Постанова

від 12.09.2017 по справі 911/436/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р. Справа№ 911/436/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

за участю представників сторін:

від першого заступника прокурора Київської області (апелянта): Кулішенко О.Ю. (прокурор прокуратури Київської області відділу забезпечення представництва у суді) - за посвідченням № 034764 від 05.08.2015;

від позивача: не з'явились;

від відповідача-1: Рябчун Л.Р. - голова Петрівської сільської ради

від відповідача-2: Кривошеєв М.Ю. - за довіреністю б/н від 16.06.2017;

від відповідача-3: не з'явились,

розглянувши у відкритому судому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2017 у справі № 911/436/17 (суддя Христенко О.О.)

за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури,

м. Кагарлик, Київська обл. в інтересах держави

до 1) Петрівської сільської ради, с. Петрівське,Таращанський р-н, Київська обл.

2) фермерського господарства "Хлібодар-М", с. Петрівське, Таращанський район, Київська обл.

3) приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Овраменко Лідії Василівни, м. Тараща, Київська обл.

про визнання недійсним рішення та договору оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави (надалі-позивач/прокурор) звернувся до господарського суду Київської області із позовною заявою до Петрівської сільської ради (надалі - відповідач 1/Петрівська с/р), Фермерського господарства Хлібодар-М (надалі - відповідач 2/ФГ Хмлібодар-М ) та приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Овраменко Лідії Василівни (надалі - відповідач 3/ ПН Таращанського РНО Овраменко Л.В.) в якій просив суд:

1. визнати недійсним та скасувати рішення сесії відповідача -1 про затвердження проектору землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідачу-2 площею 4,3491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та про передачу в оренду відповідачу 2 вказаної земельної ділянки терміном на 25 років;

2. визнання недійсним договір оренди землі від 04.01.2016, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем -2, відповідно до якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 4,3491 га, з кадастровим номером земельної ділянки 3224484401:01:004:0048;

3. скасувати рішення № 30150142 від 22.06.2016 відповілдача-3 про внесення відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права- права оренди земельної ділянки площею 4,3491 га, розташованої на території Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області з кадастровим номером земельної ділянки 3224484401:01:004:0048 ( а.с. 6-14).

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що відповідачем-1 порушено порядок надання земельної ділянки у користування, визначений ст. 124 Земельного кодексу України, а саме: надано в оренду земельну ділянку юридичній особі без проведення земельних торгів.

Ухвалою суду від 15.02.2017 порушено провадження у справі № 911/436/17 та призначено її до розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.04.2017 у справі № 911/436/17 (суддя Христенко О.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано недоведеністю позивачем позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 21, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 7, 4, 12, 32 Закону України Про фермерське господарство та ст.ст. 32-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, перший заступник прокурора Київської області (надалі-апелянт) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи та нормами матеріального права, зокрема, ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 911/436/17 прийнято до провадження апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2017 у справі № 911/436/17 та призначено її до розгляду на 22.06.2017.

16.06.2017 від приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Овраменко Лідії Василівни надійшли заперечення в яких, по-перше, відповідач -3 зазначає, що у судове засідання з'явитися не може у зв'язку із завантаженістю на роботі, по-друге, проти задоволення позову Кагарлицької місцевого прокуратури до Петрівської сільської ради, фермерського господарства Хлібодар-М , приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Овраменко Лідії Василівни заперечує, оскільки вражає себе неналежним відповідачем у даній справі.

20.06.2017 від ФГ Хлібодар-М надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 14.04.2017 залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 у справі № 911/436/17 розгляд апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2017 відкладено на 27.07.2017.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/2836/17 від 26.07.2017 у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/436/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.07.2017 для розгляду справи № 911/436/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді Чорна Л.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 у прийнято до провадження апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2017 у справі № 911/436/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя -Разіна Т.І.(доповідач), судді: Чорна Л.В. та Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 у справі № 911/436/17 розгляд апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2017 у справі № 911/436/17 відкладено на 15.08.2017.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду № 09-53/3150/17 від 14.08.2017 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/436/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017 для розгляду справи № 911/436/17 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя: Разіна Т.І., судді: Чорна Л.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2017 у справі № 911/436/17 колегією суддів у складі-головуючий суддя-Разіна Т.І. (доповідач), судді Чорна Л.В. та Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 у справі № 911/436/17 розгляд апеляційної скарги першого заступника прокурора Київської області на рішення господарського суду Київської області від 14.04.2017 у справі № 911/436/17 відкладено на 12.09.2017.

18.08.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду заступником Кагарлицької місцевої прокуратури було подано документи на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 15.08.2017.

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, з викладених у ній підстав.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з викладених у відзиві на неї підстав.

Голова Петрівської сільської ради у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.

Встановлено, що відповідач- 3 у судове засідання не з'явився,

Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що явка сторін ухвалами суду апеляційної інстанції від 06.06.2017, 22.06.2017, 27.07.2017 та від 15.08.2017 не визначалась обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача -3.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів 1, 2, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст. 131-1 Конституції України, визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у N 3-рп/99 (справа N 1-1/99) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.05.2006р. у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі № 05-5-46/8142 та від 15.05.2007 у справі №12/111.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Аналогічні приписи містяться також у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.02.2012 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам".

Як вказує прокурор, рішенням Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області № 299-60-VI від 19.08.2015 надано дозвіл ФГ Хлібодар-М (відповідачу-2) на розробку проекту відведення земельних ділянок в оренду загальною площею 3,8000 га, яка знаходиться в адміністративних межах Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області для вирощування сільськогосподарських культур.

В подальшому, рішенням Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області № 15-04-VІI від 10.12.2015 затверджений розроблений Таращанським районним виробничим відділом Київської обласної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФГ "Хлібодар-М" площею 4,3491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області; передано в оренду відповідачу 2 земельну ділянку площею 4,3491 га (кадастровий номер 3224484401:01:004:0048) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області терміном на 25 років.

На виконання вказаного рішення, 01.04.2016 між Петрівською сільською радою Таращанського району Київської області, як орендодавцем та ФГ Хлібодар -М , як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,3491 га кадастровий номер 3224484401:01:004:0048. Договір укладено на 25 років.

За актом прийому-передачі, який є додатком до договору оренди від 04.01.2016, земельну ділянку передано відповідачу 2.

Приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Овраменко Лідією Василівною, як особою, яка здійснює функції державного реєстратора на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", здійснено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права оренди відповідача 2 на земельну ділянку площею 4,3491 га кадастровий номер 3224484401:01:004:0048 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури зазначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст.134 Земельного кодексу України. Так, за доводами прокурора, без конкурентних засад земельні ділянки можуть передаватися в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам при його створенні, а не фермерському господарству, в той час, як відповідач -2 набув статусу юридичної особи 19.02.2013, а необхідною передумовою для отримання юридичною особою в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства є проведення земельних торгів в порядку, встановленому положеннями глави 21 Земельного кодексу України. Таким чином, прокурор вказує на те, що відповідачем 1 порушена процедура прийняття рішення про надання земельної ділянки в оренду, яка передбачена ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, а саме щодо надання юридичним особам в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності після проведення земельних торгів за їх результатами, оскільки передача земельної ділянки у користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проведення аукціону можливе лише у випадку надання земельної ділянки безпосередньо громадянам.

Також прокурор вказує на порушення вимог ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України під час укладання договору оренди, оскільки рішення відповідача 1 № 15-04- VІI від 10.12.2015, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки, прийнято з порушенням вимог ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", а тому воно підлягає скасуванню, тобто вказує на відсутність такої істотної умови договору як волі власника землі, що виражається у прийнятті відповідного рішення, яке б узгоджувалося з приписами закону.

Місцевий господарський суд не погодився із такими доводами заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено невідповідність оскаржуваного рішення та договору оренди земельної ділянки вимогам чинного законодавства, а саме ч. 2 ст.124 Земельного кодексу України щодо проведення аукціону.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 ст. 116 ЗК України (в редакції яка діяла на момент прийняття рішення) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до положень ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку в тому числі до відповідної ради.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України (в редакції яка діяла на момент прийняття рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 134 ЗК України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них зокрема у разі: передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Згідно Преамбули Закону України "Про фермерське господарство", останній визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Статтею 114 Господарського кодексу України визначено, що фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ч. 1 ст. 4 Закону).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Фермерське господарство відповідно до закону є юридичною особою.

Місцевим господарським судом та судовою колегією встановлено та вбачається з витягу з ЄДР ФГ"Хлібодар-М" було зареєстровано як юридична особа 19.02.2013, єдиним засновником Фермерського господарством "Хлібодар-М" є ОСОБА_1.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, в тому числі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В даній статті також визначені інші суб'єкти права користування (володіння) землями сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські і не сільськогосподарські підприємства, оптові ринки сільськогосподарської продукції…), які можна визначити як підприємства, установи, навчальні заклади.

Таким чином, із змісту вказаної норми також випливає, що фермери одержують землю сільськогосподарського призначення за правилами п.п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України, тобто як громадяни незалежно від того чи зареєстровано фермерське господарство.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції яка діяла на момент прийняття рішення) громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно ч. 2 ст. 32 зазначеного Закону держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, колегією суддів не встановлено невідповідності оскаржуваного рішення актам цивільного законодавства, а, відтак, місцевий господарський суду дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у частині визнання недійсним та скасування рішення відповідача -1 від 10.12.2015 № 15-04-VII.

Також прокурор просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 04.01.2016, укладений між відповідачем- 1 та відповідачем -2, та скасувати рішення відповідача-3 про внесення відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 4,3491 га.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 № 6 роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи те, прокурором не доведено невідповідность рішення Петрівської міської пади про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідачу -2 площею 4,3491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та про передачу в оренду вказаної земельної ділянки відповідачу- 2, а тому вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 04.01.2016, укладеного між відповідачами 1 та 2, та про скасування рішення відповідача 3 про внесення відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 4,3491 га, також задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що відсутні передбачені законом підстави для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження апелянта, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 14.04.2017 у справі № 911/436/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна