Постанова

від 18.05.2017 по справі 918/858/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року Справа № 918/858/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівДанилової М.В., Мачульського Г.М. розглянувши касаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" та Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" напостанову від 21.12.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№918/858/16 господарського суду Рівненської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридични компанія "Гапоненко Роман і партнери" доДочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" простягнення заборгованості із врахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних в сумі 201 332,10 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Дербеньова С.В. - дов. від 15.12.16,

Від відповідача - Ковальчук І.В. - дов. від 04.01.17, Кузнєцов М.А. - дов. від 25.01.17, Ковульчук І.В. - дов. від 04.01.17,

У справі оголошувалась перерва до 18.05.2017.

У зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. у відпустці та перебуванням судді Поляк О.І. на лікарняному, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді -Данилова М.В., Мачульський Г.М. (протоколи автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.05.2017 та 16.05.2017).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія Гапоненко Роман і партнери" звернулося до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про 990000 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу, 88011 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2011 року по червень 2016 року, 14321, 10 грн. 3% річних.

Рішенням від 17.10.2016 господарського суду Рівненської області (суддя Войтюк В.Р.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення господарського суду мотивоване тим, що в даному випадку мало місце невиконання Філією "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, а відтак і порушення прав та законних інтересів позивача, як нового кредитора за зазначеним договором. В частині застосування строку позовної давності судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару у покупця настало 06.10.2011, а право вимоги у кредитора настало 11.10.2011, то перебіг трирічного строку позовної давності закінчився 11.10.2014. В той же час, позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Рівненської області суду 08.08.2016, тобто з пропущенням трирічного строку позовної давності.

Постановою від 21.12.2016 колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду у складі головуючого Гудак А.В., суддів Олексюк Г.Є., Розізнана І.В. рішення господарського суду Рівненської області скасовано, позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 99000 грн. основного боргу, 66330 грн. інфляційних втрат, 5996, 96 грн. 3% річних, 2569, 90 грн. судового збору за подачу позовної заяви, 2828, 98 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 1160 грн. судових витрат, які пов`язані із оплатою послуг адвоката. В задоволення позову щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 120681,00, 3% річних у сумі 8324,14 та судових витрат в сумі 2915,46 грн. відмовлено. При прийняття зазначеної постанови апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідачем 30.07.2014 вчинено дію, що свідчить про визнання боргу, а саме уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором підписано акт звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність основного боргу в сумі 99000,00 грн., що свідчить про переривання строку позовної давності в 2014 році за видатковою накладною від 05.10.2011.

Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК" Автомобільні дороги України у касаційній скарзі просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду скасувати, рішення господарського суду Рівненської області - залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 92, 241, 264 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" також подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду в частині відмови в позові про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 04.08.2013 по 30.07.2014 та судових витрат на проїзд в сумі 2915,46 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням ст. 625 ЦК України, ст. 44 ГПК України.

Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу відповідача, у якій просить залишити її без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду скасувати з підстав, зазначених у касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дігюнса" як продавцем та Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного овариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі Філії Рівненський райавтодор" як покупцем підписано акт прийому-передачі, згідно з яким на підставі договору№20/11Б від 20.09.2011 виконавцем - ТОВ "Дігюнса" було передано замовнику - Філії "Рівненський райавтодо" ДП Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" три бочки бітумного концентрату "Рег ma -ра tch " вартістю 99 000,00 грн..

04.10.2011 відповідачем на ім'я гр. ОСОБА_9 було оформлено довіреність на отримання від ТОВ "Дігюнса" трьох бочок бітумного концентрату, а 05.10.2011 ТОВ "Дігюнса" видано накладну №41 про відпущення гр. ОСОБА_9 трьох бочок бітумного концентрату вартістю 99 000,00 грн..

Згідно акту прийому-передачі від 05.10.2011 оплата за поставлений товар мата бути проведена не пізніше 3-х робочих днів з моменту підписання акту (тобто до 10 жовтня 2011 року включно), проте станом на 04 серпня 2016 року така оплата проведена не була.

