Ухвала

від 29.03.2017 по справі 2а-6592/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2017 р. м. Київ К/9991/80946/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

особи, які беруть участь у справі, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, у судове засідання не з'явилися,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТЕМІО"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року

у справі № 2а-6592/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства "ТЕМІО"

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство "ТЕМІО" (далі - позивач, ПАТ "ТЕМІО") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ від 25 квітня 2012 року № 0000552305, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 279252,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 34423,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року, в позові ПАТ "ТЕМІО" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "ТЕМІО", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

У зв'язку з неявкою у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, розгляд касаційної скарги відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням -рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09 квітня 2012 року № 678/22-50/23161579 про результати документальної невиїзної перевірки позивача ПАТ "ТЕМІО" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ "Трансенерго-Консалт" за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року та з ТОВ "Снайпер Медіа" за період з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2011 року. Згідно з висновками цього акту ПАТ "ТЕМІО" порушено норми пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 279252,00 грн., зокрема за лютий 2011 року на 141567,00 грн. та за грудень 2011 року - 137685,00 грн. Висновки податкового органу щодо порушення позивачем зазначених норм вмотивовані посиланням на безпідставне формування ПАТ "ТЕМІО" податкового кредиту на вказану суму за податковими накладними, виписаними ТОВ "Трансенерго-Консалт" та ТОВ "Снайпер Медіа", оскільки господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не мають реального характеру (безтоварні), правочини між цими особами є нікчемними як спрямовані на незаконну податкову мінімізацію. При цьому ДПІ посилається на податкову інформацію щодо господарської діяльності ТОВ "Трансенерго-Консалт" та ТОВ "Снайпер Медіа" (використані результати перевірок та бази системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання, АІС ОР ДПА ): податкові зобов'язання не декларують, не виконують свої податкові зобов'язання, за місцезнаходженням відсутні, матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не мають.

Відмова в задоволенні позову суду першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, обґрунтована посиланням на встановлені у ході податкової перевірки обставини щодо непідтвердження податкового кредиту, задекларованого позивачем по операціях з поставки послуг ТОВ "Трансенерго-Консалт" та ТОВ "Снайпер Медіа".

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців першого-третього п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пп. 198.6 ст. 198 ПК України).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту в податковому обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п. 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Отже, встановлення факту здійснення господарської операції, передує встановлення всіх обставин, яким належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у їх сукупності, в тому числі дослідження наявності ділової мети при вчиненні відповідних дій платника податку з придбання товару, їх обумовленість цілям господарського характеру, руху придбаного товару в подальшому у господарській діяльності, який супроводжується змінами у складі активів та/або зобов'язань платника податків.

Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в акті перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому згідно з ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-3 цієї статті).

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

У ході розгляду справи обставини щодо використання придбаних позивачем послуг у господарській діяльності, зміна у складі активів та/або зобов'язань ПАТ "ТЕМІО" під час здійснення спірних операцій, наявність ділової мети, яка передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту у результаті господарської діяльності, установлення зв'язку між фактом придбання послуг із господарською діяльністю платника податку, як і заперечення ПАТ "ТЕМІО" проти наданих податковим органом доказів, що спростовують достовірність даних податкового обліку платника податків, щодо наявності у товариства відповідних первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій, які також надавались контролюючому органу піж час перевірки, як такі, що підлягають оцінці у сукупності з іншими доказам, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічному змісту, та які відповідно до ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмету доказування при розгляді цього адміністративного позову, судом не встановлені та не перевірені.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, судами попередніх інстанцій виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даного спору.

Вище наведені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити судове рішення відповідно до вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТЕМІО" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року у справі № 2а-6592/12/2670 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна