Постанова

від 22.05.2017 по справі 922/4327/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа № 922/4327/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 150, від 22 грудня 2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №863 Х/1-42), позивача (вх. №1038 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року у справі № 922/4327/16

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

до ТОВ Фірма "Елекс",

про стягнення 51 422,47 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року у справі № 922/4327/16 (суддя Бринцев О.В.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Елекс" (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 178, код ЄДРПОУ 21264430) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 13, код ЄДРПОУ 14095412) заборгованість по орендній платі за Договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 12 квітня 2000 року №1752 та Додаткової угоди №16 від 11 жовтня 2013 року у сумі 42 621,64 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 142,16 грн; позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 8 800,83 грн залишено без розгляду.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20 березня 2017 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення пені у сумі 8800,63 грн не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в даній частині. Одночасно просить змінити мотивувальну частину рішення стосовно визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 12 квітня 2000 року №1752 припиненим, вважаючи його продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду. Одночасно вказаною ухвалою суду, враховуючи те, що апеляційна скарга позивача та відповідача подані на одне рішення господарського суду першої інстанції, колегія суддів, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи було об'єднано розгляд скарг в одне апеляційне провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2017 року з огляду на необхідність надання позивачем уточнюючого розрахунку суми заборгованості, а відповідачем належних доказів погашення орендної плати було відкладено розгляд справи. Одночасно було запропоновано Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надати уточнюючий розрахунок суми заборгованості, з чітким визначенням: -періоду користування ТОВ Фірма "Елекс" нерухомим майном, за який стягується основна заборгованість з невиплати орендної плати, -періоду користування ТОВ Фірма "Елекс" нерухомим майном, за який нараховується пеня (нарахування пені повинно здійснюватись за кожний місяць та по кожній з сум окремо); послідовності та сум погашення пені та боргу з орендної плати, у відповідності до приписів пункту 3.11. Договору; ТОВ Фірма "Елекс" надати належні докази на підтвердження сум та дати виплати орендної плати (у тому числі призначення платежу).

19 травня 2017 року від ТОВ Фірма "Елекс" надійшли заперечення на апеляційну скаргу позивача (вх.№5229).

22 травня 2017 року від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшли витребувані судом матеріали (вх.№5241) та клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№5242).

Клопотання вмотивовано необхідністю отримання стороною додаткового часу для надання детального розрахунку суми боргу та пені, який витребовувався судом апеляційної інстанції.

У вiдповiдностi до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), сторони зобов'язаннi добросовiсно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав i охоронюваних законом iнтересiв другої сторони, вживати заходiв до всебiчного, повного та об'єктивного дослiдження всiх обставин справи.

Статтею 77 передбачено, що господарський суд вiдкладає в межах строкiв, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спiр не може бути вирiшено в даному засiданнi.

Вiдкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не вiдсутнiсть у судовому засiданнi представникiв сторiн, а неможливiсть вирiшення спору у вiдповiдному судовому засiданнi.

Варто зазначити, що з моменту запропонування судом апеляційної інстанції позивачеві надати уточнюючий розрахунок суми заборгованості (19 квітня 2017 року) до моменту проведення судового засідання (22 травня 2017 року) минув проміжок часу більший за місяць. З огляду на зміст та характер документації, яка була запропонована позивачеві для надання до суду, даний період є достатнім для підготовки останньої.

Крім того оскільки у відповідності до приписів статті 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, 22 травня 2017 року є останнім днем строку для розгляду апеляційних скарг. В той же час, позивач, прохаючи суд відкласти розгляд справи, не надав клопотання про продовження строку розгляду в порядку статті 69 ГПК України. У зв'язку з чим колегія суддів позбавлена права на вихід за межі двомісячного строку для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до абз. 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Виходячи з того, що визначені позивачем причини відкладення розгляду справи не є поважними, при поданні клопотання стороною не було подано клопотання про продовження строку розгляду в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору, і судом було самостійно здійснено перерахунок суми заборгованості та пені, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи (вх.№5242).

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини спору.

Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Елекс" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1752 від 12 квітня 2000 року (Том 1, а. с. 30-32), відповідно до предмету якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвальної частини №№ I, Iа, Iб, загальною площею 54,4 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5, літ "Ап".

До договору оренди неодноразово вносились зміни, які оформлювались додатковими угодами, зокрема, щодо продовження строку дії договору, розміру орендної плати та викладенням Договору оренди в новій редакції (Том 1, а. с. 11-29).

