Рішення

від 07.04.2017 по справі 925/1610/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2017 р. Справа № 925/1610/16

За позовом приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України"

до державного підприємства "Златодар"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного агентства резерву України

про стягнення 3443208 грн. 91 коп.

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Биченко М.О.

Представники сторін та третіх осіб:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 19.09.2016;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 01.02.2017;

від третьої особи: у судовому засідання, яке відбулося 30.03.2017, - ОСОБА_3 за довіреністю від 09.11.2016.

У грудні 2016 року приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України" звернулося до Господарського суду Черкаської області із позовом до державного підприємства "Златодар" про стягнення з відповідача на користь позивача 3443208 грн. 91 коп. збитків.

В обґрунтування позову позивач вказав на порушення відповідачем зобов'язань за укладеними між сторонами договорами складського зберігання пшениці від 21.09.2015 №37/1пш і складського зберігання кукурудзи від 22.09.2015 №14/4к щодо повернення позивачу на його вимогу зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи, внаслідок чого позивачу були завдані збитки у формі витрат останнього на оплату примусово наданих відповідачем послуг зі зберігання вказаного зерна.

Ухвалою від 30.12.2016 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України" до розгляду, порушив провадження у цій справі і призначив її розгляд у судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 19.01.2017 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою від 19.01.2017 Господарський суд Черкаської області відклав розгляд даної справи на 11 год. 00 хв. 16.02.2017 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою від 16.02.2017 Господарський суд Черкаської області за клопотанням відповідача залучив до участі у справі Державне агентство резерву України як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача і відклав розгляд даної справи на 11 год. 00 хв. 02.03.2017 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.

02 березня 2017 року представник відповідача подав до господарського суду відзив на позов, яким заперечив проти позовних вимог позивача, зазначивши при цьому, що саме позивач порушив узяті на себе за укладеними між сторонами договорами складського зберігання пшениці від 21.09.2015 №37/1пш і складського зберігання кукурудзи від 22.09.2015 №14/4к та гарантійним листом від 19.05.2016 №1/05 зобов'язання щодо оплати наданих відповідачем послуг зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи до його повернення позивачу, у зв'язку з чим відповідач скористався передбаченим цими договорами правом притримання зерна у себе до виконання позивачем свої зобов'язань.

Ухвалою від 02.03.2017 Господарський суд Черкаської області за клопотанням позивача продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів і відклав розгляд даної справи на 11 год. 00 хв. 15.03.2017 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.

15 березня 2017 року представник позивача подав до господарського суду письмові пояснення у справі, у яких стверджується, що неповернення відповідачем на вимогу позивача зі зберігання зерна пшениці і кукурудзи не було пов'язане з оплатою послуг зберігання, а відбулося внаслідок виконання незаконних розпоряджень (окремих доручень) голови Державного агентства резерву України. Гарантійний лист про оплату послуг зберігання позивач підписав вимушено на вимогу відповідача, оскільки в іншому випадку останній відмовлявся повертати зерно. Цей гарантійний лист не є гарантією у розумінні статті 560 Цивільного кодексу України. Про застосування відповідачем притримання як способу забезпечення виконання зобов'язання позивач дізнався лише з відзиву на позов, а до цього не повідомлявся відповідачем про притримання, як того вимагає стаття 595 Цивільного кодексу України.

15 березня 2017 року представник відповідача також подав до господарського суду письмові пояснення у справі, у яких зазначив, що зобов'язання позивача з оплати послуг зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи є зустрічними по відношенню до зобов'язання відповідача щодо повернення позивачу цього зерна зі зберігання, тому притримання відповідачем зерна у себе до виконання позивачем свої зустрічних зобов'язань відповідає умовам укладених між сторонами договорів і не порушує прав позивача. Крім того, представник відповідача зазначив, що відносно останнього ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 порушено провадження у справі про його банкрутство №925/1770/15, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, проте незважаючи на це позивач включив до позовних вимог конкурсні вимоги, які виникли до порушення провадження у справі про банкротство відповідача.

Ухвалою від 15.03.2017 Господарський суд Черкаської області відклав розгляд даної справи на 11 год. 40 хв. 30.03.2017 у приміщенні Господарського суду Черкаської області.

30 березня 2017 року представник відповідача подав до господарського суду додаткові письмові пояснення у справі, у яких стверджується, що відповідач виконав свої господарські зобов'язання за договорами складського зберігання пшениці від 21.09.2015 №37/1пш і складського зберігання кукурудзи від 22.09.2015 №14/4к у відповідності з умовами цих договорів та не порушував права позивача і, що саме останній порушив узяті на себе за зобов'язання щодо оплати наданих відповідачем послуг зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи до його повернення позивачу.

