Рішення

від 14.04.2017 по справі 911/436/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2017 р. Справа № 911/436/17

Господарський суд Київської області у складі

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Марценюк О.М.

розглянувши справу № 911/436/17

за позовом Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури

в інтересах держави

до 1. Петрівської сільської ради, с. Петрівське (Южків Ріг),

Таращанський район

2. Фермерського господарства Хлібодар-М , с. Петрівське

(Южків Ріг), Таращанський район

3. Приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу ОСОБА_1, м. Тараща

про визнання недійсним рішення та договору оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію

за участю представників сторін:

прокурор (позивач): Кулішенко О.Ю., посвідчення № 034764 від 05.08.2015;

від відповідача 1: ОСОБА_2, рішення № 13/13 від 26.10.2015, сільський голова;

від відповідача 2: ОСОБА_3, довіреність від 03.01.2017;

від відповідача 3: не з`явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави (надалі - позивач) до 1. Петрівської сільської ради (надалі - відповідач 1), Фермерського господарства Хлібодар-М (надалі - відповідач 2) та Приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу ОСОБА_1 (надалі - відповідач 3) про визнання недійсним та скасування рішення Петрівської сільської ради про затвердження проектору землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідачу 2 площею 4,3491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та про передачу в оренду відповідачу 2 вказаної земельної ділянки терміном на 25 років; визнання недійсним Договору оренди землі від 04.01.2016, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2; скасування рішення відповідача 3 про внесення відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 4,3491 га.

Позов обґрунтовано тим, що Петрівською сільськю радою порушено порядок надання земельної ділянки у користування, визначений ст. 124 Земельного кодексу України, а саме: надано в оренду земельну ділянку юридичній особі без проведення земельних торгів.

Ухвалою суду від 15.02.2017 порушено провадження у справі № 911/436/17 та призначено розгляд справи на 06.03.2017 об 11 год. 40 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 4903/17 від 03.03.2017) відповідач 3 надав заперечення на позов, в якому не визнає позовні вимоги з підстав, викладених у запереченнях, а також зазначено про неможливість з`явитися відповідача 3 в судові засідання при розгляді справи № 911/436/17.

В судовому засіданні 06.03.2017 прокурор підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

В судове зсідання 06.03.2017 представники відповідачів 1 та 2 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 15.02.2017 не виконали, в тому числі відзив на позовну заяву не надали.

Ухвалою суду від 06.03.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 05.04.2017 об 11 год. 10 хв.

В судовому засіданні 05.04.2017 прокурор підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні 05.04.2017 відповідач 2 надав заперечення на позовну заяву, в яких проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях, та підтриманих в судовому засіданні, згідно яких вбачається що відповідач 2 проти позову заперечує та просить суд у позові відмовити.

Представники відповідача 1 та 3 в судове засідання 05.04.2017 не з`явились.

Ухвалою суду від 05.04.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.04.2014 об 11 год. 00 хв.

В судовому засідання 14.04.2017 прокурор підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні 14.04.2017 представник відповідача 1 усно проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 14.04.2017 представник відповідача 2 проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив суд відмовити в позові в повному обсязі.

В судове засідання 14.04.2017 представник відповідача 3 не з`явився.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів 1 та 2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області № 299-60-VI від 19.08.2015 надано дозвіл відповідачу 2 на розробку проекту відведення земельних ділянок в оренду загальною площею 3,8000 га, яка знаходиться в адміністративних межах Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області для вирощування сільськогосподарських культур.

Рішенням Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області № 15-04-VІI від 10.12.2015 затверджений розроблений Таращанським районним виробничим відділом Київської обласної філії ДП Центр державного земельного кадастру проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФГ Хлібодар-М площею 4,3491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області; передано в оренду відповідачу 2 земельну ділянку площею 4,3491 га (кадастровий номер 3224484401:01:004:0048) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області терміном на 25 років.

На виконання вказаного рішення між відповідачем 1 ( орендодавець ) та відповідачем 2 ( орендар ) укладено Договір оренди земельної ділянки від 04.01.2016, за умовами якого відповідач 1 передає, а відповідач 2 приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,3491 га кадастровий номер 3224484401:01:004:0048. Договір укладено на 25 років.

ОСОБА_4 прийому-передачі, який є додатком до Договору оренди від 04.01.2016, земельну ділянку передано відповідачу 2.

Приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу ОСОБА_1, як особою, яка здійснює функції державного реєстратора на підставі Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , здійснено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права оренди відповідача 2 на земельну ділянку площею 4,3491 га кадастровий номер 3224484401:01:004:0048 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В судових засіданнях прокурор підтримав позові вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, зокрема, виходячи з наступного.