З матеріалів справи вбачається, що Орендодавець обов'язки, передбачені Договором виконав у повному обсязі, проте відповідач (орендар) систематично порушує умови договору щодо своєчасного внесення орендних платежів.

Як стверджує позивач у позовній заяві та письмових поясненнях, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди станом на 14 лютого 2017 року у останнього утворилася заборгованість перед позивачем з орендної плати в розмірі 42 621,61 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) за період з 28 вересня 2015 року по 31 січня 2017 року та заборгованість по пені у сумі 8800,83 грн за період з 06 листопада 2015 року по 14 лютого 2017 року.

Здійснюючи розгляд спору суд першої інстанції дійшов до висновку, що договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1752 від 12 квітня 2000 року припинив свою дію 12 жовтня 2015 року, через закінчення строку на який його було укладено, та не був автоматично пролонгований, у зв'язку з тим, що оцінка орендованого майна є устарілою. З огляду на відсутність доказів фактичного повернення відповідачем орендованого майна, місцевий господарський суд зазначив на правомірності нарахування до стягнення орендної плати в розмірі 42624,64 грн. Позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 8800,83 грн судом залишені без розгляду, оскільки позивачем не було надано витребуваного судом детального розрахунку суми пені, нарахування якої повинно було здійснюватись за кожний місяць та по кожній з сум окремо.

Не погоджуючись з вказаною позицією місцевого господарського суду ТОВ Фірма "Елекс" в апеляційній скарзі зазначає, що у відповідності до пункту 3.4 договору після 12 жовтня 2015 року відсутні правові підстав для стягнення основної суми боргу, осільки договір оренди припинив свою дію.

В той же час Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в апеляційній скарзі вказує як на правомірності заявлення до стягнення суми пені, так і правомірності її обрахування. Крім того позивач просить суд змінити мотивувальну частину рішення, в частині висновку суду стосовно припинення дії договору оренди, з огляду на відсутність підстав для автоматичної пролонгації договору.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі нормам законодавства зважаючи на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що прийняття спірного рішення відбулось за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 23 лютого 2017 року, в яке представник відповідача не з'явився (Том 1, а.с.101-104) було відкладено розгляд позовної заяви на 28 лютого 2017 року. Ухвала суду від 23 лютого 2017 року була направлена на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією 24 лютого 2017 року.

У судове засідання, яке відбулось 28 лютого 2017 року представник відповідача не з'явився, що підтверджується протоколом судового засідання (Том 1, а.с.110-111).

Відповідно до п. п. 3.9, 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи на час прийняття рішення в матеріалах справи були відсутні будь-які докази належного повідомлення відповідача про час і місце засідання суду.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 23 лютого 2017 року надіслана за належною адресою відповідачу та повернута підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, згідно штампу вхідної кореспонденції була отримана судом першої інстанції 14 березня 2017 року (Том 1, а.с.124-128), тобто після проведення судового засідання.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення у суду були відсутні докази належного повідомлення відповідача щодо часу та місця проведення судового засідання.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

У п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що порушення норм процесуального права, зазначені у п. 1-7 ч. 3 статті 104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК України приймає нове рішення.

Оскільки місцевий господарський суд 28 лютого 2017 року розглянув справу за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином щодо часу та місця проведення судового засідання, в силу приписів статті 104 ГПК України оскаржуване рішення підлягає скасування, а спір вирішенню по суті на стадії апеляційного провадження по справі.

Здійснюючи розгляд спору по суті колегія суддів встановила, що між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Елекс" (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1752 від 12 квітня 2000 року, відповідно до предмету якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвальної частини №№ I, Iа, Iб, загальною площею 54,4 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5, літ "Ап".

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, а між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 10.1. Договору оренди, в редакції Додаткової угоди №17 від 27 жовтня 2014 року, сторони погодили строк дії Договору, а саме з 12 жовтня 2014 року по 12 жовтня 2015 року.

За умовами пункту 10.5. Договору оренди, в редакції додаткової угоди №16 від 11 жовтня 2013 року, сторони прийшли згоди, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Факт передачі майна, орендованого за цим договором, підтверджується матеріалами справи, зокрема Актами прийому-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 12 квітня 2000 року, 12 жовтня 2011 року, 12 жовтня 2013 року (Том 1, а. с. 16, 22, 33).