30 березня 2017 року Державне агентство резерву України подало до Господарського суду Черкаської області відзив на позов, яким заперечило проти позовних вимог позивача, оскільки вважає їх безпідставними через те, що предметом позову є стягнення плати за послуги, які фактично були надані належним чином. Крім того, Державне агентство резерву України повідомило, що воно в межах кримінального провадження №22013000000000208 подало до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області клопотання про накладення арешту на 8703,25 тонн зерна пшениці, яка знаходиться на зберіганні на державному підприємстві "Златодар" і є предметом злочину у вказаному кримінальному провадженні. Поряд з цим, з метою оперативного забезпечення захисту інтересів держави та недопущення завдання шкоди в особливо великих розмірах до розгляду вказаного клопотання Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області голова Державного агентства резерву України видав два окремі доручення керівництву державного підприємства "Златодар" від 22.09.2015 №13/ОД/01 та від 30.09.2015 №2731/0/4-15 про заборону здійснювати переміщення та переоформлення 8703,25 тонн зерна пшениці первісного поклажодавця, яким до 24.09.2015 було приватне підприємство "Амбар Агро". Проте в супереч цим окремим дорученням 24.09.2015 було здійснено переоформлення зерна пшениці приватного підприємства "Амбар Агро", що зберігалося на державному підприємстві "Златодар", спочатку на фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 і одразу ж після цього з останньої на приватне підприємство "Інкубаційна станція" "Птахи України".

У судовому засіданні, яке відбулося 30.03.2017 за участю представників обох сторін та третьої особи, господарський суд оголосив перерву до 11 год. 00 хв. 07.04.20172017 у приміщенні Господарського суду Черкаської області, про що повідомив представників сторін та третьої особи під розписку.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.04.2017 за участю представників обох сторін, представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав, а представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позов та згадуваних вище письмових поясненнях.

Представник третьої особи у судове засідання, призначене на 07.04.2017, не з'явився, що не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд Черкаської області

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2015 року державне підприємство "Златодар", як зерновий склад, і приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України", як поклажодавець, уклали між собою договір складського зберігання пшениці №37/1пш (далі - договір №37/1пш).

22 вересня 2015 року державне підприємство "Златодар", як зерновий склад, і приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України", як поклажодавець, уклали між собою договір складського зберігання кукурудзи №14/4к (далі - договір №14/4к).

Згідно з пунктом 1.1 договорів №37/1пш та №14/4к поклажодавець зобов'язався передати зерно пшениці та кукурудзи із супровідними документами на зерновий склад, а останній зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цими договорами умовах і у встановлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цими договорами та законодавством.

Пункт 3.1 договорів №37/1пш та №14/4к передбачає, зокрема, такі зобов'язання зернового складу:

3.1.6. Зберігати зерно протягом строку, визначеного у договорі.

3.1.9. Після повного розрахунку за надані послуги за письмовою вимогою поклажодавця, яка подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати запланованого відвантаження, зерновий склад зобов'язаний повернути зерно (відвантажити та/або переоформити) у разі коли передбачений договором строк зберігання не закінчився. У разі ж закінчення строку зберігання настають правові наслідки, передбачені цим договором та чинним законодавством.

Пункт 3.3 договорів №37/1пш та №14/4к передбачає, зокрема, такі зобов'язання поклажодавця:

3.2.2. Своєчасно розрахуватися за надані послуги відповідно до умов даних договорів.

3.3.3. Після повної оплати послуг, наданих зерновим складом, витребувати зерно, попередивши при цьому зерновий склад про наміри відвантажити пшеницю, кукурудзу листом (факсом, телефонограмою) не пізніше ніж за 10 днів до планової дати їх відвантаження.

3.3.5. При відвантаженні пшениці, кукурудзи поклажодавець повинен мати при собі наступні документи:

а) письмове розпорядження поклажодавця, скріплене печаткою та підписом керівника, у якому зазначаються повноваження особи, що одержує зерно за дорученням;

б) доручення на отримання матеріальних цінностей , видане поклажодавцем;

в) дійсний паспорт громадянина України або посвідка на постійне/тимчасове проживання.

За відсутності вказаних документів зерновий склад має право відмовити поклажодавцю у видачі зерна задля уникнення отримання його іншою особою.

3.3.6. Погодити із зерновим складом термін відвантаження за 10 діб до його початку.

3.3.9. При продовженні терміну зберігання зерна поклажодавець відшкодовує витрати, які несе зерновий склад у цьому випадку (витрати на проведення обеззараження зерна, проведення газації, фумігації та ін.).

У пункті 4.2 договорів №37/1пш та №14/4к їх сторони визначили розмір плати (тарифу) за надання послуг зернового складу.