Посилаючись на вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України прокурор зазначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст.134 цього Кодексу. Водночас частиною 2 ст. 134 ЗК України випадків надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства юридичним особам без проведення земельних торгів не передбачено.

З наведених вище норм без конкурентних засад земельні ділянки можуть передаватися в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам при його створенні, а не фермерському господарству.

У свою чергу ФГ Хлібодар-М набуло статусу юридичної особи 19.02.2013, а необхідною передумовою для отримання юридичною особою в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства є проведення земельних торгів в порядку, встановленому положеннями глави 21 ЗК України.

Таким чином, прокурор вказує на те, що відповідачем 1 порушена процедура прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду, яка передбачена ч. 2 ст. 124 ЗК України, а саме щодо надання юридичним особам в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності після проведення земельних торгів за їх результатами, оскільки передача земельної ділянки у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення аукціону можливе лише у випадку надання земельної ділянки безпосередньо громадянам.

Також прокурор вказує на порушення вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України під час укладання Договору оренди, оскільки рішення відповідача 1 № 15-04- VІI від 10.12.2015, на підставі якого укладено Договір оренди земельної ділянки, прийнято з порушенням вимог ст.ст. 124, 134 та ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , а тому воно підлягає скасуванню, тобто вказує на відсутність такої істотної умови договору як волі власника землі, що виражається у прийнятті відповідного рішення, яке б узгоджувалося з приписами закону.

ОСОБА_4 таких обставин прокурор вважає, що оскаржувані рішення та Договір повинні бути визнані недійсними.

Представники відповідачів проти позову заперечували повністю та просили суд у його задоволенні відмовити

Заслухавши учасників судового процесу, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України (в редакції яка діяла на момент прийняття рішення) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до положень ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку в тому числі до відповідної ради.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України (в редакції яка діяла на момент прийняття рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них зокрема у разі: передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Згідно Преамбули Закону України Про фермерське господарство , останній визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ч. 1 ст. 4 Закону).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Фермерське господарство відповідно до закону є юридичною особою. Як вбачається з витягу з ЄДР ФГ Хлібодар-М було зареєстровано як юридична особа 19.02.2013, єдиним засновником Фермерського господарством Хлібодар-М є ОСОБА_5.

Суд приймає до уваги положення ч. 2 ст. 134 ЗК України та Закону України Про фермерське господарство в цілому.

Слід прийняти до уваги також положення п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України, згідно якої землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, в тому числі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В даній статті також визначені інші суб'єкти права користування (володіння) землями сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські і не сільськогосподарські підприємства, оптові ринки сільськогосподарської продукції…), які можна визначити як підприємства, установи, навчальні заклади.

Таким чином, із змісту вказаної норми також випливає, що фермери одержують землю сільськогосподарського призначення за правилами п.п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України, тобто як громадяни незалежно від того чи зареєстровано фермерське господарство.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (в редакції яка діяла на момент прийняття рішення) громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства (ч. 1 ст. 32 Закону України Про фермерське господарство ).

Згідно ч. 2 ст. 32 зазначеного Закону держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства.

Відповідач 1 та відповідач 2 проти позову заперечували в тому числі і з тих підстав, що на момент надання спірної земельної ділянки в оренду відповідачу 2 жодних заяв від інших осіб на отримання спірної земельної ділянки в оренду до Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області не надходило; відповідач 2 використовує земельну ділянку за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; відповідач 2 сплачує орендну плату, передбачену Договором оренди, заборгованість по орендній платі у відповідача 2 відсутня, що підтверджується довідкою вих. № 02-16/53 від 24.02.2017, наданої відповідачем 1.

Враховуючи наведене вище суд вважає твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка могла бути надана в користування відповідачу 2 лише за результатами аукціону необґрунтованими та безпідставними, оскільки законодавство передбачає дві підстави набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками, а саме або за результатами аукціону, або за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи, що за наслідками розгляду справи судом не встановлено невідповідності оскаржуваного рішення актам цивільного законодавства, позов у частині визнання недійсним та скасування рішення відповідача 1 від 10.12.2015 № 15-04-VII задоволенню не підлягає.

Також прокурор просить визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки від 04.01.2016, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, та скасувати рішення відповідача 3 про внесення відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 4,3491 га.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як зазначено в п. 2.24 постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Оскільки вимога прокурора про визнання недійсним рішення відповідача 1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідачу 2 площею 4,3491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та про передачу в оренду вказаної земельної ділянки відповідачу 2 задоволенню не підлягає з підстав, викладених вище, то й вимоги прокурора про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 04.01.2016, укладеного між відповідачами 1 та 2, та про скасування рішення відповідача 3 про внесення відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 4,3491 га, також задоволенню не підлягають.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Керуючись статтями 32-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 28.04.2017.

Суддя О.О. Христенко