До договору оренди неодноразово вносились зміни, які оформлювались додатковими угодами, зокрема, щодо продовження строку дії договору, розміру орендної плати та викладенням Договору оренди в новій редакції (Том 1, а. с. 11-29).

Додатковою угодою №16 від 11 жовтня 2013 року Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1752 від 12 квітня 2004 року викладено в новій редакції.

Зокрема, згідно пунктів 3.2., 3,5 Договору оренди в редакції додаткової угоди №16 від 11 жовтня 2013 року, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розміру, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання №566/11 від 23 грудня 2011 року. Базова орендна плата становить за жовтень 2013 р. - 1 476,45 грн. Орендна плата за орендоване Майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 15 числа наступного місяця.

Пунктом 10.1. Договору оренди, в редакції Додаткової угоди №17 від 27 жовтня 2014 року, сторони погодили строк дії Договору- до 12 жовтня 2015 року.

У відповідності до пункту 10.5. Договору оренди, в редакції додаткової угоди №16 від 11 жовтня 2013 року, сторони прийшли згоди, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

За змістом статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 10.1. Договору оренди, в редакції Додаткової угоди №17 від 27 жовтня 2014 року, сторони погодили строк дії Договору, а саме з 12 жовтня 2014 року по 12 жовтня 2015 року.

За умовами пункту 10.5. Договору оренди, в редакції додаткової угоди №16 від 11 жовтня 2013 року, сторони прийшли згоди, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Суд зазначає, що принцип свободи договору, відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України полягає, зокрема, в можливості визначити зміст договору на власний розсуд, крім випадків, коли: існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про продовження Договору оренди на новий строк.

Більш того, згідно зі ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є, зокрема, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації.

Статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

Відповідно до п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року №629 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 січня 2003 року №3) оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Таким чином, чинним законодавством встановлено обов'язкову умову як підставу для поновлення договору оренди державного та комунального майна, проведення переоцінки об'єкта оренди остання оцінка якого є застарілою, тобто такою, що зроблена більш як три роки тому.

Як встановлено судом, попередня оцінка майна, орендованого майна за Договором оренди, була проведена 28 травня 2012 року (перед укладенням сторонами Додаткової угоди №16 від 11 жовтня 2013 року), тобто більше ніж за три роки до моменту припинення дії Договору (12 жовтня 2015 року).

Враховуючи викладене, необхідною передумовою для продовження дії такого договору оренди, в силу вимог ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди є проведення нової оцінки орендованого майна з метою визначення нового розміру орендної плати, що є істотною умовою договору. Тобто не може автоматично продовжуватись той договір (на тих самих умовах), істотна умова якого є фактично не визначеною.

Пунктом 1 частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Дія Договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 10.6. Договору оренди).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №1752 від 12 квітня 2000 року не був продовжений в порядку пункту 10.5. договору, оскільки строк дії договору закінчився 12 жовтня 2015 року.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У відповідності до пункту 2.3. Договору оренди, майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

З урахуванням зазначених норм права суд вбачає, що процедура та порядок повернення майна відбувається у відповідності до умов договору, яким в пункті 4.14. Договору покладено на Орендаря обов'язок повернення орендованого майна у разі закінчення строку дії договору.

Матеріали справи не містять Акту приймання-передачі нежитлових приміщень підвальної частини №№ І, Iа, Iб, загальною площею 54,4 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 5, літ "Ап". Будь яких, належних та допустимих доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Елекс" в добровільному порядку повернуло майно, матеріали справи не містять, відтак суд приходить до висновку, що спірне орендоване майно перебуває в користуванні відповідача після припинення дії Договору оренди.

Відтак, відповідач свого обов'язку по поверненню орендованого майна не виконав, тому, в силу положень статті 795 Цивільного кодексу України договір діє до моменту передачі майна по акту приймання-передачі орендодавцеві.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.4. Договору оренди (в редакції Додаткової угоди №16 від 11 жовтня 2013 року) визначено, що нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору.

На противагу доводам відповідача, колегія суддів констатує, що за змістом пункту 3.4 договору обрання кінцевого моменту нарахування орендної плати та пені (або дата підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору) є виключно правом орендодавця.

Як зазначалося вище по тексту, спірним Договором оренди передбачена оплата оренди до фактичного повернення майна, тому в даному випадку суд не встановлює вину або бездіяльність осіб щодо повернення або не повернення майна.

Відтак, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради має усі правові підстави для нарахування орендної плати Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Елекс" за період після закінчення строку дії договору.

