Ухвала

від 10.05.2017 по справі 760/2767/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

представників ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ЦАВ Сталкер», адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти в межах суми 8437550, 41 грн., які знаходяться на рахунку ТОВ «ЦАВ Сталкер» » № НОМЕР_1 відкритому в ПАТ АБ «Укргазбанк», з забороною відчуження вказаних грошових коштів, окрім обов`язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого. Так апелянт посилається на відсутність обґрунтованої підозри, недоведеність причетності ТОВ «ЦАВ Сталкер», до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КПК України, а також на те, що грошові кошти на які накладено арешт відповідають критеріям ст. 98 КПК України та можуть бути використані як доказ. В зв`язку з цим, на думку апелянта, відсутні правові підстави для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак він вважає постановлене судом рішення незаконним і необґрунтованим.

Також, апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання слідчого відбувся без повідомлення власника майна, а копію постановленого судом рішення останній не отримував і дізнався про її існування від працівників банку.

Прокурор будучи повідомлений належним чином про дату розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки, апеляційний суд не повідомив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без повідомлення його власників, а матеріали судового провадження не містять відомостей щодо отримання останнім копії оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на ухвалу слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді, то колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, СУ ФР Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32016110200000096 від 30 вересня 2016 року, за фактом вчинення фізичною особою ОСОБА_10 кримінального правопорушення пов`язаного з умисним ухиленням від сплати податків на доходи фізичних осіб шляхом не подання в квітні 2015 року податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік та не задекларовано отриману суму додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредиту та не сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 8437550, 41 грн., а також фізичними особами ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які умисно ухилилися від сплати податку на доходи фізичних осіб шляхом не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік та не задекларували отриману суму додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором та не сплачено (перераховано) до бюджету податок на доходи фізичних осіб з отриманого доходу в сумі, відповідно: ОСОБА_11 15604882, 47 грн., ОСОБА_12 17426738, 04 грн. та ОСОБА_13 10919700, 09 грн., кримінальна відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 212 КК України.

Крім того, слідчим органом розслідується інформація про те, що фізичні особи ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з метою ухилення від сплати податків, використовували рахунки підконтрольних їм підприємств, в число яких входить і ТОВ «ЦАВ Сталкер».

Так, слідчий вказує, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 сумісно з ОСОБА_11 в ході здійснення злочинної діяльності з метою ухилення від оподаткування, використовують ряд підприємств, зокрема і ТОВ «ЦАВ Сталкер», які зареєстровані на підшукуваних та підконтрольних ним осіб, здійснюють приховування та маскування незаконного походження таких коштів, та володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення.

Звертаючись в рамках даного провадження з клопотанням про арешт майна, а саме грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку ТОВ «ЦАВ Сталкер», слідчий зазначив, що застування такого заходу забезпечення кримінального провадження зумовлено необхідністю збереження цих коштів як речового доказу, а також забезпечення цивільного позову.

Накладаючи арешт на грошові кошти, слідчий суддя зазначив, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Вимоги щодо змісту клопотання про арешт майна містяться у ст. 171 КПК України, яка серед іншого, покладає на сторону яка звернулася до суду з таким клопотанням, не лише зазначити про мету застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а і вказати на обставини, які дають підстави для застування такого обмежувального заходу та надати докази на обґрунтування своєї позиції.

Зокрема ч. 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Отже, чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Проте, ні клопотання слідчого з викладеними у ньому доводами, ні додані до нього матеріали не містять достатньо даних, які б давали у своїй сукупності підстави і підозри вважати, що грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ТОВ «ЦАВ Сталкер» були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються в даному кримінальному провадженні, були об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом

Таким чином, колегія суддів не може погодитися з доводами слідчого з приводу того, що вказані вище грошові кошти відповідають критеріям ст. 98 КПК України, а відтак, стороною обвинувачення не доведені ті обставини, що зазначене в клопотанні слідчого майно може бути використано як доказ у даному кримінальному провадженні.

Що стосується накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, то слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, а саме з метою відшкодування завданої шкоди (цивільний позов), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Враховуючи ту обставину, що законодавець, при визначені підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, вимагає у суду визначити обґрунтованість його розміру, наявність цивільного позову у кримінальному провадженні на момент розгляду клопотання є обов`язковою.

Разом з тим, на час розгляду клопотання слідчого в суді цивільний позов у кримінальному провадженні № 32016110200000096 не заявлено.

Таким чином, на підставі вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні слідчий, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

У зв`язку з цим, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених вище обставин, в задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника власника майна ТОВ «ЦАВ Сталкер», адвоката ОСОБА_7 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року, задовольнити.

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ЦАВ Сталкер», адвоката ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіСолом`янського районного суду міста Києва від 21 березня 2017 року, якою задоволено частково клопотання старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно, а саме на грошові кошти в межах суми 8437550, 41 грн., які знаходяться на рахунку ТОВ «ЦАВ Сталкер» » № НОМЕР_1 відкритому в ПАТ АБ «Укргазбанк», з забороною відчуження вказаних грошових коштів, окрім обов`язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти в межах суми 8437550, 41 грн., які знаходяться на рахунку ТОВ «ЦАВ Сталкер» » № НОМЕР_1 відкритому в ПАТ АБ «Укргазбанк», відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/2422/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_14

Доповідач ОСОБА_1