21.07.2016 на підставі ст.ст. 512-516 ЦК України між ТОВ "Дігюнса" як первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія Гапоненко Роман і партнери" як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги №10, за умовами якого первісний кредитор - ТОВ "Дігюнса" відступає (передає), а новий кредитор - ТОВ "Міжнародна юридична компанія 'Тапоненко Роман і партнери" приймає на себе, належне первісному кредитору, право вимагати від Філії "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ: 26206584; місцезнаходження юридичної особи: вул. Гагаріна, 32, м. Рівне, 33028) погашення заборгованості в загальному розмірі 377 526 грн. 20 коп..

Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги погоджено, що за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника - Філії "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" належного виконання зобов'язань по сплаті заборгованості у загальному розмірі 377526 грн. 20 коп., з боржника на користь первісного кредитора на підставі: договору купівлі-продажу 03/13М від 18.04.2013; договору купівлі-продажу, укладеного у спрощений спосіб на підставі видаткової накладної № 41 від 05 жовтня 2011 року та акту прийому-передачі від 05 жовтня 2011 року.

Договір про відступлення права вимоги набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 договору).

Про укладення зазначеного вище договору про відступлення права вимоги відповідач був повідомлений ТОВ "Дігюнса" листом від 22.07.2016 № 10/07.

Звертаючись з позовом у даній справі, ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" послалось на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №20/11Б від 20 вересня 2011 року, укладеного в спрощений спосіб підставі видаткової накладної № 41 від 05 жовтня 2011 року та акту прийому-передачі від жовтня 2011 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина 1 статті 691 вказаного Кодексу).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).Статтями 514 та 516 вказаного Кодексу встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що ТОВ "Дігюнса" було передано, а Філією "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" прийнято товар на загальну суму вартістю 99 000,00 грн. без будь - яких зауважень, із зазначенням в акті про необхідність здійснення оплати товару не пізніше 3-х робочих днів з моменту підписання даного акта. Проте, як встановлено судами під час розгляду справи, доказів оплати товару матеріали справи не містять, тобто судами встановлено, що в даному випадку має місце невиконання Філією "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" своїх зобов'язань щодо оплати придбаного товару, а відтак і порушення прав та законних інтересів позивача як нового кредитора за зазначеним договором.

В частині заяви Філії "Рівненський райавтодор" про застосування строку позовної давності, судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 цього Кодексу та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Судами встановлено, що між ТОВ "Дігюнса" та Філією "Рівненський райавтодор" підписано акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014 за видатковою накладною №41 від 05 жовтня 2011 року.

Зазначений акт з боку Філії "Рівненський райавтодор" підписано особою, посадове становище якої не зазначено та скріплено печаткою філії.

Відповідно до пункту 1.37 Положення філії "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", погодженого із заступником голови правління ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та затвердженого Наказом № 30 від 15.05.2002 р. ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Філія створена як відособлений структурний підрозділ ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".Відповідно до частин 3, 4 статті 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Пунктом 3.2 Положення філії "Рівненський райавтодор" передбачено, що філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово - господарської діяльності і внутрішнього обліку цього підрозділу. Підприємство несе відповідальність по зобов'язаннях філії (пункт 3.2 Положення філії).Філія самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених Підприємством, може від імені і за дорученням директора Підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності Підприємства (пункти 5.1, 3.3 Положення).Згідно з пунктом 3.5 Положення філії, остання має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку та штампи зі своїм найменуванням).Розрахунки філії, включаючи виплату заробітної плати, проводяться бухгалтерією філії. Відносини філії з іншими суб'єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством і доручень Підприємства. Контроль за діяльністю філії здійснюється шляхом надання Підприємству статистичної звітності і податкових декларацій. Персональну відповідальність за вірогідність даних, відбитих у декларації і статистичних звітах, актах виконаних робіт і послуг несуть начальник і головний бухгалтер філії (пункти 5.7, 5.8 Положення).Зі змісту пункту 5.10 Положення філії відповідальність за організацію бухгалтерського і податкового обліку покладається на головного бухгалтера філії. Управління філією здійснює начальник, який призначається директором Підприємства (стаття 6 Положення).