Відповідно до пункту 4.3 договорів №37/1пш та №14/4к поклажодавець сплачує вартість наданих послуг з урахуванням Порядку надання платних послуг протягом 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку та акту приймання виконаних робіт. Послуги зі зберігання сплачуються за місяць в строк до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до виставлених зерновим складом рахунків. Також щомісячно сторони складають акт виконаних робіт про надані послуги.

Пунктом 4.4 договорів №37/1пш та №14/4к встановлено, що оплата послуг зернового складу здійснюється поклажодавцем до відвантаження або переоформлення зерна на третю особу. У випадку несплати послуг зерновий склад має право притримати зерно до остаточного розрахунку. В такому разі до відносин сторін застосовуються положення господарського кодексу щодо притримання.

У пункті 6.1 договорів №37/1пш та №14/4к визначений термін зберігання зерна до 15.05.2016.

24 вересня 2015 року на виконання договорів №37/1пш та №14/4к приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України" передало державному підприємству "Златодар", а останнє прийняло на складське зберігання шляхом переоформлення права власності на зерно від попереднього поклажодавця - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4: 8492000 кг зерна пшениці м'якої другого класу урожаю 2015 року згідно зі складською квитанцією №1584 від 24.09.2015 серії АЦ №143874; 4278000 кг зерна пшениці м'якої третього класу урожаю 2015 року згідно зі складською квитанцією №1586 від 24.09.2015 серії АЦ №143876; 88550 кг зерна пшениці м'якої шостого класу урожаю 2015 року згідно зі складською квитанцією №1588 від 24.09.2015 серії АЦ№ 143878 і 34250 кг кукурудзи третього класу урожаю 2015 року згідно зі складською квитанцією від 24.09.2015 серії АЦ №143880.

25 вересня 2015 року, тобто на другий день після передачі зерна пшениці і кукурудзи на зберігання, приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України" подало державному підприємству "Златодар" письмові листи-заявки від 25.09.2015 №2509, №2509/2, №2509/3 і №2509/4 на відвантаження усього вказаного у попередньому абзаці обсягу зерна пшениці та кукурудзи залізничним та автомобільним транспортом.

Листом від 25.09.2015 державне підприємство "Златодар" відмовило приватному підприємству "Інкубаційна станція "Птахи України" у виконанні його заявок на відвантаження зерна пшениці і кукурудзи через наявність окремого доручення голови Державного агентства резерву України ОСОБА_5 від 22.09.2015 №13/ОД/01, яким заборонено переміщення належного приватному підприємству "Інкубаційна станція "Птахи України" зерна у зв'язку із зверненням Державного агентства резерву України до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із клопотанням про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні №22013000000000208 шляхом накладення арешту на зерно пшениці другого та третього класу у кількості 8703,25 тонн, первісним поклажодавцем якого було приватне підприємство "Амбар Агро".

Іншим листом від 06.10.2015 №339 державне підприємство "Златодар" також відмовило приватному підприємству "Інкубаційна станція "Птахи України" у переоформленні його зерна іншому поклажодавцеві через наявність уже згадуваного вище окремого доручення голови Державного агентства резерву України ОСОБА_5 від 22.09.2015 №13/ОД/01 та іншого його окремого доручення від 30.09.2015 №2731/0/4-15 про заборону державному підприємству "Златодар" здійснювати без погодження з Держрезервом переоформлення та/або вивезення з території підприємства зерна пшениці другого та третього класу у кількості 8703,25 тонн, первісним поклажодавцем якого до 24.09.2015 було приватне підприємство "Амбар Агро", до прийняття судом рішення за клопотанням Держрезерву щодо накладення арешту на це зерно.

У лютому 2016 року приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України" знову звернулося до державного підприємства "Златодар" з листами від 15.02.2016 №1502, №1502/2, №1502/3, №1502/4 та від 29.02.2016 №2902, якими просило відвантажити залізничним та автомобільним транспортом усе зерно пшениці та кукурудзи, що належить приватному підприємству "Інкубаційна станція "Птахи України" і знаходилося на зберіганні у державного підприємства "Златодар".

Листами від 09.03.2016 №101 та від 15.03.2016 №108 державне підприємство "Златодар" знову відмовило приватному підприємству "Інкубаційна станція "Птахи України" у відвантаженні його зерна з підстав наявності згадуваних вище окремих доручень голови Державного агентства резерву України до розгляду Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області клопотання Держрезерву про накладення арешту на зерно пшениці другого та третього класу.

При цьому державне підприємство "Златодар" залишило поза увагою те, що вказані окремі доручення стосувалися лише певної меншої кількості переданого приватним підприємством "Інкубаційна станція "Птахи України" на зберігання зерна пшениці другого та третього класу і взагалі не стосувалося зерна пшениці шостого класу та кукурудзи.

Рахунки на оплату послуг зберігання відповідач до 22.02.2016 не виставляв і про притримання зерна пшениці та кукурудзи як способу забезпечення виконання зобов'язань щодо оплати послуг зберігання відповідач позивача не повідомляв.

