 131 647 грн 18 коп., а після розірвання шлюбу - 212 634 грн. Залишок несплачених коштів становить 503 703 грн, строк їх слати встановлений договором до 04 серпня 2017 року.

Факт сплати вказаних коштів також підтверджується декларацією з ПДВ за вересень 2007 року, журналом-ордером 1/10 за липень 2008 року, копіями договорів підряду, квитанціями.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 30 листопада 2007 року.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 серпня 2015 року шлюб між ОСОБА_5та ОСОБА_4 розірвано.

Відповідно до довідки ВЖРЕП № 1 від 08 квітня 2016 року ОСОБА_5 з вересня 2015 року разом з донькою проживає в квартирі АДРЕСА_1 .

Як вбачається з довідки - рахунка від 08 вересня 2015 року ОСОБА_5 придбала автомобіль Тойота Ленд Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_1, 2010 року випуску, за 582 234 грн. На підтвердження придбання автомобіля за особисті кошти остання надала довідки про доходи та розписку від 03 вересня 2015 року , з якої вбачається, що вона позичила грошові кошти в розмірі 12 000 доларів США.

Частинами 2, 4 ст. 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що є ознаками сім`ї. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя (ст. 21 СК України) .

Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Частинами 1, 3 ст. 24 КпШС України передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 КпШС України права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

Нормою ч. 1 ст. 74 СК України встановлено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Тобто для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

Пункт 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз'яснено, що при застосуванні ст.74 СК , що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним, за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі за № 6-2641цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто зазначена норма передбачає можливість визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності, якщо майно дружини збільшилося в своїй вартості в наслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат чоловіка саме за час шлюбу.

В п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначено, що якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України ), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов правильного й обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_4 з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу , оскільки ОСОБА_4не доведено належними та достовірними доказами, що між сторонами склалися відносини притаманні подружжю, а саме ведення спільного господарства, наявність спільних прав та обов'язків, спільний побут, спільний бюджет та в зв'язку з цим не можливо визнати спірну квартиру АДРЕСА_1, трьохповерхову будівлю (кафе з літнім майданчиком) по АДРЕСА_4 114 178 штук простих іменних акцій ВАТ Житомирський комерційний центр громадського харчування спільною сумісною власністю подружжя й як наслідок цього неможливо провести його розподіл.

Крім того, суди дійшли вірного висновку про визнання автомобіля Тойота Ленд Крузер Прадо , д.н.з. НОМЕР_1, 2010 року випуску особистою власністю ОСОБА_5, оскільки належними доказами доведено, що він придбаний після розірвання шлюбу між сторонами та за особисті кошти ОСОБА_5

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про факт постійного його проживання в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 з 2003 року по листопад 2007 року без реєстрації шлюбу, придбання нерухомого майна за спільні кошти сторін або факт істотного збільшення в своїй вартості нерухомого майна внаслідок його затрат не підтверджуються матеріалами справи та висновків судів не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 лютого 2017 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.О. Кузнєцов

О.В. Кадєтова

С.О. Карпенко