Рішення

від 22.05.2017 по справі 522/19006/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/19006/16-ц

Провадження №2/522/4479/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - судді Кравчук Т.С.,

при секретарі - Антонецькому С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви за участю третьої особи Головного управління Держпраці в Одеській області про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви (далі по тексту - Релігійна місія Карітас-Спес-Одеса , релігійна місія) з позовними вимогами про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, які неодноразово були ним уточнені, посилаючись на те, що з лютого 2014 року він, позивач, був прийнятий на роботу у Релігійну місію Карітас-Спес-Одеса на посаду соціального працівника з укладенням контракту, який по закінченню переукладався на попередніх умовах, хоча жодного разу не отримував примірника цього контракту. Позивач стверджує, що з березня 2015 року у нього та інших працівників розпочалися труднощі у роботі, так як за роботу у вихідні та святкові дні, а також понаднормові часи роботи, оплата праці здійснювалася у фіксованому розмірі, жодного разу не проводилася компенсація за невикористану відпусту протягом 2014-2015 року, незважаючи на те, що він, позивач, є інвалідом 3-ї групи. Й хоча у січні 2015 року з працівниками релігійної місії було підписано договори про співпрацю строком на один рік, новий директор Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса змусив працівників написати заяви про звільнення й нові договори на три місяці по 30.06.2015 року. Позивач зазначив, що 01.08.2016 року наказом №14/2016-К він був звільнений за згодою сторін, у день звільнення отримав трудову книжку, належну частину заробітної плати без виплати компенсації за невикористану відпустку за 2014-2015 роки, а також за роботу у вихідні та святкові дні протягом 2016 року. На його усну та письмову вимогу сплатити належні платежі, надати письмовий розрахунок, відповідач категорично відмовив. При цьому звернувшись до бухгалтера релігійної місії ОСОБА_3 він, позивач, отримав розрахунок, за яким сума грошової компенсації за невикористану відпустку за період 2014-2015 року склала 6 204,24 гривень, що не була виплачена відповідачем ні в день звільнення, ні на наступний день після пред'явлення письмової вимоги. Крім того, позивач стверджує, що працював і йому не було сплачено за роботу у святкові та неробочі дні, а саме: 19.03.2016 року офіс проведення групи самодопомоги; 20.03.2016 року закупка на ринку з використанням власного автотранспорту; 09.04.2016 року в офісі проведення групи самодопомоги; 21 березня (пн.) ОСОБА_1 - Броско - Ізмаїл (05.00) виїзд ОСОБА_1 - ОСОБА_4 10.00 - 13,00 спілкування з головним лікарем Ізмаїльського спеціалізованого будинку дитини ОСОБА_5, вручення подарунків, фото-сесія, написання звітів, запропонували допомогу по взаємодії на майбутнє, 14.00 ОСОБА_4 - Броско, БФ Бесарабія , святкова зустріч, обід, спілкування.15-16.00 святковий концерт 17.00-22.00 Броско - Одеса; 14.05.2016 року перевезення артистів та подарунків для дитячого свята, проведення свята; 15.05.2016 року приймав участь у акції присвяченій дню пам'яті загиблих від ВІЛ/СНІД.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги положеннями ст.ст. 21-23, 49, 83, 116,117, 233,237-1, 238 КЗпП України, просив суд стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на свою користь 28 670,64 гривень, з яких 6 204,24 гривень - грошова компенсація за невикористану відпустку за період з 2014-2015 року, 15 595,00 гривень - середня заробітна плата за час затримки розрахунку, 1 871,40 гривень - оплата за понаднормову роботу у святкові та неробочі дні, та стягнути суму моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов, просять суд його задовольнити в повному обсязі, обґрунтовують позовні вимоги доводами викладеними в позові та в письмових і усних поясненнях суду. Уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд визнати винним у несвоєчасній виплаті коштів за невикористану щорічну відпустку Релігійну місію Карітас-Спес-Одеса в особі директора ОСОБА_6; стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на свою користь 28 694,80 гривень, з яких 24 952,00 гривень - середня заробітна плата за час затримки розрахунку (80 днів по день фактичного розрахунку); 3742,80 гривень - оплата за роботу у святкові та неробочі дні; стягнути з відповідача суму моральної шкоди у розмірі 20 000,00 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 гривень. Позивач обґрунтовує позовні вимоги щодо моральної шкоди тим, що з причин свавілля та приниження з боку відповідача, він, позивач, та його дружина, яка також працювала у відповідача, змушені були звільнитися, а маючи двох неповнолітніх дітей та не отримавши відповідний розрахунок при звільненні, він, позивач, не зміг повноцінно матеріально утримувати сім'ю, що стало причиною зруйнування відносин у їх родині, а як наслідок - спричинення моральних страждань.

Представник відповідача позов не визнав, виклав свої доводи в письмових запереченнях, підтвердив, зокрема, що позивачу розрахунки в день звільнення не були здійсненні в повному обсязі, так як необхідно було провести перевірку щодо відпусток за період з 2014-2015 року, проте 03.08.2016 року після проведення відповідної перевірки був складений розрахунок від 03.08.2016 року, підписаний бухгалтером релігійної місії ОСОБА_7 й встановлено, що грошова компенсація становить 6558,76 гривень, й в цей же день кур'єрською поштою позивачу було відправлено відповідного листа-повідомлення, проте він відмовився прийняти лист й до відповідача не з'явився, а в жовтні 2016 року звернувся з позовом до суду, що на думку представника, є зловживанням трудовими правами. Крім того, представник відповідача зазначила, що позивач у святкові та неробочі дні не працював, що підтверджується відповідними табелями обліку робочого часу, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення суми оплати за роботу у святкові та неробочі дні є безпідставними та необґрунтованими. При цьому представник відповідача вважає, що релігійна місія не спричиняла позивачу моральної шкоди, так як його трудові права не було порушено, а сімейні стосунки та обставини, що склалися у позивача з його дружиною та дітьми, не є наслідком його, позивача, звільнення за згодою сторін.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час і дату судового засідання повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_12, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає за необхідне зазначити, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1-3 ст.10 ЦПК України).

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено , що за наказом №4-к від 03.02.2014 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на посаду соціального працівника за сумісництвом, а наказом від 12.11.2014 року був переведений на цю посаду як на основне місце роботи.

Із записів трудової книжки ОСОБА_2, які позивач не оскаржує, вбачається, що ОСОБА_2 31.03.2015 року був звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.6); 01.04.2015 року прийнятий на посаду соціального працівника за наказом №34-к від 01.04.2015 року, а 31.12.2015 року - звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.7). На підставі наказу №2/2016-к від 04.01.2016 року ОСОБА_2 прийнятий на посаду соціального працівника, а 01.08 .2016 року було видано наказ №14/2016-к від 01.08.2016 року, яким позивача звільнено за угодою стін згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.7).

Підставою для видання наказу №14/2016-к від 01.08.2016 року про звільнення ОСОБА_2 (а.с.45) є його заява про звільнення з 01.08.2016 року від 15.07.2016 року (а.с.44).

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, чого не заперечують сторони, що в день звільнення позивачу розрахунок було зроблено не в повному обсязі. Втім з матеріалів справи вбачається, що 03.08.2016 року відповідач склав відповідний розрахунок на суму грошової компенсації за невикористані відпустки за 2014-2015 роки у розмірі 6 558,76 гривень й письмово повідомив про це позивача листом-повідомленням №62 від 03.08.2016 року (а.с.47), який був відправлений кур'єрською поштою на адресу: м.Одеса, вул..2 Проектна, 22а, й позивач відмовився від його отримання (а.с.73).

Судом з'ясовано, що суму грошової компенсації за невикористані відпустки за 2014-2015 роки у розмірі 6 558,76 гривень позивач отримав 13.12.2016 року.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про неотримання листа-повідомлення №62 від 03.08.2016 року з причин його, позивача, фактичного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, так як ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, й саме цю адресу він вказував у позовній заяві при звернені до суду 10.10.2016 року та в прохальних частинах заяв про уточнення позовних вимог.

