Ухвала

від 25.04.2017 по справі 820/4867/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 р.Справа № 820/4867/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017р. по справі № 820/4867/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керамет-Харків"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Керамет - Харків (далі за текстом - ТОВ Керамет - Харків , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13.06.2016 р. №0000651402;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13.06.2016 року №0000691304;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 13.06.2016 року №0000681304.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.06.2016 року №0000651402. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.06.2016 року №0000691304. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.06.2016 року №0000681304.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 135.1, пп. 135.2 ст.135, п.138.2, пп.138.8.5 п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 п.146.12 ст.146, пп. 163.1.1 п. 163.1ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп.164.2.2, пп.164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про непідтвердження позивачем права на витрати та доходи за перевірений період належними первинними документами за наслідками фінансово-господарських відносин позивача з Могилів-Подільським ТОВ Реал та ТОВ Інтеграл , неправомірне завищення витрат в результаті операцій з придбання металобрухту, який не відноситься до побутового, у фізичних осіб, заниження податку з доходу фізичних осіб та військового збору в результаті ризикових операцій позивача з підставними особами щодо поставки брухту чорних металів, неправомірне завищення витрат за рахунок завищення позивачем 10% ліміту витрат на поліпшення основних засобів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 22.04.2016 року №1123 Про надання дозволу на проведення документальної планової виїзної перевірки , направлень на перевірку, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області від 28.03.2016р. №1446, № 1447, №1448, № 1449, №1450. №1451, №1452 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Керамет - Харків з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки відповідачем, Головним управлінням ДФС у Харківській області, складено акт №236/20-40-14-02-07-33714374 від 18.05.2016 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Керамет - Харків код ЄДРПОУ 33714374 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015р. .

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.06.2016 р. №0000651402, від 13.06.2016р. №0000691304, від 13.06.2016 р. №0000681304.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки №236/20-40-14-02-07-33714374 від 18.05.2016 р. про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Керамет-Харків , позивачем подано до податкового органу заперечення від 30.05.2016 року №57 на Акт перевірки в порядку, передбаченому п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (т.1, а.с.157-164).

За результатами розгляду заперечень до акту №326/20-40-14-02-07/33714374, позивачем отримано від відповідача письмову відповідь про залишення висновків акту перевірки без змін (копія листа від 08.06.2016 р. № 3353/10/20-40-14-02-16, т.1 а.с.173-200).

Також, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем 24.06.2016 р. подано до податкового органу скаргу №56 на вищевказані податкові повідомлення-рішення в порядку, передбаченому п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України (т.1, а.с.150-156).

За результатами розгляду скарги позивачем отримано від відповідача письмову відповідь про залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 13.06.2016 р. №0000651402, від 13.06.2016р. №0000691304, від 13.06.2016 р. №0000681304 (копія рішення від 16.08.2016 року №17733/6/99-99-11-02-01-15, т.1 а.с.165-173).

Підставою для прийняття податковим органом зазначених податкових повідомлень - рішень стали встановлені в Акті перевірки порушення:

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135, п.138.2, пп.138.8.5 п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, п. 5 - п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.01.13р. по 31.12.15р. в сумі 15683920 грн., в т.ч.: за перевірений період з 01.01.13р. по 31.12.13р. в сумі 21830 грн., за перевірений період з 01.01.14 по 31.12.14р. у сумі 2560864 грн., за перевірений період з 01.01.15 по 31.12.15 в сумі 13101226 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 135.1, 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Керамет-Харків" з питань реалізації товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та встановлено завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 39030000 грн., в тому числі ТОВ Інтеграл у грудні 2015р. на загальну суму 39030000 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 135.1, 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-УІ із змінами та доповненнями встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Керамет-Харків" з питань придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у МП ТОВ Реал , код ЄДРПОУ 32055155 та встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 57630000 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 57630000 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 135.1, 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-УІ із змінами та доповненнями (в редакції, яка була чинна в перевіреному періоді), в результаті чого встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Керамет-Харків" з питань реалізації товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та встановлено завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 30495368 грн., в тому числі: ПАТ Керамет у січні-червні 2013 року на загальну суму 30495368 грн.;