Положеннями пунктів 65, 68, 72 та 73 постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 року № 1893 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію" (чинною на моменту підписання вищезазначеного акта) передбачено, що особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються. Печатки і штампи, виготовлені з дозволу органів МВС, здаються для знищення цим органам за місцезнаходженням організацій. Перевірка наявності печаток, штампів і бланків здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків комісія проводить службове розслідування, результати якого оформляються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.

Враховуючи викладене, відповідальність та контроль за дотриманням порядку зберігання печатки філії "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ ДК "Автомобільні дороги України", а також контроль за законністю користування нею покладається на керівника підприємства, а саме начальника філії "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ ДК "Автомобільні дороги України", печаткою якої скріплено акт звіряння взаємних розрахунків станом на 30.07.2014 за видатковою накладною №41 від 05 жовтня 2011 року.

Разом з тим, доказів, які б свідчили про незаконне використання печатки, проведення службового розслідування за фактом незаконного використання печатки, викрадення, втрати або іншого вибуття печатки з володіння відповідача, а також доказів звернення до правоохоронних органів за фактом викрадення, втрати чи незаконного використання печатки судам надано не було.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що підпис сторони (сторін) на акті підтверджує лише форму акту, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення визнання відповідачем заборгованості підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму. Отже, наявність печатки на акті звіряння взаємних розрахунків є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документа, оскільки технічні вимоги до розміщення відтиску печатки на документах, включаючи договори, встановлені у п.5.26 ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлювання документів". Відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти , договори, листи тощо, створювані в результаті діяльності, у тому числі й підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Отже, проставляючи печатку підприємства в розділі "Від Філія "Рівненський райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ ДК "Автомобільні дороги України", відповідач своїми діями підтвердив наявність заборгованості за видатковою накладною від 05.10.2011 № 41 в сумі 99000,00 грн., а відтак, підписання зазначеного акту є дією, яка свідчить про визнання заборгованості та, відповідно перериває перебіг строку позовної давності.

За таких обставин правомірним є висновок суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про стягнення 99000 грн. основної заборгованості.

Разом з тим, системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В свою чергу, на вимоги про стягнення інфляційної індексації та 3% річних розповсюджується встановлений ст.257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності тривалістю 3 роки.

Беручи до уваги, що мінімальним періодом прострочення для нарахування 3% річних є один день, а для інфляційної індексації - один календарний місяць, то відповідно кожного дня прострочення виникає нова підстава для нарахування 3% річних відносно цього дня і кожного місяця - підстава для нарахування інфляційної індексації. Означені моменти є початком перебігу строку позовної давності у розумінні ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України відносно відповідної суми нарахувань - за один день (для 3% річних) та за один місяць (для інфляційної індексації), який (строк позовної давності) триватиме три роки відносно кожного періоду такого нарахування.

За таких обставин, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня для 3% річних та місяця для інфляційних втрат окремо за попередні 3 роки до дня подання позову, тобто, в даному випадку за період з 04.08.2013 по 04.08.2016 (дата звернення з позовом), а відтак, помилковим є висновок апеляційного господарського суду про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат з 30.07.2014 (дата підписання акту приймання - передачі) по 04.08.2016.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути за період з 04.08.2013 по 04.08.2016 інфляційні втрати в сумі 87481, 80 грн та 3 % річних в розмірі 8926, 27 грн., а тому постанова Рівненського апеляційного господарського суду в цій частині підлягає зміні.

Стосовно посилання скаржника на безпідставну відмову у стягненні понесених позивачем витрат на прибуття його представника в судові засідання до господарського суду Рівненської області, то згідно з ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

З матеріалів справи не вбачається, що явка представників сторін визнавалась судом обов'язковою із зазначенням про це в ухвалі суду, а тому апеляційним господарським судом обґрунтовано відмовлено в позові в цій частині.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" задовольнити частково.

Постанову від 21.12.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №918/858/16 господарського суду Рівненської області змінити в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України інфляційних та річних.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" 8926, 27 грн. 3% річних та 87481, 80 грн. інфляційних втрат.

В задоволенні позову про стягнення 5394, 83 грн. 3 % річних та 529, 20 грн. інфляційних втрат відмовити.

В решті постанову від 21.12.2016 Рівненського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" 3623, 99 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді М. Данилова

Г.Мачульський