Відмова державного підприємства "Златодар" у поверненні зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи поклажодавцю стала підставою для подання приватним підприємством "Інкубаційна станція "Птахи України" 22.02.2016 до Господарського суду Черкаської області позову до державного підприємства "Златодар" про стягнення в натурі зерна, переданого на зберігання.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у господарській справі №925/159/16, яке набрало законної сили, задоволено повністю позов приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України" до державного підприємства "Златодар" про стягнення в натурі зерна, переданого на зберігання, стягнуто із державного підприємства "Златодар" на користь приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України" в натурі:

- зерно пшениці м'якої 2 класу (ДСТУ 3768:2010), урожаю 2015р. - у кількості 8492000 кг;

- зерно пшениці м'якої 3 класу (ДСТУ 3768:2010), урожаю 2015р. - у кількості 4278000 кг;

- зерно пшениці м'якої 6 класу (ДСТУ 3768:2010), урожаю 2015р. - у кількості 88550 кг;

- зерно кукурудзи 3 класу (ДСТУ 4525:2006), урожаю 2015р. - у кількості 34250 кг.

При цьому рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у господарській справі №925/159/16 встановлено, що державне підприємство "Златодар" не виконало зобов'язання за укладеними ним із приватним підприємством "Інкубаційна станція "Птахи України" договорами складського зберігання пшениці від 21.09.2015 №37/1пш та складського зберігання кукурудзи від 22.09.2015 №14/4к щодо повернення приватному підприємству "Інкубаційна станція "Птахи України" зі зберігання його зерна: пшениці м'якої 2 класу (ДСТУ 3768:2010), урожаю 2015р. - у кількості 8492000 кг; пшениці м'якої 3 класу (ДСТУ 3768:2010), урожаю 2015р. - у кількості 4278000 кг; пшениці м'якої 6 класу (ДСТУ 3768:2010), урожаю 2015р. - у кількості 88550 кг та зерна кукурудзи 3 класу (ДСТУ 4525:2006), урожаю 2015р. - у кількості 34250 кг, яке (зобов'язання) виникло у державного підприємства "Златодар" у момент отримання ним від поклажодавця вимог про повернення зерна від 25.09.2015. Претензії зберігача до поклажодавця щодо оплати витрат на зберігання відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у господарській справі №925/159/16 не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

25 квітня 2016 року Господарський суд Черкаської області на виконання свого рішення від 15.03.2016 у справі №925/159/16 видав наказ, який приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України" пред'явило для виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

27 квітня 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №50976207 з примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 за наказом від 25.04.2016, якою встановив боржнику триденний строк для самостійного виконання вказаного судового рішення.

05 травня 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 у зв'язку з невиконанням самостійно державним підприємством "Златодар" рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 виніс у виконавчому провадженні №50976207 постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою наклав арешт на вказане у наказі Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 у справі №925/159/16 зерно пшениці і кукурудзи та заборонив боржнику здійснювати відчуження належного йому майна.

16 травня 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 в присутності представника стягувача ОСОБА_1 з виїздом до боржника - державного підприємства "Златодар" здійснив перевірку виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16, за результатами якої склав акт державного виконавця від 16.05.2016. Згідно з цим актом зі слів директора державного підприємства "Златодар" ОСОБА_7 було встановлено, що він не отримував постанови державного виконавця від 27.04.2016 про відкриття виконавчого провадження №50976207 і що зерно буде передано стягувачу лише після надходження з Держрезерву України погодження на таку передачу.

Також у вказаному акті державного виконавця зазначено, що під час перевірки головний державний виконавець Вакуленко С.М. вручив директору державного підприємства "Златодар" ОСОБА_7 особисто постанову державного виконавця від 27.04.2016 про відкриття виконавчого провадження №50976207 під розписку, тоді як за твердженням представника відповідача останній обидві постанови державного виконавця від 27.04.2016 про відкриття виконавчого провадження №50976207 і від 05.05.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження одержав лише 17.05.2016.

Державне підприємство "Златодар" одразу ж після одержання постанови державного виконавця від 27.04.2016 про відкриття виконавчого провадження №50976207 самостійно рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 не виконало натомість виставило приватному підприємству "Інкубаційна станція "Птахи України" рахунки від 25.02.2016 №20 і №21, від 28.03.2016 №64 і №65, від 25.04.2016 №102 і №103, від 11.05.2016 №134 і №135 та від 08.06.2016 №172, №173, №174 і №175 на оплату наданих послуг зберігання зерна пшениці та кукурудзи у період з 25.09.2015 по 11.05.2016 на загальну суму 3443208 грн. 91 коп.