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-УІ із змінами та доповненнями (в редакції, яка була чинна в перевіреному періоді), встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Керамет-Харків" з питань придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у ПАТ "Моноліт-2", код ЄДРПОУ 20356555 та встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 30495368 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 30495368 грн.;

- пп. б п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме подання з недостовірними даними податкових розрахунків ф.1-ДФ за 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2013р., 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2014р., 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2015р.;

- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп.164.2.2, пп.164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб всього на суму 12936653,48 грн., в тому числі за січень 2013 року занижено на суму 100,00 грн., за березень 2014 року занижено на суму 41941,69 грн., за квітень 2014 року занижено на суму 16751,68 грн., за травень 2014 року занижено на суму 8222,79 грн., за червень 2014 року занижено на суму 4633,70 грн., за липень 2014 року занижено на суму 60857,36 грн., за серпень 2014 року занижено на суму 42691,06 грн., за вересень 2014 року занижено на суму 15149,67 грн., за жовтень 2014 року занижено на суму 274713,16 грн., за листопад 2014 року занижено на суму 1045700,41 грн., за грудень 2014 року занижено на суму 869478,06 грн., за січень 2015 року занижено на суму 646718.32 грн., за лютий 2015 року 900544,60 грн.; за березень 2015 року занижено на суму 1746261,20 грн., за квітень 2015 року занижено на суму 1457207,32 грн., за травень 2015 року занижено на суму 1262464,86 грн., за червень 2015 року занижено на суму 1715715,77грн., за липень 2015 року занижено на суму 1470878,88 грн., за серпень 2015 року занижено на суму 407063,51 грн., за вересень 2015 року занижено на суму 419460,06 грн., за жовтень 2015 року занижено на суму 298108,30 грн., за листопад 2015 року занижено на суму 197756,26 грн., за грудень 2014 року занижено на суму 34234,82 грн.;

- порушення пп. 168.1.2, 168.1.4 п.168.1 ст.168, пп. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, ТОВ Керамет-Харків не перераховано (несвоєчасно перераховано) податок на доходи фізичних осіб з виплачених за цивільно-правовими договорами доходів (використання працівниками власного автотранспорту) за вересень та листопад 2014 р., березень-травень 2015р., в тому числі за вересень 2014р. в сумі 217,80 грн. (перераховано 06.11.2014р.), за листопад 2014р. в сумі 501,19 грн. (помилково перераховано як ПДФО із заробітної плати 06.01.2015р.), за березень 2015р. в сумі 653,94 грн. (перераховано 13.05.2015р.), за квітень 2015р. в сумі 699,62 грн. (перераховано 06.07.2015р.), за травень 2015р. в сумі 1227,88 грн. (перераховано 06.07.2015р.);

- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп.164.2.2, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176, п.1.2 ст. 16-1 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму військового збору всього на 169878,11грн., в тому числі за січень 2015 року занижено на 50274,18 грн., за лютий 2015 року занижено на 69549,41 грн., за березень 2015 року занижено на 50054,52 грн.;

- відповідно до п.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95-ВР за порушення вимог п. 2.8 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а саме: 1853,42 х 2= 3706,84 гривень.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності та необґрунтованості податкових повідомлень-рішень від 13.06.2016 р. №0000651402, №0000691304 та №0000681304.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Колегія суддів, перевіряючи податкові повідомлення - рішення від 13.06.2016 р. №0000651402, №0000691304 та №0000681304 на відповідність наведеним вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що вони прийняті необґрунтовано, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що перевіркою не визнано наявність підстав для включення ТОВ Керамет - Харків в 2015 році до складу собівартості витрат з придбання металобрухту від МП ТОВ Реал згідно первинних документів на суму 57630000 грн. та підстав для включення до складу доходів вартості металобрухту згідно первинних документів щодо реалізації металобрухту на адресу ТОВ Інтеграл на суму 39030000 грн.

За висновком контролюючого органу між позивачем та вказаними контрагентами не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху, що призвело до одержання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді витрат в істотному розмірі.

Також податковою інспекцією враховано матеріали кримінального провадження №22015040000000051 щодо невстановлених посадових осіб ПрАТ "Керамет" та ТОВ Інтеграл .

Крім того, в обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність юридичної сили первинних документів, складених вищевказаними контрагентами позивача.

Між тим, колегія суддів вважає вказані доводи ГУ ДФС у Харківській області необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту укладених платником податку договорів.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України .

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.11 П(С)БУ 16 до складу витрат відноситься собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п.12 П(С)БУ 16 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у фінансовій звітності, складеній у відповідності до П(С)БО, відображається у Звіті про фінансові результати (форма №2) по коду рядка 2050.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ Керамет-Харків (Покупець) та Могилів-Подільське ТОВ Реал (Постачальник) укладено договір поставки №01/11-02 від 01.11.2015р. на постачання металів чорних вторинних у відповідності до технічних вимог.

Згідно пп. 2.2 договору поставки №01/11-02 від 01.11.2015 р. загальна сума договору складає суму в національній валюті України, визначену на підставі даних специфікацій та додатків, доданих до вказаного договору. Загальна сума договору може бути змінена за угодою сторін у зв'язку зі зміною рівня цін або обсягів поставки.

За умовами вказаного договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад покупця) згідно INCOTERMS 2010, якщо інші умови поставки не узгоджені сторонами в специфікаціях та додатках до договору. Кількість товару визначається на підставі специфікацій та додатків до даного договору. Кількість поставленого товару фіксується в приймально-здавальному акті.

На виконання умов договору сторонами оформлено специфікацію №1 до договору поставки № 01/11-02 від 01.11.2015 року, згідно якої постачальник поставляє, а позивач приймає брухт чорних металів (вид № 508, №503, №500) загальною кількістю 15000 тон на загальну суму 57630000 грн.

Також згідно вказаної специфікації сторони домовились щодо передання поставлених МП ТОВ Реал товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання на складі МП ТОВ Реал .

На підтвердження реального здійснення вказаних господарських операцій з поставки та зберігання металобрухту позивачем надано акт прийому - передачі на відповідальне зберігання №1 від 30.11.2015 року, акт прийому - передачі з відповідального зберігання №1 від 31.12.2015 року, журнал-ордер і відомість по рахунку 201 Сировина й матеріали, приймально - здавальний акт №30112015 ЛАДИЖ.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що акт прийому - передачі на відповідальне зберігання №1 від 30.11.2015 року підписаний невизначеними посадовими особами, а тому не може свідчити про передачу на відповідальне зберігання брухту чорних металів, оскільки вказаний акт засвідчений печатками підприємств, а також містить підписи посадових осіб.

При цьому, за змістом ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

Первинні документи, якими була оформлена вищевказана господарська операція, містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для надання їм юридичної доказовості.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача як на підставу щодо неможливості реального здійснення господарських операцій за вищевказаним правочином на ненадання позивачем документів транспортування придбаного товару, заявок та розпоряджень покупця до договору № 01/11-02, а також відсутність запису про передачу товару на відповідальне зберігання в окремому субрахунку бухгалтерського обліку ТОВ "Керамет-Харків", виходячи з наступного.

Під час судового розгляду справи колегією суддів встановлено, що облік переданих позивачем на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей було враховано в бухгалтерському обліку на рахунку 20 Виробничі запаси , без створення субрахунку, оскільки у бухгалтерському та податковому обліках, згідно з визначеннями доходів і витрат в П(С)БО 15 Дохід та П(С) БО 16 Витрати , передача майна на відповідальне зберігання не була віднесена ні до доходів, ні до витрат.

Заявки та розпорядження до договору № 01/11-02 вчинялись в усній формі, що не суперечить чинному законодавству.

Придбання металобрухту за договором поставки № 01/11-02 від 01 листопада 2015р. відбулось без переміщення у с. Ладижинське, Тростянецького району Вінницької області. Згідно письмових пояснень позивача, вказані обставини обумовлені виробничою необхідністю та збереженням собівартості товару, оскільки у випадку транспортування придбаного товару, вартість тонни металобрухту для кінцевих споживачів, має бути збільшена у декілька разів, що є неприйнятним для покупців. Таким чином, документи щодо транспортування не оформлювались через відсутність господарських операцій із транспортування.

Також факт реального вчинення господарської операції по придбанню товару TOB Керамет-Храків у МП TOB Реал підтверджується доказами безготівкового перерахування грошових коштів у період с січня 2016 р. по квітень 2016 р. на рахунок МП TOB Реал у сумі 35201102,17 грн., проведенням взаємозаліку на суму 958786,10 грн. та оформленням договорів переведення боргу на суму 18527048,52 грн. Вказані операції обліковуються позивачем згідно з журналом-ордером відомостей по рахунку 201 сировина та матеріали за 30.11.15 р. - 31.12.15 р та журналом-ордером відомостей по рахунку 361 розрахунки з вітчизняними покупцями за 31.12.15 р. - 31.12.15 р. .

Придбаний у МП ТОВ Реал товар реалізовано позивачем відповідно до договору № 55/15 від 01.04.2015 року ТОВ Інтеграл (т.с. 2 а.с.32-37). Додатковою угодою №1 від 08.05.2015 року до договору №55/15 від 01.04.2015 року визначено місцезнаходження ТОВ Інтеграл (змінено реквізити).

Позивачем також надано видаткові накладні, виписані відповідно до умов укладеного договору ТОВ Інтеграл , а саме: видаткова накладна №КХ-00000000000047, КХ-00000000000046, КХ-00000000000045, КХ-000000000044, КХ-000000000043, КХ-00000000000042, КХ-00000000000041, КХ-00000000000040, КХ-00000000000039, КХ-00000000000038, КХ-00000000000037, КХ- 00000000000036, КХ-00000000000035 від 31.12.2015 року (т.с.4, а.с.145-158).

За результатом господарської операції ТОВ Керамет-Харків виписано ТОВ Інтеграл податкову накладну №6 від 31.12.2015 року (т.с. 3, а.с. 82).

Згідно пояснень позивача, проданий підприємству TOB Інтеграл металобрухт, в подальшому був поставлений TOB Інтеграл основним покупцям на ПАО Дніпровський металургійний комбінат та ПРAT Керамет , про що свідчать відповідні первинні фінансово-господарські документи, бухгалтерські реєстри та виписки з банківських рахунків. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Колегія суддів зазначає, що у наданих позивачем до матеріалів справи документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Також під час судового розгляду справи колегією суддів встановлено, що всі товари, отримані МП ТОВ Реал , реально отримані, оприбутковані в повному обсязі та реалізовані позивачем ТОВ Інтеграл .

Враховуючи викладене, колегії суддів прийшла до висновку, що надані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між МП ТОВ Реал , ТОВ "Керамет-Харків" та ТОВ Інтеграл , а також спричинення цими операціями реальних змін майнового стану позивача, що підтверджує наявність руху його активів, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо збитковості операцій з придбання та постачання товару у вищевказаних контрагентів, враховуючи що господарська діяльність позивача не обмежується певною господарською операцією, а враховується вся діяльність протягом певного часу. Контролюючим органом не досліджувались обставини щодо здійснення господарської діяльності позивача в цілому, а тому висновки про збитковість операцій та відсутності економічного ефекту господарської діяльності підприємства є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на неправомірне заниження ціни на металобрухт, який відвантажено ТОВ "Керамет-Харків" на адресу ТОВ Інтеграл , з огляду на те, що питання визначення звичайних цін в ході проведення перевірки контролюючим органом не досліджувались.

Щодо матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за №22015040000000051 про фінансування тероризму невстановленими посадовими особами ПрАТ "Керамет" та ТОВ Інтеграл , колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду у справах про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Тобто, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки, не можуть розглядатись як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, враховуючи відсутність вироку суду у кримінальній справі, матеріали досудового розслідування не є беззаперечним доказом підтвердження незаконної господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, а встановлені в ході досудового розслідування обставини не поширюються на предмет спору в даній справі, що розглядається.

Посилання контролюючого органу на порушення позивачем вимог ст.ст. 138, 139 в редакції, чинній до 2015 року, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки розглядувані господарські відносини відбувались протягом 2015 року, коли доходи та витрати відображаються у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав у TOB Керамет-Харків для відображення в 2015 р. у складі собівартості реалізованої продукції витрат з придбання металобрухту у МП TOB Реал та для відображення у складі доходів вартості металобрухту, реалізованого на адресу TOB Інтеграл .