У письмових поясненнях від 27 лютого 2017 року (Том 1, а.с.105-107), заяві про збільшення позовних вимог (Том 1, а.с.85-87) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради визначило період нарахування суми основної заборгованості - з 28 вересня 2015 року по 31 січня 2017 року. Необхідність стягнення заборгованості за вказаний період було підтверджено і безпосередньо представником позивача у судовому засіданні 19 квітня 2017 року.

З наданої позивачем інформації щодо розміру орендної плати з вересня 2015 року по січень 2017 року, достовірність якої не була спростована відповідачем, колегія суддів встановила обов'язок ТОВ Фірма "Елекс" здійснити оплату:

-за період користування з 28 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року в сумі 262,45 грн;

-за період користування з 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року в сумі 2590,44 грн;

-за період користування з 01 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року в сумі 2642, 24 грн;

-за період користування з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року в сумі 2660, 75 грн;

-за період користування з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року в сумі 2660, 75 грн;

-за період користування з 01 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року в сумі 2660, 75 грн;

-за період користування з 01 березня 2016 року по 31 березня 2016 року в сумі 2660, 75 грн;

-за період користування з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року в сумі 2660, 75 грн;

-за період користування з 01 травня 2016 року по 31 травня 2016 року в сумі 2660, 75 грн;

-за період користування з 01 червня 2016 року по 30 червня 2016 року в сумі 2660, 75 грн

-за період користування з 01 липня 2016 року по 31 липня 2016 року в сумі 2660, 75 грн;

-за період користування з 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року в сумі 2660, 75 грн;

-за період користування з 01 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року в сумі 2660, 75 грн;

-за період користування з 01 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2016 року в сумі 2660, 75 грн;

-за період користування з 01 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року в сумі 2660, 75 грн;

-за період користування з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року в сумі 2660, 75 грн;

-за період користування з 01 січня 2017 року по 31 січня 2017 року в сумі 2690, 01 грн.

в загальній сумі 42 774,89 грн.

Поряд з цим, як зазначено сторонами, ТОВ Фірма "Елекс" було здійснено оплату в сумі 6271,83 грн 06 жовтня 2015 року та в сумі 4173, 36 грн 05 листопада 2015 року.

Сплачені суми були зараховані позивачем на погашення боргу орендаря за користування майном у вересні та жовтні 2015 року.

Встановлюючи дійсну суму заборгованості відповідача, враховуючи умови договору оренди та суми проведених орендарем оплат, колегія суддів враховує наступне.

У пункті 3.11. Договору оренди зазначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, першочергово погашається пеня, а у другу чергу сплачується основна сума боргу з орендної плати.

Таким чином, починаючи з 11 жовтня 2013 року механізм виплати заборгованості передбачав першочергове відрахування сплаченої орендарем суми на погашення пені, а у другу чергу сплату суми боргу з орендної плати.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми основного боргу (Том 1, а.с.34-35; 63-66; 91-92), дійшла до висновку про те, що він не відповідає вимогам щодо точності та об'єктивності, оскільки з останнього не вбачається в якій послідовності було зроблено погашення пені та боргу з орендної плати в порядку пункту 3.11 договору.

Як в ході розгляду спору у суді першої інстанції, так і під час апеляційного провадження судом пропонувалось позивачеві надати уточнюючий розрахунок суми боргу, з врахуванням пункту 3.11 договору. Натомість позивачем були надані такі самі розрахунки, як і у позовній заяві, тобто без урахування вимог суду, викладених у відповідних судових ухвалах.

Оскільки наданий позивачем розрахунок містить фактичні дані щодо розміру та дати проплати орендного внеску, розміру орендної плати, яка підлягала оплаті за обраний період, колегія суддів вважає за можливе самостійно обрахувати дійсну суму основної заборгованості за період користування майном з 28 вересня 2015 року по 31 січня 2017 року.

Здійснивши власний перерахунок реальної суми боргу, з огляду на пункт 3.11. Договору оренди, суд зазначає, що сплаченими з 11 жовтня 2013 року сумами орендної плати впершу чергу було погашено борг по пені, що впливає лише на збільшення фактичної суми боргу по орендній платі за періоди, які не включені до предмету позову. При цьому, з проведеної відповідачем оплати в сумі 6271,83 грн 06 жовтня 2015 року судом відраховано сплату пені за несвоєчасне погашення орендної плати за серпень 2015 року, та встановлено, що залишок з даної оплати повністю покриває заборгованість за користування нерухомим майном з 28 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року в сумі 262,45 грн. З огляду на своєчасне погашення відповідачем орендної плати за вересень 2015 року (до 15 жовтня 2015 року), відсутні підстави для нарахування пені за даний період, відтак проведена орендарем 05 листопада 2015 року проплата в сумі 4173, 36 грн спрямовується безпосередньо на погашення суми боргу за користування нерухомим майном з 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року в сумі 2590,44 грн.