Станом на 19.05.2016 державне підприємство "Златодар" і приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України" провели звірку взаємних розрахунків, за результатами якої склали і підписали відповідний акт звірки, у якому вказано, що за даними державного підприємства "Златодар" заборгованість на його користь станом на 19.05.2016 становить 3443208 грн. 91 коп.

19 травня 2016 року приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України" на вимогу державного підприємства "Златодар" надало останньому гарантійний лист від 19.05.2016 №1/05, яким гарантувало оплату наданих державним підприємством "Златодар" на виконання договорів №37/1пш і №14/4к послуг зі зберігання зерна за увесь період їх споживання загальною вартістю 3443208 грн. 91 коп. на умовах, передбачених цими договорами, протягом 5-ти робочих днів з моменту проведення покупцем повного розрахунку (оплати товару) за придбане у приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України" зерно пшениці та кукурудзи.

20 травня 2016 року представник приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України" звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області із заявою про повернення приватному підприємству "Інкубаційна станція "Птахи України" наказу від 25.04.2016, виданого Господарським судом Черкаської області на виконання прийнятого ним рішення від 15.03.2016 у справі №925/159/16, на стягнення з державного підприємства "Златодар" в натурі:

- зерна пшениці м'якої 2 класу (ДСТУ 3768:2010), урожаю 2015р. - у кількості 8492000 кг;

- зерна пшениці м'якої 3 класу (ДСТУ 3768:2010), урожаю 2015р. - у кількості 4278000 кг;

- зерна пшениці м'якої 6 класу (ДСТУ 3768:2010), урожаю 2015р. - у кількості 88550 кг;

- зерна кукурудзи 3 класу (ДСТУ 4525:2006), урожаю 2015р. - у кількості 34250 кг.

Цю заяву представник позивача мотивував наявністю пропозиції боржника щодо врегулювання спору у позасудовому та позавиконавчому провадженні, на яку стягувач пристав.

20 травня 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Цією постановою державний виконавець на підставі заяви представника приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України" від 20.05.2016 про повернення виконавчого документа без подальшого виконання постановив повернути наказ Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 у справі №925/159/19 стягувачу.

За твердженням приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України" проведення сторонами звірки взаєморозрахунків станом на 19.05.2016, надання ним гарантійного листа від 19.05.2016 №1/05 і відкликання із державної виконавчої служби наказу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 у справі №925/159/19 були умовами, висунутими державним підприємством "Златодар", за яких останнє погодилося повернути позивачу зі зберігання зерно пшениці та кукурудзи і частково зробило це у травні 2016 року, що підтверджується трьохстороннім актом приймання-передачі зерна від 20.05.2016, складською квитанцією №2560 від 20.05.2016 серія АЦ №343384 та товарно-транспортними накладними на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом від 23.05.2016 №004515 - 004518 і №004575.

Протягом червня 2016 року приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України" за платіжними дорученнями від 17.06.2016 №6, від 21.06.2016 №1, від 22.06.2016 №7, від 23.06.2016 №8 і №10 та від 24.06.2016 №11 перерахувало на рахунок державного підприємства "Златодар" в установі банку 3443208 грн. 91 коп. плати за послуги елеватора. Натомість державне підприємство "Златодар" припинило повернення приватному підприємству "Інкубаційна станція "Птахи України" решти його зерна, яке залишилося на зберіганні на зерновому складі, що змусило приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України" знову пред'явити наказ Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 у справі №925/159/16 для виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

20 липня 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №51734920 з примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 за наказом від 25.04.2016, якою встановив боржнику семиденний строк для самостійного виконання вказаного судового рішення.

01 серпня 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_8 в присутності представників стягувача і боржника з виїздом до останнього здійснив перевірку виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 за наказом від 25.04.2016, про що склав акт державного виконавця від 01.08.2016. За результатами цієї перевірки державний виконавець встановив факт невиконання боржником вказаного судового рішення, оскільки зі слів директора державного підприємства "Златодар" ОСОБА_7 таке виконання можливе лише з дозволу Державного агентства резерву України.

В подальшому протягом серпня - жовтня 2016 року державний виконавець ще неодноразово виїжджав до боржника з метою перевірки та примусового виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 за наказом від 25.04.2016, яке було фактично виконане боржником протягом вересня, жовтня 2016 року, що підтверджується складеними актами державного виконався.

30 листопада 2016 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_6 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №51734920 у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі №925/159/16 за наказом від 25.04.2016.

Приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України" вважає фактичні обставини повернення державним підприємством "Златодар" зі зберігання зерна пшениці та кукурудзи такими, що свідчать про порушення останнім зобов'язань за договорами №37/1пш та №14/4к, а сплачену за послуги елеватора плату у сумі 3443208 грн. 91 коп. - збитками завданими приватному підприємству "Інкубаційна станція "Птахи України" вказаним порушенням зобов'язань зернового складу. Намагання приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України" захистити свої порушенні права за вказаними договорами шляхом відшкодування збитків й спричинило цей спір.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною першою статті 956 Цивільного кодексу України та частиною перша статті 294 Господарського кодексу України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

Частинами третьою та четвертою статті 294 Господарського кодексу України встановлено, що зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої та третьої статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно з частинами другою і третьою статті 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач, як зерновий склад, зберігає зерно та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності, і посвідчив прийняття зерна пшениці та кукурудзи від позивача на зберігання складськими квитанціями №1584 від 24.09.2015 серії АЦ №143874, №1586 від 24.09.2015 серії АЦ №143876, №1588 від 24.09.2015 серії АЦ№ 143878 і від 24.09.2015 серії АЦ №143880, укладені між сторонами договори №37/1пш та №14/4к за змістом зобов'язань їх сторін є договорами складського зберігання зерна, з яких у відповідача, як зернового складу, виникли зобов'язання зберігати передане йому позивачем зерно пшениці та кукурудзи і повернути це зерно у схоронності.

Статтею 953 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Стаття 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" також передбачає зобов'язання зернового складу за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Отож в силу вимог статті 953 Цивільного кодексу України та статті 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" відповідач зобов'язаний був повернути позивачу прийняте на зберігання згідно із складськими квитанціями №1584 від 24.09.2015 серії АЦ №143874, №1586 від 24.09.2015 серії АЦ №143876, №1588 від 24.09.2015 серії АЦ№ 143878 і від 24.09.2015 серії АЦ №143880 зерно пшениці і кукурудзи за першою вимогою позивача, пред'явленою ним у формі письмових листів-заявок від 25.09.2015 №2509, №2509/2, №2509/3 і №2509/4.

Однак, як вбачається з встановлених господарським судом і приведених вище обставин, відповідач вказане зобов'язання виконав не належним чином і повернув позивачу зі зберігання зерно пшениці і кукурудзи не за першою вимогою позивача, а на виконання рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у справі 925/159/16 частково у травні 2016 року та частково у вересні, жовтні 2016 року і лише за умови підписання відповідачем акта звірки взаєморозрахунків станом на 19.05.2016, надання позивачем гарантійного листа від 19.05.2016 №1/05 про оплату послуг зберігання, подання заяви від 20.05.2016 до державної виконавчої служби про повернення наказу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 у справі 925/159/16 без виконання та фактичної оплати позивачем цих послуг за період з 25.09.2015 по 11.05.2016.

Доводи відповідача про те, що несвоєчасне повернення позивачу зі зберігання зерна пшениці і кукурудзи було зумовлене невиконанням позивачем зустрічних зобов'язань за договорами №37/1пш та №14/4к щодо попередньої оплати послуг зберігання та притримання у зв'язку з цим зерна відповідачем, відхилені господарським судом через їх невідповідність фактичним обставинам, що підтверджується наступним:

відповідач за увесь період з дня прийняття зерна на зберігання і до дня його повернення позивачу свою відмову у поверненні зерна зі зберігання у згадуваних вище листах, наданих позивачу, обґрунтовував не несплатою позивачем плати за послуги зберігання, а лише наявністю окремих доручень голови Державного агентства резерву України ОСОБА_5 від 22.09.2015 №13/ОД/01 та від 30.09.2015 №2731/0/4-15 про заборону державному підприємству "Златодар" здійснювати без погодження з Держрезервом переміщення, переоформлення та/або вивезення з території підприємства зерна пшениці другого та третього класу у кількості 8703,25 тонн, первісним поклажодавцем якого до 24.09.2015 було приватне підприємство "Амбар Агро", до прийняття Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області рішення за клопотанням Держрезерву щодо накладення арешту на це зерно. Це також підтверджується і згадуваними вище актами державного виконавця;

рахунки на оплату послуг зберігання, з виставленням яких пункт 4.3 договорів №37/1пш та №14/4к пов'язує початок перебігу п'ятиденного строку на оплату позивачем вказаних послуг, відповідач до 22.02.2016 - дня звернення позивачем до Господарського суду Черкаської області із позовом до державного підприємства "Златодар" про стягнення в натурі переданого на зберігання зерна (господарська справа №925/159/16) не виставляв;

про притримання зерна пшениці та кукурудзи як способу забезпечення виконання зобов'язань щодо оплати послуг зберігання відповідач позивача, як того вимагає частина перша статті 595 Цивільного кодексу України, не повідомляв;

рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у господарській справі №925/159/16 встановлено факт невиконання відповідачем з 25.09.2015 зобов'язань за договорами №37/1пш та №14/4к щодо повернення позивачу зі зберігання його зерна пшениці та кукурудзи і присуджено до виконання цих зобов'язань в натурі за відсутності оплати позивачем послуг зберігання зерна.

Отже, підставою невиконання відповідачем зобов'язань щодо повернення зі зберігання позивачу на його першу вимогу зерна пшениці та кукурудзи стали окремі доручення голови Державного агентства резерву України ОСОБА_5 від 22.09.2015 №13/ОД/01 та від 30.09.2015 №2731/0/4-15 про заборону державному підприємству "Златодар" здійснювати без погодження з Держрезервом переміщення, переоформлення та/або вивезення з території підприємства зерна пшениці другого та третього класу у кількості 8703,25 тонн, первісним поклажодавцем якого до 24.09.2015 було приватне підприємство "Амбар Агро", до прийняття Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області рішення за клопотанням Держрезерву щодо накладення арешту на це зерно.

Саме на ці окремі доручення вказала і третя особа у відзиві на позов як на підставу неповернення відповідачем позивачу зерна зі зберігання і незаконності вимог позивача про стягнення збитків у формі витрат на оплату послуг зберігання.

Оцінивши вказані окремі доручення голови Державного агентства резерву України ОСОБА_5 від 22.09.2015 №13/ОД/01 та від 30.09.2015 №2731/0/4-15, господарський суд дійшов до висновку про їх незаконність з огляду на наступне.

Чинний у 2015, 2016 роках статут державного підприємства "Златодар" містить, зокрема такі пункти:

1.1.Державне підприємство "Златодар" (надалі - ОСОБА_9) засноване на державній власності і належить до сфери управління Державного резерву України, що діє відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 року №463/2011 "Про Положення про Державне агентство резерву України" (надалі - уповноважений орган управління).

1.3. Власником (засновником) державного підприємства є держава, яка реалізує свої повноваження через уповноважений орган управління - Державне агентство резерву України.

3.1. Метою і предметом діяльності ОСОБА_9 є забезпечення та реалізація державної політики у сфері державного резерву, здійснення господарської та іншої діяльності, спрямованої на одержання прибутку, а також задоволення на підставі одержаного прибутку соціально-економічних інтересів учасників та членів трудового колективу ОСОБА_9.

4.1 ОСОБА_9 є юридичною особою. Права та обов'язки юридичної особи ОСОБА_9 набуває з дня його державної реєстрації.

4.2. ОСОБА_9 здійснює свою діяльність на основі і відповідно до законодавства України та цього статуту, який затверджується Державним агентством резерву України.

4.3. ОСОБА_9 діє на принципах господарської самостійності і самоокупності.

4.6. ОСОБА_9 має право укладати договори (контракти), що відповідають меті, предмету та напрямкам діяльності підприємства, які не суперечать вимогам законодавства України та щодо укладення яких не має заборон, які прямо передбачені законодавством. ОСОБА_9 має право набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки, виступати позивачем та відповідачем у судах.

5.5 ОСОБА_9 є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання…

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Одним із загальних принципів господарювання, встановлених частиною першою статті 6 Господарського кодексу України, є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з частинами першою та п'ятою статті 19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Частиною другою статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Діяльність державного підприємства "Златодар", як юридичної особи, щодо укладення з приватним підприємством "Інкубаційна станція "Птахи України" договорів №37/1пш та №14/4к і виконання останніх є господарською діяльністю у розумінні частини першої статті 3 Господарського кодексу України.

Прийняте державним підприємством "Златодар" на зберігання за договорами №37/1пш та №14/4к зерно пшениці та кукурудзи приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України" не є зерном державного резерву.

Надання головою Державного агентства резерву України ОСОБА_5 державному підприємству "Златодар" окремих доручень від 22.09.2015 №13/ОД/01 та від 30.09.2015 №2731/0/4-15 про заборону здійснювати без погодження з Держрезервом переміщення, переоформлення та/або вивезення з території підприємства зерна пшениці другого та третього класу у кількості 8703,25 тонн, первісним поклажодавцем якого до 24.09.2015 було приватне підприємство "Амбар Агро", а з 24.09.2015 - приватне підприємство "Інкубаційна станція "Птахи України", до прийняття Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області рішення за клопотанням Держрезерву щодо накладення арешту на це зерно є втручанням в оперативну господарську діяльність державного підприємства "Златодар".

Ні статутом державного підприємства "Златодар" ні чинним законодавством України не передбачено права держави, як власника (засновника) цього підприємства, чи уповноваженого нею органу управління цим підприємством - Державного агентства резерву України на втручання в оперативно-господарську діяльність названого підприємства шляхом заборони йому переміщувати, переоформлювати та/або вивозити з території підприємства зерна, яке не є державним резервом. Навпаки вказані вище норми Господарського кодексу України забороняють таке втручання. До того ж вказані окремі доручення стосувалися лише певної кількості пшениці другого та третього класу і відповідно не стосувалися пшениці шостого класу та кукурудзи.