Крім того, суд враховує той факт, що після неодноразового звільнення з посади (31.03.2015 року, 31.12.2015 року) позивач не звертався до відповідача з вимогами здійснити відповідні розрахунки , а лише при останньому звільненні в серпні 2016 року виставив вимоги до відповідача щодо непроведення з ним розрахунків за попередні трудові відносини з відповідачем, що відбулися в 2014-2015 роки. При цьому суд враховує й те, що після звернення до суду з позовом в жовтні 2016 року й неодноразового визнання в суді відповідачем розміру грошової компенсації за невикористані відпустки та згоди її виплатити, позивач з'явився до відповідача для її отримання лише в грудні 2016 року.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що час затримки розрахунку з позивачем складає три дні (01.08.2016 року - 03.08.2016 року), середньоденна заробітна плата складає 226,68 гривень (а.с.96), а відтак - середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні складає 680,04 (226,68 х 3) гривень, які суд вважає за необхідне стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса на користь позивача.

В той же час суд не вбачає підстав та правових обґрунтувань для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 визнати винним у несвоєчасній виплаті коштів за невикористану щорічну відпустку релігійну місію в особі директора ОСОБА_6, так як всупереч вимогам ст.60 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів згідно положень ст.ст.58-59 ЦПК України, які підтверджували б вину у несвоєчасній виплаті коштів саме директора релігійної місії ОСОБА_6

Як передбачено п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо позовних вимог позивача стягнути на його користь суму оплати за роботу у святкові та неробочі дні у розмірі 3742,80 гривень суд виходить з наступного.

Згідно ст.107 КЗпП України робота у святковий та неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий та неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий та неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий та неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Згідно наданих суду табелів обліку використання робочого часу за січень-серпень 2016 року (а.с.55- 72) працівники Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса не працювали у світкові а неробочі дні.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо виконання ним трудових обов'язків у святкові та неробочі днів, а саме: 19.03.2016 року, 09.04.2016 року, 14.05.2016 року, 15.05.2016 року, так як всупереч ст.60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не надано суду належних доказів видання розпоряджень (наказів) керівництвом Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса про необхідність виконання позивачем трудових обов'язків у святкові та неробочі дні та його письмову згоду на це. При цьому суд враховує, що при отриманні позивачем щомісячної заробітної плати за підсумками березня, квітня, травня 2016 року, останній не висував вимог до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса щодо оплати праці в подвійному розмірі та виникнення заборгованості із заробітної плати.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що покази свідків, які були допитані в суді, не мають значення для вирішення цього трудового спору, та відповідно до вимог ст.ст.58,59 ЦПК України не є належними доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування, та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

За таких вищенаведених підстав суд дійшов висновку, щопозовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення оплати за роботу у святкові та неробочі дні є недоведеними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. У такому випадку обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Проте, як в позовній заяві, так і в особистих поясненнях ОСОБА_2 Ю,І. факт завдання позивачу моральної шкоди обґрунтований належним чином не був, посилання на те, у чому вона полягає та яким чином розраховано суму її відшкодування відсутні. За таких обставин вважати обґрунтованою вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20 000,00 гривень немає підстав, тому в задоволені цієї частини позовних вимог суд відмовляє.

Щодо стягнення з відповідача витрат на юридичну допомогу, суд відмовляє у задоволенні цих вимог виходячи з нижче наведеного.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Позивач надав докази надання йому правової допомоги, акт виконаних робіт, проте не було надано доказів оплати витрат на юридичну допомогу, розписка про отримання грошових коштів ОСОБА_13 не є належним доказом отримання грошових коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Відтак - суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 гривень.

Керуючись ст..ст.116,117 КЗпП України, ст.ст.10,11,60,209, 212, 214-215, 218, ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

ПозовОСОБА_2 до Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви за участю третьої особи Головного управління Держпраці в Одеській області про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені - задовольнити частково.

Стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви (код ЄДРПОУ 24765196) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 680,04 (шістсот вісімдесят) гривень 04 копійки без урахування податків та інших обов'язкових платежів.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Релігійної місії Карітас-Спес-Одеса Одесько-Сімферопольської Дієцезії Римсько-Католицької церкви (код ЄДРПОУ 24765196) на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя 22.05.2017