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем встановлено порушення ТОВ Керамет-Харків п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, а саме завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2013 рік по рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за рахунок завищення суми витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів у розмірі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року на загальну суму 114894,0 грн.

Між тим, колегія суддів вважає такі доводи контролюючого органу необґрунтованими та недоведеними, з огляду на наступне.

Відповідно п.146.11. ст.146 Податкового кодексу України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Згідно з п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Згідно даних податкової звітності позивача з податку на прибуток балансова вартість всіх груп основних фондів позивача станом на 01.01.2013 року становила 3705772,0 грн., тобто фактичні витрати на поліпшення основних засобів можливо було віднести до складу витрат у сумі, що не перевищує 370577,0 грн., а у разі перевищення зазначеного ліміту відповідні суми перевищення відносяться на збільшення балансової вартості об'єктів основних засобів.

Так, сума фактичних витрат, понесених ТОВ Керамет-Харків у 2013 році на ремонт (поліпшення) основних засобів, склала 676802,0 грн.

До складу витрат ТОВ Керамет-Харків віднесено витрати на поліпшення основних засобів у 2013 році в загальному розмірі 370577,0 грн., а залишок у сумі 306225,0 грн. враховано у збільшення об'єктів основних засобів, зокрема адміністративних та виробничих, що відповідає приписам податкового законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовані витрати, які пов'язані з ремонтом та поліпшенням основних засобів.

Також з матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено неправомірне завищення позивачем витрат в результаті операцій з придбання металобрухту, який не відноситься до побутового, у фізичних осіб у 2014 році на загальну суму податку на прибуток 2560864 грн., у 2015 році на загальну суму податку на прибуток 9753226 грн., а також заниження у зв'язку з викладеним податку на доходу фізичних осіб в розмірі 12936653,48 грн.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками перевірки, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, до основного виду господарської діяльності позивача згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відноситься оптова торгівля відходами та брухтом (46.77), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), відновлення відсортованих відходів (38.32) (т. 1 а.с. 234).

Колегією суддів встановлено, що у відповідності до основного виду діяльності ТОВ Керамет-Харків у перевіреному періоди придбав побутовий брухт чорних металів у фізичних осіб на загальну суму 68411613,25 грн.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано до перевірки акти приймання вторинної сировини (металобрухту) для фізичних осіб, які складені у відповідності до ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31.10.2011р. №183, банківські виписки, які свідчать про перерахування грошових коштів на карткові рахунки громадян, журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , копії паспортів, довідки про присвоєння ідентифікаційних номерів фізичних осіб, та заяви фізичних осіб постачальників металобрухту про надання згоди на оброблення персональних даних проведеною перевіркою.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що у наданих позивачем до матеріалів справи документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про підтвердження здійснення господарських операцій з придбання ТОВ Керамет-Харків металобрухту у фізичних осіб протягом періоду, охопленого спірною перевіркою, у зв'язку з чим встановлення відповідачем завищення позивачем витрат у 2014 році на загальну суму податку на прибуток 2560864 грн. та у 2015 році на загальну суму податку на прибуток 9753226 грн. є неправомірним.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неможливості реального здійснення операцій з фізичними особами з приймання металобрухту у зв'язку з фізичною неможливістю громадянами здати зазначену в актах приймання кількість побутового металобрухту, з огляду на те, що чинним законодавством України не передбачено будь яких обмежень щодо обсягів здачі металобрухту фізичними та юридичними особами, а також відповідного його приймання спеціалізованими підприємствами. Наявність податкової інформації від інших ДПІ про опитування громадян, які здавали побутовий металобрухт ТОВ Керамет-Харків , не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Згідно письмових пояснень позивача, TOB Керамет-Харків є підприємством, що спеціалізується на заготівлі, переробці та оптовій торгівлі відходами, брухтом вже близько 10 років. Свою діяльність підприємство здійснює на спеціально обладнаних орендованих площах, на яких може зберігатися близько 5000 тон різного металобрухту. Пункти прийому TOB Керамет- Харків (м. Куп'янськ, м. Харків) в добу здатні приймати необмежену кількість відходів (металобрухту), в тому числі від фізичних, юридичних осіб.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог пп. 164.2.2 та пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору та інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України якою наведено кінцевий перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню .

Так, згідно пп. 165.1.25 п. 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево- кислотні (код 8548 10 21 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (код 8548 10 91 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.

Відповідно до ст.1 Закону України №187/98-ВР від 05.03.1998 Про відходи побутові відходи - це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів пов'язаних із виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. В свою чергу тверді відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватись за призначенням. Статтею 2 Закону №187/98-ВР визначено, що законодавство про відходи складається, зокрема, із Закону України Про металобрухт .

Відповідно до Закону України №619-ХІУ від 05.05.1999 Про металобрухт побутовий металобрухт - це непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять в собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність.

Аналіз викладених нормативно-правових актів дозволяє зробити висновок про те, що побутовий металобрухт відноситься до побутових відходів, незалежно від вмісту чорних чи кольорових металів та є його складовою, а отже до операцій із придбання побутового металобрухту у фізичних осіб можуть бути застосовані приписи пп. 165.1.25 п. 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.4 Закону України від 05.05.1999 р. № 619 XIV Про металобрухт приймання побутового металобрухту від фізичних осіб дозволяється лише при пред'явленні ними документа, який засвідчує особу, та обов'язково оформляється актом приймання.

В акті приймання побутового металобрухту від фізичних осіб зазначаються дані документа, який засвідчує особу, та опис металобрухту.

Під час судового розгляду справи колегією суддів встановлено, що приймання позивачем металобрухту від фізичних осіб оформлювалось лише при пред'явленні ними документа, який засвідчує особу та згідно актів відповідної форми. В актах зазначені дані про документ, що пред'являвся відповідною особою, та опис предмету правочину. В графі опис в кожному акті зазначено побутовий , що є описом металобрухту.

Згідно письмових пояснень позивача при закупівлі металобрухту від фізичних осіб, транспортування брухту може відбуватися різними способами (власний транспорт, найманий транспорт, спеціалізований транспорт підприємства). Після надходження металобрухту на виробничі майданчики підприємства за допомогою автомобільних ваг або залізничних, які є в наявності у підприємства, металобрухт важиться (відповідальна особа за ваги), постачальнику видається квитанція та вантаж розвантажується. Після цього оформлюються всі необхідні документи та на розрахунковий рахунок фізичної особи проводиться оплата за придбаний металобрухт. Металобрухт зберігається на відкритих майданчиках підприємства і після переробки відвантажується на металургійні підприємства згідно з господарськими договорами.

Крім того, побутовий металобрухт являє собою непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять в собі чорні або кольорові метали чи їх сплави та які втратили експлуатаційну цінність. З урахуванням таких даних за поясненнями позивача фізично неможливо детально описати шматки металу від будь-якого виробу, тому позивачем в актах приймання побутового металобрухту зазначено опис металобрухту - металобрухт побутовий .

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість та недоведеність відповідачем належними доказами заниження ТОВ Керамет-Харків податку на доходи фізичних осіб в розмірі 12936653,48 грн., у зв'язку з чим донарахування позивачу податку на доходу фізичних осіб в розмірі 12936653,48 грн., штрафних санкцій - 9694430,06 грн. та суми пені - 4160031,11 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 року №0000681304 є неправомірним.

За аналогічних обставин, враховуючи недоведення порушення позивачем вимог податкового законодавства та безпідставність доводів контролюючого органу про заниження ТОВ Керамет-Харків податку на доходи фізичних осіб в розмірі 12936653,48 грн., колегія суддів прийшла до висновку про незаконність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 13.06.2016 року №0000691304 про донарахування позивачу грошових зобов'язань з військового збору в розмірі 169878,11 грн., штрафних санкцій - 84884,15 грн. та суми пені - 40711,12 грн.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України "Про судовий збір" податковий орган не звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою судді апеляційної інстанції від 13.03.2017 року відповідачу було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 716367,80 грн. до моменту прийняття судового рішення.

В силу положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору у розмірі 716367,80 грн. до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017р. по справі № 820/4867/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 716367 грн. 80 коп. (сімсот шістнадцять тисяч триста шістдесят сім гривень 80 копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106".

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 03.05.2017 р.