Отже, через незаконність окремих доручень голови Державного агентства резерву України ОСОБА_5 від 22.09.2015 №13/ОД/01 та від 30.09.2015 №2731/0/4-15 протиправними є відмова відповідача від повернення зі зберігання позивачу на його першу вимогу від 25.09.2015 зерна пшениці та кукурудзи і фактичне зберігання відповідачем цього зерна після вказаної дати.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Частинами першою та другою статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з частинами першої та другої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включає:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальну компенсацію моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З приведених вище норм чинного законодавства вбачається, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивач, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення відповідачем зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина відповідача у порушенні презюмується та не підлягає доведенню позивачем. Її відсутність має довести сам відповідач.

З огляду на доведені позивачем і встановлені господарським судом обставини справи протиправна поведінка відповідача полягала у неналежному, а саме у несвоєчасному виконанні ним своїх зобов'язань за договорами №37/1пш та №14/4к щодо повернення зі зберігання позивачу на його першу вимогу від 25.09.2015 зерна пшениці та кукурудзи, що також встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.03.2016 у господарській справі №925/159/16.

Сплачена позивачем відповідачу за вказаними вище платіжними дорученнями плата за послуги зберігання зерна у період з 25.09.2015 по 11.05.2016 у сумі 3443208 грн. 91 коп. є для позивача додатковими витратами, які він поніс внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами №37/1пш та №14/4к щодо повернення зі зберігання позивачу на його першу вимогу від 25.09.2015 зерна пшениці та кукурудзи. Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України такі додаткові витрати позивача для нього є збитками.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачу збитками у сумі 3443208 грн. 91 коп. полягає у тому, що саме внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами №37/1пш та №14/4к щодо повернення зі зберігання позивачу на його першу вимогу від 25.09.2015 зерна пшениці та кукурудзи позивач поніс додаткові витрати на оплату наданих поза його волею послуг зі зберігання зерна, які б він не поніс у разі належного виконання відповідачем вказаних зобов'язань.

Відповідач не довів відсутність своєї вини у завданні збитків позивачу, оскільки не довів, що вживав усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов'язань у спірних правовідносинах, і вини позивача у порушенні цих зобов'язань.

При цьому підписання відповідачем акта звірки взаєморозрахунків станом на 19.05.2016, надання позивачем гарантійного листа від 19.05.2016 №1/05 про оплату послуг зберігання, подання заяви від 20.05.2016 до державної виконавчої служби про повернення наказу Господарського суду Черкаської області від 25.04.2016 у справі 925/159/16 без виконання та фактична оплата позивачем послуг зберігання у сумі 3443208 грн. 91 коп. господарський суд оцінив як вимушені, здійснені під тиском обставин, дії позивача, спрямовані на скоріше виконання відповідачем своїх зобов'язань і завдяки цьому на зменшення розміру збитків, завданих позивачу несвоєчасним виконанням відповідачем цих зобов'язань.

Таким чином, у даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування збитків у сумі 3443208 грн. 91 коп.

Твердження відповідача про те, що грошові вимоги позивача про стягнення частини заявлених до стягнення збитків у формі понесених витрат на оплату послуг зберігання, наданих у період з 25.09.2015 по 07.12.2015, виникли до 07.12.2015 - дня порушення ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 справи №925/1770/15 про банкрутство державного підприємства "Златодар" і тому позивач є конкурсним, а не поточним кредитором у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не відповідають дійсності.

Усі додаткові витрати у сумі 3443208 грн. 91 коп. на оплату послуг зберігання позивач поніс у червні 2016 року, тобто після порушення ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 справи №925/1770/15 про банкрутство державного підприємства "Златодар". Саме з моменту понесення цих додаткових витрат позивачу були завдані збитки і у нього виникло право на їх відшкодуванню за рахунок відповідача.

Отож заявлена позивачем до відповідача вимога про відшкодування 3443208 грн. 91 коп. збитків є поточною вимогою у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Наразі державне підприємство "Златодар" у справі №925/1770/15 про його банкрутство перебуває у процедурі розпорядження майном.

Відповідно до частини восьмої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, тобто Господарським судом Черкаської області, у якому й розглядається даний спір.

За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Златодар" (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, буд. 47, код ЄДРПОУ 00952545) на користь приватного підприємства "Інкубаційна станція "Птахи України" (19801 Черкаська область, Драбівський район, смт. Драбів, вул. Польова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39471296) - 3443208 грн. 91 коп. (три мільйони чотириста сорок три тисячі двісті вісім гривень 91 копійок) збитків і 51648 грн. 13 коп. (п'ятдесят одна тисяча шістсот сорок вісім гривень 13 копійок) витрат на сплату судового збору.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено і підписано 03.05.2017.

СУДДЯ М.В. Дорошенко