Отже, відповідачем повністю погашена заборгованість за користування нерухомим майном з 28 вересня 2015 року по 30 вересня 2015 року в сумі 262,45 грн, з 01 жовтня 2015 року по 31 жовтня 2015 року в сумі 2590,44 грн.

Залишок суми проплати від 06 жовтня 2015 року та 05 листопада 2015 року, колегія суддів вважає правомірним зарахувати у загальну суму заборгованості (існуючої до 28 вересня 2015 року), оскільки договір оренди не передбачає можливість зарахування суми переплати в оплату майбутніх платежів, а приписами статті 534 Цивільного кодексу України передбачено черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням.

Оскільки відповідачем здійснено оплату в повному обсязі лише за користування нерухомим майном з 28 вересня 2015 року по 31 жовтня 2015 року, останній має обов'язок здійснити оплату з період користування нерухомим майном з 01 листопада 2015 року по 31 січня 2017 року в сумі 39 922,00 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 39 922,00 грн.

В даному випадку, місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про правомірність стягнення суми основного боргу в розмірі 42 624,64 грн, оскільки:

-не проаналізував належним чином розрахунок суми боргу, який здійснений з поступового підсумовування сукупних сум боргу за увесь період користування відповідачем нерухомим майном, а не за визначений позивачем період стягнення;

-не надав належної правової оцінки пункту 3.11. Договору та не здійснив перерахування реальної суми боргу з огляду на черговість погашення заборгованості встановленої даним пунктом.

Поряд з цим Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради заявлено до стягнення пеню у сумі 8800, 83 грн.

У відповідності до пункту 3.10. Договору оренди (в редакції Додаткової угоди №16 від 11 жовтня 2013 року), орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь Орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. При цьому нарахування санкцій триває протягом 6 місяців, якще інше не встановлено законом або договором (п.6 статті 232 ГК України).

Вищевказаним договором сторони не передбачили можливості нарахування пені строком понад 6 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення пені були залишені без розгляду, у зв'язку з ненаданням позивачем витребуваного судом детального розрахунку суми пені. Неможливість самостійного перерахунку суми пені пояснюється судом наявністю ускладнюючого елементу обрахування-пункту 3.11 договору, який встановлює черговість погашення грошового зобов'язання: в першу чергу сплати пені, у другу чергу основної суми боргу з орендної плати.

В даному випадку колегія суддів, погоджуючись частково з доводами апеляційної скарги позивача, вважає вказані дії суду неправомірним з огляду на наступне.

Приписами статті 81 ГПК України передбачено, що господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

1)позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

2)у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4)позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

5)позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

6)громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Згідно до пункту 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в якому зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

У відповідності до пункту 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України", порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році від 11 квітня 2005 року N01-8/344, згідно яких коли вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних тощо є додатковою до основної (наприклад, про стягнення заборгованості) і розрахунок зазначених сум відсутній, суд, прийнявши позовну заяву, в порядку підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК зобов'язує позивача надати такий розрахунок, за необхідності - з матеріалами, які його обґрунтовують, а в разі їх неподання - з урахуванням обставин конкретної справи застосовує припис пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову.

Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає право господарського суду залишити позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій без розгляду виключно в разі ненадання стороною розрахунку суми боргу, внаслідок чого суд не в змозі самостійно обрахувати дану суму. У разі незгоди суду з наданим стороною розрахунком останній не позбавлений можливості самостійно обрахувати дійсну суму заборгованості, а у разі наявності складнощів у такому обрахуванні, призначити судову експертизу в порядку статті 41 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано до суду достатню інформацію про проведення розрахунку, зокрема: детальну інформацію щодо розмірів орендної плати, починаючи з дня укладення договору оренди, суми та дати фактичної оплати орендного внеску з боку відповідача, періодів стягнення суми боргу, та пені. Відтак, суд першої інстанції міг не тільки самостійно встановити розмір пені за кожний місяць та по кожній з сум окремо, а й перевірити факт погашення відповідачем суми пені сплатою орендного внеску, в порядку пункту 3.11 договору. При цьому розрахунок розміру пені за прострочення сплати орендної плати за листопад 2015 року-грудень 2016 року не передбачає застосування положень пункту 3.11 договору, або будь-яких інших додаткових економічних знань, та міг бути самостійно проведений судом на підставі формули розрахунку пені та вимог статті ГКУ, та визначеною судом методикою (по кожній сумі заборгованості окремо).

За таких обставин судом першої інстанції було неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК України, які призвели до прийняття неправильного рішення про залишення позовних вимог в частині стягнення пені без розгляду.

Згідно до статті 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки неправильне застосовання пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК призвело до прийняття судом неправильного рішення по справі рішення Господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року у справі № 922/4327/16 в даній частині підлягає скасуванню, а спір вирішенню по суті.

Розглядаючи спір по суті в даній частині, колегія суддів зазначає наступне.

У письмових поясненнях від 27 лютого 2017 року (Том 1, а.с.105-107), під час судового засідання 19 квітня 2017 року Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради було визначено період нарахування пені з 06 листопада 2015 року по 14 лютого 2017 року.

Втім, відповідний період нарахування не відповідає в повній мірі датам прострочення заборгованості, оскільки, як було зазначено колегією суддів вище, в момент проведення орендарем оплати в сумі 6271,83 грн 06 жовтня 2015 року, впершу чергу була погашена пеня за несвоєчасну сплату орендного внеску за користування нерухомим майно за серпень 2015 року, в той час як попередньо існуюча заборгованість по пені починаючи з 11 жовтня 2013 року погашалась в повному обсязі в момент виплати орендарем орендної плати.

Виходячи з того, що відповідачем не було здійснено оплату за період користування нерухомим майном з 01 листопада 2015 року по 31 січня 2017 року в сумі 39 922,00 грн, та керуючись приписами пункту 6 статті 232 ГК України правомірним є нарахування:

-за прострочення сплати орендної плати за листопад 2015 року, з 16 грудня 2015 по 16 червня 2016 року пені у сумі 556,10 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за грудень 2015 року з 16 січня 2016 по 16 липня 2016 року пені у сумі 534,48 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за січень 2016 року з 16 лютого 2016 року по 16 серпня 2016 року пені в сумі 507,73 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за лютий 2016 року з 16 березня 2016 року по 16 вересня 2016 року пені в сумі 484,76 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за березень 2016 року з 16 квітня 2016 року по 16 жовтня 2016 року пені в сумі 451,04 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за квітень 2016 року з 16 травня 2016 року по 16 листопада 2016 року пені в сумі 430,25 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за травень 2016 року з 16 червня 2016 року по 16 грудня 2016 року пені в сумі 408,59 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за червень 2016 року з 18 липня 2016 року по 16 січня 2017 року пені в сумі 393,18 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за липень 2016 року з 16 серпня 2016 року по 14 лютого 2017 року пені в сумі 385,36 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за серпень 2016 року з 16 вересня 2016 року по 14 лютого 2017 року пені в сумі 315,52 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за вересень 2016 року з 17 жовтня 2016 року по 14 лютого 2017 року пені в сумі 247,93 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2016 року з 16 листопада 2016 року по 14 лютого 2017 року пені в сумі 185,29 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за листопад 2016 року з 16 грудня 2016 року по 14 лютого 2017 року пені в сумі 124,24 грн;

-за прострочення сплати орендної плати за грудень 2016 року з 16 січня 2016 року по 14 лютого 2017 року пені в сумі 61,15 грн;

усього 5085, 62 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 5085, 62 грн.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскільки судом першої інстанції здійснено порушення частини 2, п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, спірне рішення підлягає скасуванню. При цьому, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення суми основого боргу в розмірі 39 922,00 грн та пені в розмірі 5085, 62 грн, у зв'язку з чим апеляційні скарги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ Фірма "Елекс" пілягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 2 ч. 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ТОВ Фірма "Елекс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року у справі № 922/4327/16 скасувати повністю.

Прийняти нове судове рішення, яким позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Елекс" (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 178, код ЄДРПОУ 21264430) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 13, код ЄДРПОУ 14095412) 39 922,00 грн основної заборгованості по орендній платі та 5085, 62 грн пені.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 29 травня 2017 року

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя Р.А.Гетьман

Суддя П.В.Тихий